Рішення № 139017622, 17.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026м. ДніпроСправа № 904/2777/26За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 18 355,01грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 18 355,01грн, з яких:

- основний борг за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2024 до 25.02.2025 у розмірі 15 485,10грн;

- плата за абонентське обслуговування за період з 01.04.2024 до 25.02.2025 у розмірі 91,74грн;

- 3 % річних у розмірі 556,84грн;

- втрати від інфляції у розмірі 1 543,84грн;

- пеня у розмірі 677,49грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового індивідуального договору №4122/жб від 01 жовтня 2021 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, однак відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не надав.

В заяві, яка надійшла до суду, відповідач зазначає, що будь-яких відносин з позивачем не мав, не має та мати не планує. ОСОБА_1 посилається на листи: №5128/13 від 19.09.2013, в якому позивач стверджує про те, що позивач з відповідачем не мають договірних відносин по теплопостачанню; №4601 від 30.09.2013, в якому відповідач, посилаючись на відсутність договірних відносин повідомляє про від`єднання від мереж теплопостачання та відсутності будь-якої заборгованості; №8039 від 25.11.2013, в якому відповідач нагадує про від`єднання від мереж теплопостачання; № 8736/28 від 05.12.2014, в якому позивач звертаючись з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії, ігнорує обов`язок направлення договору в двох примірниках та залякує зверненням до правоохоронних органів; №1822 від 16.12.2014, в якому відповідач запевняє про відсутність централізованого опалення та будь-якої зацікавленості в ньому; №8769 від 16.11.2020, в якому відповідач нагадує про відсутність підключення централізованого опалення та наявність змонтованого електричного опалення.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 справу №904/2777/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

27 травня 2026 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої просив:

- зобов`язати Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", ідентифікаційний код юридичної особи 00130850, негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу;

- стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", ідентифікаційний код юридичної особи 00130850 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок;

- при винесенні рішення судові витрати стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", ідентифікаційний код юридичної особи 00130850 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 01.06.2026 постановлено повернути зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №2371/26 від 27.05.2026) і додані до неї документи.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2777/26 залишено без змін.

Ухвалою суду від 29.06.2026 постановлено клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі за клопотанням ОСОБА_3 , що розглядається Конституційним Судом України - залишити без задоволення; клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням в справі за результатом розгляду апеляційної скарги на ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви - залишити без задоволення; клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням в справі №212/8668/26, що розглядається в порядку цивільного судочинства - залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; клопотання ОСОБА_1 про огляд доказів, про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, про призначення у справі теплотехнічної експертизи залишені без задоволення; в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду та про передання справи для розгляду до "Суду, встановленого законом", для розгляду за нормами ЦПК - відмовлено.

Ухвалою суду від 17.08.2026 заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про об`єднання в одне провадження справи №904/4008/22 та справи №904/2777/26, про призначення колегіального розгляду справи №904/2777/26 залишено без розгляду; клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до розгляду справи №212/8668/26 залишено без задоволення; клопотання ОСОБА_1 про допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 залишено без розгляду; клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду залишено без розгляду.

Відповідно до п. 10 частини третьої ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У зв`язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. у відпустці з 30.06.2026 до 07.08.2026 справа розглянута відповідно до статті 6 Конвенції та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах міста (а.с. 23).

Таким чином, виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку АДРЕСА_2 є позивач Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційні довідки №337702770 від 03.07.2023, №485379348 від 06.08.2026) нежитлове приміщення, загальною площею 83,9кв.м., після реконструкції квартири та нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі: свідоцтва про право власності, САВ №071845, 12.06.2007, рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради "Про видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна" від 06.06.2007 за №380. Свідоцтво про право власності видано замість договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рогожиною А.В. 30.03.2004, реєстр № 1035 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого виконавчим комітетом Криворізької міської ради 23.05.2003 на підставі рішення № 210 від 14.05.2003 замість договору купівлі-продажу посвідченого Другою Криворізькою державною нотаріальною конторою 09.02.2002 реєстр № 1-702 (реєстраційний номер майна 1198644, дата внесення запису 12.06.2007) (а.с. 12 том 1, 157-160 том 2).

Вказане нежитлове приміщення розташоване в 1 поверсі 5-ти поверхового житлового будинку.

Будинок, в який вбудоване зазначене вище приміщення, є багатоквартирним. Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1 договору).

Договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" https://tec.dp.ua/ (п. 2 договору).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).

Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 30 по вулиці Січеславська (колишня Кремлівська) у м. Кривий Ріг про обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, з 01.11.2021 Фізична особа-підприємець Бакун Вадим Олексійович вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії.

У позивача даний Типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №4122/жб від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська (колишня Кремлівська), буд. 30, прим. 42.

