Ухвала суду № 139011238, 10.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/7899/26

ун. № 759/21853/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , та подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2025 року за № 42025102060000025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштований, не одружений, пільг та утриманців не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2026 до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , та подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2025 року за № 42025102060000025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України .

Клопотання мотивовано тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025102060000025 від 07.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 306 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8 , маючи намір на систематичне незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збут наркотичних засобів, вирішив створити та очолити організовану групу, до складу якої залучив інших осіб, між якими було розподілено відповідні функції.

До числа учасників такої групи сторона обвинувачення відносить і ОСОБА_4 , якому, за версією слідства, відводилися функції, пов`язані з підшуканням осіб з метою незаконного збуту їм наркотичних засобів, забезпеченням перевезення наркотичних засобів та їх незаконним збутом за грошові кошти.

Згідно з повідомленням про підозру, 30.05.2025 близько 15 год 47 хв ОСОБА_4 , діючи, за версією слідства, у складі організованої групи та реалізуючи спільний злочинний план, перебуваючи в автомобілі марки «Hyundai Sonata», за грошові кошти у сумі 150 доларів США передав ОСОБА_9 речовину, яка відповідно до висновку експерта містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, кокаїн масою 0,701 г.

11.02.2026 ОСОБА_4 затримано та цього ж дня повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

На підтвердження обґрунтованості підозри сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі контролю за вчиненням злочину щодо подій 30.05.2025; висновок експертизи матеріалів, речовин та виробів, відповідно до якого речовина, видана ОСОБА_9 , містить наркотичний засіб кокаїн масою 0,701 г; протокол допиту ОСОБА_9 щодо обставин придбання наркотичного засобу; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, за результатами якого ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_4 ; матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, відомості щодо комунікацій осіб, причетність яких перевіряється у кримінальному провадженні, та інші долучені до клопотання матеріали.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12.02.2026 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 11.04.2026.

У подальшому строк дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2026 до 11.08.2026 включно, без визначення розміру застави.

Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 11.05.2026 включно.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2026 строк досудового розслідування продовжено до шести місяців, тобто до 11.08.2026 включно.

У судовому засіданні прокурором надано копію ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 07.08.2026 у справі № 759/21742/26, провадження № 1-кс/759/7837/26, якою строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025102060000025 від 07.02.2025 за підозрою, зокрема, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено до дев`яти місяців, тобто до 11 листопада 2026 року включно.

Обґрунтовуючи необхідність продовження строку тримання під вартою, сторона обвинувачення посилається на те, що раніше встановлені ризики, передбачені пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий обґрунтовує тяжкістю інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суворістю можливого покарання, а також наявністю у нього документів для виїзду за кордон.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів сторона обвинувачення пов`язує з тим, що у кримінальному провадженні не встановлено всіх осіб, причетність яких перевіряється, всіх місць здійснення протиправної діяльності, місць зберігання наркотичних засобів, обладнання, знарядь та інших предметів, які можуть мати доказове значення.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження обґрунтовується тим, що, отримавши матеріали клопотання та будучи обізнаним із колом осіб, причетність яких перевіряється у кримінальному провадженні, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може впливати на них шляхом умовлянь, підкупу, примусу або погроз з метою зміни або відмови від показань.

Також сторона обвинувачення посилається на можливість ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом узгодження показань з іншими особами, а також на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Необхідність виконання подальших слідчих та процесуальних дій сторона обвинувачення обґрунтовує значним обсягом кримінального провадження, необхідністю отримання висновків призначених експертиз, зокрема комплексної судової психолого-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_4 , комп`ютерно-технічних експертиз, експертиз матеріалів, речовин та виробів, встановлення інших осіб та епізодів можливої злочинної діяльності, проведення з такими особами необхідних слідчих та процесуальних дій, встановлення ролей учасників, вирішення питання щодо остаточної правової кваліфікації, виконання вимог ст. 290 КПК України та прийняття остаточного процесуального рішення.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували.

Захисник подав письмові заперечення, в яких зазначив, що надані органом досудового розслідування матеріали не підтверджують усвідомленої участі ОСОБА_4 в організованій групі.

За твердженням захисту, ОСОБА_4 близько трьох років фактично працює водієм таксі, користувався онлайн-сервісами Uklon, Bolt, Uber та виконував приватні замовлення, у тому числі отримані через Telegram, у зв`язку з чим сам факт перевезення певних осіб не доводить його обізнаності про можливу протиправну діяльність пасажирів.

