Рішення № 139012504, 11.08.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/812/26

Провадження № 2/673/846/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"11" серпня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мартинюка В.Б.

за участю: секретаря судового засідання Капітана В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Деражня у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Сіті Колект» за допомогою електронної системи «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57070,48 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 16 листопада 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №77611992, умовами якого відповідач висловила своє бажання на укладення Договору на суму 18000,00 грн шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. (SMS-кодом), що був згенерований системою, а саме: ic9TL87Nwa, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача: НОМЕР_1 . Після укладення договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_2 .

За даними договору позики та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, сторони окремо визначили дату видачі позики 16.11.2021, первісний строк користування позикою 30 днів, кінцева дата повернення позики 16.12.2021.

Оскільки після цієї дати сума позики не була повернута, Відповідач продовжив фактично користуватися отриманими коштами, у зв`язку з чим у розрахунку заборгованості окремо відображені проценти за користування позикою після закінчення первісного строку, передбачені умовами договору. Загальна сума заборгованості Відповідача за договором позики № 77611992 становить 39 026,34 грн, з яких: 18000,00 грн Основна сума боргу; 21 026,34 грн Проценти за користування позикою нараховані відповідно до умов Договору;

02 листопада 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №029-021122, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі і до відповідача. Перехід права вимоги підтверджує Витяг з Реєстру прав вимог № 12/12/22 до договору факторингу № 029-021122 від 02 листопада 2023 року. У реєстрі індивідуалізовано боржника, номер договору, суму виданої позики та складові заборгованості, під номером №10271.

В подальшому, на підставі Договору факторингу № 17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «Сіті Колект» став повноправним власником права вимоги. Перехід права зафіксовано в Реєстрі боржників (Додаток 1), де за порядковим номером №1494, вказано відповідача, та підтверджено Актом приймання-передачі від 17 грудня 2025 року.

З врахуванням вказаного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №77611992 в розмірі 57070,48 грн, яка складається: 18000,00 грн сума заборгованості за основною сумою; 20107,34 грн сума заборгованості за процентами, а також 2662,40 грн сплаченого судового збору, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн та судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 381,74 грн.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте, при зверненні до суду з позовом заявив клопотання, згідно якого просив розгляд справи проводити в його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечує щодо постановленням заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи він повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим місцем проживання, до суду повернулось рекомендоване поштове повідомлення з розпискою про вручення. Відзиву на позов не подав, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, згідно з ст. 281 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно доч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись зі змістом позову, та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 16.11.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77611992, за умовами якого відповідачу надано позику на суму 18000,00 грн на строк 30 днів з 16.11.2021 по 16.12.2021 шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 зобов`язався повернути ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" суму кредиту та сплатити плату за користування кредитом (проценти) в розмірі: 1,99% в день - фіксована базова процентна ставка в межах визначеного строку користування позикою, 0,597% - знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності), 2,70% в день - процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) (не застосовується в період карантину). Орієнтовна реальна річна процентна ставка 643,22%. Орієнтовна загальна вартість позики, яка підлягає поверненню відповідачем становить 21223,80 грн. Відповідач кредитні кошти отримав, але свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 39026,34 грн, яка складається з: 18000,00,00 грн - заборгованості по основному боргу, 21026,34 грн - заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги.

За умовами кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» №КД-000152786/ТНПП від 16.04.2026, останнім, на виконання укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, 16.11.2021 було здійснено перерахування коштів від Товариства на рахунок позичальника картка № НОМЕР_2 у розмірі 18000,00 грн.

02 листопада 2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 029-021122, у відповідності до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимог.

17 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено Договір факторингу № 17/12/25-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Колект» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №77611992 у сумі 39026,34 грн, з яких: 18000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21026,34 грн - сума заборгованості за відсотками.

У зв`язку з чим позивач набув права вимоги до відповідача за кредитом у розмірі 39026,34 грн, з яких 18000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 21026,34 грн відсотки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором позики №77611992 від 16.11.2021, заборгованість становить 39026,34 грн.

Суд вважає, що спірні правовідносини сторін врегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з частиною 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Відповідно дочастини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з частиною 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідно до частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно з приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, відповідно до приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору позики та додаткової угоди до нього у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їхню нікчемність, суд приходить до висновку, що договір позики №77611992 від 16.11.2021 є регулятором спірних правовідносин сторін спору, в межах якого існує зобов`язання відповідача сплатити суму позики та проценти за користування нею.

Аналізуючи фактичні та правові підстави для заміни кредитора у спірному зобов`язанні, суд зазначає наступне.

Згідно з приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною 1 статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1177 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Системний аналіз зазначених правових норм засвідчує, що договір відступлення права вимоги, а також договір факторингу, є підставою для заміни сторони в зобов`язанні, в тому числі й кредитора.

При цьому, з огляду на презумпцію правомірності правочинів та враховуючи межі судового розгляду, передбачені статтею 13 ЦПК України, за відсутності заперечень відповідача щодо правомірності та чинності означених вище договорів факторингу та за відсутності відомостей про їх нікчемність, суд приходить до переконання, що позивачем правомірно отримано право вимоги до відповідача за договором позики № 77611992 від 16.11.2021.

Позивач надав розрахунок заборгованості, за яким вбачається, що позичальник здійснила наступні оплати за Договором позики № 77611992 від 16.12.2021 в сумі 1611,90 грн та 30.12.2021 в сумі 2149,20 грн.

Однак, суд не погоджується щодо заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками, оскільки частина з них нарахована після спливу строку кредитування, передбаченого договором.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ст. 252 ЦПК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або роками. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У ст. 631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити ваші права та виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору

Відтак, закінчення строку договору, який був належним чином виконаний стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з пункту 2.2 договору позики ОСОБА_1 надано позику на 30 днів, тобто з 16.11.2021 по 16.12.2021 включно. Відповідно до умов договору, відповідач мав повернути суму позики та сплатити проценти в розмірі 0,597 %, які нараховуються щодня на залишок заборгованості.

У відповідності до приписів частини 1 статті 253 ЦК України, перебіг строку користування коштами розпочинається на наступний день від дати укладення договору позики, з 16.11.2021 і закінчується 16.12.2021, що є останнім днем користування позикою, за який також нараховуються проценти.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд за основу приймає розрахунок відповідача за період з 16.11.2021 до 16.12.2021, вважаючи зазначений розрахунок арифметично правильним та не спростованим відповідачем.

Зважаючи на те, що строк позики сплив 16.12.2021, суд вважає, що відповідачці необґрунтовано нараховані проценти після вказаної дати.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики.

Після закінчення строку позики і невиконання боржником своїх зобов`язань щодо повернення позики та сплати відсотків за його користування, у статті 625 ЦК України, передбачені наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання та відповідальність боржника за неправомірне використання кредитних коштів.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постановах від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою згідно вказаного договору та зміну дати повернення всіх сум позики матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку позики.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що відповідачем на виконання умов договору сплачено відсотки в розмірі 1611,90 грн, 2149,20 грн, а всього 3761,10 грн, що має бути враховано при визначені розміру заборгованості по договору позики.

Згідно з умов договору, відповідачка на користь позивача мала сплатити суму кредиту та відсотки нараховані в період строку позики з 16.11.2021 по 16.12.2021 (30 днів) на загальну суму 21223,80 грн. З вказаної суми підлягають вирахуванню кошти сплачені відповідачем в розмірі 3761,10 грн.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню лише заборгованості за залишком тіла кредиту 17462,70 грн (21223,80-3761,10).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, а саме в частині стягнення залишку суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 17462,70 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладений між ТОВ "ФК "Сіті Колект" та адвокатом Богомоловим В.В.; прайс-лист адвоката Богомолова В.В., який є додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001256 від 27.02.2017; заявку про надання правової допомоги № 261 від 01.05.2026, відповідно до якої ТОВ "ФК "Сіті Колект" та адвокат Богомолов В.В. погодили надання правових послуг з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 15000,00 грн; витяг з акту про надання юридичної допомоги № 261 від 01.05.2026, згідно з яким адвокат Богомолов В.В. надав правову допомогу з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 15000,00 грн; платіжну інструкцію № 1467 від 15.05.2026, відповідно до якої позивачем перераховано 40000,00 грн на рахунок адвоката Богомолова В.В. у рахунок оплати правової допомоги згідно з договором ДО-20260202/001 від 02.02.2026.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.

Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач є реальними, доведеними, тобто такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 39026,34 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 17462,70 грн, що становить 44,73% від ціни позову.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 6709,50 грн та витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 170,75 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 1190,89 грн, виходячи з наступного (2662,40*44,73% = 1190,89 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за Договіром позики №77611992 від 16.11.2021в розмірі 17462,70 грн .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» сплачений судовий збір в розмірі 1190,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6709,50 грн та витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 170,75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект", код ЄДРПОУ 43950742, юридична адреса: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30А, приміщення (офіс) 321;

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 14.08.2026.

Суддя: В. Б. Мартинюк