Таким чином, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Бакун Вадимом Олексійовичем (споживач, відповідач) укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с. 14-16).

За умовами пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 17 договору встановлено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022), та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору (п. 30 договору).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п. 31 договору).

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Споживач зобов`язаний, зокрема: оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (п.3); у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором (п. 6); у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) (п. 11) (п. 41 договору).

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (п. 45 договору).

Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 47 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).

Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 53 договору).

Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (п. 55 договору).

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі №904/3228/24, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 97 625,69грн основної заборгованості, 172,42грн заборгованості за абонентське обслуговування, 1 278,13грн пені, 2 066,27грн трьох процентів річних, 2 809,52грн інфляційних втрат, 2 992,27грн судового збору.

Основний борг за поставлену теплову енергію виник у відповідача за період з листопада 2022 року до березня 2024 року за договором №4122/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (нежитлове приміщення 42 у будинку 30 по вул. Січеславській (до перейменування Кремлівська), що у місті Кривому Розі).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі №904/3228/24 залишено без змін.

За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 16.12.2020 у справі №914/554/19, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21, від 13.12.2022 у справі №910/10564/20 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

З огляду на положення частини четвертої статті 75 ГПК України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі №904/3228/24 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти встановлені у судовому рішенні у справі №904/3228/24 не підлягають доказуванню в даній справі.

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Типового договору).

Згідно з приписами п. 19 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830 (далі Правила №830), комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 24 Правил №830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Пунктом 2 Правил №830 встановлено, що опалювана площа (об`єм) приміщення - це загальна площа (об`єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Пунктом 36 Правил №830 визначено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15%; індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5%; автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7%; центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною, - 8%; квартирних/малих індивідуальних теплових пунктів - 4% (за умови обладнання квартирними/малими індивідуальними тепловими пунктами всіх приміщень будівлі) та розподіляється між усіма приміщеннями (п. 1, 2 розділу V Методики розподілу, в редакції від 22.11.2018).

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (п. 1 розділу ІV Методики розподілу, в редакції від 28.01.2022).

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради №1157 від 20.09.2025 "Про початок опалювального сезону 2024/2025 років", №401 від 24.03.2025 "Про закінчення опалювального сезону 2024/2025 років" позивачем своєчасно розпочато та закінчено опалювальний сезон 2024-2025 у м. Кривому Розі (а.с. 21, 22).

Належне виконання зобов`язань АТ "Криворізька теплоцентраль" стосовно надання послуги з теплопостачання Фізичній особі - підприємцю Бакун Вадиму Олексійовичу у період з 01.04.2024 до 25.02.2025 підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія, а саме: Акт від 28.03.2024 (про припинення подачі теплоносія); Акт від 12.11.2024 (про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку); Акт №676 від 27.03.2025 (про припинення подачі теплоносія) (а.с. 18-20).

Акти подання теплоносія не є актами приймання-передачі теплової енергії, проте є документами фіксації певної події у часі, складеними та підписаними належними особами - представниками постачальника послуги з теплопостачання АТ "Криворізька теплоцентраль" та представниками управляючих будинком організацій (ТОВ "Житлокомцентр", тощо).

Позивач зазначає, що в будинку 30 по вул. Січеславська (колишня Кремлівська) в м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії (Ергомера-125, заводський номер 11253).

Прилад-розподілювач теплової енергії в указаному будинку не встановлено, у зв`язку з чим розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку та пропорційно загальній площі приміщення.

Як зазначено вище, загальна площа приміщення №42 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська (колишня Кремлівська), буд. 30 становить 83,9м2.

Загальна площа п`ятиповерхового житлового будинку за адресою м. Кривий Ріг, вул. Січеславська (колишня Кремлівська), буд. 30 складає 3 951,10м2.

Фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії житловим будинком за адресою м. Кривий Ріг, вул. Січеславська (колишня Кремлівська), буд. 30 за період з листопада 2024 року по лютий 2025 року складає: листопад 2024 року 16,46Гкал; грудень 2024 року 47,81Гкал; січень 2025 року 49,38Гкал; лютий 2025 року 31,40 (а.с. 11).

На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2024 року по лютий 2025 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 15 485,10грн.

За фактом поставки теплової енергії та надання послуг з абонентського обслуговування протягом спірного періоду АТ "Криворізька теплоцентраль" складені акти приймання-передачі теплової енергії (надання послуг):

№10870 від 30.04.2024 на суму 8,34грн з ПДВ, плата за абонентське обслуговування за квітень 2024 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 26);

№12607 від 31.05.2024 на суму 8,34грн з ПДВ, плата за абонентське обслуговування за травень 2024 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 28);

№14358 від 30.06.2024 на суму 8,34грн з ПДВ, плата за абонентське обслуговування за червень 2024 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 30);

№17653 від 31.07.2024 на суму 8,34грн з ПДВ, плата за абонентське обслуговування за липень 2024 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 32);

№19355 від 31.08.2024 на суму 8,34грн з ПДВ, плата за абонентське обслуговування за серпень 2024 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 34);

№21107 від 30.09.2024 на суму 8,34грн з ПДВ, плата за абонентське обслуговування за вересень 2024 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 36);

№23253 від 31.10.2024 на суму 8,34грн з ПДВ, плата за абонентське обслуговування за жовтень 2024 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 38);

№25352 від 30.11.2024 на суму 2 932,20грн з ПДВ, послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за листопад 2024 року, в обсязі 0,57Гкал 2 436,55грн без ПДВ, плата за абонентське обслуговування за листопад 2024 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 41);

№28811 від 31.12.2024 на суму 3 117,96грн з ПДВ, послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2024 року, в обсязі 0,6Гкал 2 591,35грн без ПДВ, плата за абонентське обслуговування за грудень 2024 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 44);

№25453 від 31.01.2025 на суму 8 592,26грн з ПДВ, послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2025 року, в обсязі 1,55Гкал 7 153,27грн без ПДВ, плата за абонентське обслуговування за січень 2025 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 46);

№34504/03731 від 28.02.2025 на суму 1 217,02грн, перерахунок за лютий 2025 року (а.с. 49);

№34504 від 28.02.2025 на суму 1 217,02грн, перерахунок за лютий 2025 року (а.с. 51);

№34504 від 28.02.2025 на суму 3 276,28грн з ПДВ, послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2025 року, в обсязі 0,58Гкал 2 723,28грн без ПДВ, плата за абонентське обслуговування за лютий 2025 року 6,95грн без ПДВ (а.с. 53);

№34504 від 25.11.2025 на суму 33,80грн з ПДВ, коригування перерахунку за лютий 2025 року - 1 014,18грн без ПДВ, перерахунок за лютий 2025 року - - 1 000,10 без ПДВ, перерахунок за лютий 2025 року - - 1 000,10 без ПДВ, коригування перерахунку за лютий 2025 року - 1 014,18грн без ПДВ.

Акт №25453 від 31.01.2025 містить підпис споживача Бакун В.О.

Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату, що містяться в матеріалах справи.

Зазначені Акти передачі-приймання теплової енергії (надання послуг), Акти надання послуг з абонентського обслуговування та рахунки - фактури направлялись ФОП Бакун В.О. на адресу місцезнаходження підприємця ( АДРЕСА_3 ) супровідними листами:

№110454/30 від 07.11.2024, №11211/30 від 04.12.2024, №222/30 від 07.01.2025, №2015/30 від 05.03.2025, №2990/30 від 04.04.2025, №10623/30 від 07.11.2025, №11802/30 від 03.12.2025 (повернуто з відміткою "за закінченням терміну зберігання", а.с. 24, 40, 43, 48, 55, 58).

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 15 485,10грн, пеню у розмірі 677,49грн, 3% річних у розмірі 556,84грн, втрати від інфляції у розмірі 1 543,84грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 91,74грн, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

У статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч. 7 ст. 21 "Про житлово-комунальні послуги").

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію у розмірі 15 485,10грн та плату за абонентське обслуговування у розмірі 91,74грн за період з квітня 2024 року по лютий 2025 року.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Враховуючи викладене, відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати отриманих за договором послуг.

Частиною шостою статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Нормами статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії отриманої у листопаді 2024 року до 31 грудня 2024 року (включно); у грудні 2024 року до 31 січня 2025 року (включно); у січні 2025 року до 28 лютого 2025 року (включно); у лютому 2025 року до 31 березня 2025 року (включно).

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Згідно зі ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

При цьому заперечень щодо розрахунків вказаних вище сум (їх розміру та періоду нарахування тощо), здійснених позивачем, відповідачем (споживачем) не наведено, власних контррозрахунків цих сум не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 15 485,10грн та плати за абонентське обслуговування у розмірі 91,74грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 45 Типового договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Господарський суд встановив, що послуги, які надані відповідачу з теплопостачання, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 677,49грн за загальний період з 01.01.2025 до 28.04.2026 (а.с. 10).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.08.2020 у справі №902/959/19.

Умовами спірного договору не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, а відтак нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду щодо обчислення шестимісячного строку, яка викладена у постанові від 05.06.2024 у справі №921/403/22 (п.70-74).

Суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 у справі №910/1389/18).

З розрахунку пені убачається, що позивачем порушено вимоги частині шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Так, за зобов`язаннями листопада 2024 року на суму 2 923,86грн строк оплати настав 31.12.2024, відповідно пеня нараховується з 01.01.2025 по 01.07.2025 (182дн) та становить 53,21грн;

за зобов`язаннями грудня 2024 року на суму 3 109,62грн строк оплати настав 31.01.2025, відповідно пеня нараховується з 03.02.2025 по 01.08.2025 (180дн) та становить 55,97грн

за зобов`язаннями січня 2025 року на суму 8 583,92грн строк оплати настав 28.02.2025, відповідно пеня нараховується з 03.03.2025 по 01.09.2025 (183дн) та становить 157,09грн

за зобов`язаннями лютого 2024 року на суму 867,70грн строк оплати настав 31.03.2025, відповідно пеня нараховується з 01.04.2025 по 01.10.2025 (184дн) та становить 15,97грн.

Отже, вимога про стягнення пені задовольняється судом частково у розмірі 282,24грн, в решті заявлених вимог (395,25рн) слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 556,84грн за період з 01.01.2025 до 28.04.2026 та інфляційні втрати за період січень 2025 року - березень 2026 року у розмірі 1 543,84грн (а.с. 8).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Поряд із цим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19) (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 13.08.2025 у справі № 910/11038/24, від 27.01.2026 у справі 910/2840/25).

Сума інфляційних втрат складає, зокрема:

на суму боргу 3 109,62грн * 110,3% (сукупний індекс інфляції за лютий 2025 року - березень 2026 року) = 3 429,91грн 3 109,62грн = 320,29грн.

В іншій частині розрахунок втрат від інфляції є арифметично вірним.

Вимога про стягнення втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 1 542,44грн (320,29грн + 1 222,15грн), в решті заявлених вимог (1,40грн) слід відмовити.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

28.08.1996 проведено державну реєстрацію Фізичної-особи підприємця Бакун Вадима Олексійовича, про що 21.09.2007 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис № 22270170000028918, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Види економічної діяльності: 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_4 (а.с. 161-162 том 2).

Послуга з постачання теплової енергії надавалась, до належного на праві приватної власності Бакун Вадиму Олексійовичу нежитлового приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Січеславська (колишня Кремлівська), буд. 30, прим. 42.

26.02.2025 до державного реєстру внесено запис №2002270060002028918 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

При цьому суд враховує, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою (на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 16.10.2019 у справі №337/3833/16-ц, від 09.10.2019 у справі №127/23144/18).

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 15 485,10грн, плата за абонентське обслуговування у розмірі 91,74грн, пеня у розмірі 282,24грн, 3% річних у розмірі 556,84грн та втрати від інфляції у розмірі 1 542,44грн.

Окрім того, оскаржуючи рішення суду першої інстанції у справі №904/3228/24, скаржник зазначив, що фактично теплопостачання у приміщення відповідача не здійснюється, через відсутність централізованого теплопостачання приміщення 42, що знаходиться по вул. Січеславська буд. 30 у м. Кривому Роз, а отже, відсутні підстави для задоволення позову.

Проте, апеляційний господарський суд такі посилання скаржника вважав необґрунтованими.

Апеляційний суд зазначив зокрема, що надані відповідачем документи жодним чином не підтверджують позицію скаржника та відсутність системи централізованого постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні. Отже, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту відключення від мереж централізованого опалення, а також законність такого відключення згідно наведеної вище процедури.

Водночас, єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який після закінчення робіт подається відповідній комісії для затвердження.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №629/367/17, від 25.03.2019 у справі №576/2554/14-ц, від 25.07.2019 у справі №361/5676/15-ц про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

В матеріалах справи відсутні докази дотримання дозвільних процедур на вчинення відповідних дій, акт про від`єднання від мережі теплопостачання, відповідне рішення комісії тощо. Отже, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачем плати за приєднане теплове навантаження.

З урахуванням положень наведених вище норм, знаходження належного Відповідачу приміщення у будівлі з внутрішньобудинковою системою теплопостачання, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження відключення від мережі опалення, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що спірне приміщення є опалювальними.

Також апеляційний суд зазначив, що договір у встановленому порядку не розірвано, не визнано недійсним, отже договір є укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами про що, у тому числі, зазначав суд першої інстанції. Доказів зворотного скаржником не надано.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №17527 від 17.04.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 5, 93).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 256,08грн (17 958,36грн * 3 328,00грн / 18 355,01грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Бакун Вадима Олексійовича про стягнення 18 355,01грн задовольнити частково.

Стягнути з Бакуна Вадима Олексійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_5 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (ідентифікаційний код 00130850; вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014) основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 15 485,10грн (п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень 10коп.), плату за абонентське обслуговування у розмірі 91,74грн (дев`яносто одна гривня 74коп.), 3% річних у розмірі 556,84грн (п`ятсот п`ятдесят шість гривень 84коп.), втрати від інфляції у розмірі 1 542,44грн (одна тисяча п`ятсот сорок дві гривні 44коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 256,08грн (три тисячі двісті п`ятдесят шість гривень 08коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 17.08.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва