Рішення № 139013554, 24.06.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1959/26

Провадження № 2/359/3563/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Кулакевич В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

04.03.2026 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача Кузьменка М.В. надійшла вищезазначена позовна заява, з проханням : стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 02.07.2025-100000978 від 02.07.2025 у розмірі 13280 грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп..

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.07.2025 позивач уклав з відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір № 02.07.2025-100000978, за яким надано кредит у розмірі 4000 гривень на строк, вказаний в заявці, що становить 217 днів, з датою повернення кредиту 03.02.2026. Договором передбачено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів та ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за день у наступних чергових періодах, а також комісію за надання кредиту у розмірі 9 % від суми кредиту (360 грн.), комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 360 грн. у кожному з двох чергових періодів, та неустойку у розмірі 60 грн. за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим, станом на момент пред`явлення позову, утворилась заборгованість у розмірі 13280 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 грн., по процентам в розмірі 6200 грн., комісії, пов`язаної з наданням кредиту 360 грн., додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості 720 грн., по неустойці у розмірі 2000 грн.

18.05.2026 до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 7274), відповідно до якого відповідачка просить визнати нікчемними положення кредитного договору щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1080 грн. та виключити зазначену суму із розміру заявлених до стягнення коштів; зменшити розмір неустойки з 2000 грн. до справедливого розміру та розмір нарахованих процентів з 6200 грн. до обґрунтованого розміру; за результатами перерахунку частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши лише суму основного боргу в розмірі 4000 грн. та обґрунтовану частину процентів.

Відповідачка зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного надання їй будь-яких додаткових послуг, а тому умова кредитного договору щодо сплати комісії в розмірі 1080 грн. є нікчемною, у зв`язку з чим відповідна сума підлягає виключенню із заявленого до стягнення розміру заборгованості.

Крім того, відповідачка посилається на положення статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких сукупна сума неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем у зв`язку з порушенням ним зобов`язань за договором про споживчий кредит, не може перевищувати 50 відсотків суми одержаного кредиту, що, на її думку, у цьому випадку становить 2000 грн.

Також відповідачка звертає увагу на право суду зменшити розмір неустойки з огляду на принцип справедливості та зазначає, що нараховані позивачем проценти в розмірі 6200 грн. є надмірним фінансовим обтяженням. На її думку, суд вправі зменшити розмір таких процентів у разі, якщо вони втрачають характер плати за користування кредитними коштами та фактично набувають ознак джерела невиправданого збагачення кредитодавця.

03.06.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача Чехун Ю.В. подано відповідь на відзив (а.с. 75-83), за змістом якого позивач заперечує проти доводів відповідачки та зазначає, що проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов кредитного договору та в межах строку кредитування. Посилається на статті 536, 1048, 526 ЦК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких сплив строку кредитування не звільняє позичальника від обов`язку сплатити проценти, нараховані за період правомірного користування кредитними коштами. При цьому позивач наголошує, що процентів після закінчення строку кредитування, у тому числі відповідно до статті 625 ЦК України, не нараховував і таких вимог не заявляє. Також зазначає, що встановлений договором розмір денної процентної ставки відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням перехідних положень, запроваджених Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Щодо комісії позивач зазначає, що вона пов`язана з наданням додаткових послуг, зокрема перерахуванням кредитних коштів на рахунок, зазначений позичальником, із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, а також інформаційною підтримкою позичальника, забезпеченням можливості здійснення онлайн-платежів, відновлення пароля, інформуванням про строки платежів та наданням консультаційних послуг. Зазначає, що відповідні послуги передбачені умовами кредитного договору, їх безоплатність законом не встановлена, а послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, до складу комісії не включені.

Посилається на положення статей 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, відповідно до якої сама по собі умова договору про встановлення плати за управління кредитом не є нікчемною. Оскільки відповідачка не оскаржувала відповідну умову договору, позивач вважає відсутніми підстави для відмови у стягненні комісії.

Щодо неустойки позивач зазначає, що кредитний договір укладено після набрання чинності змінами, внесеними Законом № 3498-IX від 22.11.2023, а тому положення про звільнення споживачів від відповідальності за прострочення, передбачене пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», до цих правовідносин не застосовується. На думку позивача, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредитодавцям дозволено нараховувати неустойку та інші платежі за прострочення виконання зобов`язань. З огляду на те, що спірний договір є договором про споживчий кредит, позивач вважає застосовними спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування», а нараховану неустойку правомірною та такою, що підлягає стягненню.

У зв`язку з викладеним позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розглянути справу без участі його представника.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 64-65).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, додаткових заяв та клопотань до суду не направила.

З урахуванням вимог ст.ст.223,280 ЦПК України та поданого відзиву суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності сторін.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що 02.07.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено кредитний договір № 02.07.2025-100000978, сума кредиту 4000 грн., строком на 217 днів, дата повернення кредиту 03.02.2025. Процентна ставка процентна ставка «Стандарт» - 1 % за один день користування кредитом (застосовується протягом перших трьох періодів користування кредитом), процентна ставка «Економ» - 0,5 % за один день користування кредитом (застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»), комісія , пов`язана з наданням кредиту 9% від суми Кредиту, що становить 360 гривень (нараховується та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів), комісія за обслуговування кредитної заборгованості («Комісія за обслуговування)» - 360 грн. у кожному з двох чергових періодів , наступних за першим черговим періодом (нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів) - що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (оферта), заявкою та підтвердженням укладення кредитного договору (акцепт) (а. с.29-42).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитним договором становить 2526,92%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 11280,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7280,00 грн. (п.16 Кредитного Договору).

Зазначені в договорі реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику : 4441-11ХХ-ХХХХ-8785.

Згідно із графіком платежів (п.14 Кредитного договору) сплата процентів, мала здійснюватися щомісячно з 02.07.2025 по 03.02.2026 ( по 1240 грн. перші три місяці, та по 620 грн.- наступні чотири місяці), сплата комісії перші три місяці 01.08.2025, 01.09.2025 та 02.10.2025 (по 360 грн.), повернення кредиту мало бути здійснено в останній місяць 03.02.2026,

За змістом п.17 Кредитного договору встановлена неустойка - 60,00грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Встановлено, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надало відповідачу кошти в сумі 4000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №1-1802 від 18.02.2026, відповідно до якого 02.07.2025 суму 4000 грн. зараховано на картку НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 790533208, призначення платежу : видача за договором кредиту № 02.07.2025-100000978 (а. с. 20), а також укладеним між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР » та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Договором про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року (а.с.43-52).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що кредитний договір № 02.07.2025-100000978 від 02.07.2025 укладений сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, в силу вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Також суд враховує, що відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку (фінансової установи) встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 частини першої ст. 1 та частини другої ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 вище зазначених Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Отже, така форма витрат, як комісія за надання кредиту та комісія за обслуговування кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту та його обслуговувнаням.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

У розділі кредитного договору «8. Позичальник має право» передбачено право позичальника на отримання інформації за договором, плата за одержання такої інформації ні в умовах кредитного договору, ні в паспорті споживчого кредиту, ні в графіку платежів не передбачена.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Кредитний договір № 02.07.2025-100000978 від 02.07.2025 передбачає одноразову сплату комісії за надання кредиту у розмірі 360 грн. та сплату комісії за обслуговування. Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту.

Крім того, відповідно до п.9 Кредитного договору визначено, що «комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях,

забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит».

Умови кредитного договору, у тому числі вищенаведені, якими визначено права споживача, умови кредитування, визначені у паспорті споживчого кредиту, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту, а також комісія за обслуговування можуть передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови.

Факт укладення договору та отримання кредитних коштів відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, у результаті чого станом на дату звернення до суду за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 13280,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 6200,00 грн., 1080грн. комісії, 2000,00 грн. - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 02.07.2025 по 04.02.2026, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором (а. с. 21-26).

Суд не має сумнівів щодо правильності розрахованого розміру заборгованості, оскільки розмір нарахованих відсотків та комісії відповідає розміру платежів, передбачених погодженим сторонами графіком платежів (пункт 14 Кредитного договору а.с.39). Будь-яких доказів виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків та комісії, які б спростовували наведений розрахунок, відповідачем не надано, як і не повідомлено суду про наявність таких доказів або джерела їх отримання.

При цьому суд звертає увагу, що проценти нараховані відповідно до умов укладеного кредитного договору та розміру процентної ставки, встановленої договором з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування». Підстав для їх зменшення відповідачкою не наведено, а доказів неправильності їх нарахування чи невідповідності встановленим законом обмеженням не надано. Сам по собі значний, на думку відповідачки, розмір процентів не є підставою для звільнення від їх сплати або довільного зменшення плати за користування кредитними коштами, якщо така плата визначена сторонами договору та нарахована відповідно до його умов і вимог законодавства.

Щодо вимог відповідачки про виключення з розміру заборгованості комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає, що ознак нікчемності відповідних умов кредитного договору судом не встановлено.

Відтак відсутні правові підстави для звільнення відповідачки від обов`язку зі сплати відповідних платежів та виключення їх із розміру заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентами та комісією.

В частині нарахованої неустойки в сумі 2000 грн. підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відповідач звільнений від спати неустойки.

Так, згідно із вимогами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Тому нарахована позивачем неустойка в розмірі 2000 грн. підлягає виключенню із загального боргу за кредитним договором.

З огляду на це суд вважає, що позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» належить стягнути борг за кредитним договором № 02.07.2025-100000978 від 02.07.2025 у розмірі 11280 гривень, з яких: 4000 гривень заборгованість по тілу кредиту, 6200 гривень заборгованість за процентами, 1080 гривень заборгованість за комісією.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем (а. с. 1), у розмірі 2662,40 грн., підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 02.07.2025-100000978 від 02.07.2025 у розмірі 11280 гривень (одинадцять тисяч двісті вісімдесят гривень), з яких: 4000 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 6200 гривень - заборгованість за процентами, 1080 гривень - заборгованість за комісією. - а також судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 373568833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня проголошення(підписання) судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів