Рішення № 139015379, 10.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/4577/26

Номер провадження2/205/3799/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025, відповідно до умов якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит.

25 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 250425, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі боржників.

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за вказаним кредитним договором у частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого станом на 25 квітня 2025 року за Договором про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22 січня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 536 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 5 076 грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 5 460 грн 00 коп. заборгованість за штрафами.

Крім того, позивач зазначив, що 29 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71744881, відповідно до умов якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит.

Представник позивача також посилається на те, що 27 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі боржників.

За твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за Договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71744881 від 29 березня 2025 року, у зв`язку з чим станом на 27 березня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 14 543 грн 19 коп., з яких: 9 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 323 грн 19 коп. заборгованість за процентами; 4 320 грн 00 коп. заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом; 900 грн 00 коп. заборгованість за комісією. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість: 1) за Договором про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22 січня 2025 року у загальному розмірі 16 536 грн 00 коп.; 2) за Договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71744881 від 29 березня 2025 року у загальному розмірі 14 543 грн 19 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Інших заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подала суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нимю причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 22 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Стар Файненс Груп» надало відповідачу кредит у розмірі 6 000 грн 00 коп. строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,90 % на добу. Умовами договору також передбачено штраф у розмірі 100 % від простроченої суми заборгованості.

Матеріалами справи підтверджено, що 25 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 250425, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Акта приймання-передачі Реєстру боржників від 25 квітня 2025 року до Договору факторингу № 250425 від 25 квітня 2025 року та Витягу з Реєстру боржників до зазначеного договору факторингу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22 січня 2025 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22 січня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 536 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 5 076 грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 5 460 грн 00 коп. заборгованість за штрафом.

Судом також встановлено, що 29 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71744881.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит у розмірі 9 000 грн 00 коп. строком на 19 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,715 % на добу, процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4,00 % на добу, а також комісії за надання кредиту у розмірі 10,00 %.

Матеріалами справи підтверджено, що 27 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 27/03/25.

25 липня 2025 року між сторонами Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року було укладено Додаткову угоду № 6.

Відповідно до Реєстру боржників № 19 від 25 липня 2025 року до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71744881 від 29 березня 2025 року.

Згідно з Реєстром боржників № 19 від 25 липня 2025 року розмір переданої грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 71744881 від 29 березня 2025 року становить 14 543 грн 19 коп., з яких: 9 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 323 грн 19 коп. заборгованість за процентами; 4 320 грн 00 коп. заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом; 900 грн 00 коп. заборгованість за комісією.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з виконанням кредитних зобов`язань та реалізацією позивачем набутого права грошової вимоги за відповідними договорами факторингу.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання за вказаними кредитними договорами не виконує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклав: з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» Договір про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22.01.2025 року щодо отримання 6 000 грн. 00 коп.; з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договір про надання коштів у кредит № 71744881 від 29.03.2025 року щодо отримання 9 000 грн. 00 коп. Вказані договори підписані електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Кредити надавались клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку, вказаного відповідачем як клієнтом.

Крім того, матеріали справи містять підписані електронним підписом паспорти споживчих кредитів, в яких зазначені суми кредитів, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, процентні ставки, комісії та штрафні санкції.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, що розглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Окрім того, відповідач жодним чином не оспорювала укладання зазначених кредитних договорів із фінансовими установами.

Суд вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявними в матеріалах справи правочинами. Зокрема, матеріали справи містять документ ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.08.2025 року № 3426_250806142652, відповідно до якого 22.01.2025 року о 12 год. 30 хв. на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» було успішно прийнято платіж на суму 6 000 грн 00 коп. із подальшим зарахуванням зазначених коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені при оформленні кредиту.

Таким чином, факт перерахування кредитних коштів у розмірі 6 000 грн 00 коп. за Договором про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22.01.2025 року підтверджується не лише змістом укладеного електронного договору та паспорта споживчого кредиту, а й окремим документом платіжного сервісу про фактичне зарахування кредитних коштів на банківську картку.

Так само, матеріали справи містять докази перерахування суми кредитних коштів на рахунок відповідача, як позичальника, в порядку виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором 71744881 від 29.03.2025 року.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладених договорів виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитних договорах, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту за вказаними кредитними договорами ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Також частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд вважає, що шляхом підписання вказаних кредитних договорів та паспортів споживчого кредиту відповідач, як споживач, був проінформований про реальну процентну ставку, загальні витрати за кредитом та інші важливі правові аспекти його надання, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Беручи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вказаними кредитними договорами. Вказана заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.

Стосовно вимоги про стягнення комісії за Договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71744881 від 29.03.2025 року, суд зазначає про таке.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

В даному випадку вказані витрати щодо комісії передбачені Договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71744881 від 29.03.2025 року, який був підписаний відповідачем. Вказані витрати врегульовані положеннями Закону України «Про споживче кредитування» як такі, що входять до загальних витрат за споживчим кредитом, які сплачуються споживачем.

Відтак суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача комісії за вищевказаним договором.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу за Договором про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22.01.2025 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у процентах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Вищевказаний кредитний договір був укладений у 2025 році, тобто в період дії воєнного стану, а тому нараховані позивачем пеня, неустойка та штрафи за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стягненню з відповідача не підлягають.

Щодо наявного права вимоги у позивача на підставі Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року, Договору факторингу № 250425 від 25.04.2025 року, суд зазначає наступне.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

За договорами факторингу позивач отримав право вимоги за вказаними кредитними договорами.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» відступило позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 45581-01/2025 від 22.01.2025 року, загальна сума заборгованості 17 136 грн. 00 коп.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у кредит № 71744881 від 29.03.2025 року, загальна сума заборгованості 15 543 грн. 19 коп.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами одночасно довів як наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і наявність права вимоги, яке згідно вищевказаних договорів факторингу перейшло до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

У зв`язку із цим з суд стягує з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71744881 від 29.03.2025 року заборгованість на загальну суму 14 543 грн. 19 коп., з яких: 9 000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 323 грн. 19 коп. заборгованість за відсотками, 4 320 грн. 00 коп. заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом; 900 грн. 00 коп. заборгованість за комісією.

Так само, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути за Договором про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22.01.2025 року заборгованість на загальну суму 11 076 грн. 00 коп., з яких: 6 000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 5 076 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом. В частині позовних вимог щодо стягнення 5 460 грн. 00 коп. суми заборгованості за штрафами слід відмовити, оскільки такі вимоги не гуртуються на законі.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 31 679 грн 19 коп., а розмір вимог, що підлягають задоволенню, - 25 619 грн 19 коп. (11 076 грн 00 коп. + 14 543 грн 19 коп.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 448 грн 76 коп., виходячи з такого розрахунку:

25 619 грн 19 коп. ? 3 028 грн 00 коп. : 31 679 грн 19 коп. = 2 448 грн 76 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22.01.2025 року, у загальному розмірі 11 076 грн. 00 коп., з яких: 6 000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 5 076 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 5 460 грн. 00 коп. за Договором про надання фінансового кредиту № 47581-01/2025 від 22.01.2025 року, - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71744881 від 29.03.2025 року, у загальному розмірі заборгованість на загальну суму 14 543 грн. 19 коп., з яких: 9 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 323 грн. 19 коп. - заборгованість за відсотками, 4 320 грн. 00 коп. заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом; 900 грн. 00 коп. заборгованість за комісією.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 448 грн. 76 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.