Рішення № 13901000, 21.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 лютого 2011 року справа № 5020-9/193-1/145

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський маяк”

(99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІСС”

(99006, м. Севастополь, вул. Т. Шевченка, буд.1-а),

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, буд. 26-А, кв. 20),

Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський картон”

(99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, буд.10-а)

про визнання договору недійсним,

Суддя Алсуфєв В.В.

Представники:

від позивача Козирев К.Ю., представник, довіреність від 04.01.2011 № 500/002;

Луценко В.Г., представник, довіреність від 04.01.2011 № 500/001.

від відповідача(ТОВ “ВІСС”) не зявився;

від відповідача(ТОВ “Кримський картон”) не зявився.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський маяк»(надалі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСС»(надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський картон»(надалі Відповідач 2) про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 18.07.2008 № 7/18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір уступки права вимоги від 18.07.2008 № 7/18, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, є таким, що порушує публічний порядок, оскільки направлений на незаконне заволодіння майном Позивача, отже підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 30.12.2010 справу прийнято до провадження суддею Алсуфєвим В.В., у звязку з чим їй присвоєно номер 5020-9/193-1/145.

05.01.2011 судом було одержано заяву про зміну підстав позову, зокрема, вимогу про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 18.07.2008 № 7/18 Позивач обґрунтовує порушенням пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України, через відсутність прав кредитора у ТОВ «Кримський Картон». Отже, на думку Позивача, вказаний договір підлягає визнанню недійсними на підставі статей 203 та 215 Цивільного кодексу України /т. I а.с. 90-91/.

24.01.2011 ВАТ «Севастопольський маяк»було надано суду заяву про зміну підстав позову, якою Позивач доповнив обґрунтування своїх вимог посиланням на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2010 у справі № 38/251-10 яким був визнаний недійсним договір № 16/97 від 16.10.1997, укладений між ВАТ «Севастопольський маяк»та ТОВ «Прогмато», а також рішення того ж суду від 16.12.2010 у справі № 34/339-10, яким визнано недійсним договір № 17 від 17.02.1998, укладений між ВАТ «Севастопольський маяк»та ТОВ «Прогмато»/т. II а.с. 26-27/.

Окрім того, Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, послався на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 у справі № 24/315-10, яким визнано недійсною угоду про уступку права вимоги від 05.07.2000 № 23-и, що була укладена між ТОВ «Прогмато»та ПП «Адажио».

10.02.2011 судом було одержано заяву про зміну підстав позову, якою Позивач виключив з обґрунтування позовної вимоги посилання на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2010 у справі № 38/251-10, від 16.12.2010 у справі № 34/339-10 та від 18.11.2010 у справі № 24/315-10 /т. II а.с.57-58/.

Представники Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Кримський картон»станом на 18.07.2008 не було кредитором Позивача, оскільки не придбало права у зобовязаннях через недійсність договорів від 16.10.1997 № 16/97, від 17.02.1998 № 17 та від 05.07.2000 № 23-и, по яких жодних прав та обовязків не виникло з моменту їх укладення. Отже, на думку Позивача, ТОВ «Кримський картон»не могло бути замінено у зобовязанні іншої особою відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, оскільки само не було кредитором ВАТ «Севастопольський маяк».

Відповідач 1 та Відповідач 2 явку уповноваженого представника не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно із відзивами на позов та поясненнями представника, наданими у судовому засіданні 10.02.2011, Відповідач 1 та Відповідач 2 проти позову заперечують, вважають, що укладений між ними договір уступки права вимоги від 18.07.2008 № 7/18 не порушує права та інтереси Позивача.

Окрім того, Відповідачі вважають, що оскільки від ВАТ «Севастопольський маяк»у цьому спорі діє ліквідатор, Позивач не має право предявляти позовну вимогу про визнання недійсною угоди, в якої він не є стороною. При цьому Відповідачі обґрунтовують свою позицію нормами статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно із якою ліквідатор має повноваження на подання до господарського суду з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, заяви про визнання недійсними угод боржника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши учасників процесу, суд,

в с т а н о в и в :

18.07.2008 між ТОВ «Кримський картон»та ТОВ «Висс»був укладений договір про відступлення права вимоги № 7/18 /т. I а.с. 9/.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «Кримський картон»(Цедент) передав, а ТОВ «Висс»(Цесіонарій) прийняв право вимоги, що належить Цеденту на підставі договору № 23-и від 05.07.2000, укладеного ПП «Адажио»з ТОВ «Прогмато», договору № 5/16 від 16.05.2004, укладеного Цедентом з ПП Адажио», договорів № 17 від 17.02.1998 та № 16/97 від 16.10.1997, укладеного ТОВ «Прогмато»з ВАТ «Севастопольський маяк».

Згідно з пунктом 1.2 договору від 18.07.2008 № 7/18 до ТОВ «Висс»переходить право вимагати від боржника ВАТ «Севастопольський маяк»належного та реального виконання наступних обовязків: виконання умов договору № 17 від 17.02.1998 та № 16/97 від 16.10.1997 щодо передачі у власність цесіонарія (ТОВ «Висс») квартир № 30, 39 (обєднана), 22, 23, 27, 29, 28, 40, 25, 26, 38, 21, 34 та 36 секції АДРЕСА_1.

Отже, оскільки предметом договору від 18.07.2008 № 7/18 є уступка права вимоги виконання Позивачем зобовязань за договорами № 17 від 17.02.1998 та № 16/97 від 16.10.1997, суд не приймає довід Відповідачів про те, що оспорюваний договір не порушує права та інтереси ВАТ «Севастопольський маяк».

Суд вважає безпідставним довід Відповідачів про те, що відповідно до статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор має повноваження на подання до господарського суду з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, заяви про визнання недійсними лише угод боржника.

Повноваження, яке передбачене абзацом дванадцятим частини першої статті 25 вказаного Закону, дійсно встановлює право ліквідатора на подання відповідних заяв про визнання угод боржника недійсними. Проте, по-перше, це повноваження не обмежує інші повноваження встановлені частиною першою статті 25 Закону, зокрема, виконання ліквідатором повноважень керівника (органів управління) банкрута. У даному випадку, ліквідатор, під час складення довіреності представнику Позивача Калантаєву Ф.П., який підписав позовну заяву, діяв саме як орган управління юридичної особи відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України.

По-друге, з огляду на посилання на статтю 17 зазначеного Закону, частина одинадцята якої встановлює можливість визнання угод недійсними за заявою керуючого санацією з конкретно визначених підстав, абзац дванадцятий частини першої статті 25 Закону лише встановлює можливість подання такої самої заяви й для ліквідатора.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 у справі № 5020-4/118 було прийнято нове рішення за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСС»до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський маяк»про визнання права власності квартиру №30-39, розташовану в будинку АДРЕСА_1, яким у задоволенні позову було відмовлено /т.I а.с. 92-97/. У зазначеній справі брали участь в якості осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Приватне підприємство «Адажіо»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський картон».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 у справі № 5020-2/122 було прийнято нове рішення за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСС»до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський маяк»про визнання права власності на квартири №№ 21, 22, 23, 27, 28, 29, 36, 40 у будинку АДРЕСА_1, яким у задоволенні позову було відмовлено /т.I а.с. 92-97/. У вказаній справі брали участь в якості осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Приватне підприємство «Адажіо»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський картон».

У постановах Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 у справах № 5020-4/118 і № 5020-2/122, що набули законної сили, встановлено, що договори про дольову участь у будівництві №16/97 від 16.10.1997 та №17 від 17.02.1998 підписано неуповноваженою особою, яка використовувала організаційно-правову форму ТОВ «Прогмато». Зокрема, вказана обставина підтверджується постановою слідчого від 20.03.2001, а також постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2002 у справі №20-6/459-2001 та ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2007 у справі 20-9/016.

При цьому, судова колегія суду апеляційної інстанції дійшла висновку про належність вказаних доказів, що свідчать про недійсність договорів про дольову участь у будівництві № 17 від 17.02.1998 та 16/97 від 16.10.1997.

Слід також зазначити, що колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у постанові від 15.04.2002 у справі № 20-6/459-01 за позовом Приватного підприємства “Адажио” до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський маяк” про визнання майнових вимог, встановлено, що посадова інструкція технічного директора ВАТ “Севастопольський маяк” не була розроблена та не затверджувалась, а посадова інструкція головного інженеру (посада якого була виключена взамін на введення посади технічного директора) надавала право лише на укладення договорів лише нової техніки та технології, проектів та інших. Тобто зроблено висновок про відсутність повноважень у особи, яка підписала договори про дольову участь у будівництві № 17 від 17.02.1998 та 16/97 від 16.10.1997 від імені ВАТ “Севастопольський маяк” /т. I а.с.17-18/.

Договори, акти виконаних робіт та інші документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогмато” були підписані директором ОСОБА_1, однак, як встановлено колегією суддів суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не має до ТОВ “Прогмато” жодного віднощення, та всі документи оформлювались від імені вказаної особи по втраченому в 1996 році паспорту.

Частино першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, права кредитора можуть бути передані лише у дійсному зобовязанні.

З огляду на те, що предметом договору від 18.07.2008 № 7/18 є уступка права вимоги виконання Позивачем зобовязань за договорами про дольову участь у будівництві № 17 від 17.02.1998 та 16/97 від 16.10.1997, тобто, фактично уступка права вимоги у недійсних зобовязаннях, як це встановлено Севастопольським апеляційним господарським судом, укладення цього договору суперечить пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України.

За таких обставин наявні підстави для визнання недійсним договору уступки права вимоги від 18.07.2008 № 7/18, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський картон»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Висс»відповідно до частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні позову покладаються на Відповідачів.

Згідно з підпунктом „б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” зі змінами і доповненнями, внесенимипостановами Кабінету Міністрів Українивід 15 листопада 2006 року №1596,від 13 квітня 2007 року №627, від 14 квітня 2009 року №361, від 24 червня 2009 року №658, від 5 серпня 2009 року №825, встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах, що дорівнює 236,00 грн.

Таким чином, державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються солідарно на відповідачів.

Керуючись частиною першою статті 203, частиною першою статті 215, пунктом 1 частини першої статті 512 та статтею 514 Цивільного кодексу України,статтями 35, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір уступки права вимоги від 18.07.2008 № 7/18, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський картон»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Висс».

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІСС” (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, буд. 26-А, кв. 20, ідентифікаційний код 32333343, відомості про рахунки відсутні) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський картон” (99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, буд.10-а, ідентифікаційний код 31656274, відомості про рахунки відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський маяк” (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1, ідентифікаційний код 14308813, р/р 26003317099001 у Севастопольській філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 324935, або на інші рахунки) витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. (вісімдесят пять грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В. Алсуфєв

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 21.02.2011.

Розсилка:

1. Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський маяк”

(99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІСС”

(99006, м. Севастополь, вул. Т. Шевченка, буд.1-а)

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, буд. 26-А, кв. 20),

3. Товариство з обмеженою відповідальністю “Кримський картон”

(99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, буд.10-а)

Всього: 4 прим.