Рішення № 139017791, 27.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/67/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 Справа № 908/1238/26

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН», (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 58, кв. 44)

до відповідача Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про визнання протиправними дій з припинення дії договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та визнання договору чинним

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Проценко І.Е.

За участю представників сторін:

від позивача Штабовенко Д.В., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії АР №1139726 від 11.09.2023;

від відповідача Левіна О.В., на підставі довіреності № 542 від 09.12.2025 (адвокат);

25.05.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», м. Запоріжжя про:

- визнання протиправними дії Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» з одностороннього припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020, оформлені повідомленням № 007.5-52/2869 від 20.05.2026;

- визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020, укладеного між Акціонерним товариством «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН», таким, що не припинений з 27.05.2026 та продовжує діяти.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 справу № 908/1238/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Федько О.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.05.2026 у справі № 908/1238/26 суддею Федько О.А. заявлений самовідвід від розгляду справи № 908/1238/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН» до відповідача: Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про визнання протиправними дій з припинення дії договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та визнання договору чинним. Справу № 908/1238/26 передано для повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями віл 26.05.2026 справу № 908/1238/26 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1238/26 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/67/26, підготовче засідання призначено на 22.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 підготовче засідання відкладалося на 21.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.07.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/1238/26, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 27.07.2026.

В судове засідання 27.07.2026 з`явилися представники позивача та відповідача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 27.07.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 19, 131-1 Конституції України, ст., ст. 525, 633, 634, 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. 60 Закону України «Про ринок електричної енергії». Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що: між ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» (Споживач) та АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (Оператор розподілу) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020, який визначає умови розподілу електричної енергії на об`єкт Споживача будівлю автомийки літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в (EIC-код точки розподілу 62Z8583166537589, особовий рахунок № 55915641). 29.12.2025 до вказаного договору сторонами укладена додаткова угода № 1, якою у зв`язку із введенням об`єкта в експлуатацію уточнено його найменування з «Будівельний майданчик» на «Будівля автомийки літ. А». як стверджує позивач, він належно та безперервно виконує свої зобов`язання за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020. Заборгованість за послуги з розподілу та за спожиту електричну енергію відсутня; на особовому рахунку № 55915641 наявна переплата, що підтверджується відповідними розрахунковими документами. 07.04.2026 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення речового права на об`єкт на виконання судового рішення про скасування державної реєстрації права власності. При цьому, як зауважує позивач, відчуження об`єкта на користь іншої особи не відбулося, новий власник у Реєстрі відсутній, а сам об`єкт фізично існує та продовжує використовуватися позивачем, який залишається його законним володільцем і користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:027:0060 на підставі чинного договору оренди землі № 202107000100162 від 23.12.2021. Проте, повідомленням № 007.5-52/2869 від 20.05.2026 відповідач повідомив позивача про припинення з 27.05.2026 дії договору, пославшись на пункт 11.2 договору та на те, що позивач «втратив право власності на об`єкт». Попередженням № 007.4-52/2870 від 20.05.2026 відповідач повідомив про відключення об`єкта від електропостачання 28.05.2026 о 09:00 год. Як зазначає позивач, п. 11.2 договору № 15641 від 01.10.2020 передбачає вичерпний перелік підстав дострокового припинення його дії і такої підстав як «втрата права власності на об`єкт» договір не містить. Позивач наполягає, що у спірних правовідносинах жодна з підстав, визначених п. 11.2 договору, не настала: відчуження об`єкта не відбувалося, новий власник відсутній, документального підтвердження від власника/користувача відповідач не отримував; заяви Споживача про припинення користування електричною енергією не подавалося; Споживач є чинною юридичною особою. При цьому, позивач зауважує, що скасування державної реєстрації права власності за судовим рішенням не тотожне відчуженню майна на користь іншої особи і не вирішує юридичної долі майна. Відсутність зареєстрованого права власності не означає вибуття об`єкта з володіння позивача та не свідчить про появу іншого власника. Об`єкт нікому не відчужено, він фізично існує та використовується позивачем. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що належним та ефективним способом захисту прав Споживача у спорі з Оператором системи про неправомірне припинення договору є визнання відповідних дій протиправними та визнання договору таким, що не припинений. Такий спосіб захисту відповідає характеру порушення та реально відновлює порушене право позивача. На підставі зазначеного, позивачс просить суд позов задовольнити повністю. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та судові витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20 000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву (вх. № 13116/08-08/26 від 15.06.2026). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач визнає, що між сторонами у справі укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.10.2020 за № 15641. 29.12.2025 укладена додаткова угода № 1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020 у зв`язку із введенням в експлуатацію об`єкту будівля автомийки літ. А, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107 в. Як зазначає відповідач, рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі № 908/2296/23 визнано, що будівля автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101), яка знаходиться по вул. Чарівній, 107-113 в м. Запоріжжі, є самочинно збудованою. У зв`язку з чим, судом зобов`язано ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» її знести. Виконавчий документ щодо знесення вищезазначеної будівлі автомийки наразі перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, при цьому, боржником ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» в добровільному порядку рішення не виконується. 27.04.2026 АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» отримало лист Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області № 57-101-3302вих26, з якого відповідачу стало відомо, що станом на 27.04.2026 право власності ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна будівлю автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено. Також, у вище зазначеному листі Шевченківська окружна прокуратура м. Запоріжжя Запорізької області зазначила наступне: - об`єктам нерухомості, в тому числі й будівлі автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101) уповноваженими суб`єктами адреса як м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107в не присвоювалась; - згідно відповіді ФОП Остапенко С.В. від 14.05.2025 технічні паспорти на об`єкти нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107в нею не виготовлялися, довідка про присвоєння вищезазначеної поштової адреси нею не видавалась; - будівля автомийки, яка підлягає знесенню, збудована без жодного погодження з Департаментом архітектури та містобудування ЗМР, з порушенням вимог містобудівної документації (генеральний план м. Запоріжжя зі змінами, затверджений рішенням Запорізької міської ради від 27.09.2017 р. № 31, план зонування території м. Запоріжжя, затверджений рішенням Запорізької міської ради від 28.02.2018 р. №75) та порушенням будівельних норм; - станом на 27.04.2026 право власності ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - будівлю автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено, про що вище зазначалось. У зв`язку із отриманою від прокуратури інформацією відповідач направив позивачу повідомлення від 20.05.2026 вих. № 007.5-52/2869, що з 27.05.2026 припинено дію договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020. Так, відповідно до п. 11.2 договору про розподіл № 15641 від 01.10.2020 дія договору достроково припиняється у разі: - отримання ОСР документального підтвердження факту відчуження об`єкта на користь іншої особи, у т.ч. набуття спадкоємцем права власності на об`єкт, в цьому випадку договір вважається припиненим на 10 календарний день після направлення ОСР повідомлення Споживачу, якщо інша дата не буде зазначена в повідомленні; - у разі остаточного припинення користування електричною енергією Споживачем за його заявою; - у разі припинення дії договору, договір припиняє свою дію в частині розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договору) продовжує діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами. Отже, відповідач вважає, що термін дії договору про розподіл № 15641 у частині розподілу електричної енергії на об`єкт за зазначеною адресою закінчився у зв`язку із вищенаведеним. Також відповідач зазначає, що в порушення вимог п. 4.27 ПРРЕЕ, п, п. 11.5.1, 11.5.2 Кодексу системи розподілу,пп. 7 п. 6.2 договору про розподіл № 15641 від 01.10.2020 позивач не повідомив АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про втрату права власності на спірний об`єкт, не надав заяву про відмову щодо подальшого отримання послуг з розподілу електричної енергії, а також не надав заяву щодо припинення розподілу електричної енергії на спірний об`єкт. Тим більш, що позивач всупереч вимог законодавства та умов договору, а також рішення суду у справі № 908/2296/23, продовжує бути споживачем за об`єктом: будівля автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101), будь-яких заяв щодо розірвання договору про розподіл електричної енергії до АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» не надсилав, продовжує здійснювати господарську діяльність та отримує послуги з розподілу. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано суду Відповідь на відзив (вх. № 13514/08-08/26 від 22.06.2026), в якій позивач наводить обґрунтування на спростування доводів відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву. Так, позивач зазначає, що відповідач ототожнює «припинення права власності» (у розумінні скасування реєстраційного запису за судовим рішенням) із «відчуженням об`єкта». Такий підхід суперечить сталій практиці Верховного Суду, що скасування державної реєстрації права власності не вирішує юридичної долі майна, не тягне автоматичного вибуття об`єкта з фактичного володіння особи та не свідчить про появу нового власника. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13) У цій справі будівля автомийки фізично існує, позивач безперервно нею користується та є фактичним володільцем об`єкта відповідно до статті 397 ЦК України, а земельна ділянка під будівлею перебуває в оренді позивача, об`єкт нікому не відчужено. Отже, допоки об`єкт фізично приєднаний до мереж і використовується позивачем на законно орендованій земельній ділянці, скасування реєстраційного запису не може бути підставою для припинення договірних відносин, а підстави пункту 11.2 договору № 15641 від 01.10.2020 не настали. Також позивач просить суд звернути увагу, що лист прокуратури, на який у відзиві посилається відповідач, за жодних умов не є документом, передбаченим пунктом 11.2 договору. При цьому, приписи ПРРЕЕ вказують, що оператор системи розподілу не має права самостійно здійснювати пошук відомостей у державних реєстрах, робити висновки щодо статусу споживача та в односторонньому порядку констатувати припинення договору; у разі виникнення сумнівів щодо правового статусу споживача оператор зобов`язаний звернутися безпосередньо до споживача за уточненням. Оператор системи повинен отримати документальне підтвердження факту зміни власника (користувача) об`єкта саме від нового або попереднього власника (користувача). Відповідач цього не зробив. Натомість, покладаючись на лист органу, який не є стороною договору і не є ані власником, ані користувачем об`єкта, відповідач в обхід прямого припису договору самостійно «встановив» припинення права власності позивача та в односторонньому порядку припинив дію договору. Також позивач зауважує, що серед обставин, встановлених у справі № 908/2296/23, відсутні висновки про те, що позивач припинив бути споживачем за договором про розподіл, або про те, що настали підстави для припинення договору відповідно до пункту 11.2. Питання правомірності дій Оператора системи розподілу з припинення договору № 15641, наявності підстав для такого припинення та збереження статусу Споживача в тій справі не розглядалися і судом не вирішувалися. Отже, ці питання не охоплені преюдицією та підлягають самостійному встановленню у цій справі. Суди у справі № 908/2296/23 не встановлювали факту «втрати права власності» в розумінні пункту 11.2 договору: щодо самочинно збудованого об`єкта право власності в силу частини 2 статті 376 ЦК України не набувається, тож і «відчуження» чи «втрати» такого права в договірному сенсі бути не могло - було скасовано лише державну реєстрацію. Посилання відповідача на те, що будівля є «самочинно збудованою», не впливає на обсяг прав позивача як споживача, оскільки статус споживача визначається правомірним користуванням електроустановкою та фактом приєднання до мереж оператора, а не юридичною долею нерухомого майна (стаття 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», підпункт 12 пункту 1.2 ПРРЕЕ). Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідач уклав з позивачем додаткову угоду № 1 до договору № 15641, якою у зв`язку із введенням об`єкта в експлуатацію уточнив його найменування на «будівля автомийки літ. А». Цей факт визнається самим відповідачем у відзиві. А вже менш ніж через 5 місяців той самий відповідач заявив про припинення договору з посиланням на «втрату права власності», яке нібито виключає статус споживача. Статус споживача за договором не обумовлений саме зареєстрованим правом власності. Підпункт 12 пункту 1.2 ПРРЕЕ прирівнює користувача до власника об`єкта, а сам пункт 11.2 договору поряд із «власником» оперує поняттям «користувач». Відповідач у відзиві не спростував того факту, що позивач: продовжує фактично використовувати об`єкт і приєднану до мереж відповідача електроустановку (EIC-код точки розподілу 62Z8583166537589, особовий рахунок № НОМЕР_1 ); не має заборгованості за послуги з розподілу, а навпаки, на особовому рахунку наявна переплата; є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:07:027:0060), на якій розташована будівля автомийки; жодного разу не звертався до відповідача із заявою про розірвання або припинення договору. Отже, позивач залишається законним володільцем і користувачем об`єкта: він володіє земельною ділянкою на праві оренди (договір оренди землі № 202107000100162 від 23.12.2021, кадастровий номер 2310100000:07:027:0060), спірна будівля розташована на цій ділянці, об`єкт не вибув із володіння позивача та нікому не відчужений, новий власник або володілець відсутній. Відповідно до статті 397 ЦК України володільцем майна є особа, яка фактично тримає його у себе, і фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом. Позивач безперервно та фактично володіє об`єктом і експлуатує приєднану електроустановку, а отже залишається належним споживачем за договором. Позивач наголошує, що не заявляє в цій справі про наявність у нього зареєстрованого права власності на будівлю - його статус споживача ґрунтується на правомірному фактичному володінні та праві користування земельною ділянкою. З урахуванням викладеного, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідачем на підставі ст. 167 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подано суду Заперечення на відповідь на відзив (вх. № 14371/08-08/26 від 02.07.2026), в яких відповідач наполягає на врахуванні судом при вирішення спору у цій справі, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не відновлює порушених прав позивача, а, відтак, є неефективним, оскільки не має будь-яких юридичних наслідків, і у подальшому таке рішення не можливе буди виконати у примусовому порядку. Також відповідач просить суд врахувати, що вимога щодо неправомірності дій чи актів відповідача не є ефективним способом захисту, висновок про задоволення такої вимоги не може відображатися в резолютивній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, постанови Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/2021/16, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20). Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Безпідставними відповідач вважає доводи позивача, що укладанням додаткової угоди № 1 від 29.12.2025 відповідач підтвердив чинність договору вже після ухвалення рішення про знесення у справі № 908/2296/23. В даному випадку АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» діяло щодо укладання договору згідно із нормами чинного законодавства України, не мало відомостей щодо судової справи № 908/2296/23, про складену ситуацію та про скасування реєстрації права власності на спірний об`єкт відповідач дізнався вже після отримання листа Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області. Мотивуючи позовні вимоги позивач наголошує, що він є користувачем послуг з розподілу електричної енергії на спірний об`єкт, а саме автомийку, а земельна ділянка під будівлею перебуває в оренді позивача. При цьому, у розумінні чинного законодавства термін «користувач» передбачає належність до отримання послуг з розподілу електричної енергії на підставі документів (п.п. 3 п. 2.1.8 ПРРЕЕ). Відповідного доказу у розумінні п.п. 3 п. 2.1.8 ПРРЕЕ позивач не надав, а саме щодо права користування на спірний об`єкт будівлю автомийки, оскільки такий об`єкт як «будівля автомийки» не передбачений договором оренди, а також, як неодноразово зазначалось, позивач втратив право власності на спірний об`єкт. Цільове призначення за договором оренди не змінювалось. Отже, позивач не надав належних та допустимих доказів, з яких вбачається, що після втрати права власності позивач продовжує бути користувачем послуг з розподілу електричної енергії за спірним об`єктом, який є самочинною забудовою, що встановлено справою № 908/2296/23. Крім того, АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. по даній справі. Враховуючи зазначене, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

20.07.2026 позивачем подані суду Додаткові пояснення у справі (вх..№ 15757/08-08/26 від 20.07.2026), в яких позивач зазначив, що у правовідносинах, тотожних спірним, Верховний Суд прямо визнав належним та ефективним способом захисту прав споживача саме поєднання вимог про визнання протиправними дій оператора системи (постачальника) з припинення договору та про визнання договору чинним (таким, що не припинений) (постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 14.01.2025 у справі № 904/5861/23, від 28.01.2021 у справі № 908/1833/19). Відповідач протиставляє цій спеціальній практиці загальні тези про способи захисту, тоді як правові висновки, сформульовані у подібних правовідносинах, мають пріоритет застосування. Також позивач зауважує, що додаткову угоду № 1 укладено 29.12.2025 саме «у зв`язку із введенням об`єкта в експлуатацію» тобто відповідач приймав та перевіряв документи щодо об`єкта, реєстрацію декларації про готовність якого скасовано судовим рішенням у справі № 908/2296/23, що набрало законної сили 18.12.2024 та є загальнодоступним у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Професійний учасник ринку електричної енергії з власною юридичною службою або перевірив подані документи і знав про зазначені обставини, або не перевірив їх, що становить грубу необачність. У обох випадках заперечення необізнаності не спростовує суперечливості поведінки відповідача (venire contra factum proprium). Питання дотримання орендарем умов договору оренди землі належить до правовідносин між позивачем та Запорізькою міською радою як орендодавцем і до компетенції уповноважених органів земельного контролю. Відповідач не є стороною договору оренди та не наділений правосуб`єктністю оцінювати відповідність використання ділянки її цільовому призначенню. Договір оренди №202107000100162 від 23.12.2021 є чинним, орендна плата сплачується та приймається. Законодавство про ринок електричної енергії не ставить статус споживача в залежність від цільового призначення земельної ділянки, а оператор системи розподілу не є органом контролю за дотриманням земельного законодавства. Одностороннє припинення договору є одностороннім правочином, правомірність якого оцінюється станом на момент його вчинення та за підставою, зазначеною самим відповідачем у повідомленні № 007.5-52/2869 від 20.05.2026, пункт 11.2 договору у зв`язку із «втратою права власності». Доводи щодо цільового призначення ділянки та «відсутності документів користувача» є спробою ретроспективної підміни підстави вже вчиненого правочину, що є неприпустимим: суд перевіряє ту підставу, яку відповідач зазначив у повідомленні, а не підстави, що добираються під час судового розгляду. Таким чином, позивач просить суд врахувати ці пояснення при ухваленні судового рішення.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

01.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН» (Споживач, позивач у справі) та Акціонерним товариством «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (Оператор системи, відповідач у справі) укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641, який є публічним договором приєднання, встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору згідно з Заявою-приєднанням, що є додатком № 1 до Договору. (пункт 1.1 Договору)

За умовами п. 2.1 Договору Оператор системи надає Споживачу послуги розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі та Кодексу системи розподілу, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об`єктом Споживача,, який є додатком № 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Додатком № 1 до Договору № 15641 від 01.10.2020 є Заява-приєднання від 18.08.2020 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, згідно якої визначено умови розподілу електричної енергії на об`єкт Споживача (Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН») будівельний майданчик вул. Чарівна, б. 107-113; перелік точок обліку: ШО-038 кВ РП-0,4 Кв ТП-309 ЗМЕМ; перелік ЕІС-кодів за об`єктами: 62Z8583166537589, особовий рахунок: №55915641.

29.12.2025 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 15641 від 01.10.2020, якою у зв`язку із введенням в експлуатацію об`єкта - будівля автомийки літ. А, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в, сторони домовилися по тексту всіх додатків до Договору замість слів «будівельний майданчик вул. Чарівна, б. 107-113» читати слова «Будівля автомийки літ. А, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в».

Як стверджує позивач, він належно та безперервно виконує свої зобов`язання за Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020. Заборгованість за послуги з розподілу та за спожиту електричну енергію відсутня; на особовому рахунку № НОМЕР_1 наявна переплата, що підтверджується відповідними розрахунковими документами.

Належний позивачу об`єкт знаходиться на земельній ділянці площею 0,3317 га, кадастровий номер 2310100000:07:027:0060 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна 107-113, яку надано позивачу в оренду на підставі Договору оренди землі № 202107000100162 від 23.12.2021.

Як вбачається зі змісту Договору оренди землі № 202107000100162 від 23.12.2021 земельна ділянка надана ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» для розташування культурно-розважального комплексу та магазину продажу авто товарів. Договір укладено на строк до 30.10.2038. (п., п. 1, 11 Договору оренди землі)

07.04.2026 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення речового права на об`єкт будівлю автомийки, літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107в, на виконання судового рішення про скасування державної реєстрації права власності.