Захисник зазначив, що версія сторони обвинувачення щодо участі ОСОБА_4 в організованій групі значною мірою ґрунтується на тому, що його двоюрідний брат ОСОБА_10 також фігурує у кримінальному провадженні, та на зафіксованих між ними телефонних розмовах, які, за твердженням захисту, мають побутовий характер.

Крім того, під час проведення обшуків за місцем проживання ОСОБА_4 та в автомобілі, яким він користувався, наркотичних засобів, обладнання чи інших предметів, які могли б безпосередньо свідчити про систематичну діяльність із незаконного збуту наркотичних засобів, не вилучено. Мобільні телефони, якими користувався ОСОБА_4 , були видані ним добровільно.

Захист заперечив і наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, посилаючись на наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, відсутність спроб переховуватися до затримання, добровільну співпрацю під час проведення слідчих дій, відсутність відомостей про попередні судимості та конкретних даних про спроби незаконного впливу на будь-яких учасників кримінального провадження.

Окремо захисник звернув увагу на стан здоров`я ОСОБА_4 . До заперечень долучено медичну документацію, за якою ОСОБА_4 тривалий час перебуває під наглядом лікаря-психіатра, має психіатричний анамнез та у різні періоди проходив стаціонарне лікування у спеціалізованих медичних закладах.

Постановою слідчого від 16.04.2026 щодо ОСОБА_4 призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, однак станом на час розгляду клопотання її висновок відсутній.

Захисник також зазначив, що окремі особи, яким орган досудового розслідування, за його версією, відводить організаторську або більш значну роль у діяльності групи, не перебувають під вартою, тоді як ОСОБА_4 тривалий час утримується під вартою без можливості внесення застави.

З огляду на наведене захисник просив відмовити у продовженні строку тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням передбачених законом обов`язків.

Альтернативно, у разі продовження строку тримання під вартою, сторона захисту просила визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

Підозрюваний позицію захисника підтримав.

Дослідивши матеріали клопотання та письмові заперечення сторони захисту, заслухавши учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою сторона обвинувачення повинна обґрунтувати не лише обставини, визначені ст. 184 КПК України, а й те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а необхідність його подальшого застосування підлягає оцінці з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, актуальності та ступеня процесуальних ризиків, а не лише тих обставин, які існували на момент первісного застосування запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, слідчий суддя враховує, що на цій стадії кримінального провадження суд не вирішує питання про доведеність винуватості особи, достовірність кожного доказу чи достатність доказів для ухвалення обвинувального вироку.

Завданням слідчого судді є встановлення того, чи існує сукупність фактичних даних, яка об`єктивно пов`язує особу з подією кримінального правопорушення та виправдовує подальше здійснення щодо неї кримінального провадження.

У матеріалах, наданих слідчому судді, містяться відомості щодо проведення 30.05.2025 контролю за вчиненням злочину, у ході якого зафіксовано передачу ОСОБА_4 . ОСОБА_9 речовини за грошові кошти; висновок експерта, відповідно до якого така речовина містить наркотичний засіб кокаїн масою 0,701 г; показання ОСОБА_9 щодо обставин її отримання; результати впізнання ним ОСОБА_4 ; матеріали негласних слідчих (розшукових) дій та інші відомості щодо комунікацій осіб, причетність яких перевіряється.

Наведені дані у своїй сукупності на цьому етапі кримінального провадження є достатніми для висновку про те, що повідомлена ОСОБА_4 підозра не є очевидно необґрунтованою.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_4 здійснював перевезення пасажирів як водій таксі та міг не бути обізнаним із протиправними намірами окремих осіб, є версією сторони захисту, яка потребує перевірки та подальшої оцінки у сукупності з іншими доказами.

Відсутність наркотичних засобів під час подальших обшуків за місцем проживання ОСОБА_4 та в автомобілі також сама по собі не спростовує відомостей щодо конкретної події 30.05.2025.

Водночас питання про доведеність усвідомленої участі ОСОБА_4 саме в організованій групі, його обізнаність із загальним планом такої групи та виконання конкретно відведеної йому ролі потребує подальшого дослідження.

Сам по собі родинний зв`язок ОСОБА_4 з іншою особою, причетність якої перевіряється у кримінальному провадженні, та сам факт телефонного спілкування без оцінки конкретного змісту такого спілкування не можуть автоматично свідчити про участь в організованій злочинній діяльності.

Остаточна ж оцінка цих обставин та правильності кваліфікуючої ознаки вчинення кримінального правопорушення організованою групою виходить за межі предмета розгляду цього клопотання.

Таким чином, обґрунтована підозра на даному етапі кримінального провадження продовжує існувати.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та значну суворість можливого покарання.

