Рішення № 139012257, 17.08.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/948/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 серпня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Рахімової О.В..,

при секретарі Скорик І.Б.,

розглянувши в місті Броди у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4274370 від 10.12.2020 року в загальному розмірі 68 170 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 10.12.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено договір про надання кредиту № 4274370, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти в розмірі 10 000 грн.

Позивач вказує, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору кредитодавцем перераховано кредитні кошти на картковий рахунок, належний відповідачу.

У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал» на підставі договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 року, а згодом до ТОВ «ФК «Солвентіс» на підставі договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 року.

Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 68 170 грн., з яких 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 58 170 грн. заборгованість за процентами. У зв`язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 06 травня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у матеріалах справи просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, в судове засідання не з`явився повторно, про дату та місце слухання справи належним чином сповіщений, про причини неявки суд не повідомлено.

Відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10.12.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 4274370, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 10 000 грн.

Згідно з умовами вказаного договору кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника. Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір кредиту укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з частинами першою та другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, укладений між сторонами договір про надання кредиту відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми правочину та є належною підставою виникнення взаємних прав та обов`язків сторін.

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів визнання кредитного договору недійсним чи його оспорення відповідачем, а тому суд виходить із його правомірності та обов`язковості для виконання сторонами.

Судом також встановлено, що 29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, а 31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до умов яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4274370 від 10.12.2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, ТОВ «ФК «Солвентіс» є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, визначені договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, отримані кредитні кошти у встановлений строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

На виконання ухвали Бродівського районного суду Львівської області про витребування доказів від 30.06.2026 року у справі № 439/948/26, АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь від 13.07.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260710/70087-БТ разом із випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ), відкритому на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Зі змісту вказаної виписки за період з 10.12.2020 року по 15.12.2020 року судом встановлено, що 10.12.2020 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 було здійснено зарахування переказу грошових коштів у сумі 10 000,00 грн.

Оцінюючи вказаний доказ у сукупності з іншими матеріалами справи, суд приходить до висновку, що надана АТ КБ «ПриватБанк» банківська виписка підтверджує факт реального виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за Договором про надання кредиту № 4274370 від 10.12.2020 року щодо перерахування суми кредиту в розмірі 10 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача, а відтак підтверджує факт отримання останнім вказаних кредитних коштів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором № 4274370 від 10.12.2020 року становить 68 170 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 58 170 грн. заборгованість за процентами.

Будь-яких доказів сплати заборгованості, контррозрахунку або заперечень щодо розміру заявленої до стягнення суми відповідачем суду не подано.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути спів мірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: Договір № 43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, додаткова угода № 4274370 до Договору № 43657029/03 від 02.01.2026, детальний опис наданих послуг адвокатом, Акт про надання правничої допомоги.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 6 000 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є співрозмірними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ: 43657029) заборгованість за Договором № 4274370 від 10.12.2020 року у розмірі 68 170 грн. (шістдесят вісім тисяч сто сімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. (шість тисяч гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ: 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя О.В. Рахімова