Постанова № 13901408, 08.02.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

08.02.11 Справа № 23/120

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ АБ «Банк регіонального розвитку»№754-60/14 від 23.11.2010р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 02.11.2010р. у справі № 23/120

за позовом акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ АБ «Банк регіонального розвитку», м.Львів

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення 63095,44грн.

за участю представників:

від позивача Басик А.М.

від відповідача ОСОБА_4

Права та обов?язки сторін, визначені ст.ст.20,22 ГПК України, роз?яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2010р. у справі №23/120 (суддя Костів Т.С.) в задоволенні позову акціонерного банку (далі-АБ) «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ АБ «Банк регіонального розвитку» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-ФОП ОСОБА_2) про стягнення 63 095,44грн. заборгованості по кредитному договору №101-К07 від 23.11.2007р. - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що договором та додатками до нього не встановлено обов'язку відповідача повернути позику частинами, доказів направлення вимоги про дострокове повернення позики позивачем не подано, відтак, оскільки термін користування кредитними коштами не закінчився, момент вимоги не наступив, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 50215,46грн. наданого кредиту заявлено передчасно; в частині стягнення 1093,55грн. відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначив, що відповідно до розпорядження на списання коштів від 23.11.07р., відповідач доручив позивачу списати з його рахунку основний борг за договором (60 000грн.), відсотки та комісії у разі настання термінів згідно умов кредитного договору. Оскільки залишок коштів на особовому рахунку ФОП ОСОБА_2 станом на 08.12.2009р. становив 1095,72 грн., відтак, відповідач виконав своє зобов"язання, забезпечивши вчасне надходження коштів у належній сумі та надавши позивачу розпорядження на їх списання. Що стосується вимог про стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, суд прийшов до висновку, що оскільки відповідачем на час розгляду справи не прострочено терміну виконання грошового зобов"язання по сплаті кредиту, відтак, дані позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

Дане рішення оскаржено позивачем, оскільки, на думку скаржника, прийнято з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду матеріалам та обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що умовами кредитного договору не визначено обов'язку відповідача повернути позику частинами, не взявши до уваги, що додатковим договором № 8 від 20.11.2009 р. до кредитного договору було внесено зміни до п.п.1.1, 1.2, 1,4 кредитного договору, зокрема, яким визначено ліміт кредитної лінії у розмірі 54 960грн., який починаючи з грудня 2009р. в період до 30 (31) числа включно кожного місяця зменшується по 5 480грн. Тобто, згідно даного пункту додаткової угоди сторони погодили графік погашення кредиту, а саме, сплату щомісячно 5 480грн. У звязку з порушенням відповідачем даної умови договору (прострочення сплати суми заборгованості по кредитному договору), банк, відповідно до п.10.6., має право вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитною лінією, сплати відсотків і виконання всіх інших зобовязань позичальника. Також скаржник вважає помилковим висновок суду, що позивач не виконав покладений на нього обовязок та не списав з особового рахунку грошові кошти в сумі 1 095,72грн. для погашення заборгованості зі сплати відсотків по кредитному договору, оскільки п.10.9. договору встановлено, що у випадку прострочення позичальником оплати чергового платежу по кредиту або відсотках відповідно до встановлених договором строків банк має право в примусовому порядку стягнути з позичальника суму боргу, включаючи відсотки за кредит та пеню, тобто банк мав право, а не обовязок вчиняти такі дії.

Представник позивача, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач доводи скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.158-159) та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

23.11.2007 року між АБ “Банк регіонального розвитку” (кредитодавець по договору, позивач у справі) та ФОП ОСОБА_2 (позичальник по договору, відповідач у справі) укладено кредитний договір №101-К07, відповідно до умов якого банк зобовязався відкрити позичальнику відновлювану кредитну лінію лімітом 60000грн. без безумовних зобов'язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів, а позичальник зобов'язався використати кредит на цілі, визначені умовами даного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку відсотки за користування кредитами, виконати інші умови кредитного договору і своєчасно повернути кредити банку не пізніше 20.11.2009р. (а.с.9-12).

Також сторонами укладено додаткові договори до кредитного договору №101-К07, якими встановлювалась та змінювалась відсоткова ставка за користування кредитними коштами, зокрема:

- №1 від 23.11.2007р. - в розмірі 19% річних (а.с.16);

- №2 від 19.05.2008р. - в розмірі 20 % річних з 30.05.2008р. (а.с.17);

- №4 від 20.10.2008р. - збільшена до 25 % річних з 20.10.2008р. (а.с.19).

Згідно додаткових договорів №3 від 13.08.2008р. та №6 від 22.12.2008р. банк зобовязався надати позичальнику кредит в сумі 42874,37грн. та 8800грн., відповідно (а.с.18,20).

В подальшому, додатковим договором № 8 від 20.11.2009 р. до кредитного договору було внесено зміни до п.п.1.1, 1.2, 1,4 кредитного договору, яким сторони погодили, що банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію без безумовних зобов'язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів в гривнях, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі визначені умовами даного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку відсотки за користування кредитами, виконати інші умови кредитного договору і своєчасно повернути кредити банку. Ліміт кредитної лінії складає 54 960грн., причому ліміт кредитної лінії починаючи з грудня 2009р. в період до 30(31) числа включно кожного місяця зменшується по 5480грн. Позичальник обов?язався повернути банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії, не пізніше 19.11.2010 року включно (а.с.22).

Факт надання банком кредиту підтверджується меморіальними ордерами №1 від 23.11.2007р. на суму 60 000грн., №2 від 25.12.2008р. на суму 5 200грн., №1 від 13.08.2008р. на суму42874,37грн. та №90 від 22.12.2008р. на суму 8800грн. (а.с.26-29).

Відсотки за користування кредитними коштами нараховувались щомісяця за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і 365/366 днів у році і повинні були сплачуватись позичальником не пізніше 31-го числа місяця, за який вони нараховані (п.6 кредитного договору).

Позивач стверджує, що ФОП ОСОБА_2, в порушення умов договору, у встановлені договором порядку та строки, тіло кредиту та відсотки за користування кредитом не сплачував, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення 54960грн. заборгованості по кредиту, 5215,84грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2514,91грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, а також 371грн. 3% річних та 33,69грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в процесі розгляду справи визнав заборгованість по кредиту та відсотках, провів часткове погашення даної заборгованості, що підтверджується доказами, долученими до клопотання від 18.10.2010р. (а.с.80-85). В звязку з цим, банк до пояснення від 06.10.10р. №672-60/14 подав уточнений розрахунок заборгованості станом на 04.10.10р., згідно якого сума позову складає 55 521,77грн., з яких: 50 212,46грн. заборгованості по кредиту, 1 093,55грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 3 491,73грн. пені, 580,08грн. 3% річних та 143,95грн. інфляційних втрат (а.с.71-73).

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання кредитного договору, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 49, 71 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, згідно умов кредитного договору, взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та комісій за користування кредитом, а також у разі порушення (невиконання) умов договору сплати пені від простроченої суми за весь час прострочення.

Факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором, зокрема, щодо погашення суми кредиту та процентів за користування кредитом згідно договору, підтверджується матеріалами справи, фактично не заперечується відповідачем згідно відзиву на позов, клопотання від 18.10.2010р. та відзиву на апеляційну скаргу.

Висновок суду, що договором не передбачено графік погашення кредиту, вважається судовою колегією помилковим та таким, що спростовується умовами кредитного договору, зокрема, додатковим договором № 8 від 20.11.2009 р. до кредитного договору було внесено зміни до п.п.1.1, 1.2, 1,4. кредитного договору, яким сторони погодили, що банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію без безумовних зобов'язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів в гривнях, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі визначені умовами даного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку відсотки за користування кредитами, виконати інші умови кредитного договору і своєчасно повернути кредити банку. Ліміт кредитної лінії складає 54 960грн., причому ліміт кредитної лінії починаючи з грудня 2009р. в період до 30(31) числа включно кожного місяця зменшується по 5480грн. Позичальник зобов?язався повернути банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії, не пізніше 19.11.2010 року включно (а.с.22).

Відтак, відповідач, згідно вищезазначеного додаткового договору №8, зобовязався до 30 (31) числа включно кожного місяця сплачувати 5480грн. тіла кредиту, відтак, за умови порушення позивачем даної умови договору в частині своєчасності та повноти оплати заборгованості по кредиту (що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем), ФОП ОСОБА_2 вважається таким, що порушив виконання зобов?язання.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.610, 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Диспозиція даної статті відображена також у п.10.6. кредитного договору, згідно якої в разі суттєвого порушення позичальником цього договору банк має право вимагати дострокового повернення загальної заборгованості за кредитною лінією, сплати відсотків за користування кредитами і виконання всіх інших зобовязань позичальника по цьому договору, а також інші права, передбачені законодавством України, цим договором або договорами забезпечення.

Суттєвим порушенням позичальником цього договору, відповідно до п.10.5. кредитного договору, є зокрема, повне або часткове прострочення сплати позичальником відсотків за користування кредитами хоча б на один місяць, якщо таке прострочення складає 10 і більше календарних днів.

Оскільки матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати як заборгованості по кредиту, так і заборгованості по відсотках, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, що термін користування кредитними коштами не закінчився і момент вимоги не наступив, оскільки право банку на звернення з вимогою про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором передбачене п.10.6. договору та ч.2 ст.1050 ЦК України.

Посилання відповідача та висновок місцевого господарського суду, що позивач не виконав покладений на нього обовязок та не списав з особового рахунку грошові кошти в сумі 1 095,72грн. для погашення заборгованості зі сплати відсотків по кредитному договору, спростовується п.10.9. кредитного договору, відповідно до якого у випадку прострочення позичальником оплати чергового платежу по кредиту або відсотках відповідно до встановлених договором строків банк має право в примусовому порядку стягнути з позичальника суму боргу, включаючи відсотки за кредит та пеню. Таке стягнення відповідно до п.10.10 договору, відбувається на підставі банківського наказу про примусову оплату боргового зобов?язання або за вибором банку шляхом договірного списання. З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що банк мав право, а не обовязок вчиняти такі дії.

Відтак, судова колегія вважає доведеною матеріалами справи заборгованість ФОП ОСОБА_2 (згідно уточненого розрахунку заборгованості станом на 04.10.2010р.) в розмірі 50212,46грн. неповернутого кредиту, 1 093,55грн. відсотків за користування грошовими коштами, яка підлягає до стягнення.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки умовами кредитного договору (п.10.1. договору) сторони визначили обов?язок позичальника у випадку порушення (невиконання) умов договору, сплатити на користь кредитора пеню, і таке порушення умов договору мало місце зі сторони відповідача, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість та підставність стягнення 3 291,73грн. пені по несплаченій простроченій заборгованості, обчисленої відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань»та умов договору (згідно уточненого розрахунку за період з 23.11.2007р. по 04.10.2010р).

Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість стягнення 143,95грн. інфляційних збитків та 580,08грн. 3% річних, оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та річних за весь час прострочення (згідно уточненого розрахунку за період з 23.11.2007р. по 04.10.2010р).

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за кредитним договором, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість позовних вимог в редакції уточненого розрахунку позовних вимог, відтак, рішення господарського суду Львівської області слід скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права. В решті вимог слід відмовити, оскільки заява про зменшення позовних вимог позивачем не була подана.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ АБ «Банк регіонального розвитку»задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2010р. у справі №23/120 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1; п/р № НОМЕР_3 в ЛФ АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 325224, код НОМЕР_1) на користь акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ АБ «Банк регіонального розвитку»(м.Львів, вул.Окуневського, 1; к.р.№ 3201100200 в Управлінні НБУ у Львівській області, МФО 25244080) 50212,46грн. заборгованості по кредиту, 1 093,55грн. відсотків за користування грошовими коштами, 3491,73грн. пені, 143,95грн. інфляційних збитків, 580,08грн. 3% річних, 555,22грн. державного мита за подання позовної заяви, 207,67грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу, 277,61грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

В решті позову відмовити.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.