Рішення № 13900987, 09.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

09 лютого 2011 року

справа № 5020-3/220

За позовом Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон”,

ідентифікаційний код 20711909

(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 8, кв. 2)

до Приватного підприємства „Криміндустріал.ру”,

ідентифікаційний код 36138821

(99058, м. Севастополь, вул. Маршала Крилова, 8-А, кв. 13/3)

про стягнення 14158,14 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (КП СМР „Аррікон”) – Пшенична С.В., начальник юридичного відділу, довіреність № 1-Д від 04.01.2011;

відповідач (ПП „Криміндустріал.ру”) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

20.12.2010 Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Криміндустріал.ру” про стягнення 14158,14 грн., з яких: 11185,52 грн. –основний борг; 822,12 грн. –пеня; 2150,50 грн. –30% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору № 636 від 25.02.2010 оренди нерухомого майна –будівлі, загальною площею 95,10 м2, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 36, в частині своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати та інших платежів, пов’язаних із користуванням об’єктом оренди.

Ухвалою від 22.12.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-3/220.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України через неявку в судові засідання представника відповідача.

У чергове засідання суду 09.02.2011 відповідач явку уповноваженого представника знову не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином –рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 21-22/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

25.02.2010 між власником комунального майна на праві оперативного управління (повного господарського відання) –комунальним підприємством Севастопольської міської Ради „Аррікон” (Орендодавець) та Приватним підприємством „Криміндустріал.ру” (Орендар) укладений договір № 636 оренди нерухомого майна –відокремленої нежитлової одноповерхової будівлі, загальною площею 95,10 м2 з прилеглим мощенням, огорожею та іншими спорудами, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 36 (далі –Договір) /арк. с. 9-10/. Цільове призначення об’єкта –розміщення автомайстерні (пункт 1.2 Договору).

Вступ Орендаря в користування майном настає одночасно з підписанням сторонами Акта приймання-передачі майна (пункт 2.5 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна; орендна плата складає 5500,00 грн. з ПДВ за перший місяць оренди, а також технічне обслуговування в сумі 5,71 грн. (95,1 м2*0,06 грн.=5,71 грн.) і перераховується Орендарем Орендодавцеві не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за період з моменту підписання цього договору оренди до 01.08.2010 становить 3850,00 грн. на місяць. З 01.08.2010 Орендар сплачує орендну плату, визначену абзацом першим пункту 3.2 цього Договору (5500,00 грн.), яка корегується на індекс інфляції за весь період. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю. Орендна плата вноситься в повному обсязі незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря.

Пунктом 4.4.3 Договору встановлений обов’язок Орендаря своєчасно вносити орендну плату та інші платежі, пов’язані з користуванням об’єктом оренди.

Розділом 8 Договору визначена відповідальність сторін за порушення умов цього Договору.

Так, у випадку порушення строків внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю понад збитки пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діяла протягом періоду, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки (пункт 8.5 Договору).

У разі прострочення платежів більше 30 календарних днів Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов’язаний сплатити на користь Орендодавця понад збитки 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 ЦК України) (пункт 8.6 Договору).

Строк дії договору –до 10.02.2015 (пункт 7.1 Договору).

Орендодавець (позивач у справі) свої зобов’язання за Договором (передати об’єкт оренди Орендарю –пункт 4.2.1 Договору) виконав у повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами Акт приймання-передачі орендованого майна від 25.02.2010 /арк. с. 11/.

Натомість відповідач умови Договору порушив, а саме: орендну плату та плату за технічне обслуговування вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 01.01.2011 в нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 11 185,52 грн.; також позивачем нарахована пеня в сумі 822,12 грн. та 30% річних у сумі 2 150,50 грн., а разом –14 158,14 грн.

Невиконання відповідачем умов Договору в частині своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати та інших платежів, пов’язаних із користуванням об’єктом оренди, стало причиною для звернення КП СМР „Аррікон” до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об’єктом оренди є комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.

Звертаючись до суду з позовом позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та плати за технічне обслуговування в сумі 11185,52 грн., пені в розмірі 822,12 грн. та 30% річних в сумі 2150,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (ст. 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).

Водночас, згідно з частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.

