Рішення № 139007934, 14.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3320/26

провадження №: 2/398/3460/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"14" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал, представник позивача адвокат АО Апологет Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 650 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 16.12.2019 уклав з ТОВ МІЛОАН договір про споживчий кредит № 1387187 на суму 10 000 грн, який підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач набув права грошової вимоги до відповідача на підставі договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020. Відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 25 650 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн, простроченої заборгованості за відсотками 10 350 грн, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 300 грн, заборгованості по штрафах/пені 5 000 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 29 травня 2026 року відкрито провадження і призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також задоволено клопотання позивача про витребування доказів в АТ КБ ПриватБанк.

Ухвалою від 22 червня 2026 року, у зв`язку з повідомленням банку від 18 червня 2026 року про неможливість ідентифікувати особу за наданими відомостями, докази витребувано повторно, а розгляд справи відкладено. Витребувану інформацію АТ КБ ПриватБанк надало листом від 29 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260627/22333-БТ.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом надсилання повістки поштою за адресою його реєстрації, до суду повернулося поштове повідомлення з відміткою про причини невручення адресат відсутній. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відзиву, заяв і клопотань від відповідача не надійшло.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Укладення кредитного договору та видача коштів.

16 грудня 2019 року ТОВ «МІЛОАН» (Первісний кредитор, код ЄДРПОУ 40484607) і ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір про споживчий кредит № 1387187. Суд дослідив копію цього договору, що надана позивачем. Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором R55815. Цей алфавітно-цифровий код був надісланий 16.12.2019 о 20:01:54 на номер телефону позичальника НОМЕР_1 , що підтверджується текстом договору, анкетою-заявою на кредит та складеною кредитором довідкою про ідентифікацію.

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту 10 000 грн (п. 1.2);

строк кредитування 30 днів з 16.12.2019 (п. 1.3);

термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 15.01.2020 (п. 1.4);

сукупна вартість кредиту 1 650 грн у грошовому виразі та 201,00 % річних у процентному значенні (п. 1.5);

комісія за надання кредиту 300 грн, яка нараховується за ставкою 3,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1);

проценти за користування кредитом 1 350 грн, які нараховуються за ставкою 0,45 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки фіксована (п. 1.5.2);

стандартна (базова) процентна ставка 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6);

згідно з п. 2.2.3, якщо визначена п. 1.5.2 ставка є нижчою від стандартної (базової), то у випадку невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту проценти з дня, наступного за днем, визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6 протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене Товариством в односторонньому порядку, при цьому Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства;

згідно з п. 4.1, у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів та/або інших платежів він, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну, вказаного в п. 1.4, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,00 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором;

відповідно до графіка розрахунків (Додаток № 1 до договору) до сплати 15.01.2020 підлягало 11 650 грн, з яких кредит 10 000 грн, комісія 300 грн, проценти 1 350 грн.

Пунктом 2.3 договору передбачена пролонгація кредиту. Згідно з п. 2.3.1 позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на 3, 7 або 15 днів за умови сплати комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості. За п. 2.3.2 волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору. Інших підстав продовження строку кредитування, у тому числі автоматичного, договір не містить.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «МІЛОАН» перерахувало 16 грудня 2019 року на вказану у кредитному договорі банківську картку ОСОБА_1 MASTERCARD НОМЕР_2 суму кредиту 10 000 грн, що підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням № 5251983 від 16.12.2019.

Крім того, факт отримання відповідачем коштів підтверджується наданою на виконання ухвал суду про витребування доказів відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 29.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260627/22333-БТ, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у зазначеному банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), за рахунком якої 16.12.2019 зафіксовано зарахування коштів у сумі 10 000 грн.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» за період з 16.12.2019 до 15.03.2020 та випискою з особового рахунка за кредитним договором № 1387187 станом на 14.04.2026, складеною ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, жодного платежу на погашення заборгованості не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 25 650 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн, простроченої заборгованості за відсотками 10 350 грн, заборгованості за комісією 300 грн, заборгованості по штрафах/пені 5 000 грн.

З відомості про щоденні нарахування суд встановив структуру і періоди нарахувань:

комісія за надання кредиту 300 грн нарахована одноразово 16.12.2019;

проценти за ставкою 0,45 % на день (45,00 грн щоденно) нараховувалися з 17.12.2019 по 15.01.2020, тобто за 30 днів строку кредитування, на загальну суму 1 350 грн;

проценти за базовою ставкою 1,50 % на день (150,00 грн щоденно) нараховувалися з 16.01.2020 по 15.03.2020, тобто протягом 60 днів після спливу строку кредитування, на загальну суму 9 000 грн;

нарахування по 200,00 грн щоденно проводилися з 16.01.2020 по 09.02.2020, тобто протягом 25 днів, на загальну суму 5 000 грн. За розміром (2,00 % від суми кредиту за кожен день прострочення), періодом нарахування та припиненням нарахування саме після досягнення 50 відсотків від суми кредиту ці нарахування відповідають пені, передбаченій п. 4.1 договору, і саме як заборгованість по штрафах/пені відображені у виписці з особового рахунка та у позовній заяві.

Перехід права вимоги.

27.03.2020 укладено договір про відступлення права вимоги № 49-МЛ, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 1387187, укладеним із ОСОБА_1 . Це підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору, актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, який містить дані щодо відповідача із зазначенням суми заборгованості на дату передання права вимоги. Позивач здійснив оплату за відступлення прав вимоги згідно з платіжною інструкцією, копія якої надана позивачем та досліджена судом.

Норми права, які застосував суд.

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок їх одержання встановлюються договором.

Відповідно до ч. ч. 13 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ст. 549, ч. 3 ст. 549, ст. 550, ч. 1 ст. 611 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України Про споживче кредитування у редакції, чинній на день укладення спірного договору (пункт виключений на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023), цей Закон не поширювався, зокрема, на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Відповідно до абз. 1 п. 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про споживче кредитування у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення; забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у зазначений період. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливими є, зокрема, умови договору про надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. Згідно з ч. 5, 6 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, а договір у цілому продовжує діяти, якщо він може бути виконаний без несправедливих положень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зробила такі висновки про правильне застосування норм права.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

ВП ВС у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 5251983 від 16.12.2019, а фактичне зарахування коштів на рахунок відповідача відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 29.06.2026. Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1049, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання не виконав, суму кредиту у встановлений термін не повернув. Доказів погашення заборгованості чи спростування наданого позивачем розрахунку відповідач суду не надав.

Оскільки до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, і факт цього переходу документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Щодо заборгованості за тілом кредиту та комісією за надання кредиту.

Вимоги про стягнення 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими, оскільки кредит отриманий відповідачем і не повернутий.

Комісія за надання кредиту в розмірі 300 грн визначена п. 1.5.1 договору у фіксованому розмірі, нарахована одноразово в день видачі кредиту, включена до сукупної вартості кредиту (п. 1.5 договору) та є складовою погодженої сторонами плати за кредит (п. 1.1 договору). Відповідач з цією умовою погодився, підписавши договір, її дійсність не оспорював. Враховуючи принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України), обов`язковість договору для виконання (ст. 629 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), суд визнає вимогу про стягнення заборгованості за комісією правомірною.

Щодо процентів за користування кредитом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає вимоги в частині стягнення процентів обґрунтованими лише частково, виходячи з такого.

За умовами п. 1.3 та п. 1.4 договору кредит надано строком на 30 днів з 16.12.2019, а термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів визначений 15.01.2020. Саме за цей строк договором у п. 1.5.2 визначено проценти у сумі 1 350 грн за ставкою 0,45 % на день, і саме така сума разом з тілом кредиту та комісією включена до графіка розрахунків як така, що підлягала сплаті 15.01.2020.

Судом встановлено, що строк кредитування не продовжувався. Пролонгація за п. 2.3.1, 2.3.2 договору не є автоматичною та можлива лише за умови сплати позичальником комісії за продовження кредиту і певної частки заборгованості, а волевиявлення позичальника підтверджується виключно здійсненням відповідного платежу. Проте, як убачається з відомості про щоденні нарахування та погашення і виписки з особового рахунка, відповідач жодного платежу за договором не здійснював. Отже, строк кредитування сплив 15 січня 2020 року.

Нараховані первісним кредитором проценти у сумі 9 000 грн за період з 16.01.2020 по 15.03.2020 нараховані поза межами погодженого сторонами строку кредитування. Оскільки умови п. 2.2.3 договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суд відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, здійснив тлумачення умов договору для з`ясування того, чи мали сторони на увазі встановлення нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

За наслідками тлумачення суд встановив таке. Пункт 2.2.3 розміщений у розділі 2 договору Загальні умови, у підпункті 2.2 Плата за кредитом, який визначає виключно склад і порядок нарахування плати за кредит. Ця умова прямо іменує відповідні нарахування процентами за користування кредитом і визначає їх через стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом, встановлену п. 1.6 договору. Натомість заходи цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання сторони виокремили в самостійний розділ 4 договору Відповідальність сторін, у п. 4.1 якого передбачили єдину санкцію за прострочення пеню. Ані п. 2.2.3, ані будь-яка інша умова договору не містить застереження про те, що нарахування процентів за базовою ставкою після 15.01.2020 є мірою відповідальності або процентами у розумінні ст. 625 ЦК України.

Наведене свідчить, що у п. 2.2.3 договору сторони передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом), а не проценти як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такий висновок додатково підтверджується змістом самої умови: п. 2.2.3 не встановлює кінцевого моменту нарахування процентів, а після спливу 60 днів надає Товариству право в односторонньому порядку зупинити чи припинити нарахування і в будь-який момент без погодження з позичальником відновити його до повного виконання зобов`язань за договором. Умова з таким змістом не може бути витлумачена як домовленість сторін про визначений строк, у межах якого нараховується плата за кредит. Крім того, за ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка, тип якої сторони обрали у п. 1.5.2 договору, є незмінною протягом усього строку кредитного договору, тоді як спірні нарахування здійснені за ставкою, що у 3,3 раза перевищує погоджену.

Оскільки за наслідками тлумачення умов договору суд дійшов висновку, що п. 2.2.3 передбачає проценти за користування кредитом, а не міру відповідальності, застосуванню підлягає висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, за яким після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України). Вимог, заснованих на ст. 625 ЦК України, позивач у цій справі не заявляв, а суд згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог.

Водночас, якщо у суду і виникали б сумніви щодо змісту п. 2.2.3 договору, вони підлягають тлумаченню проти позивача. Спірний договір є договором приєднання, його умови розроблені кредитодавцем і запропоновані позичальнику в редакції, на зміст якої останній не мав можливості впливати. За таких обставин застосуванню підлягають принцип contra proferentem, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, та ч. 8 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, за якою нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

За таких обставин обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, є проценти за користування кредитом у сумі 1 350 грн, нараховані у межах строку кредитування за погодженою сторонами ставкою. У задоволенні вимог про стягнення решти процентів у сумі 9 000 грн слід відмовити.

Щодо пені.

Пеня у сумі 5 000 грн нарахована на підставі п. 4.1 договору за ставкою 2,00 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення за період з 16.01.2020 по 09.02.2020, тобто за 25 днів прострочення, і її нарахування припинене після досягнення визначеного цим же пунктом граничного розміру 50 відсотків від загальної суми одержаного кредиту. Розрахунок пені суд перевірив, він відповідає умовам договору та не виходить за встановлену договором межу.

Обмеження розміру пені, встановлені ч. 2 ст. 21 Закону України Про споживче кредитування, до цих правовідносин не застосовуються, оскільки згідно з п. 1 ч. 2 ст. 3 цього Закону у редакції, чинній на день укладення договору (16.12.2019), Закон не поширювався на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця, а спірний договір укладений строком на 30 днів. Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, який обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, регулює відносини за участю суб`єктів господарювання і на відносини з участю споживача фізичної особи не поширюється.

Не поширюється на нараховану пеню і звільнення від відповідальності, передбачене абз. 1 п. 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про споживче кредитування, оскільки пеня нарахована за прострочення, допущене у період з 16.01.2020 по 09.02.2020, тобто до 1 березня 2020 року.

Умова п. 4.1 договору містить граничне обмеження розміру пені 50 відсотками суми кредиту, а тому не підпадає під ознаку несправедливості, визначену п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів (встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації понад п`ятдесят відсотків вартості продукції). Відповідач умови договору про відповідальність не оспорював, клопотання про зменшення розміру неустойки не заявляв, доказів наявності обставин, які б мали істотне значення для зменшення неустойки в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, суду не надав, а судом такі обставини не встановлені.

З урахуванням наведеного вимога про стягнення пені у розмірі 5 000 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Загальний висновок.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 16 650 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту 300 грн, заборгованості за процентами 1 350 грн та пені 5 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог на суму 9 000 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1 728,22 грн (16 650,00 / 25 650,00 ? 100 % ? 64,91 %; 2 662,40 грн ? 64,91 % = 1 728,22 грн).

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, ордер адвоката АО «АПОЛОГЕТ» Усенка М.І. серії ВС № 1408806 від 20.10.2025, акт наданих послуг № Д/23280 від 14.04.2026 і детальний опис наданих послуг до нього, відповідно до яких позивачу зазначеним адвокатським об`єднанням надано послуги професійної правничої допомоги обсягом 6 годин 30 хвилин на загальну суму 8 000 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд у справі № 873/212/21 дійшов висновку, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих послуг і витраченим часом. Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 та від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, навіть якщо відсутнє клопотання відповідача про їх зменшення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, а позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим розмір витрат на правову допомогу у сумі 5 000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на правову допомогу відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3 245,61 грн (5 000,00 грн ? 64,91 % = 3 245,61 грн).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263265, 280284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал заборгованість за кредитним договором № 1387187 від 16.12.2019 у розмірі 16 650 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 22 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 245 (три тисячі двісті сорок п`ять) гривень 61 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 14 серпня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський