Рішення № 139007379, 07.08.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/2621/26

Провадження № 2/210/1738/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 серпня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Чайкіної О.В., за участю секретаря судового засідання Комбарової Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без проведення судового засідання, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Позовна заява обґрунтована тим, що 15 вересня 2025р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №7294157.

23.01.2026 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №23012026/3.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 23 січня 2026р. до Договору факторингу №23012026/3 від 23.01.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 13 200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування; 8 000,00 грн. сума заборгованості за пенею; 1 188,40 грн. сума заборгованості за комісією.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 7294157 в розмірі 13 200,00 грн. В зв`язку з цим, посилаючись на норми ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вищенаведеному розмірі та понесені ним судові витрати у справі.

Аргументи сторін

Сторона відповідача скерувала письмові пояснення (фактично відзив на позов), в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування заперечень покликається на те, що Позивач не надав до суду доказів на підтвердження позовних вимог, а саме виписки з рахунку Відповідача. Оскільки Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. До позовної заяви Позивач додав розрахунки заборгованості без номерів та дат, що на думку Відповідача неможна розглядати як доказ існування заборгованості за кредитним договором. Наданий Позивачем розрахунок не є зведеними документами, не погоджений з відповідачем та не підтверджена первинними обліковими бухгалтерськими документами. Довідка про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором, на яку посилається позивач у позовній заяві і яка досліджується судом, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані в позовній заяві, також не відображає інформацію про здійснення чи не здійснення відповідачем будь яких проплат за кредитним договором. Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за кредитними договорами, який складений представником позивача, як на підставу задоволення позовних вимог, є безпідставним, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже стягнення з Відповідача штрафних санкцій за кредитним договором є грубим порушення чинного законодавства. Позивачем не надано належних та допустимих доказів факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства, так як останнє є неналежним позивачем. зі.

Представник позивача надала до суду додаткові пояснення (відповідь на відзив), у яких зазначила, що саме ОСОБА_1 при оформленні кредитного договору № 7294157 від 15 вересня 2025 року вказав реквізити банківської карти НОМЕР_1 на яку було здійснено переказ коштів. Доказом перерахування кредитних коштів є довідка про сплату № КД-000039707 від 20 лютого 2026 року від ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» на суму 4000.00 грн, яка підтверджує зачислення кредитних коштів на карту НОМЕР_1 . Надана позивачем довідка містить відомості про дату, час, суму переказу, прізвище, ім`я отримувача та реквізити транзакції (1) Дата 15.09.2025 року; 2) Номер платежу fceaab9b-c41e-454c-8c81-bfbedc3336d4; 3) Сума 4000.00 грн.; 4) Отримувач ОСОБА_2 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 ). Надані Позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів Позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості Відповідача за Кредитним договором, отже позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законними та обґрунтованими. Відповідно до умов укладеного договору № 7294157 від 15 вересня 2025 року, передбачено право у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики) нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. Пункт 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону про споживче кредитування викладено у новій редакції: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення, звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону про споживче кредитування. Водночас встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Також звертає увагу, що на підставі Закону № 3498-IX було виключено пункт 61 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону про споживче кредитування. Також частиною третьою статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. У преамбулі Закону про споживче кредитування передбачено, що цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту. Враховуючи вищезазначене, положення пункту 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону про споживче кредитування не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX. Тобто, на підставі змін, за договорами укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Фактичні обставини справи встановлені судом

15 вересня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір Позики №7294157.

ОСОБА_1 , як позичальник, ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою. До моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

За умовами договору позики №7294157 позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Відповідно до договору сума кредиту: 4000 грн., строк позики 30 днів; процентна ставка 0,01 фіксована; комісія 29,71 від суми позики, що складає 1188,40 грн.; дата надання кредиту 15.09.2025 року; дата повернення позики 14.10.2025 року.

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання позики, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою, до повного погашення заборгованості за договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання позики.

Пунктом 18 договору визначено, що у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Договір Позики №7294157, додаток №1 до договору позики підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором F8M88g.

ОСОБА_1 при оформленні кредитного договору №7294157 від 15 вересня 2025 року вказав реквізити банківської карти № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів на суму 4000.00 грн. на карту № НОМЕР_1 . Доказом перерахування кредитних коштів є довідка про сплату №КД-000039707 від 20 лютого 2026 року від ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА».

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 нараховано з 16.09.2025 року по 14.10.2025 року включно, відсотки у розмірі 11,60 грн., з розрахунку 4000 грн. х 0,01% х 29 днів.

Також вбачається, що з 15.10.2025 року по 23.11.2025 року нараховано 8000 грн. пені, з розрахунку 200 грн. х 40 днів.

А також 1188,40 грн. комісії 15 вересня 2025 року.