Повідомленням № 007.5-52/2869 від 20.05.2026 відповідач повідомив позивача про припинення з 27.05.2026 дії договору, пославшись на пункт 11.2 договору та на те, що позивач «втратив право власності на об`єкт».

Попередженням № 007.4-52/2870 від 20.05.2026 відповідач повідомив про відключення об`єкта від електропостачання 28.05.2026 о 09:00 год.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН» до господарського суду із позовом у даній справі про - визнання протиправними дії АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» з одностороннього припинення дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020, оформлені повідомленням № 007.5-52/2869 від 20.05.2026, та про визнання Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020 таким, що не припинений з 27.05.2026, та продовжує діяти.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» отримало лист Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області № 57-101-3302,вих.26 від 27.04.2026, з якого відповідачу стало відомо, що станом на 27.04.2026 право власності ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна будівлю автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено.

Отже, термін дії Договору про розподіл № 15641 у частині розподілу електричної енергії на об`єкт за зазначеною адресою закінчився в силу умов п. 11.2 договору у зв`язку із вищенаведеним

У зв`язку із цим, керуючись п. 11.2 Договору про розподіл № 15641 від 01.10.2020 відповідач направив позивачу повідомлення від 20.05.2026 вих. № 007.5 52/2869, що з 27.05.2026 припинено дію Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.202.

Також, у вище зазначеному листі Шевченківська окружна прокуратура м. Запоріжжя Запорізької області зазначила наступне:

- об`єктам нерухомості, в тому числі й будівлі автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101) уповноваженими суб`єктами адреса як м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107в не присвоювалась;

- згідно відповіді ФОП Остапенко С.В. від 14.05.2025 технічні паспорти на об`єкти нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107в нею не виготовлялися, довідка про присвоєння вищезазначеної поштової адреси нею не видавалась;

- будівля автомийки, яка підлягає знесенню, збудована без жодного погодження з Департаментом архітектури та містобудування ЗМР, з порушенням вимог містобудівної документації (генеральний план м. Запоріжжя зі змінами, затверджений рішенням Запорізької міської ради від 27.09.2017 р. № 31, план зонування території м. Запоріжжя, затверджений рішенням Запорізької міської ради від 28.02.2018 р. №75) та порушенням будівельних норм;

- станом на 27.04.2026 право власності ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - будівлю автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено, про що вище зазначалось.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі мали місце правовідносини щодо розподілу (передачі) електричної енергії, які ґрунтувалися на укладеному сторонами Договорі споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020.

Договір № 15641 від 01.10.2020 укладено щодо забезпечення розподілу електричної енергії на об`єкт ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» будівельний майданчик вул. Чарівна, б. 107-113; перелік точок обліку: ШО-038 кВ РП-0,4 Кв ТП-309 ЗМЕМ; перелік ЕІС-кодів за об`єктами: 62Z8583166537589, особовий рахунок: №55915641.

В подальшому Додатковою угодою № 1 від 29.12.2025 об`єкт розподілу електричної енергії змінено на будівля автомийки літ. А, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в.

Повідомленням № 007.5-52/2869 від 20.05.2026 відповідач повідомив позивача про припинення з 27.05.2026 дії Договору № 15641 від 01.10.2020 із посиланням на пункт 11.2 договору та на те, що позивач «втратив право власності на об`єкт».

Попередженням № 007.4-52/2870 від 20.05.2026 відповідач повідомив про відключення об`єкта від електропостачання 28.05.2026 о 09:00 год.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, Закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) тa використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надїї».

Так, Акціонерне товариство «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» є оператором системи розподілу електричної енергії щодо споживачів на території Запорізької області.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» Оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Частина друга статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачає, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження Закону України «Про ринок електричної енергії», зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані незаконними діями Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», що полягають у відключенні від електроживлення об`єкта позивача будівлі автомийки літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 107в (EIC-код точки розподілу 62Z8583166537589), без достатніх на те правових підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 57 Закону «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відключення електроживлення споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку, крім випадків постачання вразливим споживачам.

Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку (частина 3 статті 60 Закону «Про ринок електричної енергії»).

Кодекс систем розподілу, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, визначає вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу (далі - ОСР), оператора системи передачі (далі - ОСП), користувачів системи розподілу (далі - Користувачі) та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.

Відповідно до пункту 11.5.1 Кодексу систем розподілу (КСР) послуги з розподілу електричної енергії надаються Користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом.

Згідно з п. 11.5.2 КСР випадками припинення розподілу електричної енергії є: - за заявою Користувача у разі: припинення (тимчасове або остаточне) експлуатації електроустановки; продаж/передача прав власності/користування на об`єкт Користувача; інші тимчасові причини припинення електропостачання (виконання будівельних, аварійно-відновлювальних робіт тощо).

Підпунктом 3 пункту 11.5.1 КСР визначено випадки припинення розподілу електричної енергії за ініціативою ОСР, зокрема, закінчення строку дії/розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 11.5.11 КСР припинення/обмеження розподілу електричної енергії за заявою Користувача здійснюється:

- у разі тимчасового припинення/обмеження розподілу електричної енергії Користувач зобов`язаний повідомити ОСР не пізніше ніж за 10 робочих днів до бажаної дати припинення/обмеження розподілу електричної енергії;

- у разі остаточного припинення експлуатації електроустановки та/або продажу/передачі прав власності/користування на електроустановку (об`єкт) Користувач зобов`язаний повідомити про це ОСР не пізніше ніж за 20 робочих днів до дати настання зазначеної події та остаточно розрахуватись з ним за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, (надалі - ПРРЕЕ), регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу викладені в розділі VII ПРРЕЕ.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі: відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв`язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача; заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи); невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи; закінчення терміну дії договору між споживачем та постачальником «останньої надії» (за умови неукладення споживачем договору з іншим електропостачальником); порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 (далі - Правила охорони електричних мереж); створення неналежних умов експлуатації електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади).

У пункті 7.5 ПРРЕЕ визначено, що:

- попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження;

- датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);

- у разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.

Відповідно до п. 11.2 Договору про розподіл № 15641 від 01.10.2020 дія Договору достроково припиняється у разі:

- отримання ОСР документального підтвердження факту відчуження об`єкта на користь іншої особи, у т.ч. набуття спадкоємцем права власності на об`єкт, в цьому випадку договір вважається припиненим на 10 календарний день після направлення ОСР повідомлення Споживачу, якщо інша дата не буде зазначена в повідомленні;

- у разі остаточного припинення користування електричною енергією Споживачем за його заявою;- у разі припинення дії договору, Договір припиняє свою дію в частині розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань Сторін (які виникли на дату припинення дії договору) продовжує діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між Сторонами.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі № 908/2296/23 за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН» вирішено скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав - права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН» на нежитлову будівлю складу Літ. "А", загальною площею 200 кв. м, за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Чарівна, будинок 107в (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2159533723101). Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав - права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН» на будівлю автомийки літ. А, загальною площею 173,2 кв. м, за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Чарівна, будинок № 107в (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101). Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН» знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - будівлю автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101), що знаходиться на вул. Чарівна, 107-113 у місті Запоріжжя.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі № 908/2296/23 скасовано, прийнято нове рішенням, яким в задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.12.2024 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 908/2296/23 в частині відмови у позові про знесення об`єкта скасувано, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2023 у справі № 908/2296/23 про задоволення позову в цій частині залишено в силі. В іншій частині постанову залишено без змін.

Відповідно до ст. 317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Таким чином, рішеннями судів по справі № 908/2296/23 встановлено, що будівля автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311981223101), що знаходиться по вул. Чарівній, 107-113 в м. Запоріжжі, є самочинно збудованою.

