Рішення № 139015036, 17.08.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6093/26

Провадження № 2/211/4984/26

РІШЕННЯ

іменем України

17 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Медведєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання права власності на майно, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на майно. В обґрунтування позову позивач зазначила, що 26.12.2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Ясинуватське відділення № 7852 Донецького обласного управління ВАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 4498 у сумі 123 725,00 грн 00 коп. для придбання житла на вторинному ринку терміном на 20 років. Грошові кошти ОСОБА_2 були отримані у повному обсязі та витрачені за цільовим призначенням, а саме на купівлю житла. Згідно Договору купівлі-продажу від 26.12.2007, засвідченого державним нотаріусом державної нотаріальної контори Грачовою Л.І. (реєстровий номер 6744), відповідач придбала житловий будинок та земельну ділянку, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 1415500000:00:005:0371, площею 0,0861 гектара, та розташований на ній житловий будинок житловою площею 23,80 кв.м., загальною площею 49,20 кв.м. На забезпечення виконання зобов`язань за основним договором 31.05.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 4498. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та на виконання взятих на себе зобов`язань за договором поруки, позивачем було здійснено повне погашення заборгованості перед Кредитором, що підтверджено довідкою № 642 від 05.08.2013, виданою ПАТ «Державний ощадний банк України». У січні 2020 року ОСОБА_2 в усній формі звернулась до ОСОБА_1 через те, що вона не мала можливості віддати кредитні кошти, та запропонувала віддати позивачу належне їй майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку. Прийняв пропозицію відповідача, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.02.2020 було укладено Договір про припинення зобов`язання передачею відступного. Згідно п. 1 вказаного вище договору, кредитор згоден на передачу йому боржником земельної ділянки площею 0,0861 гектара та розташований на ній житлового будинку житловою площею 23,80 кв.м., загальною площею 49,20 кв.м., взамін сплати сум боргу у розмірі 123 725 грн 00 коп. за Договором позики від 26.12.2007. Згідно п. 4 Договору житловий будинок та земельна ділянка мають бути передані за актом приймання-передачі не пізніше 01.03.2024. Незважаючи на досягнуті між сторонами домовленості, відповідач свої зобов`язання не виконала. Станом на 01.05.2026 заборгованість по сплаті основної суми боргу не погашена. Фактичне передання відступного також не було здійснене відповідачем. З огляду на викладене вище, позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав, тому просить визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1415500000:00:005:0371) площею 0,0861 гектара та на житловий будинок загальною площею 49,20 кв.м., житловою площею 23,80 кв.м., з належними до нього надвірними будовами.

Ухвалою від 15.06.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.07.2026.

Ухвалою від 22.07.2026 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надіслала на адресу суду заяву про визнання позову.

Представник третьої особи Павленко Л.М. скерував до суду пояснення, в якому просив розглянути справу у відсутність представника АТ «ОЩАДБАНК», врахувати пояснення банку при ухвалені рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов таких висновків.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.

26.12.2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Ясинуватське відділення № 7852 Донецького обласного управління ВАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 4498 у сумі 123 725,00 грн 00 коп. для придбання житла на вторинному ринку терміном на 20 років.

Грошові кошти ОСОБА_2 були отримані у повному обсязі та витрачені за цільовим призначенням, а саме на купівлю житла. Згідно Договору купівлі-продажу від 26.12.2007, засвідченого державним нотаріусом державної нотаріальної контори Грачовою Л.І. (реєстровий номер 6744), відповідач придбала житловий будинок та земельну ділянку, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 1415500000:00:005:0371, площею 0,0861 гектара, та розташований на ній житловий будинок житловою площею 23,80 кв.м., загальною площею 49,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10, 11).

На забезпечення виконання зобов`язань за основним договором 31.05.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 4498 (а.с. 7-9).

Зі змісту позовної заяви та додатків до неї вбачається суперечність обставин спірних відносин, які вказують на необґрунтованість позовних вимог, їх недоведеність та безпідставність.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 950/150/23 висновків вбачається, що зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів (п. 36 постанови). Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову (п. 37 постанови).

Необхідно звернути увагу, що в позовній заяві, окрім житлової та загальної площі житлового будинку права власності на який, просить визнати за собою Позивачем не зазначено, ні адреси такого будинку, ні його реєстраційних номерів у відповідних реєстрах, що позбавляє можливості точно, однозначно зрозуміти та встановити право власності на який саме будинок Позивач просить визнати за нею право власності та вказує на очевидну безпідставність та необґрунтованість такої позовної вимоги.

Також з доданої до позовної заяви копії договору про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.02.2020 так само не вбачається ні адреси, ні реєстраційних номерів житлового будинку у відповідних реєстрах, про згоду на передачу якого зазначається, серед іншого, у п. 1 доданої до позовної заяви копії цього договору.

Окрім того, з вказаної копії договору про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.02.2020 вбачається, що відомості про сторону, яка іменується в ньому БОРЖНИКОМ та уклала цей договір зі своєї сторони, зазначено, як Громадянка України ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що мешкає: АДРЕСА_2 . У п. 2 доданої до позовної заяви копії договору про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.02.2020 вказується про те, що зазначені у пункті 1 цього договору будинок та земельна ділянка належать БОРЖНИКОВІ на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2007, засвідченого державним нотаріусом державної нотаріальної контори Нрачовою Л.І. (реєстровий номер 6744). При цьому, до позовної заяви додано копію дубліката Договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 26.12.2007 з якої вбачається, що ідентифікаційний номер покупця ОСОБА_2 , у вказаній копії дубліката договору, зазначений, як НОМЕР_2 , тобто інший номер ніж номер зазначений, як РНОКПП ОСОБА_2 , вказаної БОРЖНИКОМ в копії договору про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.02.2020.

Таким чином, додана до позовної заяви копія дубліката Договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 26.12.2007 не може підтверджувати належність зазначених в ній земельної ділянки та житлового будинку особі на прізвище ім`я, по-батькові ОСОБА_2 , РНОКПП якої в копії договору про припинення зобов`язання передачею відступного від 01.02.2020 вказано інше - 2809119352, ніж ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , вказаної Покупцем в доданій до позовної заяви копії дубліката Договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 26.12.2007.

Відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 950/150/23, оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (п. 34 постанови).

У постанові Верховного Суду від 04.10.2023 по справі № 446/1/22, серед іншого зазначено, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

в задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 серпня 2026 р.

Суддя Д.М. Ніколенко