Рішення № 139014673, 14.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/6818/25

2/703/218/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Проценко А.М.,

за участю секретаря судового засідання Вовк І.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача подав до суду позовну заяву, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором №31.01.2025-100001675 від 10 лютого 2025 року в розмірі 26 560 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 12 400 грн 00 коп. заборгованість за процентами, 720 грн 00 коп. заборгованість за комісією (пов`язаної за надання кредиту); 1 440 грн 00 коп. заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості); 4 000 грн 00 коп. - заборгованість за неустойкою, а також судові витрати в сумі 2 422 грн 40 коп.

Позов умотивовано тим, що 10 лютого 2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №31.01.2025-100001675 у формі електронного документа із застосуванням електронного підпису, в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.02.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору №31.01.2025-100001675 від 10.02.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 10/02/2025; сума кредиту - 8000 грн 00 коп.; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 14.09.2025; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором; процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 720 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.84% (денна процентна ставка) = (14560 / 8000)/ 217*100%.

Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати боргу відповідно до умов кредитного договору №31.01.2025-100001675 від 10 лютого 2025 року у зв`язку з чим має непогашену заборгованість в сумі 26 560 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 12 400 грн 00 коп. заборгованість за процентами, 720 грн 00 коп. заборгованість за комісією (пов`язаної за надання кредиту); 1 440 грн 00 коп. заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості); 4 000 грн 00 коп. - заборгованість за неустойкою. Ця заборгованість виникла протягом строку кредитування позикою і підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявкою кредитного договору та довідкою-розрахунком заборгованості.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.11.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній з поданою заявою не погоджується, вважає її вимоги недоведеними, належними та допустимими доказами. Вважає, що до позовної заяви не долучено повного комплекту належних первинних бухгалтерських документів, які б дозволили суду однозначно встановити фактичне надання кредитних коштів, а саме: відсутні платіжні доручення, меморіальні ордери, касові ордери чи інші документи, що фіксують списання коштів з рахунку кредитодавця та їх зарахування на рахунок конкретного позичальника; відсутня банківська виписка за рахунком, на який, за твердженням позивача, були зараховані кошти, з чіткою ідентифікацією ОСОБА_1 , як власника рахунку/картки; відсутні документи банківської установи, які б однозначно підтверджували, що зазначений у матеріалах справи платіжний інструмент належить саме відповідачу. Наданий позивачем кредитний договір та розрахунок заборгованості є односторонніми документами позивача і самі по собі не підтверджують фактичного виконання ним обов`язку щодо надання кредитних коштів у заявленому розмірі та на заявлених умовах. За таких обставин наданий на цей час обсяг доказів не дозволяє дійти безсумнівного висновку, що кредитні кошти у сумі 8 000,00 грн були фактично надані саме відповідачу та в повному обсязі відповідно до умов договору, а також що розмір заборгованості, заявлений у позові, є правильним та підтвердженим.

Щодо листа платіжної організації як доказу видачі кредиту відповідач зазначає, що на підтвердження нібито перерахування грошових коштів позивач долучив лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (iPay.uа), у якому зазначено, що 10.02.2025 була здійснена операція з перерахування 8 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 з призначенням «Видача за договором кредиту №31.01.2025-100001675». Однак зазначений документ: не містить прямих ідентифікаційних даних власника картки (ПІБ, РНОКПП, реквізити рахунку, номер договору банківського обслуговування тощо), які б дозволяли однозначно встановити, що ця картка належить саме відповідачу, ОСОБА_1 ; має характер інформаційного листа третьої особи, а не повноцінного первинного бухгалтерського документа кредитодавця; не є банківською випискою за рахунком, відкритим на ім`я відповідача, і не дає змоги перевірити реальний рух коштів по рахунку позичальника.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту та за обслуговування кредиту відповідач зазначає, що указані комісії фактично встановлені за дії, які кредитодавець і так зобов`язаний здійснювати (надання забезпечення можливості здійснювати платежі, надання базових консультацій тощо).

Також відповідач не погоджується з розміром неустойки, яка є непропорційною до суми кредиту, зазначивши, що сума кредиту становить 8 000 грн 00 коп., а сума неустойки 4 000 грн 00 коп., що становить 50% від суми тіла кредиту. Заявлена сума неустойки є каральною надмірною та явно непропорційною можливим наслідкам порушення зобов`язання. Тому навіть, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, просить зменшити розмір неустойки до мінімально розумної суми або відмовити в її стягненні як такій, що є явно неспівмірною.

Щодо правильності та повноті розрахунку заборгованості просить врахувати те, що поданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом позивача, складеним в односторонньому порядку, і не містить детальної розбивки: періодів та бази нарахування процентів, кількість днів прострочення для розрахунку неустойки, даних про фактичні платежі, якщо такі здійснювалися, та про те, як вони були зараховані. За відсутності таких відомостей, на переконання відповідача, суд позбавлений можливості перевірити правильність заявленої до стягнення суми, а також відповідність нарахувань вимогам законодавства (у т.ч. обмеженням щодо штрафних санкцій у сфері споживчого кредитування).

З урахуванням викладеного вище, відповідач вважає, що наявні у справі докази не підтверджують належним чином ні факту надання відповідачеві кредитних коштів у повному заявленому обсязі, ні правомірності та обґрунтованості нарахування процентів, комісій та штрафних санкцій у заявлених розмірах. У зв`язку з цим вважає, що навіть у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин та фактичне отримання відповідачем певної суми коштів, обсяг можливого стягнення повинен бути обмежений розміром фактично отриманого та неповернутого тіла кредиту, без стягнення нарахованих процентів, комісій та штрафів, як таких, що є неспівмірними, економічно необґрунтованими та такими, що суперечать принципам справедливості і добросовісності.

В зв`язку з викладеним вище, просить у задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №31.01.2025-100001675 у розмірі 26 560,00 грн - відмовити, як такій, що станом на момент розгляду справи не доведена належними та допустимими доказами. У випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову просить відмовити у стягненні комісій у розмірі 2 160,00 грн як таких, що грунтуються на несправедливих умовах кредитного договору. Зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до мінімально розумної суми або відмовити у її стягненні як явно неспівмірної наслідкам порушення зобов`язання. Обмежити суму стягнення з відповідача розміром фактично отриманого та неповернутого тіла кредиту, відмовивши у стягненні нарахованих процентів, комісій та штрафних санкцій.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. Кредитний договір №31.01.2025-100001675 від 10.02.2025 було укладено в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий 0939015198. Окрім того, даний номер телефону зазначений як контактний номер телефону відповідача на конверті відправлення відзиву на позовну заяву, що підтверджує належність номеру телефона НОМЕР_3 відповідачу Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору 10.02.2025. Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_3 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Також, підписуючи оферту відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір: Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс повідомлення, яке було відправлене на ваш фінансовий номер 0939015198 «E668». Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Для підтвердження укладення електронного кредитного договору від 10.02.2025 року №31.01.2025-100001675 з ТОВ "Споживчий центр» додано до відповіді на відзив довідку, що підтверджує факт надсилання одноразових ідентифікаторів на номер телефону, що передбачений у заявці договору.

Щодо видачі грошових коштів представник позивача вказує, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 10.02.2025, що наявна в матеріалах справи, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. У зв`язку з наведеним, квитанція від 10.02.2025 про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Щодо ідентифікації клієнта вказано те, що при проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом системи BankID Національного банку. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.

Стосовно процентної ставки представник позивача зазначає, що розмір процентної ставки відповідає пункту 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та пунктом 17 прикінцевих положень вказаного Закону.

Щодо розрахунку заборгованості позивач додає картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

З приводу нарахування комісії зазначено, що своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Щодо неустойки вказано, що відповідно до частини 3 статті 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. В той же час зазначає, що Законом України №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

В зв`язку з вищезазначеним просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами. Також в відповіді на відзив просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з`явився, підтримав позицію, викладену ним же у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши документи, матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ознайомившись з відзивом відповідача, відповіддю на відзив позивача, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Даний спір виник у сфері цивільно-правових відносин щодо виконання договірних зобов`язань.

Судом встановлено, що 10.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №31.01.2025-100001675 на наступних умовах: сума кредиту складає 8 000 грн 00 коп.; строк кредитування - 217 днів, дата повернення (виплати) кредиту - 14.09.2025; процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт"; денна процентна ставка становить 0.84%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 720 грн 00 коп. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) та заявка кредитного договору, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був попередньо ознайомлений.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію".

Встановлено, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", позичальником 10.02.2025 було пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявку та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора «E668», підписавши які ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування.

ОСОБА_1 як позичальник та споживач за договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши товариству свої персональні дані (номер мобільного телефону, місце проживання, паспортні дані, номер платіжної картки, РНОКПП та ін.).

ТОВ «Споживчий центр» 10.02.2025 надало позичальнику грошові кошти в сумі 8 000 грн 00 коп. шляхом перерахування їх на картку позичальника № НОМЕР_4 , яку останній вказав при оформленні кредиту.

На виконання ухвали суду про витребування доказів надано відповідь АТ «А-Банк», в якій зазначено, що картка № НОМЕР_4 була емітована на ім`я ОСОБА_2 .

Так, позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявкою та відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору.

Станом на дату подання позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 26 560 грн 00 коп., що складається з 8 000 грн 00 коп. сума виданого кредиту, 12 400 грн 00 коп. сума заборгованості за процентами, 720 грн 00 коп. сума заборгованості за комісією (пов`язаної за надання кредиту); 1 440 грн 00 коп. сума заборгованості за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) та 4 000 грн 00 коп. сума заборгованості за неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши 10.02.2025 року пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявку та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов`язання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис"за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, які погоджені та підписані сторонами видно, що при використанні кредиту на загальних умовах, відповідач повинен повернути позивачу отриманий кредит в сумі 8 000 грн 00 коп., проценти за користування коштами в сумі 12 400 грн 00 коп., комісію (пов`язану за надання кредиту) в сумі 720 грн 00 коп.; додаткову комісію (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 1 440 грн 00 коп. та заборгованість за неустойкою в сумі 4 000 грн 00 коп., а всього 26 560 грн 00 коп.

Як видно з довідки-розрахунку заборгованості розмір заборгованості становить 26 560 грн 00 коп., яка складається з наступного: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, проценти за користування коштами в сумі 12 400 грн 00 коп., 720 грн 00 коп. заборгованість за комісією (пов`язаної за надання кредиту); 1 440 грн 00 коп. заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) та заборгованість за неустойкою в сумі 4 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Наведене узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2010/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2010 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У своєму Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Колегія суддів касаційного суду зважала на те, що аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з умовами кредитного договору процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Позивач просить суд стягнути проценти у розмірі 12 400 грн 00 коп., що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту 8 000 грн 00 коп., а отже змістовне навантаження встановлення таких процентів полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку процентів є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).

З огляду на наведене, встановивши співрозмірність нарахованих процентів за невиконане зобов`язання відповідача, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом, зменшивши їх розмір до розміру заборгованості по кредиту в сумі 8 000 грн 00 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 000 грн 00 коп. за неустойкою суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №4/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває цього часу.

У зв`язку із зазначеним, оскільки позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного стану, позовні вимоги в цій частині щодо сплати неустойки не підлягають задоволенню.

Отже, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що ОСОБА_1 уклавши договір кредитування та отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання не виконав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18 160 грн 00 коп., з яких 8 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 8 000 грн 00 коп. заборгованість по процентах, 720 грн 00 коп. заборгованість за комісією (пов`язаної за надання кредиту) та 1 440 грн 00 коп. заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості).

За вказаних підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню.

У п. 29 рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначено, що п. 1 ст. 6 зобов`язує суди наводити мотиви своїх рішень, проте його не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" від 19 квітня 1994 року, п. 61). Ступінь застосування цього обов`язку наводити мотиви може змінюватися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність доводів, які сторони можуть заявляти в судах, а також відмінності, що існують у Договірних Державах щодо положень закону, звичаєвих норм, юридичної доктрини та порядку викладення й складання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме 1 656 грн 28 коп. (18 160 грн 00 коп. х 2 422 грн 40 коп. / 26 560 грн 00 коп.).

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_6 ) суму заборгованості за кредитним договором №31.01.2025-100001675, що складається з 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. сума заборгованості за тілом кредиту, 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. сума заборгованості за процентами, 720 (сімсот двадцять) грн 00 коп. заборгованість за комісією (пов`язаної за надання кредиту), 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) грн 00 коп. заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості), а також судовий збір у розмірі 1 656 (одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) грн 28 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Проценко