Щодо переходу права вимоги

23.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №23012026/3, за умовами якого фактор (ТОВ «ФК «ЄАПБ») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ТОВ «СІРОКО ФІНАНС») за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредит (комісію, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками. Зобов`язання, що виникають з цього договору, припиняються їх належним виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін (п.9.2 договору).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до договору факторингу №23012026/3 від 23.01.2026 року до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників №1 від 23 січня 2026 року за Договором факторингу №23012026/3 від 23.01.2026 року.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зі сторони Позивача до позовної заяви додається Платіжна інструкція№12 від 29 січня 2026 року, призначення платежу: оплата згідно договору факторингу №23012026/3 від 23.01.2026 року.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 23 січня 2026р. до Договору факторингу №23012026/3 від 23.01.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача ОСОБА_1 в сумі 13 200,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів,виконання робіт або надання послуг кожному,хто до неї звернеться(роздрібна торгівля,перевезення транспортом загального користування,послуги зв`язку,медичне,готельне,банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу положень частин 1-2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

З матеріалів справи встановлено, що кредитний договір №7294157 від 15.09.2025 року укладено в електронній формі, тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з пунктами 5, 7 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів.

У постанові ВС КЦС від 04 лютого 2026 року в справі № 758/14925/23, провадження № 61-4523св25, зазначається: "Якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із іншими видами електронних підписів (КЕП та УЕП), то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор."

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Договір, з виконання якого виник спір, підписаний ТОВ "Сіроко Фінанс" за допомогою накладання КЕПпечатки уповноваженим працівником Товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото, а відповідачем - одноразовим ідентифікаторам.

Встановлено, що 15 вересня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №7294157, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 4000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором F8M88g.

Суд бере до уваги, що відповідач у поданому відзиві не спростовує факту укладення кредитного договору з позивачем та не навів будь-яких доводів щодо відсутності між сторонами договірних правовідносин.

Відповідач вважає, що Позивач не довів належними доказами наявності заборгованості та факту перерахування коштів на його банківську картку, не надав суду виписку по рахунку. Сторона відповідача покликається на відсутність належного розрахунку. Крім того, Позивач не скористався правом витребування інформації, яка містить банківську таємницю для доведення позовних вимог.

Суд погоджується з такою позицією відповідача.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

В підтвердження того, що після укладання Договору Позики №7294157, 15 вересня 2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на виконання його умов, а саме надання кредитних коштів ОСОБА_1 , здійснило перерахунок 4000,00грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , а так само й в підтвердження того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 належних та допустимих доказів Позивач не надав.

Покликання Позивача на те, що таким доказом є довідка ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» про прийняття до виконання платіжної інструкції ініціатором платіжної операції - ТОВ "Сіроко Фінанс" (код за ЄДРПОУ 42827134), суд відхиляє, оскільки:

по-перше, суд має ідентифікувати, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить дійсно ОСОБА_1 , НОМЕР_2

по-друге, що саме на картковий рахунок № НОМЕР_1 дійсно 15.09.2025 року надішли кошти від ініціатора платіжної операції - ТОВ "Сіроко Фінанс" (код за ЄДРПОУ 42827134) на виконання договору Позики № 7294157 від 15.09.2025.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості провести ідентифікацію особи Позичальника, і встановити, що саме відповідач отримав кредитні кошти, про стягнення яких заявлено у позові Позивачем, який набув право вимоги.

ТОВ ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» є оператором платіжної системи та внесений до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури, затверджений Національним банком України, та відомості про якого є у відкритому доступі на сайті НБУ.

Саме повідомлення про ініціювання переказу на банківські реквізити та додаток до нього, які є невід`ємними документами мають відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і повинні мати обов`язкові реквізити.

Поряд із цим має бути доведено факт зарахування коштів на банківську картку, яка належить особі відповідача (у даному випадку ОСОБА_1 ).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Також суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з статті 1082 ЦК України, передбачено що Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», твердження відповідача ОСОБА_1 про неналежність сторони позивача судом відхиляються.

Поряд із цим підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не представила суду докази на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківські рахунки, належні саме відповідачу (реквізити банківської платіжної картки), виписки по рахунку щодо їх зарахування тощо.

Отримавши пояснення відповідача (відзив на позов) Позивач не скористався правом заявляти клопотання про їх витребування, в той час як відповідач заперечує факт перерахування йому грошових коштів.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» як правонаступник прав та зобов`язань ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за договором Позики № 7294157 від 15.09.2025 року, не надав суду докази факту виконання зобов`язання з надання кредиту (позики) у розмірі 4000,00грн. саме ОСОБА_1 , та не довів, що відповідач отримав ці кошти шляхом перерахування на його особисту картку № НОМЕР_1 .

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суду не надано доказів надання та отримання кредитних коштів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, суд не вбачає підстав надавати оцінку доводам відповідача щодо неправомірного нарахування пені.

Щодо судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією №153186 від 10 квітня 2026 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд відмовляє у задоволенні позову, тому підстави для стягнення судового збору відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 261-264, 526, 527, 530, 551, 610-611, 625, 627, 628 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 264-265, 268, 270-274, 279, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк»)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя: О. В. Чайкіна