Рішення № 139017725, 04.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

04 серпня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/457/26

За позовом Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя Запорізької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю 007М, с. Минай Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 344 520 грн пені за порушення строків поставки товару за Договором про закупівлю №390/ОБ від 21.08.2025,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Мартон М.М.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя Запорізької області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю 007М, с. Минай Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 344 520 грн пені за порушення строків поставки товару за Договором про закупівлю №390/ОБ від 21.08.2025.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2025 відкрито провадження у справі №907/457/26 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечення на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.07.2026.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю №390/ОБ від 21.08.2025 в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого відповідачу нараховано пеню в розмірі 344 520 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. 251 ГПК України суду не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Водночас через підсистему Електронний суд представник відповідача подав клопотання б/н від 12.06.2026 (вх. №02.3.1-02/5826/26 від 15.06.2026), за змістом яких відповідач не заперечив факту прострочення виконання взятих на себе договірних зобов`язань, натомість просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 90% до суми 34 452 грн пені, обмежившись стягненням з відповідача нарахованої неустойки (пені) в такому граничному розмірі, як визнаних відповідачем позовних вимог.

В обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій представник відповідача покликається на положення ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, принципи справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, а також на конкретні обставини виконання спірного Договору, причини допущеного прострочення, відсутність негативних майнових наслідків для позивача та фінансовий стан ТОВ 007М.

Представник відповідача зазначає, що предметом спору є стягнення 344 520 пені, нарахованої за порушення строків поставки товару за Договором про закупівлю №390/ОБ від 21.08.2025, за умовами якого ТОВ 007М зобов`язалося поставити квадрокоптери DJI Mavic 3T Enterprise (Thermal) для потреб Сил оборони України у строк до 01.09.2025 включно. При цьому, частину товару вартістю 31 320 000 грн було поставлено 13.09.2025, тобто з порушенням установленого Договором строку.

Водночас представник відповідача наголошує, що у разі встановлення судом вини відповідача у несвоєчасній поставці товару наявні підстави для застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій із урахуванням принципів розумності, добросовісності та справедливості, беручи до уваги реальний розмір збитків позивача, які розумно можна було б передбачити.

Представник відповідача окремо акцентує увагу на майновому стані сторін, відсутності фактичних збитків позивача, відсутності авансування поставки, співвідношенні ціни договору, запланованого прибутку відповідача та розміру нарахованої пені. При цьому зазначає, що штрафні санкції повинні носити компенсаційний, а не каральний характер та не мають бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Однією з основних обставин, якими представник відповідача обґрунтовує необхідність зменшення пені, є відсутність доказів заподіяння позивачу реальних збитків унаслідок прострочення поставки.

За доводами представника відповідача, нараховані штрафні санкції, хоча й відповідають умовам Договору за умови встановлення вини відповідача, однак, не враховують того, що останній не отримував від позивача жодного авансу чи передоплати.

За такої обставини, представник відповідача вважає заявлений розмір штрафних санкцій необґрунтованим та таким, що не враховує поведінку ТОВ 007М, його майновий стан та реально понесені позивачем збитки, а стягнення пені у повному розмірі 344 520 грн не відповідає завданню забезпечення виконання господарського зобов`язання, а також створює ситуацію, за якою позивач фактично вживає каральні заходи до відповідача, та одночасно отримує можливість збагатитися за рахунок невиправдано додаткових прибутків.

В обґрунтування наведеної позиції представник відповідача посилається, зокрема, на правові висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду про те, що можливість стягнення з боржника надмірних сум неустойки спотворює її правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання вона перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків.

Поряд з тим, представник відповідача звертає увагу на характер та ступінь допущеного порушення виконання Договору №390/ОБ, оскільки половину передбаченого Договором товару 150 одиниць, тобто 50% загальної кількості, було поставлено позивачу 26.08.2025, через п`ять днів після укладення договору та до спливу встановленого Договором строку поставки. Решту 50% товару поставлено 13.09.2025, тобто з простроченням лише на 11 календарних днів.

На переконання представника відповідача, зазначені обставини свідчать про вчинення відповідачем реальних дій, спрямованих на належне та максимально оперативне виконання договірних зобов`язань у надзвичайно стислі строки виконання Договору, оскільки Договір було укладено 21.08.2025, а кінцевий строк поставки встановлено до 01.09.2025, тобто фактично на поставку товару відведено лише 11 календарних днів, незважаючи на те, що товар постачався з-за кордону.

Як доводить представник відповідача, умовами Договору не передбачалося авансування, а оплата мала здійснюватися покупцем лише за фактично отриманий товар протягом 30 календарних днів після підписання видаткової накладної, у зв`язку з чим відповідач був змушений здійснювати попередню закупівлю товару в іноземних контрагентів виключно за рахунок власних коштів. Сукупність цих обставин, на переконання представника відповідача, свідчить про те, що виконання зобов`язань відбувалося в умовах обмежених фінансових і часових можливостей.

Істотною обставиною, яка, на переконання представника відповідача, повинна враховуватися при вирішенні питання про розмір відповідальності, є специфіка предмета Договору та ситуація на міжнародному ринку безпілотних літальних апаратів. Так, представник відповідача зазначає, що домінуюче становище на ринку виробництва відповідної продукції займають підприємства Китайської Народної Республіки, а запроваджені нею обмеження щодо експорту цивільних безпілотників та компонентів до них об`єктивно ускладнюють їх поставку в Україну. На підтвердження цього представник відповідача посилається на публічно доступну інформацію щодо обмежень Китаю на постачання дронів та відповідних комплектуючих.

У цьому аспекті представник відповідача стверджує, що при виконанні аналогічних Договорів поставки він в певній мірі є заручником обставин, в тому числі політичної обстановки взаємовідносин із КНР, оскільки об`єктивно не може впливати на належне виконання договірних зобов`язань своїми контрагентами, зокрема щодо поставки товарів, які виробляються у КНР. Імпорт такої продукції, за твердженням представника відповідача, здійснюється із затримками та потребує повної попередньої оплати іноземному постачальнику.

Представник відповідача наполягає, що специфічність товару за Договором та зазначені відповідачем у клопотанні про зменшення штрафних санкцій обставини щодо політики уряду країни-монополіста на ринку виробників безпілотних авіаційних комплексів та пов`язані з цим логістичні затримки, пов`язані з імпортом товару з КНР, чим також спричинено прострочення поставки товару, а вказані обставини є об`єктивними і мінімально залежать від волі виконавця Договору.

Проте, як стверджує представник відповідача, незважаючи на зазначені об`єктивні труднощі, умови Договору ним виконані повністю, хоча й із допущенням прострочення щодо половини товару. Позивач, в свою чергу, не довів виникнення будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат, пов`язаних із таким простроченням, а відповідач не отримував авансу чи передоплати за Договором.

Додатково представник відповідача звертає увагу суду на майновий стан відповідача та співвідношення розміру санкцій із фактичними фінансовими результатами діяльності Товариства відповідача. Так, згідно з наведеною ним фінансовою звітністю за 2025 рік, при загальному валовому доході 948 773 700 грн собівартість реалізованої продукції становила 907 344 100 грн, операційні витрати 23 700 200 грн, а чистий прибуток 14 360 400 грн, тобто лише 1,51% від загального обороту. Щодо безпосередньо спірного Договору представник відповідача зазначає, що запланований чистий прибуток становить 945 864 грн, а тому стягнення штрафних санкцій істотно зменшує й без того незначний заробіток відповідача за цим Договором.

Окремо представник відповідача звертає увагу на значний обсяг фінансових зобов`язань відповідача, які виникли у нього внаслідок стягнення штрафних санкцій за іншими Договорами поставки. Зокрема, протягом 2025 року господарськими судами України було ухвалено вісім кінцевих судових рішень та судових наказів про стягнення з ТОВ 007М штрафів і пені на загальну суму 13 252 245,60 грн. При цьому значна частина присуджених сум Товариством уже сплачена, а виконання окремих рішень розстрочено судом. За наведеними представником відповідача даними, із присуджених 13 252 245,60 грн виконано рішення на загальну суму 7 921 670,60 грн, тоді як залишок за окремими рішеннями погашається відповідно до встановлених судами графіків.

Представник відповідача також зазначає, що загалом протягом 2025 2026 років на виконання судових рішень ним сплачено 9 174 413,91 грн, а протягом 2024 2025 років добровільно сплачено пеню на користь інших замовників товарів оборонного призначення за пред`явленими претензіями на загальну суму 1 590 318,90 грн. Загальний розмір добровільно сплачених відповідачем коштів на виконання претензій та судових рішень протягом 2024 2026 років становить 10 764 732,81 грн, що, в свою чергу, свідчить про те, що Товариство не ухиляється від виконання судових рішень, та виконує їх по мірі наявності грошових коштів від здійснення підприємницької діяльності.

За доводами представника відповідача, у зв`язку зі значним фінансовим навантаженням Товариство відповідача було змушене залучити кредитні кошти, з метою чого у вересні 2025 року уклало Кредитний договір для забезпечення можливості подальшого здійснення господарської діяльності та виконання наявних фінансових зобов`язань. Щомісячний розмір процентів за кредитом становить у середньому 500 000 600 000 грн; лише за 2025 рік сплачено 2 153 394,33 грн процентів, а за п`ять місяців 2026 року - 3 062 777,79 грн.

Посилаючись на фінансову звітність за І квартал 2026 року, представник відповідача зазначає, що за цей період його діяльність була збитковою, з огляду на що наявні об`єктивні причин відсутності у відповідача реальної фінансової можливості добровільно погасити позивачу заявлену до стягнення пеню та одночасно забезпечити діяльність Товариства, в тому числі, і з огляду на зобов`язання перед фінансово-кредитними установами та власними працівниками.

Як зазначає представник відповідача, стягнення заявленої суми в повному обсязі може додатково погіршити фінансовий стан Товариства відповідача, яке і так перебуває в критичному стані, призвести до блокування його підприємницької діяльності, унеможливити виконання вже існуючих боргових зобов`язань та створити ризик зриву виконання чинних державних контрактів і договорів щодо поставки безпілотних літальних апаратів. Саме запобігання таким наслідкам, на переконання представника відповідача, є додатковою підставою для реалізації судом дискреційних повноважень щодо зменшення пені.

Поряд із цим представник відповідача просить урахувати характер та соціальну значущість здійснюваної відповідачем господарської діяльності, позиціонує себе як спеціального суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції, послуг військового призначення і подвійного використання, який бере участь у виконанні державного оборонного замовлення та здійснює імпорт безпілотних літальних апаратів, який безпосередньо задіяний у забезпеченні національної безпеки та обороноздатності України в умовах повномасштабної збройної агресії та є критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань.

На підтвердження системного характеру такої діяльності представник відповідача покликається на значний обсяг укладених ним Договорів публічної закупівлі та державних контрактів оборонного призначення у 2024 2025 роках та продовженні укладення та виконанні Договорів поставки безпілотних літальних апаратів для військових частин та інших державних замовників навіть після допущених порушень строків виконання окремих контрактів.

У цьому контексті представник відповідача наголошує, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі може негативно вплинути на виконання останнім інших договірних зобов`язань, що здійснюються із залученням власних коштів, та, з огляду на характер таких зобов`язань, створити ризики для належного забезпечення інтересів держави у сфері обороноздатності.

Щодо правових підстав заявленого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій представник відповідача посилається на усталену практику Верховного Суду щодо застосування ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, за якою зменшення заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який, оцінюючи докази та конкретні обставини справи у сукупності, на власний розсуд вирішує питання щодо наявності обставин, які дають підстави для такого зменшення. Разом з тим, неустойка має стимулювати боржника до належного виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар і джерело отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків.

При цьому, представник відповідача наголошує на індивідуальному характері вирішення питання про зменшення неустойки та зазначає, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, а тому, конкретний розмір зменшення на 90%, 70%, 50% тощо має індивідуально-оціночний характер і визначається судом у межах наданого йому законом судового розсуду.

Окремо представник відповідача покликається на постанову Верховного Суду від 31.03.2026 у справі №907/574/25, у якій стороною також виступало ТОВ 007М, зазначаючи про однорідність фактичних обставин та чинників, що враховувалися судами при застосуванні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Узагальнюючи наведене, представник відповідача вважає, що сукупність установлених обставин, а саме: повне виконання основного зобов`язання; поставка 50% товару у межах установленого Договором строку; незначний строк прострочення решти товару 11 календарних днів; надзвичайно стислий загальний строк поставки імпортного товару; відсутність авансування з боку позивача; здійснення закупівлі за власні кошти; об`єктивні логістичні труднощі та обмеження, пов`язані з імпортом безпілотних літальних апаратів із КНР; відсутність доказів заподіяння позивачу збитків; значне поточне фінансове навантаження на відповідача; виконання ним інших судових рішень та добровільна сплата штрафних санкцій; залучення кредитних коштів; збитковість діяльності у І кварталі 2026 року, а також стратегічне значення діяльності Товариства відповідача для забезпечення обороноздатності держави свідчить про наявність підстав для істотного зменшення заявленої до стягнення пені.

За таких обставин, представник відповідача наполягає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90% буде справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, співмірним у контексті забезпечення балансу інтересів сторін та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю 007М (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір про закупівлю №390/ОБ від 21.08.2025 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки Квадрокоптери DJI Mavic 3T (Thermal) (CP.EN.00000415.01)) для потреб Сил оборони України (Код ДК 021:2015: 34710000-7- Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном) (далі - товар) вказаний у Специфікації, Додаток 1 до цього Договору, що є невід`ємною його частиною, а покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару, кількість та ціна за одиницю, що передається постачальником покупцю, зазначено у Додатку 1 до цього Договору.

Як встановлюють положення п. 2.1, 2.2. Договору, загальна вартість Договору визначена на підставі Додатку 1 до даного Договору та складає: 62 640 000 грн без ПДВ. Ціна цього Договору включає в себе сплату податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат постачальника, пов`язаних з пакуванням, маркуванням, доставкою, зберіганням та розвантаженням товару на склад покупця.

Розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України. Оплата здійснюється покупцем за фактично отриманий належної якості товар шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному Договорі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Сторони дійшли спільної згоди, що оплата за поставлений постачальником товар буде проводитись покупцем з урахуванням реального фінансування видатків (та/або надходження коштів) з бюджету на зазначені цілі покупця. Датою здійснення оплати за товар вважається дата перерахування коштів з рахунку покупця на банківський рахунок постачальника (п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.6. Договору).

Згідно п. 4.1., 4.2., 4.3. та 4.4. Договору, постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) товару до 01 вересня 2025 року включно, за адресою: Запорізька обл. м. Запоріжжя (з міркувань безпеки конкретна адреса доставки товару не зазначається). Постачальник зобов`язується не пізніше ніж за 1 день до дати поставки товару до м. Запоріжжя, письмово повідомити про це покупця для отримання детальної інформації щодо місця приймання-передачі товару. Поставка товару за цим Договором може бути здійснена як у повному обсязі, так і частинами, в межах строку поставки, визначеному в п. 4.1. даного Договору. Факт приймання товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним оформленої накладної на товар (на кожну поставлену партію/частину товару). Датою поставки товару є дата його передачі уповноваженому представнику покупця та підписання видаткової накладної.

На підставі положень п. 7.1.1., 7.3.1. Договору, покупець зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за поставлений належної якості товар відповідно до умов даного договору, а постачальник зобов`язаний поставляти покупцю товар, в строк та на умовах, передбачених даним Договором.

За змістом п. 9.3. Договору, за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 12.1., 12.2. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього Договору і діє до 31.12.2025, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Додатками до Договору, що є невід`ємною його частиною, є: Специфікація (Додаток 1 до Договору) (п. 15.1. Договору).

Підписаним сторонами Додатком до Договору №390/ОБ від 21.08.2025 (Специфікацією) визначено найменування товару: Квадрокоптер DJI Mavic 3T Enterprise (Thermal) (CP.EN.00000415.01); код УКТ ЗЕД 8806221010, країна походження КНР; кількість 300 штук, ціна за одиницю 208 800 грн; загальна вартість 62 640 000 грн.

На виконання умов Договору відповідачем, як постачальником, було поставлено, а позивачем, як покупцем, у свою чергу, прийнято товар 300 шт. Квадрокоптерів DJI Mavic 3T Enterprise (Thermal) (CP.EN.00000415.01) сукупною вартістю 62 640 000 грн, свідченням чого є підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні №54 від 26.08.2025 на суму 31 320 000 грн та №57 від 13.09.2025 на суму 31 320 000 грн.

За твердженням позивача, віфдповідач узяті на себе зобов`язання за Договором виконав неналежно, допустивши прострочення поставки частини товару, а саме за накладеною №57 від 13.09.2025 на 11 днів, що, у свою чергу, є підставою для стягнення з ТОВ 007М суми 344 520 грн пені, нарахованої на підставі п. 9.3. укладеного між сторонами Договору.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення договірних правовідносин) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку із порушенням відповідачем строків поставки на користь позивача товару Квадрокоптерів DJI Mavic 3T Enterprise (Thermal) (CP.EN.00000415.01) у кількості 150 шт., загальною вартістю 31 320 00 грн, внаслідок чого відповідачу на підставі п. 9.3. укладеного між сторонами Договору нараховано суму 344 520 грн пені.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України)

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом, визначеним частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3. Договору визначено, що за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявленої до стягнення суми пені у межах визначеного позивачем боргового періоду, суд зазначає, що пеня в розмірі 344 520 грн нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Щодо заяви представника відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені на 90%, суд зазначає наступне.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

Водночас норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено штрафні санкції (пеню, штраф), тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

За змістом зазначених норм, які суд вважає за можливе застосувати під час розгляду питання щодо можливості зменшення нарахованого відповідачу штрафу, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таку правову позицію викладено в низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020, у справі №925/605/18, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17, від 03.04.2024 у справі №924/706/23, від 07.05.2026 у справі №922/2696/25.

Висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16).

Отже якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Водночас суд наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.

Отже якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Разом з тим, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Поряд із викладеним, слід відзначити, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім того, категорії значно та надмірно, які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок, сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 ).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо).

У пункті 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим, сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Поряд з тим, як вказав Верховний Суд у постанові від 11.07.2024 у справі №902/966/22, при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій або відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, не може йтися про подібність правовідносин, оскільки у кожному конкретному випадку таке питання вирішується судом на власний розсуд, виходячи з установлених обставин справи, які можуть слугувати підставою для відповідного зменшення.

У цьому аспекті судом враховується суб`єктний склад учасників справи, стратегічне значення завдань та характер діяльності відповідача, спрямованої на забезпечення функціонування економіки та зміцнення обороноздатності України, а також добросовісність його поведінки, оскільки відповідач не заперечує факту допущеного прострочення виконання господарського зобов`язання, надав суду докази щодо свого майнового стану, а також інформацію з офіційних публічних ресурсів, яка свідчать про виникнення ряду певних труднощів під час виконання замовлень, за характеристиками, аналогічними до тих, що є предметом укладеного між сторонами спору Договору.

Оцінюючи обставин невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань та можливість зменшення нарахованих йому за таке порушення штрафних санкцій, суд зазначає, що у будь-якому випадку неустойка за своєю правовою природою не має носити карального характеру, а виконувати передусім компенсаційну функцію, враховуючи при тому, що відповідач у повному обсязі виконав передбачені Договором зобов`язання щодо поставки товарів оборонного призначення, а матеріали справи не містять будь-яких зауважень замовника стосовно якості поставленого товару.

Крім того, суд враховує, що в умовах воєнного стану одним із важливих завдань держави є підтримка та стимулювання діяльності вітчизняних суб`єктів господарювання, у тому числі їх заохочення до укладення та виконання державних контрактів, а матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок допущеного відповідачем порушення договірних зобов`язань позивач зазнав будь-яких негативних наслідків, зокрема збитків.

Відтак, керуючись засадами справедливості, добросовісності та пропорційності, враховуючи, ступінь виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, а також беручи до уваги, що призначення неустойки полягає у розумному стимулюванні боржника до належного виконання основного зобов`язання, відсутність у матеріалах справи доказів понесення збитків позивачем в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язання, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру належної до сплати суми пені на 50% (із 344 520 грн до 172 260 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки (пені) ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 172 260 грн пені є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов в цій частині підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені належить відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 4134,24 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю 007М, пл. Енді Воргола, будинок 6, с. Минай, Ужгородський район, Закарпатська область, 89427 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44904058) на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, просп. Соборний, будинок 164, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 45021701, розрахунковий рахунок UA448201720344280002000031452 в Державній казначейській службі України м. Київ/ГУДКСУ в Запорізькій облапсті, МФО 820172) суму 172 260 грн (Сто сімдесят дві тисячі двісті шістдесят гривень) пені за порушення строків поставки товару за Договором про закупівлю №390/ОБ від 21.08.2025, а також 4134,24 грн (Чотири тисячі сто тридцять чотири гривні 24 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 17.08.2026.

Суддя Л.І. Пригара