Рішення № 139011740, 17.08.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/593/26

Провадження № 2/491/635/26

РІШЕННЯ

іменем України

17 серпня 2026 року м. Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в залі суду в м. Ананьїв Подільського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 жовтня 2025 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» договір про споживчий кредит №102657941, згідно умов якого отримав кредит в розмірі 10 000,00 гривень, на строк 351 день зі сплатою процентів, комісії, неустойки за користування ним. Однак, відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і неустойки за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, в наслідок чого сума заборгованості відповідача становить 28 248,65 гривень, з яких 10 000,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 5 778,65 гривень - сума заборгованості по процентами за користування кредитом, 1 550,00 гривень - сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 5 920,00 гривень - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, та 5 000,00 гривень - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). В свою чергу 24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 24022026, згідно умов яких ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі боржників від 24 лютого 2026 року, в якому була зазначена під № 515 грошова вимога до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 102657941 від 19 жовтня 2025 року. В свою чергу відповідач не виконав свого обов`язку, не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені вищезазначеним договором, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 28 248,65 гривнь.

У зв`язку з чим позивач пред`явив до ОСОБА_1 позов, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за договором, а саме загальна заборгованість за кредитним договором № 102657941 від 19 жовтня 2025 року в розмірі 28 248,65 гривень, а також понесені ним судові витрати.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України (а.с.51).

Відповідачу ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем його проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.52). Документи відповідач отримав 19 червня 2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотне) (а.с.54).

В установлений судом строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався та будь-яких інших заяв, клопотань не надавав. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористався.

У передбачений частиною сьомою статті 279 ЦПК України строк, сторони не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, судове засідання для її розгляду у відповідності до норм ЦПК України не проводиться.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.

19 жовтня 2025 року ОСОБА_1 на сайті - tengo.ua заповнив анкету-заяву на кредит №102657941 (а.с.17), яка 19 жовтня 2025 року була погоджена ТОВ «Мілоан», про що свідчить відповідне рішення (а.с.17 зворотний).

19 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору «603208», було підписано паспорт споживчого кредиту №102657941 - інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а.с.14-15), який містив умови про розмір кредиту 10 000,00 гривень, строк кредитування 351 день, а також процентну ставку (процентів річних) за користування кредитом 2745,22%, загальні витрати за кредитом 34 451,26 гривня та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 44 451,26 гривня, а також графік платежів до паспорту споживчого кредиту № 102657941 (а.с.16).

Після чого, 19 жовтня 2025 року о 16:37 годині, ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» в електронній формі договір про споживчий кредит № 102657941 (індивідуальна частина) (а.с.6-11), з використанням для його підписання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору «664561», згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 10 000,00 гривень на строк кредитування 351 день, тобто до 05 жовтня 2026 року, із зобов`язанням сплати комісію за надання кредиту у розмірі 1 550,00 гривень, яка нараховується за ставкою 15,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування в розмірі 16 280,00 гривень; процентів за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів нараховується за ставкою 90,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом; процентів за користування кредитом нараховуються протягом решти строку кредитування за стандартною процентною ставкою 180,00% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду визначеного графіком платежів; нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатиме 16 621,26 гривня; комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування 16 280,00 гривень; загальні витрати за кредитом складають 34 451,26 гривня, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 44 451,26 гривня.

При цьому, пунктом 2.1 цього договору (а.с.7) його сторонами було узгоджено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Окрім того, пунктом 2.3 цього договору (а.с.7 зворотний) його сторонами було узгоджено, що пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою.

19 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору «664561», було підписано графік платежів (а.с.12), що є додатком №1 до договору про споживчий кредит № 102657941 від 19 жовтня 2025 року, заяву на отримання кредиту № 102657941 (а.с.13), що є додатком № 2 до вказаного договору, а також додаткові контакті дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (а.с.13 зворотний), що є додатком № 3 до договору, в якому серед іншого зазначено номер мобільного телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 , який зазначений у розділі «10. Реквізити сторін» договору про споживчий кредит № 102657941 від 19 жовтня 2025 року (а.с.11 зворотний) та самій анкеті-заяві на кредит №102657941 від 19 жовтня 2025 року (а.с.17).

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» пункту 2.1 договору про споживчий кредит №102657941 від 19 жовтня 2025 року щодо перерахування грошових коштів на картковий рахунок позичальника, позивач надав копію платіжного доручення № 110803299 (а.с.18), згідно якого 19 жовтня 2025 року ТОВ «Мілоан» було переведено ОСОБА_1 на номер картки № НОМЕР_1 суму 10 000,00 Українська гривня із зазначенням в призначенні платежу «Кошти згідно договору 102657941».

Однак, відповідачем ОСОБА_1 не було сплачено кредитні кошти, комісії і неустойка за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, в наслідок чого за ним наявна заборгованість, про що свідчить відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102657941 складена ТОВ «Мілоан» станом на 24 лютого 2026 року (а.с.19).

24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 24022026 (а.с.21-25), згідно умов якої ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі боржників від 24 лютого 2026 року, в якому була зазначена під № 515 грошова вимога до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 102657941 від 19 жовтня 2025 року, що також підтверджує акт прийому-передачі реєстру боржників від 24 лютого 2026 року (а.с.27).

При цьому, суд відзначає, що згідно змісту витягу з реєстру боржників (а.с.29) відступалося право вимоги за зобов`язанням в розмірі 28 248,65 гривень, з яких 10 000,00 гривень- сума заборгованості за основним зобов`язанням, 5 778,65 гривень - сума заборгованості по процентами за користування кредитом, 1 550,00 гривень - сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 5 920,00 гривень - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, та 5 000,00 гривень - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону, регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно абзацу першого частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також у відповідності до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень статтей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із статтями 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, суд не погоджується з вимогою позивача щодо стягнення з відповідача нарахованої комісії за надання кредиту в розмірі 1 550,00 гривень, нарахованої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5 920,00 гривень та 5 000,00 гривень заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), виходячи з наступного.

Суд враховує, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

За таких обставин слід дійти висновку, що, штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності за період воєнного стану не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія пункту 18 Прикінцевих положень ЦКУкраїни розповсюджується на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та розповсюджується як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування», залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закогу України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

В постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення нарахованої комісії за надання кредиту в розмірі 1 550,00 гривень, нарахованої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5 920,00 гривень та 5 000,00 гривень заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), слід відмовити. Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути заборгованість в розмірі 15 778, 65 гривень.

В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 15 778,65 гривень, що становить 55,85%, а позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3328,00 гривень (а.с.1), суд вважає за необхідне пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 858,90 гривень (55,85%), покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07406, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити: IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк»), заборгованість за договором про споживчий кредит № 102657941 від 19 жовтня 2025 року в розмірі 15 778 (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім ) гривень 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07406, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 858 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 90 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07406, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2відповідач:ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 17 серпня 2026 року, тобто дата складання повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_» ______20_ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/593/26 Ананьївського районного суду Одеської області.