Рішення № 139017597, 17.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026м. ДніпроСправа № 904/2491/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Моторної Є.І.

за позовом Фізичної особи - підприємця Харкевича Олексія Юрійовича, м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інтер Компані", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 15 096,30 грн

Представники:

від позивача: Харкевич О.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Харкевич Олексій Юрійович звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інтер Компані" про стягнення 15 096,30 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажів №174 від 01.04.2026.

Суд ухвалою від 06.05.2026 позовну заяву Харкевича Олексія Юрійовича залишив без руху. Запропонував Харкевичу Олексію Юрійовичу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про уточнення позовних вимог із зазначенням правильної організаційно-правової форми позивача та відомостей щодо реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, а також документа, що підтверджує наявність такого рахунку, або інформації про відсутність рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг (із зазначенням бажаного способу отримання грошових коштів у разі задоволення позову) у строк до 20.05.2026 включно.

06.05.2026 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду довідку про наявність рахунку.

В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд ухвалою від 07.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Задовольнив клопотання позивача та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.05.2026 відповідач подав до суду клопотання про витребування доказів.

13.05.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що договір та заявка не мають ознак електронного документа, не підписані електронними цифровими підписами сторін, більше того дані документи не були фізично підписані сторонами та скріплення печатками у паперовому вигляді. Відповідно до тексту позову позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажів № 174 від 01.04.2026. Однак у відповідача не виникло жодного зобов`язання перед позивачем на підставі договору перевезення вантажів № 174 від 01.04.2026 з урахуванням викладеного. Відповідно до п. 9.1. договору, наданого позивачем, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2026 включно. Відповідно до п. 9 Заявки, що додана позивачем до позову, без підписаного договору транспортна заявка вважається недійсною. Також звертає увагу, що сторони не обмінювалися жодними підписаними документами в паперовому вигляді. Відповідач зазначає, що сторони дійсно вели перемовини, щодо договірних відносин по перевезенню вантажів, однак не змоги досягти згоди щодо ціни. У зв`язку з цим сторони фізично не підписали та не скріпили печатками у паперовому вигляді ні договір, ні заявку. Таким чином, договір не набрав чинності. Також звертає увагу, що позивач зазначає в своєму позові, що відповідач самостійно змінив договірні умови, чим відмовився від підписання заявки у зв`язку з цим позивач вимагає штраф у розмірі 10% від вартості перевезення. Тотожні висновки викладені в претензії позивача, копія якої додана до позову. Позивач зазначає, що відповідачем не були виконані умови договору перевезення вантажів №174 від 01.04.2026. В той же час предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача збитків в порядку регресу. Як правова підстава позову позивач зазначає статтю 1191 ЦК України та ст. 228 ГК України. Звертає увагу, що Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025. Взявши до уваги правову позицію позивача про існування між сторонами договірних відносин, позовні вимоги не можуть бути задоволені з огляду на те, що регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Право регресу виникає у іншої особи не пов`язаної договірними відносинами з кредитором (наприклад страхової компанії), лише у випадках, передбачених законом. Процес стягнення збитків в порядку регресу ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних. Як докази понесення збитків позивач надає заявку APR21789 від 01.04.2026, лист-вимогу про відшкодування збитків № 01-21/04-ФТП від 21.04.2026 та платіжну інструкцію. Суду не надано договір транспортного експедирування № ФТП/2477 від 11.08.2025, а тому неможливо встановити чи порушено позивачем його умови. Взагалі лист-вимога про відшкодування збитків № 01-21/04-ФТП від 21.04.2026 не містить жодних доказів понесення ТОВ «ФТП» збитків. Не має доказів, що залучення іншого транспортного засобу було дорожчим, ніж ціна вказана в заявці APR21789 від 01.04.2026. Відсутні докази фактичного залучення іншого транспортного засобу до перевезення. З урахуванням викладеного відповідач має сумніви в реальності сплати позивачем збитків ТОВ «ФТП» та законних підстав для такої сплати. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд ухвалою від 15.06.2026 перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2491/26 за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 01.07.2026.

30.06.2026 відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

30.06.2026 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 01.07.2026 задовольнив клопотання позивача.

В підготовче засідання 01.07.2026 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився.

Суд ухвалою від 01.07.2026 відклав підготовче засідання на 04.08.2026.

04.08.2026 позивач подав до суду клопотання про долучення доказів.

В підготовче засідання 04.08.2026 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився.

Протокольною ухвалою 04.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

В підготовчому засіданні 04.08.2026 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд ухвалою від 04.08.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 17.08.2026. Постановив провести судове засідання у справі № 904/2491/26 з Фізичною особою - підприємцем Харкевичем Олексєм Юрійовичем в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 17.08.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що 01.04.2026 між Фізичною особою-підприємцем Харкевичем Олексієм Юрійовичем (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Інтер Компані» (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів № 174 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату із коштів, отриманих від замовника, відповідно до умов цього договору (п. 1.1. договору).

Експедитор надає перевізнику в оригіналі або за допомогою факсимільного, або електронного зв`язку, реквізити яких вказано в цьому договорі, заявку на перевезення за підписом уповноваженої особи та завіреної печаткою (п. 2.1. договору).

Заявка надається перевізнику не пізніше ніж за 48 годин до початку завантаження за виключенням вихідних та святкових днів. В заявці обов`язково вказується: адреса завантаження та розвантаження вантажу, дата та час подачі автомобіля під завантаження, найменування та характеристики (особливості) вантажу, його вага, назва митного переходу на кордоні України (при міжнародних перевезеннях), термін доставки, відповідальні особи при завантаженні та розвантаженні та їх контактні телефони, вартість перевезення, додаткові умови, підпис та печатка експедитора. При необхідності заявка може містити інші відомості, необхідні для перевезення вантажу. При необхідності зміни дати завантаження - вона узгоджується сторонами додатково. Заявка, всі зміни та доповнення до неї, підтверджені письмово сторонами є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2. договору).

Перевізник, у випадку погодження умов заявки підписує її та завіряє печаткою. Протягом одного робочого дня перевізник у спосіб, в який було отримано заявку від експедитора, направляє погоджену заявку експедитору. У випадку необхідності внести зміни на стадії погодження заявки перевізник погоджує такі зміни письмово із експедитором. Зміни до заявки вважаються узгодженими сторонами у випадку надання експедитором письмового підтвердження перевізнику про погодження таких змін (п. 2.3. договору).

Перевізник зобов`язується забезпечити перевезення вантажу у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку та визначеними сторонами транспортними засобами (п. 3.3.3. договору).

Перевізник зобов`язується забезпечити своєчасне подання транспортних засобів, що придатні для перевезення вантажів для завантаження, відповідно до погодженої заявки та наявності у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезення. Своєчасно (перед завантаженням) подавати необхідні документи (ТІR, СМR, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, код ОКПО перевізника, копію паспорта водія, довідку перевізника про транспортні витрати від (до) кордонів України) (п. 3.3.4. договору).

За невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором (п. 6.1. договору).

За невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням та/або неналежним виконанням збитки (п. 6.2. договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2026 включно. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення дії цього договору жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження дії цього договору, термін дії цього договору пролонгується (продовжується) на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.1. договору).

Як зазначає позивач, перевізником було погоджено всі умови договору, після чого сторони вступили в договірні відносини. На виконання договору позивачем 01.04.2026 була отримана та підписана сторонами транспортна заявка на перевезення вантажу № 267 від 01.04.2026 (а.с. 13) на перевезення вантажу - плитка, 21000,00 кг за маршрутом Чехія - Україна, адреса завантаження - Чехія, CZ, 353 01, 350 02, Стара Вода, Marianske Lazne 169, дата і час завантаження - 07.04.2026 08:00, адреса розвантаження - Україна, UA, Кривий Ріг, вул. Домобудівна 6. Позивач вказав, що організація доставки вищевказаного вантажу експедитором здійснювалася на виконання заявки № APR21789 від 01.04.2026 (а.с. 18) за договором транспортного експедирування № ФТП/2477 від 11.08.2025 (а.с. 14) укладеним між ФОП Харкевич Олексій Юрійович (експедитор-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» (експедитор-1) - безпосереднім замовником перевезення вантажу в Україну.

Так, 11.08.2025 між ФОП Харкевичем Олексієм Юрійовичем (експедитор-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» (експедитор-1) було укладено договір транспортного експедирування № ФТП/2477 (далі - договір транспортного експедирування).

Відповідно до умов цього договору експедитор-2 зобов`язується здійснювати перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні, відповідно до умов заявок експедитора-1, а експедитор-1 зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату (п. 2.1. договору транспортного експедирування).

Заявка є невід`ємною частиною цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім`я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки експедитора-1; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення; розмір провізної плати; інші умови перевезення. Заявка має пріоритет перед договором (п. 2.2. договору транспортного експедирування).

Водій, залучений експедитором-2 до виконання зобов`язань за цим договором, є його уповноваженою особою та діє від його імені (п. 2.4. договору транспортного експедирування).

Експедитор-2 зобов`язаний забезпечити подачу транспортного засобу під завантаження в узгоджені сторонами в заявці строки і в стані, в усіх відношеннях придатному для автомобільних перевезень довіреного вантажу (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних, нормативних та інших вимог), з урахуванням вимог заявки, типу вантажу, а також норм законодавства України та держав призначення, транзиту (п. 3.1. договору транспортного експедирування).

Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором відповідно до його умов, а у випадках, неврегульованих цим договором, - відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1. договору транспортного експедирування).

Договір вважається укладеним та набуває чинності з дати, зазначеної в договорі, незалежно від фактичної дати його підписання сторонами, у тому числі в електронному вигляді, і діє до 31.12.2025 (п. 11.2. договору транспортного експедирування).

У випадку, якщо жодна зі сторін за 10 календарних днів до припинення цього договору не повідомить іншу сторону про намір його припинити, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік (12 місяців) на тих самих умовах (п. 11.3. договору транспортного експедирування).

Сторони підписали заявку APR21789 від 01.04.2026 за договором ФТП/2477 від 11.08.2025 (а.с. 18), в якій погодили перевезення вантажу: плитка, 21000,00 кг, адреса завантаження - Чехія, CZ, 353 01, 350 02, Стара Вода, Marianske Lazne 169, адреса розвантаження - Україна, UA, Кривий ріг, вул. Домобудівна 6. Дата завантаження - 07.04.2026. Дата вивантаження - 14.04.2026.

Як зазначає позивач, 06.04.2026 о 14:43 представник відповідача - Юлія в телефонній розмові повідомив, що їм вже невигідно подавати вантажний автомобіль за адресою завантаження за попередньо узгодженою ціною та переписці в мобільному застосунку «Viber» зазначила позивачу, що «Кілометраж Кошице - Стара Вода 900 км в один край + назад ці ж 900 км. Тобто маршрут збільшується на 1800 км. 1800 * 0,33 = 594 л * 2,11 (вартість солярки в Кошице на сьогодні) = 1253 євро + дороги 300 євро. Це вже 1600 євро. Я ще мушу сплатити 3П водієві додатково! Я вам і так додала щонайменше до ставки. Мені це зовсім не вигідно. Але я подам машину за ціною 4800 євро. Щоб вас не підводити» (а.с. 24).

Таким чином, як зазначає позивач, відповідач самостійно змінив договірні умови, чим відмовився від підписаної заявки № 267 менше ніж за 24 години до узгодженого часу завантаження вантажу - 07.04.2026 08:00, а позивач, як наслідок, порушив свої зобов`язання щодо організації доставки перед власником вантажу - ТОВ «ФТП».

Позивач зазначає, що надіслав відповідачу претензію № 2 від 06.04.2026 (а.с. 19), в якій зазначив, що між ФОП Харкевичем Олесієм Юрійовичем та ТОВ «Транс Інтер Компані» укладено договір перевезення № 174 від 01.04.2026. Відповідно до умов договору та погодженої заявки № 267 від 01.04.2026 перевізник зобов`язався забезпечити подачу транспортного засобу під завантаження: дата: 07.04.2026 час: 08:00 місце: Чехія, CZ, 353 01, 350 02, Стара Вода, Marianske Lazne 169, проте перевізником було порушено взяті на себе зобов`язання, а саме: повідомлення про неможливість подачі транспортного засобу було надано менш ніж за 24 години до погодженого часу завантаження. Зазначені дії є істотним порушенням умов договору та господарських зобов`язань, що суперечить вимогам статей 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Внаслідок порушення перевізником умов договору та заявки було зірвано завантаження, що призвело до негативних наслідків. Згідно з умовами договору та заявки у разі несвоєчасного повідомлення або не подачі транспортного засобу під завантаження, перевізник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від вартості фрахту. На підставі викладеного, керуючись умовами договору та чинним законодавством України, вимагав сплатити штраф у розмірі 10% від вартості фрахту, що становить 15 596,82 грн.

Відповідач надав відповідь № 06 /04 від 06.04.2026 на претензію № 2 від 06.04.2026 (а.с. 20), в якій повідомив, що на підставі договору на перевезення № 174 від 01.04.2026 та заявки № 267 від 01.04.2026 відповідачем було прийнято до виконання перевезення вантажу, місце завантаження: Чехія, CZ, 353 01, 350 02, Стара Вода, Marianske Lazne 169. Після погодження заявки виникли обставини, що не залежать від відповідача, а саме - переадресація транспортного засобу, а саме: місце розвантаження змінилося з 106 00 Praha (Czech Republic) на 04017 Kosice (Slovakia). У зв`язку з цим змінилися умови виконання перевезення, що вплинуло на його вартість. Відповідач повідомив, що не відмовляється від виконання перевезення та готовий його здійснити за умови погодження скоригованого фрахту: 04017 Kosice (Slovakia)- 350,02 Stara Voda, протяжність маршруту 900 км + назад теж саме 900 км, маршрут збільшується на 1800 км, складає 1700,00 євро. Зазначені кошти повинно бути на: придбання дизельного пального 1253,00 євро - дизельне пальне придбане на території ЕС, 1800 км *0,33=594 літра, 594 л*2,11 євро (107 грн, вартість дизельного палива в Slovakia) = 1253 євро; дороги, амортизація автомобіля - 300,00 євро; заробітна плата водія, та податки по неї, та добові витрати у відрядженні - 147,00 євро. Відповідач не відмовляється надати автомобіль на адресу узгоджену у заявці, у зв`язку з додатковими витратами змушений збільшити вартість фрахту з 3100 євро, на 4800,00 євро. Звернув увагу, що у даному випадку відсутній факт відмови від завантаження з його боку. Відповідно підстави для застосування штрафу у розмірі 10% від вартості перевезення відсутні. Обставини, пов`язані з переадресацією, виникли незалежно від його волі та мають ознаки форс-мажорних. У зв`язку з викладеним відповідач вважає виставлену претензію на суму 310,00 євро безпідставною та просить її скасувати.

Також, як зазначає позивач, відповідач додатково надіслав лист ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (а.с. 21) як доказ того, що вантажний транспортний засіб відповідача через інше замовлення змушений їхати розвантажуватися в м. Кошице (Словаччина) замість м. Прага (Чехія).

З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач порушив свої зобов`язання перед позивачем за договором № 174 від 01.04.2026 і погодженою заявкою № 267 від 01.04.2026 та свідомо відмовився сплачувати штрафні санкції за таке порушення (несвоєчасне повідомлення про відмову від заявки або неподача транспортного засобу під завантаження в узгоджений час).

В подальшому 21.04.2026 позивач отримав від безпосереднього замовника перевезення вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» лист-вимогу про відшкодування збитків № 01-21/04-ФТП від 21.04.2026 (а.с. 22), в якому останній зазначив, що згідно з п. 3.1. договору № ФТП/2477 від 11.08.2025 експедитор-2 був зобов`язаний забезпечити подачу транспортного засобу під завантаження у строки, погоджені сторонами у відповідній заявці. Відповідно до заявки APR21789 від 01.04.2026 дата завантаження була визначена на 07.04.2026. Проте експедитор-2 не виконав взятого на себе зобов`язання щодо подачі транспортного засобу у погоджений строк, чим порушив умови договору та зазначеної заявки. У зв`язку з невиконанням експедитором-2 своїх договірних зобов`язань у експедитора-1 виникла необхідність у терміновому залученні іншого транспортного засобу для виконання перевезення. Вартість такого замінного транспортного засобу виявилася більшою на 15 096,30 грн, що спричинило для експедитора-1 додаткові витрати у зазначеному розмірі. У зв`язку з викладеним, вимагав у добровільному порядку відшкодувати завдані збитки, а саме компенсувати різницю у вартості між первісно погодженим та фактично залученим замінним транспортним засобом для виконання перевезення за договором № ФТП/2477 від 11.08.2025 в повному обсязі, що становить 15 096,30 грн.

Позивач зазначає, що 25.04.2026 він, як добросовісний контрагент, відшкодував завдані збитки ТОВ «ФТП» в розмірі 15 096,30 грн, що виникли внаслідок відмови від виконання своїх зобов`язань відповідачем ТОВ «Транс Інтер Компані». Вказане підтверджується платіжною інструкцією № 5CXM-9781-2MT3-173B від 25.04.2026 (а.с.23). Таким чином, оскільки Фізична особа-підприємець Харкевич Олексій Юрійович відшкодував Товариству з обмеженою відповідальністю «ФТП» збитки, понесені внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Інтер Компані» своїх договірних зобов`язань, позивач вважає, що має законне право в порядку регресу на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України та 228 Господарського кодексу України вимагати відшкодування збитків від ТОВ «Транс Інтер Компані» у розмірі 15 096,30 грн. Відповідач завдані збитки у розмірі 15 096,30 грн не відшкодував, що і стало причиною звернення до суду.

Господарський суд зазначає, що з позовної заяви вбачається, що позивач кваліфікує грошові кошти у розмірі 15 096,30 грн як збитки та просить стягнути їх з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов`язання розглядається як похідне від іншого зобов`язання. У регресних зобов`язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. З наведеного слідує, що право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Позивач вважає, що він отримав право на звернення до суду за захистом свого порушеного права лише після фактичного відшкодування збитків безпосередньому замовнику перевезення вантажу в Україну Товариству з обмеженою відповідальністю «ФТП», і відповідач, як особа, що спричинила вказані збитки, має їх відшкодувати на користь експедитора саме у порядку регресу.

Господарський суд встановив, що правові відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП», як замовником перевезення, регулювалися договором транспортного експедирування № ФТП/2477 від 11.08.2025 та заявкою APR21789 від 01.04.2026, а правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору перевезення вантажів № 174 від 01.04.2026 та транспортної заявки на перевезення вантажу № 267 від 01.04.2026. Наявність договірних правовідносин передбачала можливість реалізації їх учасниками визначених у договорах за згодою сторін прав та обов`язків, зокрема і в частині матеріальної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних і стягнення збитків в порядку регресу ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, натомість встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірні правовідносини виникли на підставі правочину - договору транспортного експедирування, а отже не є позадоговірними і не можуть кваліфікуватися як регресні.

Таким чином, обов`язок відповідача відшкодувати збитки випливає безпосередньо з умов укладеного між сторонами договору та заявки, а не з регресних правовідносин.

Отже, спір має договірний характер, а не регресний. Підставою відповідальності відповідача є порушення умов договору перевезення вантажів № 174 від 01.04.2026 та транспортної заявки на перевезення вантажу № 267 від 01.04.2026, а не стаття 1191 Цивільного кодексу України.

Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Суд зауважує, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У господарському процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 вказала наступне: «У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально».

Враховуючи викладене, господарський суд зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України)

За приписами частини 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свою порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все необхідно з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінко, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушень, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може буди підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Отже, позивач повинен довести факт заподіяння збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

При цьому необхідно відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільною кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільною кодексу України).

11.08.2025 між ФОП Харкевичем Олексієм Юрійовичем (експедитор-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» (експедитор-1) було укладено договір транспортного експедирування № ФТП/2477 (далі - договір транспортного експедирування).

Відповідно до умов цього договору експедитор-2 зобов`язується здійснювати перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні, відповідно до умов заявок експедитора-1, а експедитор-1 зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату (п. 2.1. договору транспортного експедирування).

Заявка є невід`ємною частиною цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім`я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки експедитора-1; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення; розмір провізної плати; інші умови перевезення. Заявка має пріоритет перед договором (п. 2.2. договору транспортного експедирування).

Сторони підписали заявку APR21789 від 01.04.2026 за договором ФТП/2477 від 11.08.2025 (а.с. 18), в якій погодили перевезення вантажу: плитка, 21000,00 кг, адреса завантаження - Чехія, CZ, 353 01, 350 02, Стара Вода, Marianske Lazne 169, адреса розвантаження - Україна, UA, Кривий ріг, вул. Домобудівна 6. Дата завантаження - 07.04.2026. Дата вивантаження - 14.04.2026.

Також, 01.04.2026 між Фізичною особою-підприємцем Харкевичем Олексієм Юрійовичем (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Інтер Компані» (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів № 174 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату із коштів, отриманих від замовника, відповідно до умов цього договору (п. 1.1. договору).

Експедитор надає перевізнику в оригіналі або за допомогою факсимільного, або електронного зв`язку, реквізити яких вказано в цьому договорі, заявку на перевезення за підписом уповноваженої особи та завіреної печаткою (п. 2.1. договору).

Заявка надається перевізнику не пізніше ніж за 48 годин до початку завантаження за виключенням вихідних та святкових днів. В заявці обов`язково вказується: адреса завантаження та розвантаження вантажу, дата та час подачі автомобіля під завантаження , найменування та характеристики (особливості) вантажу, його вага, назва митного переходу на кордоні України (при міжнародних перевезеннях), термін доставки, відповідальні особи при завантаженні та розвантаженні та їх контактні телефони, вартість перевезення, додаткові умови, підпис та печатка експедитора. При необхідності заявка може містити інші відомості, необхідні для перевезення вантажу. При необхідності зміни дати завантаження - вона узгоджується сторонами додатково. Заявка, всі зміни та доповнення до неї, підтверджені письмово сторонами є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2. договору).

Перевізник, у випадку погодження умов заявки підписує її та завіряє печаткою. Протягом одного робочого дня перевізник у спосіб, в який було отримано заявку від експедитора, направляє погоджену заявку експедитору. У випадку необхідності внести зміни на стадії погодження заявки перевізник погоджує такі зміни письмово із експедитором. Зміни до заявки вважаються узгодженими сторонами у випадку надання експедитором письмового підтвердження перевізнику про погодження таких змін (п. 2.3. договору).

Перевізник зобов`язується забезпечити перевезення вантажу у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку та визначеними сторонами транспортними засобами (п. 3.3.3. договору).

Перевізник зобов`язується забезпечити своєчасне подання транспортних засобів, що придатні для перевезення вантажів для завантаження, відповідно до погодженої заявки та наявності у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезення (п. 3.3.4. договору).

На виконання договору сторони підписали транспортну заявку на перевезення вантажу № 267 від 01.04.2026 (а.с. 13) на перевезення вантажу - плитка, 21000,00 кг за маршрутом Чехія - Україна, адреса завантаження - Чехія, CZ, 353 01, 350 02, Стара Вода, Marianske Lazne 169, дата і час завантаження - 07.04.2026 08:00, адреса розвантаження - Україна, UA, Кривий Ріг, вул. Домобудівна 6.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що підписавши заявку на перевезення вантажу № 267 від 01.04.2026, відповідач як перевізник взяв на себе зобов`язання забезпечити своєчасне подання транспортного засобу та забезпечити перевезення вантажу у встановленому порядку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В той же час, як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач в порушення умов договору та заявки на перевезення вантажу № 267 від 01.04.2026 у визначену заявкою дату подання транспортного засобу не забезпечив.

При цьому відповідач у своїй відповіді № 06 /04 від 06.04.2026 на претензію № 2 від 06.04.2026 (а.с. 20) повідомив позивача, що на підставі договору на перевезення № 174 від 01.04.2026 та заявки № 267 від 01.04.2026 відповідачем було прийнято до виконання перевезення вантажу, місце завантаження: Чехія, CZ, 353 01, 350 02, Стара Вода, Marianske Lazne 169. Після погодження заявки виникли обставини, що не залежать від відповідача, а саме - переадресація транспортного засобу, а саме: місце розвантаження змінилося з 106 00 Praha (Czech Republic) на 04017 Kosice (Slovakia). У зв`язку з цим змінилися умови виконання перевезення, що вплинуло на його вартість. При цьому зазначив, що відповідач не відмовляється надати автомобіль на адресу узгоджену у заявці, у зв`язку з додатковими витратами змушений збільшити вартість фрахту з 3100 євро, на 4800,00 євро.

Господарський суд зауважує, що належні докази внесення будь-яких змін у заявку на перевезення вантажу № 267 від 01.04.2026 у передбаченому договором порядку, зокрема, щодо вартості перевезення або дати завантаження, тощо в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, не забезпечивши взагалі подання транспортного засобу відповідач порушив свої зобов`язання за договором та заявкою № 267 від 01.04.2026, фактично відмовившись від перевезення в односторонньому порядку. Зазначене призвело до порушення позивачем своїх зобов`язань щодо організації доставки перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» за договором ФТП/2477 від 11.08.2025 та заявкою APR21789 від 01.04.2026.

Так, 21.04.2026 позивач отримав від безпосереднього замовника перевезення вантажу - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» лист-вимогу про відшкодування збитків № 01-21/04-ФТП від 21.04.2026 (а.с. 22), в якому останній зазначив, що згідно з п. 3.1. договору № ФТП/2477 від 11.08.2025 експедитор-2 був зобов`язаний забезпечити подачу транспортного засобу під завантаження у строки, погоджені сторонами у відповідній заявці. Відповідно до заявки APR21789 від 01.04.2026 дата завантаження була визначена на 07.04.2026. Проте експедитор-2 не виконав взятого на себе зобов`язання щодо подачі транспортного засобу у погоджений строк, чим порушив умови договору та зазначеної заявки. У зв`язку з невиконанням експедитором-2 своїх договірних зобов`язань у експедитора-1 виникла необхідність у терміновому залученні іншого транспортного засобу для виконання перевезення. Вартість такого замінного транспортного засобу виявилася більшою на 15 096,30 грн, що спричинило для експедитора-1 додаткові витрати у зазначеному розмірі. У зв`язку з викладеним, вимагав у добровільному порядку відшкодувати завдані збитки, а саме компенсувати різницю у вартості між первісно погодженим та фактично залученим замінним транспортним засобом для виконання перевезення за договором № ФТП/2477 від 11.08.2025 в повному обсязі, що становить 15 096,30 грн.

Позивач 25.04.2026 відшкодував завдані ТОВ «ФТП» збитки в розмірі 15 096,30 грн, що виникли внаслідок відмови від виконання своїх зобов`язань відповідачем ТОВ «Транс Інтер Компані», що підтверджується платіжною інструкцією № 5CXM-9781-2MT3-173B від 25.04.2026.

За невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням та/або неналежним виконанням збитки (п. 6.2. договору №174 від 01.04.2026).

З викладеного вбачається, що відповідач не виконав вимоги заявки № 267 від 01.04.2026, а саме: подання транспортного засобу для завантаження не забезпечив, перевезення не здійснив, що призвело до порушення позивачем своїх зобов`язань щодо організації доставки перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» за договором ФТП/2477 від 11.08.2025 та заявкою APR21789 від 01.04.2026. Вказане зумовило необхідність відшкодування позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ФТП» збитків у розмірі 15 096,30 грн, як різниці у вартості між первісно погодженим та фактично залученим замінним транспортним засобом для виконання перевезення.

Таким чином, в даному випадку має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання обов`язку подання транспортного засобу для завантаження та здійснення перевезення за заявкою № 267 від 01.04.2026 та порушенням позивачем своїх зобов`язань щодо організації доставки перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» за договором ФТП/2477 від 11.08.2025 та заявкою APR21789 від 01.04.2026, що в свою чергу зумовило необхідність відшкодування позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ФТП» збитків у розмірі 15 096,30 грн.

Отже, у даному випадку понесені позивачем витрати у вигляді сплаченої Товариству з обмеженою відповідальністю «ФТП» суми у розмірі 15 096,30 грн фактично є збитками, безпосередньо спричиненими неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 174 від 01.04.2026 та заявкою № 267 від 01.04.2026, відтак, останній має відшкодувати їх позивачу.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що договір та заявка не мають ознак електронного документа, не підписані електронними цифровими підписами сторін, більше того дані документи не були фізично підписані сторонами та скріплення печатками у паперовому вигляді. Відповідно до тексту позову позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажів № 174 від 01.04.2026. Однак у відповідача не виникло жодного зобов`язання перед позивачем на підставі договору перевезення вантажів № 174 від 01.04.2026 з урахуванням викладеного. Відповідно до п. 9.1. договору, наданого позивачем, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2026 включно. Відповідно до п. 9 заявки, що додана позивачем до позову, без підписаного договору транспортна заявка вважається недійсною. Також звертає увагу, що сторони не обмінювалися жодними підписаними документами в паперовому вигляді. Відповідач зазначає, що сторони дійсно вели перемовини щодо договірних відносин по перевезенню вантажів, однак не змоги досягти згоди щодо ціни. У зв`язку з цим сторони фізично не підписали та не скріпили печатками у паперовому вигляді ні договір, ні заявку. Таким чином договір не набрав чинності. Також зазначив, що як докази понесення збитків позивач надає заявку APR21789 від 01.04.2026, лист-вимогу про відшкодування збитків № 01-21/04-ФТП від 21.04.2026 та платіжну інструкцію. Суду не надано договір транспортного експедирування № ФТП/2477 від 11.08.2025, а тому не можливо встановити чи порушено позивачем його умови. Взагалі лист-вимога про відшкодування збитків № 01-21/04-ФТП від 21.04.2026 не містить жодних доказів понесення ТОВ «ФТП» збитків. Не має доказів, що залучення іншого транспортного засобу було дорожчим, ніж ціна вказана в заявці APR21789 від 01.04.2026. Відсутні докази фактичного залучення іншого транспортного засобу до перевезення. З урахуванням викладеного відповідач має сумніви в реальності сплати позивачем збитків ТОВ «ФТП» та законних підстав для такої сплати.

Господарський суд зазначає наступне.

Позивач надав до суду скриншоти екрану комп`ютера із відображенням його поштової електронної скриньки, з яких вбачається, що позивач на електронну поштову адресу transintercompani2017@gmail.com Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Інтер Компані" направив підписані зі своєї сторони та скріплені його печаткою договір перевезення вантажів № 174 від 01.04.2026 та заявку № 267 від 01.04.2026, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Інтер Компані" зі своєї електронної поштової адреси transintercompani2017@gmail.com направило позивачу підписані зі своєї сторони та скріплені його печаткою договір перевезення вантажів № 174 від 01.04.2026 та заявку № 267 від 01.04.2026, які в свою чергу були долучені позивачем до позовної заяви.

Господарський суд зауважує, що електронна пошта transintercompani2017@gmail.com зазначена відповідачем у своєму відзиві як електронна поштова скринька Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інтер Компані".

Відповідно до ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, оскільки зміст спірних договору та заявки зафіксований та погоджений сторонами у електронних листах, якими сторони обмінялися за допомогою засобу електронного зв`язку, договір перевезення вантажів № 174 від 01.04.2026 та заявка № 267 від 01.04.2026 вважаються такими, що вчинені у письмовій формі, а отже сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов вказаного договору та заявки.

До того ж засобу, а саме: місце розвантаження змінилося з 106 00 Praha (Czech Republic) на 04017 Kosice (Slovakia). У зв`язку з цим змінилися умови виконання перевезення, що вплинуло на його вартість. При цьому зазначив, що відповідач не відмовляється надати автомобіль на адресу узгоджену у заявці, у зв`язку з додатковими витратами змушений збільшити вартість фрахту з 3100 євро, на 4800,00 євро.

Господарський суд зауважує, що автентичність відповіді № 06 /04 від 06.04.2026 на претензію № 2 від 06.04.2026 відповідачем не заперечується.

З наявних матеріалів справи вбачається, що сторони обмінялися примірниками спірного договору та заявки, погодили, підписали їх та прийняли до виконання, при цьому відповідач засвідчив факт укладання договору на перевезення № 174 від 01.04.2026, заявки № 267 від 01.04.2026 та прийняття до виконання перевезення вантажу за вказаною заявкою у своїй відповіді № 06 /04 від 06.04.2026. Однак, в подальшому після звернення позивача до суду із даним позовом відповідач серед іншого, як на підставу для відмови у позові, посилається на непогодження сторонами умов договору, заявки та відповідно не укладання сторонами вказаних правочинів. Тобто дії відповідача суперечать його попередній поведінці.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Цей принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори. Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Таким чином, погодивши умови спірного договору та заявки, підписавши їх та прийнявши до виконання, відповідач зобов`язаний був діяти добросовісно у їх реалізації. Натомість, у зв`язку зі зміною місця розвантаження іншого перевезення, жодним чином не пов`язаного із спірним, відповідач фактично відмовився від перевезення за заявкою № 267 від 01.04.2026 в односторонньому порядку, не забезпечивши взагалі подання транспортного засобу на завантаження. Безпідставна бездіяльність та відмова від виконання своїх зобов`язань по договору та заявці після їх погодження свідчить про недобросовісну поведінку відповідача, що суперечить вимогам статті 3 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позиція відповідача щодо непогодження сторонами умов договору, заявки суду вбачається суперечливою з огляду на попередній обмін сторонами примірниками спірного договору та заявки, погодження, підписання їх та прийняття до виконання, а також попередні твердження відповідача, про те що на підставі договору на перевезення № 174 від 01.04.2026 та заявки № 267 від 01.04.2026 відповідачем було прийнято до виконання перевезення вантажу.

Також господарський суд зазначає, що в матеріалах справи міститься договір транспортного експедирування № ФТП/2477 від 11.08.2025, укладений між ФОП Харкевичем Олексієм Юрійовичем (експедитор-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» (експедитор-1), а також підписана сторонами заявка APR21789 від 01.04.2026 за договором ФТП/2477 від 11.08.2025, за якими можливо встановити порушення позивачем їх умов.

Судом враховано, що обов`язок доведення розміру заподіяних збитків покладається на позивача.

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 5CXM-9781-2MT3-173B від 25.04.2026 про сплату позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ФТП» 15 096,30 грн з призначенням платежу: «оплата згідно листа-вимоги про відшкодування збитків № 01-21/04-ФТП від 21.04.2026» (а.с. 23).

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому відхиляються господарським судом.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинні нормативно-правові акти в аспекті спірних правовідносин, дійшов висновку, що в діяннях відповідача наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання збитків.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 096,30 грн збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інтер Компані" (49098, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Малиновського маршала, буд. 2, ідентифікаційний код 38125605) на користь Фізичної особи-підприємця Харкевича Олексія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 17 758,70 грн, а саме: 15 096,30 грн збитків, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.08.2026.

Суддя І.В. Мілєва