Рішення № 139017595, 17.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3487/26

за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська область в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, с. Троїцьке, Дніпропетровської області

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ

про стягнення 588 351, 54 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від прокуратури: Усатий О.П., посвідчення №085157 від 17.04.2026

СУТЬ СПОРУ:

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в якій просить суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 588 351,54 грн., на рахунок: UA308999980333179331000004517 (код класифікації доходів бюджету: 24062100, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/ТГ с. Троїцьке/24062100, ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. Подат.).

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача у вигляді невчинення ним дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, в наслідок чого він, на виконання вимог чинного законодавства, повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.06.2026.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.06.2026, господарським судом оголошено перерву до 21.07.2026.

02.07.2026 від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що кримінальне провадження не завершено і розслідування по ньому належним чином не проведено. Не встановлено як осіб, які вчинили самовільну рубку, так само не встановлено вини посадових осіб відповідача. Відповідачем складено необхідні матеріали щодо виявлення незаконної рубки, це і акти огляду місць незаконної рубки, розрахунки збитків і повідомлення до правоохоронних органів. Відповідач добросовісно виконував свої обов`язки, належним чином склавши матеріали та повідомивши про виявлений факт незаконної рубки.

Відповідач зазначає, що процедура відшкодування збитків, спричинених незаконним порубом, здійснюється шляхом подання позовних заяв органами прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції, або в особі постійного лісокористувача, або в особі сільрад до винних особи, а не до підприємств (постійних лісокористувачів).

06.07.2026 від Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Прокурор зазначає, що внаслідок неналежного виконання працівниками філії "Східний лісовий офіс" Державного підприємства "Ліси України" обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок навколишньому природному середовищу заподіяно збитки. Таким чином, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з Державного підприємства "Ліси України" суми завданої шкоди.

Прокурор зазначає, що лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

На думку прокурора відповідач, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

21.07.2026 від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в засіданні на 17.08.2026.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.08.2026, прокурор підтримав свої позовні вимоги, представник позивача, відповідача не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується належним чином (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі №904/3487/26 доставлена до електронного кабінету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 31.07.2026 о 12:49 год., до електронного кабінету Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"31.07.2026 о 12:49 год.), про причини неявки в судове засідання су не повідомили.

У судовому засіданні 17.08.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до акту Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" складеного за результатами проведення контрольного заходу у філії "Східний лісовий офіс" від 11.07.2025 Павлоградське лісництво, Новомосковське надлісництво, квартал 61 виділ 17; виділ 32, в ході натурного обстеження даного кварталу, виявлено факти незаконного порубу дерев, невідомими особами, в кількості 109 шт. (ясен, клен, дуб; виділ 17 - 75 штук; виділ 32 - 34 штуки) загальний ліквідний об`єм, незаконного порубу, орієнтовно становить 27,463 м3, на суму шкоди, заподіяної шкоди 588 351 грн. 54 коп. Сума недоотриманих коштів, внаслідок незаконної заготівлі деревини орієнтовно становить 48 609 грн. 51 коп.

В матеріалах справи міститься відомість обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росу філії "Східний лісовий офіс" Новомосковського надлісництва, Павлоградського лісництва з кварталом 61 виділ 17 відповідно до якого загальна кількість сироростучих дерев 53 штук, всього шкоди заподіяної лісу 398 465, 13 грн., та кварталом 61 виділ 32 відповідно до якого загальна кількість сироростучих дерев 31 штук, всього шкоди заподіяної лісу 189 886, 41 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12025041370000363, Дата реєстрації провадження 27.02.2025 16:45:35, Правова кваліфікація кримінального правопорушення: стаття 246 частина 1 Кримінального кодексу України, Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: (ЄO 11438) Надійшло повідомлення від Держлісагенства Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (ДП Ліси України), про те, що в ході проведення контрольного заходу на території Павлорадського району Дніпропетровської області, виявлено, що невстановлена особа, здійснила незаконний випил зелених насаджень, (ЄO 35692) 23.07.2025 о 17:12 до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся гр. ОСОБА_1 , що в лісовому масиві поблизу земель Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області виявлено незаконну порубку деревини.

Відповідно до постанови Павлоградської окружної прокуратури про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 15.05.2026 надано дозвіл на використання відомостей та матеріалів, отриманих в межах кримінального провадження №12025041370000363, з метою здійснення представництва інтересів держави в суді з питань стягнення матеріальної шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев.

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із листом № 63-2069ВИХ-26 від 14.04.2026 яким просили у строк до 30.04.2026 надати до Павлоградської окружної прокуратури наступні документи та інформацію:

- чи надходили на відповідний рахунок Троїцької сільської ради кошти за відшкодування шкоди, спричиненої вищевказаними фактами незаконної порубки дерев, з наданням відповідних підтверджуючих документів;

- у разі ненадходження коштів за відшкодування шкоди, спричиненої вищевказаними фактами незаконної порубки дерев, повідомити про вжиті сільською радою заходи, у т.ч. шляхом пред`явлення відповідних позовів про їх стягнення в примусовому порядку, з наданням відповідних підтверджуючих документів;

- реквізити рахунку спеціального фонду сільської ради "Грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності".

У разі відсутності заперечень щодо представництва інтересів держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградською окружною прокуратурою із вказаних питань просили зазначити це у відповіді.

Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області надала відповідь Павлоградській окружній прокуратурі Дніпропетровської області вих № 574/0/2-26 від 16.04.2026 якою повідомила, що кошти в якості відшкодування шкоди, спричиненої незаконною вирубкою дерев, на відповідний рахунок Троїцької сільської ради не надходили. Також повідомили, що будь-які заходи, направлені на стягнення відповідних коштів у примусовому порядку, органом місцевого самоврядування не вживались, оскільки висвітлені у листі прокуратури обставини сільській раді не були відомі. Враховуючи наведене, Виконавчий комітет Троїцької сільської ради підтримує позицію щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Троїцької сільської ради з порушених у зверненні питань.

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" із запитом № 63-2322ВИХ-26 від 28.04.2026 яким просили, зокрема, у строк до 05.05.2026 надати до Павлоградської окружної прокуратури ґрунтовну інформацію щодо того, чи відшкодована матеріальна шкода, завдана незаконною порубкою дерев за наведеними у даному запиті фактами з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Філія "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулась до Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області із листом № 1298/32.7.2-2026 від 14.05.2026 яким повідомили, що відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконною порубкою дерев за наведеними у запиті фактами, інформуємо, що відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності надходять до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів, Філія не є розпорядником зазначеної інформації.

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із повідомленням № 63-2793ВИХ-26 від 21.05.2026 яким повідомило Троїцьку сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області, що Павлоградською окружною прокуратурою відповідно до ст.131-1 Конституції України прийнято рішення про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у кварталі 61 виділах 17, 32 Павлоградського лісництва Новомосковського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", що знаходиться на території Троїцької сільської об`єднаної територіальної громади, у загальній сумі 588 351,54 грн,

Прокурор посилається на протиправну бездіяльністю відповідача у вигляді невчинення ним дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, в наслідок чого він, на виконання вимог чинного законодавства, повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 588 351,54 грн.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з частиною 3,4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи - неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди - під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Прокурор зауважує, що в порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.

Так, виходячи із системного аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 19, пункту 5 статті 64, частини 1 та частини 5 статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі - Положення), яким, зокрема, передбачено, що державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, зокрема здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, тощо.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі - Положення), яким, зокрема, передбачено, що державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, зокрема здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, тощо.

Відповідно до додатку Положення, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства є: голова, його перший заступник, заступник, начальник управління лісового господарства, заступник начальника - начальник відділу лісового господарства, начальник відділу лісорозведення та спеціалісти управління всіх категорій, начальник управління державної охорони лісів та внутрішнього аудиту, заступник начальника управління, начальник відділу охорони лісів від пожеж та захисту їх від інших шкідливих явищ та спеціалісти управління всіх категорій, начальник управління мисливського господарства, заступник начальника - начальник відділу мисливського господарства та полювання і спеціалісти відділу всіх категорій.

Згідно з пунктом 7 Положення на посадові особи держлісоохорони, покладених наступні завдання: проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 04.09.2025 № 769 затверджено положення про філію "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Відповідно до пункту 1.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Згідно з пунктом 2.1. Положення Філія створена з метою ведення на землях закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності; забезпечення потреб держави та територіальних громад на промисловій чи комерційній основі

Згідно з пунктом 2.2.3 Положення предметом діяльності філії є запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Згідно з пунктом 3.1. Положення філія є відокремленим структурним підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

Згідно з пунктом 7.1., 7.2. Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, яким наділило її підприємство для досягнення мети діяльності Філії. Філія не є власником майна. Майно, яким наділена Філія, належить підприємству на праві власності або закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Відповідно до пункту 7.8. Положення філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні підприємства, оренді або інших речових правах та закріплені за філією наказом генерального директора підприємства.

Прокурор зауважує на тому, що внаслідок неналежного виконання працівниками Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки на суму 588 351, 54 грн., які виникли внаслідок того, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з відповідача суми завданої шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі №909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16).

Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Поряд з цим, в пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої, виходячи з вимог частини 2 статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Відтак відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Відповідно до положень статей 29, 691 Бюджетного кодексу України шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.

Приписами статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 29, пунктом 4 чатсини 1 статті 691 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини 2 статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків.

Водночас за змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.

Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Зазначені норми означають, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Отже, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритого на відповідну раду.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" затверджено код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - 24062100. Даний рахунок відкривається за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами та згідно коду бюджетної класифікації 24062100: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Сума зараховується в повному обсязі на один рахунок місцевої ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до пункту 4 частини 1 стаття 69-1 Бюджетного кодексу України.

Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Троїцької сільської територіальної громади, заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на один казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку селищної ради згідно з кодом бюджетної класифікації. В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з таких підстав.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не заперечується факт незаконної рубки дерев на земельній ділянці, що перебуває під його охороною.

Оскільки охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, сам факт незаконної рубки свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісу. При цьому, не важливо хто саме здійснив незаконну рубку дерева та ким виявлено факт такої рубки, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування.

Відповідач, як лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, в результаті чого державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду в сумі 588 351,54 грн.

Відтак, наявними у справі доказами у їх сукупності доведено наявність складу правопорушення: (1) незаконної порубки дерева на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; (2) шкоди, розмір якої доказово підтверджено; (3) причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Відповідач не подав суду доказів, які б підтвердили, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на наведене вище законодавче регулювання, суд приходить до висновку, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Означені обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Відтак наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

У спірних правовідносинах шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Слід також відзначити, що законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході проведення інших заходів уповноваженими органами.

Як зазначалося судом вище, на підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор долучив до позовної заяви відомість обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росу відповідно до якої загальна кількість сироростучих дерев 53 штук, всього шкоди заподіяної лісу 398 465, 13 грн. за кварталом 61 виділ 17, кількість сироростучих дерев 31 штук, всього шкоди заподіяної лісу 189 886, 41 грн., за кварталом 61 виділ 32

Відповідач вказані розрахунки не оспорив, контррозрахунку заявленої до стягнення шкоди в процесі розгляду справи не надав.

Суд дійшов висновку, що вказаним розрахунком підтверджується розмір завданої лісовому господарству внаслідок самовільної рубки шкоди, який загалом складає 588 351, 54 грн.

Елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев (нанесення збитків).

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166, статті 1172 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17).

Відтак покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності як засобу державного примусу лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

У розгляді даного питання господарський суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача про те, що нормами Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, а також відсутності факту не належного виконання відповідачем обов`язків по охороні та захисту лісу.

Враховуючи наведене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 588 351, 54 грн.), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, оскільки відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

З огляду зазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної порубки лісу, та задоволення позовних вимог у цій справі щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в результаті порубки лісу, у розмірі 588 351, 54 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Згідно з частинами 2, 3 статті 1, частинами 1, 2 статті 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Порушення інтересів держави в даному випадку полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну відповідачем державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні доходної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (стаття 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (стаття 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами пункту б, частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Разом з цим, прокурор стверджує, що внаслідок несплати винними особами шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, до бюджетів усіх рівнів не надходять кошти, що не може залишатися без реагування органів прокуратури.

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із листом № 63-2069ВИХ-26 від 14.04.2026 яким просили у строк до 30.04.2026 надати до Павлоградської окружної прокуратури наступні документи та інформацію:

- чи надходили на відповідний рахунок Троїцької сільської ради кошти за відшкодування шкоди, спричиненої вищевказаними фактами незаконної порубки дерев, з наданням відповідних підтверджуючих документів;

- у разі ненадходження коштів за відшкодування шкоди, спричиненої вищевказаними фактами незаконної порубки дерев, повідомити про вжиті сільською радою заходи, у т.ч. шляхом пред`явлення відповідних позовів про їх стягнення в примусовому порядку, з наданням відповідних підтверджуючих документів;

- реквізити рахунку спеціального фонду сільської ради "Грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності".

У разі відсутності заперечень щодо представництва інтересів держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградською окружною прокуратурою із вказаних питань просили зазначити це у відповіді.

Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області надала відповідь Павлоградській окружній прокуратурі Дніпропетровської області вих № 574/0/2-26 від 16.04.2026 якою повідомила, що кошти в якості відшкодування шкоди, спричиненої незаконною вирубкою дерев, на відповідний рахунок Троїцької сільської ради не надходили. Також повідомили, що будь-які заходи, направлені на стягнення відповідних коштів у примусовому порядку, органом місцевого самоврядування не вживались, оскільки висвітлені у листі прокуратури обставини сільській раді не були відомі. Враховуючи наведене,

Виконавчий комітет Троїцької сільської ради підтримує позицію щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Троїцької сільської ради з порушених у зверненні питань.

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із повідомленням № 63-2793ВИХ-26 від 21.05.2026 яким повідомило Троїцьку сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області, що Павлоградською окружною прокуратурою відповідно до ст.131-1 Конституції України прийнято рішення про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у кварталі 61 виділах 17, 32 Павлоградського лісництва Новомосковського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", що знаходиться на території Троїцької сільської об`єднаної територіальної громади, у загальній сумі 588 351,54 грн.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Враховуючи, що протиправна бездіяльністю відповідача у вигляді невчинення ним дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду призвела до протиправної вирубки лісу, чим порушено інтереси територіальної громади, захист яких відповідно до законодавства має здійснювати Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, яка є органом, уповноваженими державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Таким чином, при наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту органами місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва". (пункт 6.37 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26)

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України. (пункт 6.38 Постанови)

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 112,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 588 351,54 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9А; ідентифікаційний код 44768034) на користь Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (51491, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Троїцьке, вул. Центральна, будинок 110-Б, ідентифікаційний код 04339014; рахунок: UA308999980333179331000004517 (код класифікації доходів бюджету: 24062100, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/ТГ с. Троїцьке/24062100, ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. Подат.) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 588 351,54 грн.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9А; ідентифікаційний код 44768034) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 7 060,22 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.08.2026

Суддя Ю.А. Бажанова