Як з`ясовано судом та не заперечується сторонами у справі, на даний час будівля автомийки продовжує функціонувати всупереч прийнятих судами рішень у справі № 908/2296/23. Виконавчий документ щодо знесення вищезазначеної будівлі автомийки перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, боржником ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» в добровільному порядку рішення не виконується.

Згідно з пунктом 4.27 ПРРЕЕ у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів. З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення, у частині постачання та розподілу електричної енергії на цей об`єкт.

За змістом наведених положень ПРРЕЕ оператор системи повинен отримати документальне підтвердження факту зміни власника (користувача) об`єкта саме від нового або попереднього власника (користувача). Оператор системи не має права самостійно здійснювати пошук інформації щодо відчуження об`єкта, щодо зміни користувача об`єкта, робити висновки та приймати рішення на підставі виявленої інформації. У разі отримання певної інформації та виникнення сумнівів оператор системи не позбавлений можливості звернутися до споживача та уточнити відповідну інформацію, однак не констатувати факт припинення договору в односторонньому порядку (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23).

У судовій практиці сформовано чітку позицію: якщо у Споживача припиняється право власності або користування (речове право) на об`єкт, то припиняються і його правові відносини з Оператором системи розподілу (ОСР).

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що дії АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» щодо дострокового припинення дії Договору про розподіл № 15641 від 01.10.2020 у зв`язку із втратою права власності позивача на спірний об`єкт є правомірними. Таким чином, термін дії Договору про розподіл № 15641 закінчився.

Також суд зауважує що відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договору про розподіл № 15641 від 01.10.2020 позивач повинен був належним чином повідомити АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про втрату права власності на спірний об`єкт, надати заяву про відмову щодо подальшого отримання послуг з розподілу електричної енергії, а також надати заяву щодо припинення розподілу електричної енергії на спірний об`єкт.

Проте, матеріали справи свідчать та позивачем належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростовано, що будь-яких заяв щодо розірвання Договору про розподіл електричної енергії ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» до АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» не надсилало, продовжує здійснювати господарську діяльність та отримує послуги з розподілу.

Тим більш, позивач всупереч вищезазначених рішень суду у справі № 908/2296/23 продовжує експлуатацію об`єкта будівля автомийки літ. А загальною площею 173,2 кв.м., що знаходиться по вул. Чарівній, 107-113 в м. Запоріжжі.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Поряд із цим відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. (Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19)

За таких обставин, оскільки матеріалами справи доведено, що з 07.04.2026 припинено речове право позивача на нерухоме майно будівлю автомийки, літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107в, на яке здійснювався розподіл електроенергії згідно з Договором про розподіл № 15641 від 01.10.2020, то припинилися й підстави для надання позивачу послуг з розподілу електричної енергії за вказаною адресою.

У спірних правовідносинах будь-які дії Оператора системи розподілу щодо припинення дії Договору № 15641 від 01.10.2020 та відключення об`єкта не порушують прав позивача, оскільки він більше не є законним володільцем цього об`єкта.

Отже, відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуючи вище викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки судом встановлено відсутність станом на час вирішення спору судом порушення прав ТОВ «АГАТІС-ЮНІОН» щодо отримання від АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» послуг розподілу електричної енергії на об`єкт будівлю автомийки, літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107в, крім того позивач не довів наявності іншого порушеного його права (інтересу) з боку відповідача, у задоволенні позову слід відмовити виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача.

При цьому, суд не надає детальної правової оцінки іншим доводам та запереченням сторін, оскільки такі аргументів учасників справи не здатні спростувати цей висновок суду та не впливають на кінцевий результат вирішення спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 07.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За встановлених судом фактичних обставин суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вище наведене, в задоволенні позову відмовляється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови від позову на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача на надання професійної правничої допомоги покладаються на позивача з урахуванням висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТІС-ЮНІОН», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», м. Запоріжжя про визнання протиправними дії АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» з одностороннього припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020, оформлені повідомленням № 007.5-52/2869 від 20.05.2026, та про визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15641 від 01.10.2020 таким, що не припинений з 27.05.2026, та продовжує діяти відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 17» серпня 2026 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.