Суворість можливого покарання є фактором, здатним впливати на оцінку ризику переховування, однак не може бути єдиною та автоматичною підставою для тримання особи під вартою.

ОСОБА_4 має документи, які дають можливість виїзду за межі України, а можливе покарання у разі доведення його винуватості є суттєвим фактором, здатним впливати на його процесуальну поведінку.

Разом із тим ОСОБА_4 має відоме органу досудового розслідування місце фактичного проживання в м. Києві, за яким, за доводами захисту, проживає тривалий час, до затримання не приховував свого місцезнаходження, а мобільні телефони під час проведення слідчих дій видав добровільно.

Матеріали клопотання не містять конкретних відомостей про те, що до затримання ОСОБА_4 намагався залишити територію України з метою уникнення кримінального переслідування, змінював місце проживання, переховувався від органів досудового розслідування або не виконував процесуальних обов`язків.

Зважаючи також на тривалість перебування ОСОБА_4 під вартою та перебіг досудового розслідування, слідчий суддя доходить висновку, що зазначений ризик не припинив свого існування, проте його інтенсивність порівняно з початковим етапом кримінального провадження зменшилась.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення посилається на те, що не всі обставини кримінального провадження встановлені та не виявлені всі місця зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, обладнання та інших речей і документів.

Водночас саме по собі незавершення досудового розслідування не свідчить про існування реальної можливості конкретного підозрюваного знищити чи приховати докази.

За час досудового розслідування проведено обшуки за місцем проживання ОСОБА_4 та в автомобілі, яким він користувався, отримано мобільні телефони, зафіксовано результати НСРД та інші електронні дані.

При цьому слідчим не конкретизовано, які саме невилучені речі чи документи, що мають доказове значення, залишаються у фактичному розпорядженні ОСОБА_4 , де вони знаходяться та з яких конкретних обставин випливає, що після тривалого перебування під вартою він зберігає реальний доступ до таких об`єктів.

Твердження про те, що ОСОБА_4 можуть бути відомі місця зберігання відповідних речей, без наведення додаткових фактичних даних має значною мірою припустимий характер.

Тому ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, у заявленому стороною обвинувачення ступені не доведений.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує характер кримінального провадження, значну кількість осіб, причетність яких перевіряється, а також те, що органом досудового розслідування ще встановлюються окремі учасники та їх ролі.

ОСОБА_4 , за версією сторони обвинувачення, був знайомий та спілкувався з низкою осіб, причетність яких до кримінальних правопорушень досліджується, а тому можливість безпосередньої комунікації з такими особами об`єктивно існує.

Водночас основний свідок щодо конкретного епізоду від 30.05.2025 ОСОБА_9 вже допитаний, за його участю проведено впізнання, а результати НСРД та інші відомості закріплені процесуальним шляхом.

Відомостей про те, що ОСОБА_4 до затримання погрожував ОСОБА_9 чи іншим особам, пропонував їм змінити показання або вчиняв інші конкретні дії, спрямовані на незаконний вплив, стороною обвинувачення не наведено.

Слідчий суддя також враховує довід захисту про те, що до окремих осіб, яким за версією сторони обвинувачення відводиться організаторська або більш значна роль, застосовані запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою.

Сам по собі цей факт не створює для ОСОБА_4 права на ідентичний запобіжний захід, оскільки ризики щодо кожної особи оцінюються індивідуально.

Разом із тим він додатково свідчить, що сама лише версія про участь особи в організованій групі не може автоматично обумовлювати необхідність її безальтернативної ізоляції.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпав повністю, проте ступінь його інтенсивності також зменшився, а можливість його реалізації може бути істотно обмежена шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування з визначеними особами.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення посилається на можливість узгодження показань між учасниками, приховування інформації та інші дії, спрямовані на ускладнення досудового розслідування.

Однак більшість наведених слідчим обставин фактично охоплюються ризиками, передбаченими пп. 2 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Самостійних конкретних відомостей про те, у який саме інший спосіб ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню та які обставини свідчать про реальність такого ризику, стороною обвинувачення не наведено.

У зв`язку з цим ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, як окремий та самостійний належним чином не доведений.

Щодо ризику продовження чи вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий посилається на корисливий характер інкримінованого кримінального правопорушення, відсутність у ОСОБА_4 офіційного працевлаштування та стабільного доходу.

Клопотання також містить оціночні твердження щодо відсутності у підозрюваного моральних принципів.

Разом із тим такі характеристики самі по собі не можуть бути достатньою фактичною основою для прогнозування майбутньої злочинної поведінки особи.

