Рішення № 139010910, 17.08.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 487/19/25

Провадження № 2/488/273/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі судового засідання - Гейко І.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

встановив:

Позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в обґрунтування якого вказав наступне.

Між позивачам та застрахованою особою був укладений Договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № FO-01215042, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . 03.01.2022 р. сталося залиття нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 (фізична адреса АДРЕСА_3 ), з квартири, що розташована поверхом вище, квартири АДРЕСА_4 .

Згідно звіту про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку, - розмір матеріального збитку, завданого об`єкту оцінки становить 14 967,00 грн. (без ПДВ) і 17 960,40 грн. (з ПДВ), та розмір матеріального збитку об`єкту оцінки (вміст) становить 6 444,00 грн. (без ПДВ) і 7 732,80 грн. (з ПДВ).

25.02.2022 р. позивачем був складений страховий акт № 00449/19/522 на суму страхового відшкодування у розмірі - 21 411,00 грн., яка була виплачена страхувальнику.

Позивач вказав, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, - власником квартири, з якої сталося затоплення, є відповідач по даній справі ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, позивач просив:

-стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку суброгації у розмірі - 21 411,00 грн., а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.01.2025 р. дана цивільна справа була направлена до Корабельного районного суду м. Миколаєва за підсудністю.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.02.2025 р. було відкрито провадження у даній справі і її розгляд був призначений за правилами спрощеного позовного провадження одноособово, без повідомлення (виклику) сторін. Копія даної ухвали разом із позовом та доданими до нього матеріалами була направлена відповідачу, та роз`яснено його право на подання відзиву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив, у якому заперечував проти позову та пояснив, що він є неналежним відповідачем за даним позовом, оскільки набув право власності лише 01.03.2024 р., і не має жодного відношення до спричинення шкоди. Крім цього, відповідач подав заяву, у якій заперечував проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою від 03.03.2025 р. суд перейшов до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання по справі сторони не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечував проти позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись із доводами сторін та дослідивши надані сторонами письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що 03.01.2022 р. сталося залиття нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 (фізична адреса АДРЕСА_3 ).

Згідно акту фіксування факту залиття нежитлового приміщення, складеного комісією у складі: голови ОСББ Шосейна 15 Аніщенко М.І., орендаря приміщення ОСОБА_2 , та свідка ОСОБА_3 , вбачається, що залиття квартири АДРЕСА_5 сталося з квартири АДРЕСА_4 , яка розташована поверхом вище. Доступ до квартири АДРЕСА_4 власником цієї квартини не був наданий, було оглянуто сантехнічне обладнання у квартирах АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , однак протікань і надмірного зволоження там не виявлено. Цим актом зафіксовано замокання існуючої обшивки та оздоблювальних матеріалів стін та стелі, замокання та забруднення шпалер, здуття меблевих плит у шафі та на комп`ютерному столі, а також попадання води всередину комп`ютерного обладнання.

Судом встановлено, що за фактичною адресою: АДРЕСА_2 (фактична адреса АДРЕСА_3 ), розташований магазин непродовольчих товарів. Згідно Договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності від 18.11.2021 р., вказане нерухоме майно було предметом страхування.

Згідно звіту про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку, - розмір матеріального збитку, завданого об`єкту оцінки становить 14 967,00 грн. (без ПДВ) і 17 960,40 грн. (з ПДВ), і розмір матеріального збитку об`єкту оцінки (вміст) становить 6 444,00 грн. (без ПДВ) і 7 732,80 грн. (з ПДВ).

25.02.2022 р. позивачем був складений страховий акт № 00449/19/522 на суму страхового відшкодування у розмірі - 21 411,00 грн., яка була виплачена страхувальнику.

Відповідно до ст. 979 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. (у редакції, що діяла на час існування відносин), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми, та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні положення містяться у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, у разі наявності юридичних фактів, передбачених ст. 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він виплатив страхове відшкодування застрахованій особі, і тому в порядку суброгації просить стягнути його з відповідача, як з особи, що є власником квартири, з якої сталося затоплення застрахованого приміщення.

Факт виплати дійсно знайшов підтвердження судовим розглядом. Проте позивачем не надано доказів того, що саме відповідач ОСОБА_1 є особою, відповідальною за спричинену застрахованій особі шкоду.

Так, із наявних у матеріалах справи копії свідоцтва від 01.03.2024 р., та акту про проведені електронні торги від 16.02.2024 р., вбачається, що відповідач по даній справі ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_11 на електронних торгах, які проводилися 30.01.2024 р., в межах зведеного виконавчого провадження № 67023806, де боржником був ОСОБА_4 . В свою чергу, останньому вказана квартира належала на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 16.11.2018 року.

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 322 ЦК України зобов`язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з такого, обов`язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі тощо) у належному стані покладено саме на власника квартири.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Клопотання про заміну неналежного відповідача від позивача не надходило.

Оскільки судовим розглядом встановлено і таке підтверджується зібраними по справі доказами, що позивач пред`явив позов до особи, що не була суб`єктом спірного матеріального правовідношення на момент виникнення права вимоги, то така особи не є належним відповідачем за даним позовом.

Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 12.12.2018 р. у справі № 570/3439/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц(пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц(пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову та відмовляє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються через відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

У задоволенні Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: 03117, м. Київ, проспект Берестейський 65, код ЄДРПОУ 30115243.

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 .

Суддя Л.І. Селіщева