За приписами статей 793, 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що Договір укладено 25.02.2010 на строк до 10.02.2015, тобто майже на 5 років. Отже, цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 636 від 25.02.2010 нотаріально не посвідчений і державну реєстрацію не проходив, а тому в розумінні статті 640 Цивільного кодексу України є неукладеним через недотримання встановленої форми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод). Також зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав відповідачеві комунальне майно на підставі Акта приймання-передачі нерухомого майна від 25.02.2010 /арк. с. 11/. В свою чергу, відповідач протягом вересня-жовтня і в грудні 2010 року сплатив за користування майном 24498,87 грн. /арк. с. 8/. Зазначене свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини, аналогічні відносинам оренди.

Обов’язок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі встановлений частиною третьою статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України.

Розмір орендної плати визначений рішенням конкурсної комісії від 09.02.2010, протокол № 2 (2)-10 і становить 5500,00 грн. за перший (базовий) місяць оренди (пункти 3.1-3.2. Договору).

До того ж, укладаючи Договір, сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, в тому числі й щодо розміру орендної плати з урахуванням її індексації, плати за технічне обслуговування та строків їх внесення (пункти 3.2-3.3 Договору).

За змістом частини третьої статті 762 Цивільного кодексу України, –договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною 2 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” унормовано, що методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України –для об’єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, –для об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування –для об’єктів, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 18.03.2007 „Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя”, розрахунок розміру орендної плати здійснюється згідно з Методикою розрахунку орендної плати, визначеною для розрахунку розміру орендної плати за використання державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (з наступними змінами та доповненнями).

Пунктом 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем /арк. с. 8/, при визначенні розміру місячної орендної плати позивач застосовує саме вказану Методику.

Згідно з частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у визначені законом і домовленістю сторін строки відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати та технічного обслуговування не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов’язання.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів погашення наявної заборгованості з орендної плати.

Розрахунок суми основного боргу, здійснений позивачем /арк. с. 8/, перевірений судом та є вірним, отже вимога про стягнення основного боргу в сумі 11 185,52 грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 30% річних в сумі 2150,50 грн.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про неукладеність Договору, суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як встановлено судом, Договір між сторонами не укладено, застосування позивачем іншого розміру процентів річних (30%), ніж визначено законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України –3%), є необґрунтованим.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в сумі 215,05 грн. (2150,50/10=215,05). В частині стягнення процентів річних в розмірі 1935,45 грн. (2150,50–215,05) в позові слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 822,12 грн., суд вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Тобто заявлена позивачем до стягнення з відповідача пеня є одним з видів забезпечення виконання зобов’язання щодо внесення плати за користування майном, яке є основним зобов’язанням. Виходячи зі змісту частини першої статті 548 Цивільного кодексу України забезпечення виконання зобов’язання щодо внесення плати за користування майном має бути встановлено договором.

Втім, суд дійшов висновку про неукладеність Договору оренди, а отже –про відсутність встановленого договором забезпечення виконання основного зобов’язання.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 822,12 грн. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи вищевикладене, у зв’язку з несвоєчасним виконанням Приватним підприємством „Криміндустріал.ру” зобов’язань щодо внесення плати за користування комунальним майном, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 400,57 грн., з яких: основний борг –11 185,52 грн. та 3% річних –215,05 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 822,12 грн. та процентів річних в розмірі 1935,45 грн. задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в розмірі 114,01 грн. (11400,57/14158,14*141,58 або 1% від 11400,57 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 190,03 грн. (11400,57/14158,14*236,00) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Криміндустріал.ру” (ідентифікаційний код 36138821, 99058, м. Севастополь, вул. Маршала Крилова, 8-А, кв. 13/3; відомості про рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон” (ідентифікаційний код 20711909, вул. Адм. Октябрьського, 8, кв. 2, м. Севастополь, п/р 26005945571701 в КРФ ПАТ „Укрсоцбанк”, м. Сімферополь, МФО 324010) 11 400,57 грн. (одинадцять тисяч чотириста грн. 57 коп.), з яких: 11 185,52 грн. –основний борг; 215,05 грн. –3% річних, а також судові витрати: державне мито в розмірі 114,01 грн. (сто чотирнадцять грн. 01 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 190,03 грн. (сто дев’яносто грн. 03 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в розмірі 822,12 грн. та процентів річних в розмірі 1 935,45 грн. –в позові відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

17.02.2011.