До ухвалення обвинувального вироку ОСОБА_4 користується презумпцією невинуватості, а тому оцінка його моральних якостей на підставі самого факту повідомлення про підозру не може підміняти встановлення конкретного ризику.

Матеріали захисту містять дані про фактичну зайнятість ОСОБА_4 у сфері пасажирських перевезень. Відсутність офіційного оформлення такої діяльності не є тотожною відсутності будь-якого законного джерела доходу.

Даних про попередні судимості ОСОБА_4 або про конкретні факти вчинення ним нових кримінальних правопорушень після початку досудового розслідування суду не надано.

Тому ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у достатньому для подальшого безальтернативного тримання під вартою ступені стороною обвинувачення не доведений.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя враховує в сукупності відомості про особу ОСОБА_4 .

Підозрюваний має встановлене місце фактичного проживання у м. Києві, відомості про попередні судимості в наданих матеріалах відсутні, стороною захисту надано відомості щодо його фактичної зайнятості. Суттєве значення мають і відомості про стан його здоров`я.

Надані стороною захисту документи свідчать, що ОСОБА_4 має тривалий психіатричний анамнез, перебував під наглядом лікарів-психіатрів та проходив стаціонарне лікування у спеціалізованих медичних закладах.

16.04.2026 слідчим призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу ОСОБА_4 , яка станом на час розгляду цього клопотання не завершена.

Водночас надана медична документація не містить висновку компетентної медичної комісії або експерта про те, що стан здоров`я ОСОБА_4 є несумісним із перебуванням під вартою чи сам по собі виключає можливість застосування такого запобіжного заходу.

Тому сам факт психіатричного анамнезу не є безумовною підставою для негайного звільнення підозрюваного з-під варти.

Разом із тим зазначені відомості повинні враховуватися при вирішенні питання про пропорційність подальшого обмеження його свободи, особливо з огляду на тривалість перебування під вартою та те, що призначена ще у квітні 2026 року експертиза до цього часу не проведена.

При цьому ОСОБА_4 увесь час після призначення зазначеної експертизи перебував під контролем держави в умовах тримання під вартою.

Стороною обвинувачення не наведено даних про те, що затримка з проведенням експертизи пов`язана з поведінкою підозрюваного, а також не обґрунтовано, чому її проведення неможливо забезпечити у разі внесення застави та виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

За таких обставин сама необхідність завершення зазначеної експертизи не може бути достатнім аргументом на користь подальшого безальтернативного тримання під вартою.

Слідчий суддя враховує значний обсяг кримінального провадження, кількість осіб та епізодів, які перевіряються органом досудового розслідування, необхідність завершення експертних досліджень, встановлення інших осіб та проведення з ними слідчих та процесуальних дій.

Тому суд погоджується, що сторона обвинувачення навела обставини, які об`єктивно перешкоджають завершенню всього комплексу досудового розслідування до закінчення строку попередньої ухвали.

Разом із тим наведення переліку слідчих та процесуальних дій, які ще належить виконати, не означає автоматичного доведення необхідності подальшої найбільш суворої форми обмеження свободи конкретного підозрюваного.

У розумінні ст. 199 КПК України вирішальним є не лише те, чи залишилися невиконані процесуальні дії, а й те, чи продовжують існувати ризики та чи мають вони таку інтенсивність, яка виправдовує подальше тримання конкретної особи під вартою.

ОСОБА_4 перебуває під вартою з 11.02.2026, тобто близько шести місяців.

На початковому етапі досудового розслідування необхідність оперативного проведення обшуків, фіксації електронних даних, проведення НСРД, встановлення осіб та процесуального закріплення доказів об`єктивно могла зумовлювати більш високий ступінь відповідних ризиків.

Проте протягом часу перебування ОСОБА_4 під вартою проведено обшуки, отримано засоби зв`язку, процесуально зафіксовано результати НСРД, допитано ОСОБА_9 , проведено впізнання та частину необхідних експертних досліджень.

Таким чином, обставини, які існують на час розгляду цього клопотання, не є тотожними обставинам, що існували на момент первісного застосування запобіжного заходу.

Сам факт того, що попередніми ухвалами ОСОБА_4 утримувався під вартою без визначення застави, не означає автоматичної необхідності збереження такого режиму при кожному наступному продовженні.

Зі спливом часу самої обґрунтованої підозри недостатньо для продовження тримання під вартою, а суд має встановити релевантні та достатні підстави для подальшого позбавлення свободи з урахуванням конкретної ситуації, яка існує саме на час відповідного судового розгляду.

За результатами розгляду цього клопотання слідчий суддя встановив, що ризики, передбачені пп. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, повністю не відпали, однак їх ступінь порівняно з початковим етапом кримінального провадження істотно зменшився.

Водночас ризики, передбачені пп. 2, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у заявленому стороною обвинувачення ступені конкретними фактичними даними не підтверджені.

Слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

ОСОБА_4 інкримінується особливо тяжкий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, досудове розслідування ще не завершене, встановлюються інші особи та обставини, а ризики переховування та незаконного впливу хоча й зменшилися, проте продовжують існувати.

Домашній арешт сам по собі не містить майнової гарантії належної процесуальної поведінки, тоді як з урахуванням конкретних обставин цього провадження саме поєднання застави, ризику її втрати у разі невиконання обов`язків та комплексу додаткових процесуальних обмежень є більш належним засобом мінімізації встановлених ризиків.

Тому підстав для застосування саме домашнього арешту на цей час слідчий суддя не вбачає.

Разом із тим сторона обвинувачення не довела необхідності подальшого безальтернативного тримання ОСОБА_4 під вартою.

Пункт 5 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачає можливість не визначати розмір застави у провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів. Зазначена норма надає слідчому судді право не визначати заставу, однак не встановлює безумовного обов`язку в кожному такому кримінальному провадженні виключати можливість її внесення.

Отже, правова кваліфікація за ч. 3 ст. 307 КК України сама по собі не звільняє суд від необхідності індивідуально оцінити особу підозрюваного, ступінь актуальних ризиків, тривалість перебування під вартою та можливість нейтралізації таких ризиків іншими процесуальними засобами.

Конституційний Суд України у Рішенні № 9-р(ІІ)/2026 від 21.07.2026 наголосив, що застава повинна становити реальну альтернативу триманню під вартою, її розмір має визначатися індивідуально та бути достатньо відчутним для особи, проте не таким, що фактично позбавляє її можливості скористатися альтернативою позбавленню свободи. При визначенні застави підлягають оцінці майновий стан, легальні доходи та активи особи й інші обставини, що характеризують її фінансову спроможність.

У даному випадку сторона обвинувачення не навела обставин, які б переконували суд, що після близько шести місяців перебування ОСОБА_4 під вартою, проведення обшуків, отримання засобів зв`язку, закріплення результатів НСРД, допиту основного свідка щодо конкретного епізоду та проведення впізнання будь-який розмір застави у поєднанні з належними процесуальними обов`язками буде очевидно неспроможним запобігти встановленим ризикам.

Відтак підстав для подальшого застосування передбаченої п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України можливості не визначати заставу слідчий суддя не вбачає.

Вирішуючи питання про розмір застави, слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, характер і ступінь установлених ризиків, вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність постійного місця проживання, фактичної зайнятості, тривалість перебування під вартою та відсутність у матеріалах клопотання відомостей про значні доходи чи активи ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує також позицію сторони захисту, яка сама просила у разі продовження строку тримання під вартою визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не стверджуючи при цьому про завідому непомірність такого розміру для підозрюваного.

За Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн, відповідно 80 таких розмірів становлять 266 240 грн.

Обставин, які б свідчили про необхідність визначення застави у більшому, зокрема виключному, розмірі, сторона обвинувачення не навела.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 266 240 грн є достатньо відчутною для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , відповідає характеру встановлених ризиків і водночас не набуває характеру суто формальної альтернативи триманню під вартою.

Запобігання встановленим ризикам у разі внесення застави може бути додатково забезпечене покладенням на ОСОБА_4 обов`язків прибувати за викликом, не залишати м. Київ без відповідного дозволу, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, утримуватися від спілкування з визначеними особами, здати документи для виїзду за кордон та носити електронний засіб контролю.

Враховуючи надану прокурором у судовому засіданні копію ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 07.08.2026, якою строк досудового розслідування продовжено до 11.11.2026 включно, заявлений строк продовження запобіжного заходу до 08.10.2026 включно не виходить за межі строку досудового розслідування.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела існування обґрунтованої підозри, збереження ризиків, передбачених пп. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали, що в сукупності виправдовує продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою.

Разом із тим сторона обвинувачення не довела існування достатніх підстав для подальшого безальтернативного тримання ОСОБА_4 під вартою.

Відтак клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Продовжити стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 08 жовтня 2026 року включно, та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266240 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: депозитний рахунок: код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за…(П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №.., кримінальне провадження № , внесені (ПІБ особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції, після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду із встановленою періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними, свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного відділу Державної міграційної служби України свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання, покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 08.10.2026 включно.

Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору, а також надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 11 серпня 2026 року о 16 год. 55 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1