Постанова № 13901246, 18.02.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2011 р. справа №18/228/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Чернота Л.Ф.

суддів

Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

від позивача:

Марченко Ю.С. –за довіреністю №Д-007/2011 від 04.02.2011р.

від відповідача:

не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

03.12.2010 року

у справі

№ 18/228/10 (суддя Носівець В.В.)

за позовом

Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт»Державного зовнішньогоргівельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт», м. Київ

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит», м. Запоріжжя

про

стягнення 1 628 939,76грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт»Державного зовнішньогоргівельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт», м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит», м. Запоріжжя про стягнення 1 543 928,18грн., що еквівалентно 194 960,12дол. США заборгованості з витрат, понесених за договором комісії, 62 574,77грн. неустойки, 13 940,96грн. штрафу, що еквівалентно 1 760,40дол. США ( з урахуванням заяв про зміну позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.10р. позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт»Державного зовнішньогоргівельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт», м. Київ задоволені частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит», м. Запоріжжя 194 960,12 (сто дев’яносто чотири тисячі дев’ятсот шістдесят) доларів 12 центів США заборгованості з витрат, понесених Комісіореном за виконання доручення Комітента; 1 760,401 (одну тисячу сімсот шістдесят) доларів 40 центів США штрафу; 1 924,50 (одну тисячу дев’ятсот двадцять чотири) долари 50 центів США неустойки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.10 р. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду від 03.12.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідачем, через канцелярію суду надано клопотання про відкладення розгляду справи в зв»язку зайнятістю представника в іншому судовому процесі, яке було задоволено судом апеляційної інстанції.

Позивачем було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів для надання додаткових документів, яке долучено до матеріалів справи, оскільки розгляд справи був відкладений в межах процесуального строку, встановленого ст.102 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем в судовому засіданні 16.02.2011р. заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки розрахунків зі супровідним листом, в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України. Судова колегія розглянула клопотання та задовольнила.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит», м. Запоріжжя до судового засідання, яке відкладалося, не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань після відкладення розгляду справи з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Заслухавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає частковій зміні в частині стягнення неустойки, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2009р. між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства "Промоборонекспорт", (Комісіонер, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіатранзит" (Комітент, відповідач) був укладений договір комісії №13/РОЕ-30.2-16-D/K-09, (далі по тексту –Договір комісії), згідно з пунктами 1.1., 1.2., 2.1. якого комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента за плату від свого імені та за рахунок комітента вчинити зовнішньоекономічну угоду з третьою особою на продаж запасних частин до авіадвигунів ТВ3-117ВМА, в кількості, зазначеній у додатку № 1 до Договору загальною вартістю 420.315,00 доларів США.

За умовами п.п. 5.1., 5.2. (зі змінами), 5.6., 5.7., 5.11. договору комісії, сторони узгодили ціну продажу товару; що валютою платежу є долари США; що за виконання доручення комісіонер отримує комісійну плату в розмірі 7% від ціни продажу товару; всі витрати комісіонера відображаються в його звіті в письмовій формі з документами, що підтверджують понесені ним витрати.

Згідно із пунктом 3.1.4 договору комісії, протягом одного місяця після виконання доручення комісіонер зобов’язаний представити Комітенту звіт.

В подальшому між сторонами до договору комісії були укладені додаткові угоди № 1 від 10.06.2009 р., № 2 від 18.06.2009 р., № 3 від 01.07.2009 р. та № 4 від 14.07.2009 р., якими сторони змінювали ціну товару, порядок розрахунків, обсяг та терміни належного і своєчасного виконання комісіонером доручень комітента та їх обов’язків один перед одним.

Так, на виконання даного договору комісії, 02.03.2009р. Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства "Промоборонекспорт" з компанією “СНINA QING AN INTERNATIONAL ТRADING (GROUP) СО., LTD” м. Пекін, КНР (Покупець) був укладений контракт № 76-096-QA/РОЕ-30.2-14-К/КЕ-09, (надалі Контракт), на продаж запасних частин до авіадвигунів ТВ3-117.

Крім того, до контракту були укладені додаткові угоди №1 від 21.08.2009р., №2 від 20.11.2009р., №3 від 08.02.2010р., №4 від 15.03.2010р., №5 від 13.04.2010р., відповідно до яких були внесені зміни до специфікації поставки, щодо вартості контракту, порядку розрахунків за товар та дійшли згоди щодо розірвання контракту з 13.04.2010р.

Позивачем доручення комітента не було виконано повністю та вчасно з огляду на недотримання самим Комітентом умов договору комісії, в зв»язку ненаданням партії товару, що була призначена для продажу в повному обсязі та в строки, передбачені договором комісії, а саме: із частини партії товару, що все ж надійшла для продажу із запізненням (відвантаження товару в Пекін відбулося на суму 170 696,97 грн., що дорівнювало 21 319,00 доларів США за курсом 8,0068грн. та підтверджується ВМД 100000012/9/973513 від 25.09.2009 р.), деякий товар (складові частини авіаційного двигуна ТВ3-117ВМА) виявився рекламаційним, не був прийнятий покупцем та був повернутий із Пекіна (Китай) на Україну на суму 8 802дол. США, що підтверджується рекламаційним актом від 08.02.2010р., листом позивача про отримання від покупця рекламаційного товару від 09.04.2010р., ВМД № 100000032/0/864575 від 06.04.2010 р.

За результатами виконання доручення комітента та відповідно до п. 3.1.4 договору комісії, позивачем (комісіонером) був складений звіт від 08.04.2010р., який затверджений комітентом та підтверджено розмір заборгованості ТОВ "Авіатранзит" перед позивачем станом на 08.04.2010 р. в сумі 201 914,84 доларів США.

Отже, комісіонером були виконанні взяті на себе зобов’язання та докладено всіх зусиль і заходів для вчасного і належного виконання доручення комітента, встановлених договором комісії, однак неповне виконання якого пов»зано з обставинами, які від нього не залежали.

В зв»язку з неповерненням комітентом грошових коштів в сумі 201 914,84дол. США, позивачем направлено претензію від 25.05.2010р., яка не задоволена в повному обсязі, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 1 543 928,18грн., що еквівалентно 194 960,12дол. США (станом на 23.09.2010р.) заборгованості з витрат, понесених за договором комісії, 62 574,77грн. неустойки, 13 940,96грн. штрафу.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента ( ч. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу України).

Статтями 1014, 1016 та 1024 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснені всі дії на виконання доручення комітента у відповідності до умов договору комісії, а саме: укладений зовнішньоекономічний контракт на продаж авіазапчастин та перераховані грошові кошти в розмірі 761 140грн., що еквівалентно 100 000дол. США, 67 902,25дол. США, 42 255,25дол. США, здійснено поставку товару на 21 319дол. США, повернуто товару неналежної якості на суму 8 802дол. США. При цьому, витрати комісіонера за умовами п. 3.2.3 договору комісії складають 3 353,15дол. США, 876,19дол.США –комісійна плата.

Відповідачем, зобов»язання з поставки товару на виконання умов п. 4.2 договору комісії за зовнішньоекономічним контрактом виконані неналежним чином, в зв»язку з чим за період з 07.06.2010 р. по 06.08.2010 р. відповідачем добровільно сплачено на користь позивача в якості повернення частки заборгованості за договором комісії 55 000,00 грн., що на час проведення відповідних проплат з врахуванням курсу НБУ разом склало 6 954,72 долари США, підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином витрати, понесені комісіонером в результаті виконання доручення Комітента, та не повернуті Комісіонеру на час вирішення спору, складають: 201 914,84 доларів США мінус 6 954,72 доларів США=194 960,12 доларів США, що еквівалентно 1 543 928,18грн. за курсом НБУ станом на 23.09.2010р.

В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, передбачений договором своїх зобов»язань щодо поставки товару за договором комісії та доказів повернення грошових коштів, отриманих ним від позивача в якості авансу, то судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіантранзит», м. Запоріжжя 1 543 928,18грн., що еквівалентно 194 960,12дол. США на 23.09.2010р. заборгованості з витрат, понесених за договором комісії.

В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором комісії, позивачем нарахований штраф в сумі 13 940,96грн., що еквівалентно 1 760,40 доларів США згідно п. 10.3. договору комісії, а також неустойку в сумі 62 574,77грн. за умовами п. 10.1 договору комісії, за період прострочення до чотирьох тижнів та понад чотирьох тижнів.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи, що покупцем здійснено повернення рекламованого товару, відповідно до умов пункту 10.3. Договору, комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру штраф у розмірі 20 % ціни товару неналежної якості.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит», м. Запоріжжя штраф в розмірі 13 940,96грн., що еквівалентно 1 760,40дол. США. ( за курсом НБУ станом на 23.09.2010р.).

Щодо стягнення неустойки в розмірі 62 574,77грн. за період з 16.07.2009р. по 29.10.2010р., то суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок неустойки вважає, що він частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки згідно п. 4.2 договору комісії, передача товару здійснюється протягом 20 днів з дати отримання комісіонером авансового платежу, який був отриманий 26.06.2009р., а початком прострочки є 17.07.2009р., тому з урахуванням вимог ст. 258 Цивільного кодексу України (01.10.2010р. позивач звернувся до господарського суду) та шестимісячного присікального строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування неустойки припиняється 17.01.2010р., а не 17.11.2009р., як визначено судом першої інстанції.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем наданий розрахунок неустойки за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. в розмірі 130 337,82грн., але він не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та виходить за межі позовних вимог в частині стягнення неустойки, розглянутих судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції помилково визначений період для стягнення неустойки з 01.10.2009р. по 17.11.2009р., тому рішення суду в цій частині підлягає зміні та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит», м.Запоріжжя підлягає неустойка з 01.10.2009р.по28.10.2009р.=((329 552дол*0,05)*4)/100=659,10доларів США;з 28.10.2009р. по 17.01.2010р.=((329 552дол.*0,1)*11)/100=3 625,07доларів США, всього 4 284,17 доларів США, що еквівалентно 33 927,20грн. за курсом НБУ станом на 23.09.2010р. ( 7,9192грн.). У задоволенні неустойки в розмірі 28 647,57грн. позивачу відмовляється.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2010 року у справі №18/228/10 з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2010 року у справі №18/228/10 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2010 року у справі №18/228/10 змінити в частині стягнення неустойки, виклавши абзац 2 та 3 резолютивної частини наступним чином:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіатранзит” ( 69068, м.Запоріжжя, вул. Деповська, 85, кв. 101; 69032, м. Запоріжжя, вул.Рекордна, 1, шк. № 66, код ЗКПО 35553432, валютний рахунок у доларах США 26007310066002 у філії АБ “Південний” м. Запоріжжя, МФО 328209) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства “Промоборонекспорт” (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЗКПО 25662328, р/р 26502165965001 в КРУ КБ “Приватбанк” м. Київ, МФО 321842) заборгованість з витрат, понесених комісіонером за виконання доручення комітента в розмірі 1 543 928,18грн., що еквівалентно 194 960,12 доларів США,; штраф в розмірі 13 940,96грн., що еквівалентно 1 760,40 доларів США; неустойку в розмірі 33 927,20грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 15 917,96грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в розмірі 231,83грн.

В іншій частині позовних вимог –відмовити».

В інший частині рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2010р. у справі №18/228/10 залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр.6 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3,4 –відповідачу;

5 –ДАГС;

6–ГС Запоріз. обл.