Постанова № 139009814, 14.08.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2585/26

Провадження № 3/635/1201/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Старишко Д.В.

захисника адвоката Горобій Т.В.

розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

12.03.2026 року о 12-13 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Травненве, дорога М03 448 км, водій ОСОБА_1 керував мопедом Horse б/н з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м.Харків, вул.Ахієзерів, 18 А, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Адвокатом Горобій Т.В. подано клопотання про закриття справи на підставі п.3 ч.1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з неосудністю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом дитинства ІІ групи в зв`язку з розумовою відсталістю, тривожно-депресивним синдромом, а тому не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В судове засідання ОСОБА_1 з`явився.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Горобій Т.В. в судовому засіданні підтримала клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Зазначила, що ОСОБА_1 не визнаний судом недієздатним.

Вислухавши думку адвоката Горобій Т.В., дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 613027 від 12.03.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

- довідкою УПП в Харківській області ДПП про те що, згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами в органах МВС України не отримував;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «ОКНЛ» від 12.03.2026 року, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області старшого лейтенанта поліції О.Шестерілова, в якому він зазначає, що екіпажем 6103 за адресою: Харківська область, Харківський район, с-ще Травневе, траса М03 448 км, ним було зупинено мопед Horse LRYPCBL2180065343 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м.Харків, вул.Ахіезерів, 18А, останній відмовився. На ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1 613027 за ч.1 ст.130 КУпАП, від надання пояснень, отримання та підписання процесуальних документів водій відмовився.;

- відеозаписами, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував мопедом і на вимогу працівника поліції пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння відмовився від проходження такого огляду.

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності у зв`язку з перебуванням у стані неосудності, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Осудність це психічний стан людини, який передбачає, що під час вчинення злочину людина може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. В Україні діє презумпція психічного здоров`я, відповідно до якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог ст.17 КУпАП, особа, яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 20 КУпАП, неосудність має місце у випадку, коли особа під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності чи іншого хворобливого стану.

Надані стороною захисту копії медичних документів лише свідчать про те, що ОСОБА_1 має 2 групу інвалідності та останньому встановлений діагноз: помірна розумова відсталість, однак сам по собі зазначений діагноз не підтверджує наявності у нього стану неосудності, в тому числі саме на момент вчинення адміністративного правопорушення та складення протоколу.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 розумів запитання поліцейського і усвідомлено на них відповідав. Суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не був позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відтак зберігав інтелектуальну та вольову ознаки осудності. При цьому факт наявності психічного захворювання у нього не є безумовною підставою для визнання його неосудним, оскільки визначальним критерієм є саме нездатність особи під час вчинення протиправного діяння усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення не міг усвідомлювати свої дії або керувати ними, матеріали справи не містять. Зокрема, у справі відсутній висновок судово-психіатричної експертизи, який би підтверджував наявність у нього стану неосудності на час вчинення правопорушення.

Таким чином, доводи сторони захисту про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 20 КУпАП є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , враховуючи особу правопорушника, а саме те, що дані, які б з негативного боку характеризували ОСОБА_1 суду не надані, враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, суд дійшов висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він такого права не отримував, вважаючи що саме ця міра буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.28 постанови пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

У постанові Верховного суду від 29.03.2023 у справі №145/932/20 зазначено, що згідно зі сталою правозастосовною практикою, позбавлення права керування транспортними засобами суд не вправі призначити як додаткове покарання особі, яка його не мала.

Оскільки ОСОБА_1 має інвалідність 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК, останній звільнений від спати судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КУпАП України, Законом України «Про судовий збір, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави (отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; код класифікації доходів бюджету: 21081300; Код за ЄДРПОУ: 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001) у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) 00 коп. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання постанови в частині стягнення штрафу та судового збору 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Повний текст постанови складено 17.08.2026 р.

Суддя О.М. Якішина