Рішення № 139011765, 05.08.2026, Болградський районний суд Одеської області

05.08.2026

Справа № 497/36/26

Провадження № 2/497/673/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

12.12.2025 року (зареєстровано в системі 07.01.2026 року) представник позивача - адвокат Усенко М.І, який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії ВС №1381377 від 02 липня 2025 року (а.с.47 на звороті), звернувся до суду шляхом формування документу в системі "Електронний суд", із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на користь позивача з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №780682 від 16.05.2023 року в загальному розмірі 67 420,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн. Окрім цього надав разом з позовною заявою окреме клопотання, в якому просить витребувати від АТ КБ "Приват банк" інформацію, що становить банківську таємницю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №780682, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору ТОВ «Селфі Кредит» надало позичальнику кредит в сумі 10 000,00 грн., а споживач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним в порядку та строки визначені договором. Згідно п.2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір факторингу №01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Селфі кредит», у тому числі і до відповідача за кредитним договором №780682 від 16.05.2023 року. Сума заборгованості відповідача станом на день відступлення права вимоги становила 67 420,00 грн, яка залишилася не зміною на дачу звернення з цім позовом та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 10 000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків - 57 420,00 грн. Відповідачу було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості від 12.12.2025 року, яка була залишена відповідачем поза увагою. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 09.01.2026 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

17.03.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» та клопотання відповідача про витребування доказів у позивача задоволено частково. Запитувана інформація від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла до суду 19.06.2026 року.

12.01.2026 року відповідач ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі, а також просила зменшити витрати на професійну правничу допомогу, мотивуючи тим, що позовні вимоги є необгрунтованими та недоведеними.

17.03.2026 року від представника позивача Усенко М.І. надійшла заява (відповідь на відзив), у якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає аргументи наведені відповідачем безпідставними, необгрунтованими та жодним чином недоведеними, оскільки кредитні кошти було отримано, а відтак відповідач має виконати умови за кредитним договором.

Представник позивача Усенко М.І. в позовній заяві просить в разі розгляду справи з викликом сторін, призначений розгляд здійснювати за відсутністю представника позивача, окрім цього 06.05.2026 року надав клопотання через систему «Електронний суд» про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, при цьому про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Свою позицію щодо заявлених вимог відповідач виклала у поданому до суду відзиві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо укладення договору №780682 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort».

Судом встановлено, що 16 травня 2023 року о 16 год. 20 хв. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» в особі директора Докучаєва А.М., та ОСОБА_2 був укладений договір №780682 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 10 000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою періодичних платежів (процентів) кожні 30 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки 2,2 % в день та застосовується к межах строку кредиту вказаного в п.1.4 цього договору та зі сплатою зниженої процентної ставки у розмірі 0,88% в день та застосовується відповідно до умов визначених договором. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 89 200,00 грн., а з урахуванням зниженої процентної ставки 85 240,00 грн. (п.1.8) (а.с.18-28).

Цей Договір укладається за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ITC Товариства.

Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора Р384, який було відправлено на мобільний номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію виданою ТОВ «Селфі кредит» та підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.

Відповідно до графіку платежів, який є Додатком №1 до вищевказаного кредитного договору, відповідач зобов`язалася повернути кредитодавцю отриманий кредит до 10.05.2024 року включно, сплативши в загальному розмірі 85 240,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - тіло кредиту, 75 240,00 грн. - проценти за користування кредитом (а.с.28 на звороті - 29).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У своїй постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовій формі.

З детального розрахунку заборгованості за Договором №780682 від 16.05.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 01.02.2024 вбачається, що нарахування відсотків за користування кредиту відбувалося в межах строку дії кредиту, а саме з 16.05.2023 по 14.06.2023 відсотки за користування кредитом нараховувалися за зниженою процентною ставкою у розмірі 88 грн. в день, та починаючи з 16.06.2023 року по 01.02.2024 нараховувалися за стандартною процентною ставкою та складали 220 грн. в день. Так загальна сума заборгованості складає 67 420,00 грн., з яких 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 57 420,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування (а.с.31 на звороті - 36).

Таким чином, доводи відповідача про ненадання позивачем детального розрахунку заборгованості із зазначенням періодів та підстав нарахування спростовуються матеріалами справи, оскільки представником позивача надано відповідний розрахунок, складений з урахуванням умов кредитного договору. Водночас посилання відповідача на надмірне нарахування штрафних санкцій (неустойки) є безпідставними, оскільки з наданого розрахунку вбачається, що позивачем нарахування таких платежів не здійснювалося.

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів позивачем надано до суду лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 20.10.2025 року № 1-2010, згідно з яким відповідач отримала грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. видача коштів за кредитним договором здійснювалася за допомогою системи iPay.ua-238643636, та кошти в сумі 10 000,00 грн. було перераховано 16.05.2023 року о 16:27:06 годині на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 , призначення платежу: зарахування 10 000 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с. 31).

Переказ коштів також підтверджується відповіддю АТ КБ «Приватбанк» за вих.№20.1.0.0.0/7-260429/102080/БТ від 05.05.2026 року, наданої на запит суду, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та зазначено про те, що на зазначений рахунок було зарахування коштів на суму 10 000,00 грн. від 16.05.2023 року.

Враховуючи вищезазначене, встановивши укладення кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів, відсутність сплати боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог .

Шодо укладення Договору факторингу №01022024-1 від 01 лютого 2024 року

01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» в особі директора Куліша М.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі Ломідзе Д.В., який діє на підставі довіреності, було укладено договір факторингу №01022024-1, у відповідності до умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с.37-41).

Відповідно до п.п.6.2.3. Договору права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників за формою Додатку 2 цього договору, та виконання фактором п.7.2. договору.

Згідно п.7.1.-7.2. сторони домовились, що ціна договору складає 2 528 538,65 грн. Фактор сплачує клієнту фінансування, шляхом перерахування клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена в п.7.1 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, протягом двох робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

01 лютого 2024 року сторонами підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 01 лютого 2024 року до Договору факторингу від 01 лютого 2024 року №01022024-1 (а.с.42).

Оплата за договором факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 підтверджується платіжною інструкцією №74877 від 01.02.2024 р. (а.с.42 на звороті)

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 67 420,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 57 420,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 41 на звороті).

12.12.2025 року на ім`я відповідача позивачем було складено досудову вимогу за вих. №23359873, в претензії повідомлено про відступлення прав вимоги та необхідність погашення заборгованості перед новим кредитором в розмірі 67 420,00 грн.

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

За змістом ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідача за вказаним договором підтверджується реєстром боржників, який містить відомості та обсяг необхідних відомостей, таких як анкетні дані відповідача, номер договору, суму заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_2 .

Отже, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №780682 від 16.05.2023 року у розмірі 67 420,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2025 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенко М.І., який діє на підставі Статуту, укладено Договір про надання правничої допомоги №0107 (а.с.45 на звороті). Відповідно до акту №830 наданих послуг додаток до договору про надання правової допомоги №0107 від 08.12.2025 року виконавцем надано замовнику послуги щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №780682 і зазначено, що сума наданих послуг становить 8 000,00 грн. (а.с.46), а також прикріплено детальний опис наданих послуг до вищезазначеного акту, відповідно до якого надані наступні послуги: усна консультація клієнта (30 хв.); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.); погодження правової позиції клієнта у справі(30 хв.); складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год. 30 хв.); подання заяви до суду, а всього витрачено часу - 6 год. 30 хв.(а.с.46).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву клопотала про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста, тим більше адвокатського об`єднання, не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 4 000,00 грн., який на думку суду є об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі ст.141 ЦПК України, сплачені позивачем витрати по сплаті судового збору, в сумі 2 422,40 грн. (а.с.6) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 509, 526, 527, 530, 610 - 612, 1048, 1049, 1050,1054,1077 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280, 354, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79019, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614)) заборгованість за кредитним договором №780682 від 16.05.2023 року в загальному розмірі 67 420 (шістдесят сім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок, а також: суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, а всього 73 842 (сімдесят три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца