Постанова № 13901295, 16.02.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2011 р. справа №28/222

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Запорощенка М.Д.

суддівДучал Н.М. , Калантай М.В.

за участю представників сторін: від позивача:Гончарова Д.О., за довіреністю, від відповідача 1:

від відповідача 2:не з"явився

Сухаревська О.П., за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного малого підприємства "Мета" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від23.12.2010 року по справі№28/222 (Курило Г.Є.) за позовомПублічного акціонерного товариства « Автокразбанк» м.Кременчук Полтавської області до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремполімер» м. Кременчук 2.Приватного малого підприємства «Мета» м.Донецьк прозвернення стягнення на майно В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2010р. у справі № 28/222 позов Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк”, м.Кременчук, Полтавська обл. до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Кремполімер”, м.Кременчук, відповідача 2 Приватного малого підприємства „Мета”, м.Донецьк, задоволений частково. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Кремполімер” за договором про кредитну лінію №20 від 22.11.2004р. суми кредиту в розмірі 11820615,22 грн., за відсотками в розмірі 2509297,23 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. на користь Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк” (вул. Київська, 8, м.Кременчук, Полтавська область, 39631, ЄДРПОУ 20046323, відомостей про рахунки не має) предмета іпотеки за іпотечним договором №20-І/01 від 21.10.2005р., а саме будівлю загальною площею 583,1 кв.м. заставною вартістю 2967660,00грн., що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул. Куйбишева, б.172а, та належить Приватному малому підприємству „Мета” (вул. Лабутенко, 16а, м. Донецьк, 83023, ЄДРПОУ 25599607, відомостей про рахунки не має) шляхом продажу Публічним акціонерним товариством „Автокразбанк”, м.Кременчук, від свого імені будь-якій особі-покупцеві. Зобовязано Приватне мале підприємство „Мета” передати предмет іпотеки за іпотечним договором №20-І/01 від 21.10.2005р. - будівлю загальною площею 583,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул. Куйбишева, б. 172а, в управління Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк” на період його реалізації протягом 5 днів з моменту набрання рішення законної сили.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк”, м.Кременчук, Полтавська обл. до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Кремполімер”, м.Кременчук.

Рішення суду першої інстанції мотивується тим, що відповідачем 1 не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, а також зазначену позивачем заборгованість визнано. Крім того , судом встановлено , що внесення змін до кредитного договору щодо розміру основного зобовязання та терміну його виконання, є не новацією (припинення первісного зобов'язання новим), а зміною умов діючого зобов'язання, яке після внесення до нього змін продовжує свою дію.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк”, м.Кременчук, Полтавська обл. до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Кремполімер”, м.Кременчук , рішення суду мотивоване тим, що вказана особа не є власником нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Відповідач, Приватне мале підприємство «Мета»м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування вищевказаного рішення . Вважає , що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що зобовязання відповідача 1 щодо повернення Позивачу кредитних коштів у розмірі 9300000,00грн. зі сплатою 23% річних у строк до 22.11.06р. на час предявлення позову є припиненим , в силу того , що позивач та відповідач 1 за домовленістю між собою замінили первісне зобовязання щодо повернення кредитних коштів , що , на думку скаржника , має наслідком відсутність підстав для задоволення позову , бо іпотека є також припиненою відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку»та ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України .

Крім того , в обґрунтування порушень судом норм процесуального права , скаржник посилається на неправильне застосування приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач , Публічне акціонерне товариство « Автокразбанк»м.Кременчук Полтавської області, у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує , вважає їх необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремполімер»м. Кременчук, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник відповідача в нинішнє судове засідання не зявився. Поважних причин незявлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на незявлення в судове засідання відповідача 1 , достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, що були присутні в судовому засіданні, судова колегія встановила наступне.

22.11.2004року між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Автокразбанк” (правонаступником якого є позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кремполімер”, м.Кременчук був укладений договір про кредитну лінію № 20, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику кредит у вигляді револьверної „відкличної” кредитної лінії з лімітом заборгованості 2400000,00грн. на умовах зазначених цим договором (п. 1.1. договору).

Між тими ж сторонами до договору про кредитну лінію № 20 від 22.11.2004року були укладені додаткові угоди, які є невідємною частиною даного договору, відповідно до яких останні змінювали ліміт кредитування та валюту кредиту.

Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 47 від 16.12.2008р.) банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної „відкличної” мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 6161988,30 грн. та 1371820,00доларів США.

Строк повернення Кредиту встановлений п. 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди №57 від 05.05.2010р.) до 01.06.2010р. включно .

За умовами п. 1.4. Договору (в редакції додаткової угоди №35 від 25.07.2007р.) позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 18% річних у валюті „українська гривня” та 14% річних у валюті „долар США”, відповідно нарахованим відсоткам. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на 25 число кожного місяця, окремо за кожним з видів валют, у відповідності до залишку заборгованості на позичковому рахунку по кожній валюті.

Пунктом 1.5. договору сторони визначили порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.1 договору позичальник зобовязаний використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків в строки, обумовлені цим договором.

21.10.2005р. , в якості забезпечення виконання боржника своїх зобовязань за кредитним договором , між Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк»м.Кременчук Полтавської області, , ТОВ „Кремполімер”, м.Кременчук та Приватним малим підприємством „Мета”, м.Донецьк був укладений іпотечний договір № 20-І/01 .

Відповідно до п.1.1. Договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги позичальника (відповідача 1 по справі) по договору про кредитну лінію № 20 від 22.11.2004р., (а також будь-яких додаткових угод до нього), згідно якого іпотекодержатель (позивач по справі) надав позичальнику кредит в вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості в гривневому еквіваленті в сумі 9300000,00 грн. на строк по 22.11.2006р., а позичальник зобовязаний вчасно повернути виданий кредит, сплатити 21% річних за коштами у валюті “українська гривня” та 14% річних у валюті “долар США”, а також пеню та інші штрафні санкції в розмірі та випадах, передбачених вищевказаним договором про кредитну лінію. У випадку збільшення (зменшення) суми основного зобовязання та (або) відсоткової ставки, продовження строків виконання зобовязань за даним договором про кредитну лінію, або будь-яких інших змін умов договору про кредитну лінію (шляхом укладання додаткових угод до нього), дія іпотеки, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобовязань.

Умовами п. 2.1, п. 2.2., 2.3. Договору іпотеки визначено , що предметом іпотеки є будівля загальною площею 583,1 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: будинок №172а по вул. Куйбишева, м. Донецьк . Узгоджена сторонами за договором вартість предмета іпотеки складає: 2967660,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю-майновому поручителю на праві приватної власності по договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №1153 від 25.05.2002р., посвідченого 28.05.2002р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 , що підтверджується установчими документами.

Відповідно до п. 3.1.6 договору іпотеки, іпотекодавець-майновий поручитель гарантує, що в разі, коли в момент настання терміну виконання умов договору про кредитну лінію зобов'язання з його виконання позичальником та/або іпотекодавцем/майновим поручителем виконано не буде, іпотекодержатель отримає право одержати задоволення з предмету іпотеки або його вартості на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

В п. 5.1.1 договору іпотеки зазначено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником та/або іпотекодавцем/майновим поручителем своїх зобовязань зазначених у розділі 1.1. даного договору, отримати задоволення за рахунок предмету іпотеки.

За умовами п.6.1. Договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іпотекодавцем/майновим поручителем у встановлений строк зобовязань забезпечених іпотекою, а також достроковому стягненню кредиту на підставах, обумовлених договором про кредитну лінію, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити свої вимоги, а саме погасити кредит та нараховані відсотки, пеню та інші штрафні санкції, а також судові витрати, витрати на вчинення виконавчого напису нотаріусу та витрати повязані з утриманням, збереженням та реалізацією предмету іпотеки, з суми коштів отриманих від продажу предмету іпотеки, шляхом його реалізації в встановленому законом порядку. Звернення стягнення може проводитись, в тому числі, на підставі рішення суду .

Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 21.10.2005р. за №9688. Обтяження майна іпотекою зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 22.10.2005р., Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна 21.10.2005р.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами , заборгованість за договором про кредитну лінію №20 від 22.11.2004р. становить: сума кредиту - 971988,30грн. та 1371820,00доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 07.09.2010р. складає 10848626,92 грн., загалом 11820615,22 грн., та сума несплачених відсотків - 838608,68 грн. та 211260,28 доларів, що в гривневому еквіваленті станом на 07.09.2010р. складає 1670688,55грн., загалом 2509297,23грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Позивачем та відповідачем 1 підписаний акт звірки станом на 15.12.2010р.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Підставою позову позивачем визначено невиконання відповідачем 1 взятих за договором про кредитну лінію № 20 від 22.11.2004року ( з урахуванням умов додаткових угод) своїх зобовязань та , як слід, виникнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зазначена правова норма кореспондується із ч.ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України , відповідно до яких господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З пояснень та матеріалів справи вбачається , що сторони досягли усіх істотних умов передбачених законом для даного виду кредитного договору: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії , спірний Договір є підписаним всіма сторонами, завірений печатками та містить всі необхідні для даного виду правочинів істотні умови, тому є укладеним.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору .

Згідно ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ч.3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок .

За приписами ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України відповідно до кредитного договору на позичальника покладається обовязок повернути отриманий від фінансової установи кредит та сплатити за нього проценти.

Як це вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного провадження, Позивач свої зобовязання за Договором кредиту виконав у повному обсягу. Надання кредиту підтверджується відповідними меморіальними ордерами, що наявні в матеріалах справи.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем 1 не заперечується.

Матеріалами справи також підтверджено , що заборгованість за договором про кредитну лінію №20 від 22.11.2004р. становить: сума кредиту - 971988,30грн. та 1371820,00доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 07.09.2010р. складає 10848626,92 грн., загалом 11820615,22 грн., та сума несплачених відсотків - 838608,68 грн. та 211260,28 доларів, що в гривневому еквіваленті станом на 07.09.2010р. складає 1670688,55грн., загалом 2509297,23грн.

Тобто , як це вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремполімер»м. Кременчук, не виконала взяті на себе зобовязання за Кредитним Договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, у тому числі заставою, видом якої за ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як про це вже було позначено вище , відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, у тому числі заставою, видом якої за ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Як вбачається з матеріалів справи , та про це вже було позначено вище 21.10.2005р. , в якості забезпечення виконання боржника своїх зобовязань за кредитним договором , між Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк»м.Кременчук Полтавської області, , ТОВ „Кремполімер”, м.Кременчук та Приватним малим підприємством „Мета”, м.Донецьк був укладений іпотечний договір № 20-І/01 . За умовами п. 2.1, п. 2.2., 2.3. Договору іпотеки предметом іпотеки є будівля загальною площею 583,1 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: будинок №172а по вул. Куйбишева, м. Донецьк .

Відповідно до положень ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абз.3 ст. 1 Закону України „Про іпотеку”, приписи якого підлягають переважному застосуванню у розглядуваній справі як спеціальні з огляду на предмет застави, визначений у іпотечному договору №20-І/01 від 21.10.05р.

За умовами іпотечного договору № 20-І/01 основним зобовязанням, забезпеченим іпотекою (у розумінні ЗУ “Про іпотеку), є грошові зобовязання відповідача 1 перед Позивачем по Кредитному договору, у тому числі повернення кредиту, сплату процентів та комісійної винагороди, що цілком відповідає приписам ст.7 Закону України “Про іпотеку ”.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку ” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку ” звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, у тому числі на підставі рішення суду .

Відповідно до положень ст. 20 Закону України „Про заставу ” заставодержатель набуває звернення на предмет застави в разі якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане.

У відповідності до ст. 21 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ” застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором ( ст. 589 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ” звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах ( ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” ).

За приписами ст. 41 Закону України "Про іпотек" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження”, з дотриманням вимог цього Закону.

Боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними (ст. 42 Закону України "Про іпотеку").

Оскільки жодним з відповідачів не надано доказів належного та своєчасного виконання зобов'язань за договором про кредитну лінію № 20 від 22.11.2004року ( з урахуванням умов додаткових угод) , Банк набув право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором.

З такого вірним є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Автокразбанк”, м.Кременчук, Полтавська області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кремполімер”, м.Кременчук, оскільки останній не є власником нерухомого майна , що є предметом іпотеки та предметом даного спору.

Стосовно посилань відповідача 2 на те, що іпотечний договір укладений з порушенням приписів чинного законодавства, а саме в договорі невірно зазначений ліміт заборгованості в гривневому еквіваленті - 9300000,00грн., замість 9652000,00грн., як встановлено в додатковій угоді № 20 від 13.09.2005р., судова колегія вважає , що дані посилання не прийняті до уваги судом першої інстанції обґрунтовано , оскільки , як це вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження іпотечний договір № 20-І/01 від 21.10.2005р. відповідає вимогам ст.ст. 7, 18 Закону України „Про іпотеку”.

При цьому , судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того , що визначення в іпотечному договорі суми зобовязання в розмірі 9300000,00грн. є правом сторін визначити розмір зобовязання, що забезпечується на момент укладання іпотечного договору, при цьому сторони передбачили можливість зміни, в тому числі, розміру зобовязань з урахуванням додаткових угод до кредитного договору.

Щодо посилань скаржника на те , що зобовязання відповідача 1 щодо повернення Позивачу кредитних коштів у розмірі 9300000,00грн. зі сплатою 23% річних у строк до 22.11.06р. на час предявлення позову є припиненим , в силу того , що позивач та відповідач 1 за домовленістю між собою замінили первісне зобовязання щодо повернення кредитних коштів , що , на думку скаржника , має наслідком відсутність підстав для задоволення позову , бо іпотека є також припиненою відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку»та ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України , судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частин 2, 4 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 17 Закону України „Про іпотеку” іпотека припиняється, в тому числі, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору .

Як про це вже було позначено вище , Договір іпотеки від 21.10.2005р. вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами всіх зобовязань, передбачених договором про кредитну лінію №20 від 22.11.2004р. зі змінами та доповненнями до нього (п. 8.1. договору іпотеки), що кореспондується з п. 1.1. договору іпотеки, в якій зазначено, що цей договір забезпечує зобовязання позичальника по договору про кредитну лінію № 20 від 22.11.2004р. (а також будь-яких додаткових угод до нього), дія іпотеки зберігається до повного виконання кредитних зобовязань також при наявності змін умов договору про кредитну лінію (шляхом укладання додаткових угод до нього).

Таким чином , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внесення змін до кредитного договору щодо розміру основного зобовязання та терміну його виконання, є не новацією (припинення первісного зобов'язання новим), а зміною умов діючого зобов'язання, яке після внесення до нього змін продовжує свою дію.

В звязку з вищенаведеним , судова колегія вважає означені посилання скаржника безпідставними та необґрунтованими.

Окрім вищеозначеного , скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права , а саме приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Клопотання Приватного малого підприємства „Мета”, м.Донецьк про зупинення провадження по даній справі мотивоване наявністю в провадженні господарського справи № 40/259пд про визнання недійсним іпотечного договору № 20-І/01 ( т. 2 а.с. 133).

За приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином , на час вирішення даного спору та прийняття оскарженого процесуального акту жодною з сторін не було надано судових рішень, що набрали законної сили, якими б були визнані недійсними спірні угоди.

В тім , як вбачається з матеріалів справи ( т. 2 а.с. 177-180) , до прийняття оскарженого рішення по даній справі , господарським судом Донецької області прийнято рішення у справі № 40/259пд , яким у задоволенні позову приватного малого підприємства „Мета” до належних відповідачів у справі, зокрема: першого відповідача відкритого акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк „ Автокразбанк” та другого відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Кремполімер” щодо визнання недійсним іпотечного договору №20-І/01, укладеного між приватним малим підприємством „Мета”, відкритим акціонерним товариством акціонерний комерційний банк „Автокразбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю „Кремполімер”, що був посвідчений 21.10.10р. приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу ОСОБА_2 відмовлено.

Таким чином , з урахуванням вищенаведеного , судова колегія погоджується рішенням суду щодо відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з підстав заявлених скаржником.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставами для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Мета»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2010 року у справі № 28/222 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2010 року у справі № 28/222 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 16.02.11р.

ГоловуючийМ.Д. Запорощенко

Судді:Н.М. Дучал

М.В. Калантай