Рішення № 1390151, 14.02.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

14.02.2008

Справа №2-2/17961-2007

За позовом Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат (43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 67)

до відповідача СПД Рамазанова Араза Мухтара Огли (95044, м. Сімферополь, вул. Залеська, 85/65)

Про стягнення 24 904грн.88коп.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Артамонова – ю/к, довір. у справі.

Від відповідача : Баєва - предст, довір. від 03.9.2007р. пост.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 24 904грн.88коп. заборгованості, з яких: 24051грн.08коп. – борг, 365грн.18коп. – пеня, 388грн. – річні, 100грн.62коп. - інфляція.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений дистриб'юторський договір №060/06 від 01.12.2006року, у виконання якого позивач передав відповідачу горілчані вироби в асортименті загальною вартістю 188980грн.90коп. Однак, відповідач не виконує належним чином свої зобов’язання по сплаті отриманого товару – сплатив лише 164929грн.82коп., заборгованість за отриманий товар склала 24051грн.08коп., що і стало підставою для нарахування пені, річних, інфляції та звернення позивача з позовом у суд.

У засіданні суду, що відбулося 01.02.2008р., позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення боргу, у якої пояснює суду, що відповідачем сплачено 16702грн.77коп. заборгованості.

У засіданні суду, що відбулося 01.02.2008р., була оголошена перерва на 14.02.2008р. Після перерви засідання продовжене за участю того ж представника відповідача. Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.

11.02.2008р. до ГС АРК надійшла заява (№92 від 05.02.2008р.) у якої позивач повідомляє суду, що відповідачем погашено 24051грн.08коп. заборгованості, та просить суд стягнути з відповідача 365грн.18коп. пені, 388грн. річних, 100грн.62коп. інфляції та розглянути справу без участі позивача за наявними у справі матеріалами.

У судове засідання, що відбулося 14.02.2008р., відповідач надав відзив на позов у якому повідомляє суду, що за станом на 01.02.2008р. борг у розмірі 24051грн.08коп. ним погашений у повному обсязі та пояснює суду, що не отримував від позивача претензії про сплату наведеної заборгованості, а про наведену вимогу йому стало відомо тільки 11.01.2008р. разом з отриманням позовної заяви. У зв’язку із вищенаведеним відповідач просить суд вимогу про стягнення пені, річних, інфляції залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

01.12.2006 року між сторонами було укладено Дистриб’юторський договір № 060/06 про реалізацію горілчаних виробів, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений срок (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 662 ЦК України передбачає обов'язок продавця передати товар покупцеві визначений договором купівлі - продажу.

Відповідно до п. 2.1., вищенаведеного договору, позивач за зобов’язався передавати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти та оплатити його на умовах визначених у наведеного му договорі. Рекомендовані мінімальні ціни за якими відповідач здійснює наступну реалізацію товару клієнтам встановлюється сторонами у додатку №1.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У виконання зобов'язань, узятих за вищенаведеним договором позивач 12.01.2007 року та 09.02.2007р. передав відповідачу горілчані вироби в асортименті загальною вартістю 188980грн.90коп., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі накладними від 12.01.2007 року №53336 та від 09.02.2007р. №54378, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язується прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача з позовом у суд відповідачем отриманий товар був сплачений частково, тільки в розмірі164 929грн.82коп., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 6.3 договору, відповідач зобов’язався здійснити оплату отриманих горілчаних виробів шляхом 100% передоплати.

Однак, судом встановлено, що позивачем на виконання договору №060/06 здійснювався відпуск горілчаних виробів без проведення передоплати їх вартості. Таким чином, сторони договору своїми діями змінили умови здійснення розрахунків з попередньої оплати на оплату без визначеного строку ( за вимогою кредитора).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом в процесі розгляду спору встановлено, що позивач, відповідно до штампу на конверті, звернувся з позовом до суду 27.11.2007р., а відповідач у строк з 28.11.2007р. по 01.02.2008р., тобто після звернення позивача з позовом у суд сплатив 24051грн.08коп., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі платіжними дорученнями та визнається сторонами.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість за отриманий відповідачем товар погашена у повному обсязі, та враховуючи наведене суд вважає, що у частині стягнення заборгованості у розмірі 24051грн.08коп. провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, заявлена вимога про стягнення 365грн.18коп. пені, 388грн. річних, 100грн.62коп. інфляції за період з 29.10.2007р. по 26.11.2007р.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Пунктом 10.1 наведеного договору передбачено відповідальність відповідача за прострочення оплати Товару у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а також у формі процентів у розмірі 17% річних.

Однак, вимоги про стягнення 365грн.18коп. пені, 388грн. річних, 100грн.62коп. інфляції задоволенню не підлягають за наступними підставами:

Як вже було наведено вище, позивач просить суд стягнути пеню, річні, інфляцію за період з 29.10.2007р. по 26.11.2007р. Правомірність нарахування за наведений період позивач обґрунтовує тим, що враховуючи ст. 530 ЦК України відповідач, на думку позивача, зобов’язаний був оплатити вартість отриманих горілчаних виробів не пізніше 28.10.2007р. (18.10.2007р. направлена вимога, 3 дні на міжобласний поштовий обіг та 7 днів на виконання зобов’язання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає за необхідне дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає за потрібне застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Позивач не довів суду порушення відповідачем строків оплати продукції. У договорі, як вже було наведено вище, сторони домовилися про попередню сплату товару, однак фактично товар був відвантажений без попередньої оплати, тому суд вважає, що у даному випадку термін виконання зобов’язання не встановлений, та відповідно до ст.. 530 ЦК України позивач має право вимагати виконання зобов’язання у будь-який час. Позивач не надав суду доказів направлення вимоги від 18.10.2007р. №1335 про сплату продукції. Посилання позивача на фіскальний чек від 18.10.2007р., як на доказ направлення вищенаведеної вимоги неспроможне, тому що цей чек не може бути належним доказом направлення саме вимоги про погашення заборгованості від 18.10.2007р. №1335, тому що не містить відомостей про точну адресу відповідача та про те, що конкретно було направлено (не вказано повна поштова адреса з вказівкою вулиці, № буд., не вказано який документ надсилався), тоді як, відповідач заперечує проти отримання ним вимоги від 18.10.2007р. №1335 про сплату продукції.

За таким обставинами вимоги про стягнення пені, річних та інфляції задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу з суми 24051грн.08коп. ставляться на відповідача.

За згодою представника відповідача у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 18.02.2008р.

Керуючись ст.ст.49,п.1-1ст.80, ст..ст.77,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У частині стягнення заборгованості у розмірі 24051грн.08коп. провадження у справі припинити у зв’язку із відсутністю предмету спору.

2. У частині стягнення 365грн.18коп. пені, 388грн. річних, 100грн.62коп. інфляції у позові відмовити.

3. Стягнути з СПД Рамазанова Араза Мухтара Огли (95044, м. Сімферополь, вул. Залеська, 85/65, р/р 26001945216288 СФ АКБ «УСБ» в м. Севастополь, МФО 324195, код ЄДРПОУ 2765217456) на користь Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат (43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 67, р/р 260033005766 в КБ «Західінкомбанк» в м. Луцьку, МФО 303484 код ЄДРПОУ 05515312) 240грн. 51коп. держмита, 113грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.