Ухвала суду № 139016493, 14.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/6949/24

Провадження № 2-п/643/93/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року суддя Салтівського районного суду міста Харкова Задорожна А.М., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шпіньової Олени Михайлівни про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 у справі №953/6949/24 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», в особі представника Невечерова Дмитра Володимировича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Адвокат Шпіньова О.М. в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 у справі №953/6949/24 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», в особі представника Невечерова Д.В., до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка містить клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду із посиланням на те, що відповідачка про ухвалене рішення дізналася 16.07.2026 після встановлення застосунку «Дія». Після чого, 20.07.2026 представник ОСОБА_1 приєдналася до справи через систему «Електронний суд», однак документів в кабінеті не було. Із матеріалами справи ознайомилася лише 2707.2026. В заяві про перегляд заочного рішення зазначає, що ОСОБА_1 дізналася про існування заочного рішення лише 16.07.2026, коли встановила застосунок Дія і виявила, що відносно неї відкрите виконавче провадження. Заочне рішення вона не отримувала, судових повісток не отримувала та нічого не підписувала, оскільки з метою своєї безпеки та безпеки своїх дітей була вимушена виїхати з місця проживання. Заперечує обставини та умови надання кредитних коштів. Вважає, що строк пропущений з поважних причин, а тому просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийняти заяву про перегляд заочного рішення до розгляду та за наслідками розгляду заяви постановити ухвалу про скасування заочного рішення і призначити справу до розгляду.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2025 Московським районним судом м. Харкова за правилами загального позовного провадження розглянуто цивільну справу №953/6949/24 та ухвалено заочне рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», в особі представника Невечерова Д.В., до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, заборгованість за кредитним договором №0145/10/2021/0270 від 12.10.2021 станом на 04.07.2024 у розмірі 506 901 (п`ятсот шість тисяч дев`ятсот одна) грн 56 коп., та в рівних частинах з кожного судовий збір у розмірі 6 009 (шість тисяч дев`ять) грн 45 коп та 110 (сто десять) грн 00 коп.

Суд вивчивши клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення у справі судом ухвалено 29.01.2025, до суду із заявою про перегляд заочного рішення представник відповідача ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» (документ сформований 07.08.2026), відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, - 10.08.2026, таким чином, стороною відповідача пропущений перебачений ст.284 ЦПК України 30-денний строк для звернення до суду з відповідною заявою.

Також відповідачем пропущений і 20-денний процесуальний строк, передбачений ч.3 ст.284 ЦПК України, оскільки за інформацією, яка міститься у заяві про перегляд заочного рішення та заяві про поновлення процесуального строку, про ухвалене рішення останній стало відомо 16.07.2026.

При цьому, суд звертає увагу на те, що стороною відповідачки ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу про те, що їй раніше не було відомо про розгляд вказаної цивільної справи та ухвалення рішення у цій справі, а також, що саме через додаток «Дія», який вона встановила саме 16.07.2026, їй стало відомо про примусове стягнення грошових коштів за заочним рішенням суду від 29.01.2025 у справі №953/6949/24.

Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Так, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Таким чином, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Згідно практики ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Встановлений ч.2 ст.284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.

З огляду на положення ст.284 ЦПК України, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті, із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.126 ЦПК України).

Частина друга статті 126 ЦПК України трактується судом у сукупності з нормами ст.127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у ч.2 ст.126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм ст.127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Питання оцінки причин пропуску строку на подання заяви не відноситься до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Разом з цим, відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч.2 ст.126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування ст.126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і ч.2 ст.281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст.127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.

Оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України, а не без задоволення.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 року у справі №756/11081/20.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 року в справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку слід враховати критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження/перегляду судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження/перегляду з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109).

Суд вивчивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та матеріали справи, не встановив наявності поважних причин, які б могли слугувати належною законною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Причини пропуску строку, на які посилається сторона відповідачки ОСОБА_1 , суд не визнає поважними, оскільки належних доказів, які б підтвердили зазначені у заявах факти щодо поважності пропуску процесуального строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, суду не надано, так само як і не надано належних доказів, які б підтвердили факт зміни місця проживання/перебування відповідачів у справі тощо. Крім того, у резолютивній частині заочного рішення чітко описаний порядок перегляду заочного рішення за заявою відповідача та зазначені строки для подання відповідної заяви. Бажання відповідача отримати правову допомогу не може бути поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки в Україні система надання правничої допомоги є розгалуженою та нараховує тисячі фахівців в галузі права і адвокатів, тому невчасне отриманні правової допомоги не можна віднести до об`єктивно непереборних обставин для реалізації процесуальних прав учасника справи.

Наведене у сукупності не дає підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки стороною відповідача не доведено поважності причин пропуску відповідного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 127, 259-261, 284, 353-355 ЦПК України, суд, -

постановив :

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шпіньової Олени Михайлівни про поновлення процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення відмовити.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шпіньової Олени Михайлівни про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 у справі №953/6949/24 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», в особі представника Невечерова Дмитра Володимировича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 14.08.2026.

Суддя: А.М. Задорожна