Рішення № 139015224, 17.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2375/26

Номер провадження 2/213/1770/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Алексєєва О.В., за участі секретаря судового засідання Бабейкіної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу №213/2375/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС», звернувшись до суду з позовом, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 52 500,00 грн, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 08.03.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено електронний договір №1485084 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,50% в день. Умови кредитного договору відповідачем не виконувалися. 15.07.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу № 01.02-23/25, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за договором №1485084.

Процесуальні дії у справі.

01.06.2026 позовна заява надійшла до суду.

09.06.2026 отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

10.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.06.2026 надійшов відзив на позов.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

У судове засідання сторони не викликалися.

Представником відповідача - Працевитим Г. О. подано відзив на позов, де зазначає про недотримання кредитодавцем розміру максимальної денної процентної ставки, визначеною ч.5 ст.8 та п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Надав власний розрахунок заборгованості. Також зазначає про незаконність нарахування штрафу в період дії воєнного стану. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в розмірі 52 500,00 грн, а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

08.03.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 1485084 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний».

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в сумі 5 000,00 грн строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 2,50% в день, знижена 0,010 % в день.

Кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Договір, а також графік платежів, що є додатком до договору, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши грошові кошти у користування, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором з повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», заборгованість за кредитним договором становить 52 500,00 грн: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 45 000,00 грн заборгованість за процентами, 2 500,00 грн штраф.

15.07.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-23/25, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором, укладеним з відповідачем. Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 52 500,00 грн.

Отже, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило позивачу права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо.

Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалися нарахування за кредитним договором.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини з відступлення права грошової вимоги фактору, належного виконання зобов`язань за договором кредиту та з недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань і наслідків, які виникають при неналежній відмові.

Норми права, які застосовує суд.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.12.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 550 ЦК України, передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення електронного кредитного договору відповідачем з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим договором.

ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення ним взятих на себе зобов`язань не оспорює.

Отже у відповідача виникли зобов`язання за укладеним договором повернути тіло кредиту у розмірі 5 000,00 грн.

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Поряд з тим, суд вважає, що вимоги про стягнення заборгованості по процентам підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Суд зазначає, що кредитний договір укладено 08.03.2024, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Строк кредитування 360 днів.

Денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення договору.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Тобто з 24.12.2023 та протягом перших 120 днів (по 21.04.2024 включно) для таких договорів розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів (з 22.04.2024 по 19.08.2024 включно) 1,5 %, з 20.08.2024 1%.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості первісного кредитора видно, що проценти з 08.03.2024 по 06.04.2024 включно нараховувалися за ставкою 0,010% в день (0,50 грн), з 08.04.2024 по 03.03.2025 включно 2,5% в день (125,00 грн). При цьому 11.04.2024 у зв`язку із невиконанням відповідачем умов для застосування зниженої процентної ставки здійснено перерахунок процентів із застосуванням процентної ставки в розмірі 2,5 %. Таким чином, проценти нараховані у період з 08.03.2024 по 03.03.2025 за ставкою 2,5 % в день.

Нарахування процентів у таких розмірах до 21.04.2024 включно не суперечить нормам законодавства.

Проте нарахування процентів з 22.04.2024 за ставкою 2,5% в день не відповідає встановленим законодавчих обмежень щодо розміру максимальної денної процентної ставки, оскільки має здійснюватись: з 22.04.2024 по 19.08.2024 за ставкою 1,5 % в день, з 20.08.2024 1% в день.

Крім того, оскільки строк дії даного кредитного договору становить 360 днів, то у кредитодавця наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом лише до 02.03.2025 включно.

Тому суд самостійно розраховує проценти за користування кредитом, виходячи із законодавчо встановлених обмежень щодо розміру максимальної денної процентної ставки.

Так, за період з 08.03.2024 по 21.04.2024 (45 днів) розмір нарахованих процентів становить 5 625,00 грн (5000*2,5%*45), за період 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів) 9 000,00 грн (5000*1,5%*120), за період з 20.08.2024 по 02.03.2025 (195 днів) 9 750,00 грн (5000*1%*195). Загальний розмір нарахованих процентів за період з 08.03.2024 по 02.03.2025 становить 24 375,00 грн (5 625,00 + 9 000,00 + 9 750,00).

Таким чином, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що проценти були нараховані з порушеннями вимог Закону України «Про споживче кредитування» та бере до уваги наданий представником відповідача розрахунок заборгованості.

Також суд погоджується із доводами представника відповідача щодо незаконності нарахування штрафу в розмірі 2 500,00 грн.

Суд зазначає, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (в 2024 році), отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Тому нарахування неустойки за кредитним договором є неправомірним, а відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 29 375 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тіло кредиту 5 000,00 грн, заборгованість за процентами 24 375,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 489,68 грн.

Окрім того, відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до приписів ст.133,137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 11.11.2021 у справі №922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги надано: копію договору про надання правничої допомоги 24.06.2026, копію акту №18015 від 24.06.2026 про надані послуги, копію рахунку №18015 від 24.06.2026 на суму 5 000,00 грн.

Отже, надані відповідачем докази підтверджують факт надання відповідачу правничої допомоги та в матеріалах справи наявні докази щодо оплати витрат на правничу допомогу у заявленому до відшкодування розміру.

На підставі п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в постанові від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу відповідача, на переконання суду, не є очевидно завищеним, обсяг наданих послуг відповідає тому, що був наданий у рамках даної справи, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню підтверджені належними письмовими доказами понесені відповідачем судові витрати на правничу допомогу.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 202,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1485084 від 08.03.2024 у розмірі 29 375 (двадцять дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять) грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн, заборгованість за процентами 24 375,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 489,68 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 202 (дві тисячі двісті дві) грн 38 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження за адресою: вул. Іллінська, буд.8, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення 17.08.2026.

Суддя О.В. Алексєєв