Рішення № 13900715, 15.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.02.11 р. Справа № 25/6

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра” м. Одеса

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Орадон” м. Донецьк

про стягнення 101815грн.89коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився

Позивач приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Остра” м. Одеса (далі по тексту ПрАТ „СК „Остра”) звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Орадон” м. Донецьк (далі по тексту - ВАТ „СК „Орадон”) про стягнення 101815грн.89коп., у тому числі страхове відшкодування в сумі 51161грн.98коп., пеня в сумі 21904грн.69коп., 3% річних в сумі 6186грн.79коп., індекс інфляції в сумі 22562грн.43коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) № 12/18 від 03.03.2003, ковер-нот № 120ТР від 27.09.2006 до договору факультативного перестрахування та ретроцесії № 13-5-06/152 від 22.03.2005, перестрахувальний (ретроцесійний) ковер-нот № 120-2 ТР від 29.09.2006 до договору про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) № 12/18 від 03.03.2003, заяву про виплату страхового відшкодування № 6/1 від 15.01.2007, страховий акт № 17-ТР, повідомлення (вих. № 479/100-07 від 01.10.2007), лист (вих. № 590/100-08 від 14.01.2008), лист (вих. № 226 від 21.09.2007), висновок № 1992 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню суми матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу від 12.04.2007, договір № 308-ТР добровільного страхування наземного транспорту від 27.09.2006, платіжні доручення № 2764 від 04.10.2007 на суму 40000,00грн., № 2773 від 08.10.2007 на суму 79930,00грн., № 2787 від 09.10.2007 на суму 79930,00грн., № 2799 від 10.10.2007 на суму 79932,20грн., лист ПрАТ „СК „Остра” про направлення додаткових документів, лист-відповідь (вих. № 11-12/493 від 21.03.2008).

В поясненнях (вих. № 104 від 25.01.2011 та вих. № 179 від 10.02.2011) позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в засідання суду 15.02.2011 не зявився; направив до суду клопотання (вих. № 178 від 10.02.2011), в якому просить справу № 25/6 розглянути без участі уповноваженого представника.

Суд розглянув зазначене клопотання позивача та прийняв його до уваги.

Представник відповідача в судове засідання 15.02.2011 не зявився, відзиву на позовну заяву не представив. В матеріалах справи містяться поштові повернення з відміткою поштового відділення про те, що ВАТ„СК „Орадон” (вул. 50-річчя СРСР, 149, м. Донецьк, 83100), вибуло.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Орадон” станом на 09.02.2011 значиться в ЄДР та зареєстровано за адресою: 83100, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 149, код ЄДРПОУ 02306513.

В силу ст.1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 № 755-ІV (з змінами), Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом ч. 2 ст. 17 Закону, в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи:

повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; види діяльності; відомості про органи управління юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів; дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування; дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); дата затвердження передавального акта або розподільчого балансу; дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа; дані про юридичних осіб - правонаступників; дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, щодо порушення (припинення) провадження у справі про банкрутство, щодо визнання її банкрутом, щодо скасування державної реєстрації припинення; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення; дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення; місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом тощо.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

Стаття 12 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 № 85/96-ВР (з змінами) визначає поняття „перестрахування”.

Так, перестрахування це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

У відповідності з вимогами Закону України „Про страхування”, 03.03.2003 між ВАТ „СК „Орадон” та страховим акціонерним товариством „Остра” (після перейменування згідно Закону України „Про акціонерні товариства” приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Остра”) був укладений договір № 12/18 про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії), предметом якого є спільне взаємовигідне співробітництво сторін по перестрахуванню (ретроцесії) ризиків.

Відповідно до п. 2.1. договору кожна із сторін може приймати від іншої сторони або передавати їй в перестрахування (ретроцесію) ризики (долю ризиків).

Прийом ризиків в перестрахування (ретроцесію) здійснюється з урахуванням видів страхування, зазначених в ліцензії Міністерства фінансів України, на момент прийняття.

Переданий в перестрахування ризик може бути в подальшому переданий в ретроцесію, якщо того потребують інтереси компанії та якщо інше не оговорено договором перестрахування.

Взаємовідносини сторін при ретроцесії ризиків аналогічні взаємовідношенням при перестрахувальній цесії.

Пункт 3.2. зазначеного договору визначає, факультативний договір перестрахування (ретроцесії) або перестрахувальна (ретроцесійна) ковер-нота є юридичним документом, доповненням даного договору, які регулюють перестрахований ризик. Оформлення передачі ризику одним сліпом без підписання договору перестрахування (ретроцесії) не допускається та не може мати юридичної сили.

27.09.2006 між ЗАТ страхова компанія „Приморє” (Страховик) та фізичною особою Шубою Ігорем Марковичем (Страхувальник) був укладений договір № 308-ТР добровільного страхування наземного транспорту.

За цим договором страхування Страховик надає страховий захист на випадок: отримання пошкоджень або загибель транспортного засобу внаслідок ДТП; отримання пошкоджень або загибель транспортного засобу внаслідок стихійного лиха; отримання пошкоджень або загибель транспортного засобу внаслідок навмисних дій третіх осіб, падіння предметів, пожежі, самозапалення; незаконне заволодіння (п. 1.3. договору № 308-ТР від 27.09.2006).

Застрахований транспортний засіб: „Toyota Lexus GX 470”, державний номер НОМЕР_1 (п. 1.4. договору № 308-ТР від 27.09.2006).

Розділ 2 договору № 308-ТР від 27.09.2006 закріплює:

страхова сума 404000,00грн.;

страховий тариф 4,5% від страхової суми;

безумовна франшиза:

- по ризикам ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа, самозапалення, падіння предметів 500,00грн. від страхової суми;

- по ризикам „Угон” 10% від страхової суми.

Ризик по договору № 308-ТР добровільного страхування наземного транспорту від 27.09.2006 був перестрахований позивачем на підставі ковер-нота № 120ТР від 27.09.2006 до договору факультативного перестрахування та ретроцесії № 13-5-06/152 від 22.03.2005.

В свою чергу, по перестрахувальному (ретроцесійному) ковер-ноту № 120-2 ТР від 29.09.2006 до договору про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) № 12/18 від 03.03.2003 вказаний ризик був переданий у ретроцесію ВАТ „СК „Орадон”.

13.01.2007 на трасі Одеса-Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого за договором № 308-ТР від 27.09.2006 автомобіля „Toyota Lexus GX 470”, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1., під його керуванням.

В результаті ДТП вказаний автомобіль отримав механічні ушкодження.

Відповідно до висновку № 1992 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню суми матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу від 12.04.2007, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля „Toyota Lexus GX 470”, державний номер НОМЕР_1, на момент складення дослідження складає 323460,00грн.

З огляду на умови договору № 308-ТР від 27.09.2006, сума страхового відшкодування становить 322960,00грн. = 323460,00грн. (вартість матеріальної шкоди згідно експертного висновку) 500,00грн. (франшиза).

Частка відповідальності позивача визначена ковер-нотом № 120ТР від 27.09.2006 до договору факультативного перестрахування та ретроцесії № 13-5-06/152 від 22.03.2005 - 86,6337%, що складає 279792,20грн.

Листом за вих. № 226 від 21.09.2007 ЗАТ страхова компанія „Приморє” просила позивача перерахувати частину своєї відповідальності в розмірі 279792,20грн.

Позивач свої зобовязання по сплаті страхового відшкодування в розмірі 279792,20грн., встановленому в ковер-ноті № 120ТР від 27.09.2006, виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2764 від 04.10.2007 на суму 40000,00грн., № 2773 від 08.10.2007 на суму 79930,00грн., № 2787 від 09.10.2007 на суму 79930,00грн., № 2799 від 10.10.2007 на суму 79932,20грн.

Пунктами п. п. 5.2., 5.3. договору № 12/18 про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) від 03.03.2003 закріплено, відповідальність приймаючої сторони перед передаючою стороною обмежується тільки її лімітом відповідальності в перестрахуванні (ретроцедуванні) конкретного ризику та не може бути збільшена, у випадку неспроможності передаючої сторони повністю відшкодувати збиток у відповідності з долею відповідальності.

Страхова відповідальність приймаючої сторони по конкретному договору перестрахування (ретроцесії) починається з моменту списання перестрахувальної (ретроцесійної) премії з рахунку передаючої сторони, якщо договором перестрахування (ретроцесії) не оговорено інше.

У відповідності до п. 4.3.8. договору № 12/18 про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) від 03.03.2003 Приймаюча сторона зобовязана перерахувати Передаючій стороні страхове відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності за договором перестрахування (ретроцесії) протягом 15-ти банківських днів з дати отримання страхового акта, розрахунку суми шкоди, інших документів, які підтверджують страховий випадок, у відповідності з умовами договору страхування, а також копії платіжного документа в підтвердження виплати Передаючою стороною страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, якщо інше не оговорено договором перестрахування (ретроцесії).

В свою чергу, в підпункті 3 п. 16 перестрахувального (ретроцесійного) ковер-ноту № 120-2 ТР від 29.09.2006 до договору про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) № 12/18 від 03.03.2003 узгоджено, Ретроцесіонер ВАТ „СК „Орадон”, по письмовій заяві Ретроцедента САТ „Остра”, зобовязаний протягом 10 днів після отримання копій документів, які підтверджують настання страхового випадку, та розрахунку розміру шкоди, здійснити виплату своєї частки відшкодування (в межах прийнятої долі власного утримання) Ретроцеденту; у випадку неплатоспроможності Ретроцедента безпосередньо Страхуватель.

Інші взаємовідносини Сторін регулюються договором про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) № 12/18 від 03.03.2003 (підпункт 4 п. 16 перестрахувального (ретроцесійного) ковер-ноту № 120-2 ТР від 29.09.2006 до договору про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) № 12/18 від 03.03.2003).

Повідомленням за вих. № 479/100-07 від 01.10.2007 позивач повідомляв відповідача про страховий випадок та одночасно зазначав, що необхідні копії документів та розрахунок відшкодування будуть надані ВАТ „СК „Орадон” після закінчення розслідування даної події.

В листі (вих. № 590/100-08 від 14.01.2008), скерованому на адресу відповідача, позивач приводить розрахунок суми страхового відшкодування та просить ВАТ „СК „Орадон” перерахувати долю відповідальності в розмірі 51161,98грн. Документів, визначених п. 4.3.8. договору № 12/18 про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) від 03.03.2003 та пп..3 п. 16 ковер-ноту № 120-2 ТР від 29.09.2006, позивач за цим листом відповідачу не направив (в даному листі вказано: „Додаток: документи на - листах”, тобто додаток відсутній).

Листів в підтвердження направлення на адресу відповідача пакету документів, визначеного умовами договору та ковер-ноту, позивач суду не представив.

Як вбачається з листа ВАТ „СК „Орадон” за вих. № 11-12/493 від 21.03.2008, документи, які стосуються страхового випадку, він отримав, але встановити дату отримання пакету документів з наявних в справі матеріалів не уявляється можливим за відсутністю листа про направлення таких документів відповідачу.

В цьому ж листі відповідач зазначав про те, що в документах, наданих позивачем, недостатньо інформації для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, тому просив надати додаткову інформацію та документи.

Лист за вих. № 11-12/493 від 21.03.2008 позивач отримав 06.04.2008, про що мається відповідна відмітка на цьому листі.

У відповідь на лист за вих. № 11-12/493 від 21.03.2008 позивач листом без номеру та без дати зазначав про те, що ВАТ „СК „Орадон” зупинила розгляд страхової справи у звязку з недостатністю інформації та документів по спірному страховому випадку. Позивач у вказаному листі надав додаткову інформацію та за цим листом скерував на адресу відповідача додаткові документи. Одночасно, в цьому листі позивач просив відповідача прийняти рішення про виплату частини страхового відшкодування.

Приймаючи до уваги сам факт отримання відповідачем пакету документів про страховий випадок з урахуванням додатково направлених документів, за відсутністю обґрунтованих та документально підтверджених підстав для відмови у виплаті частини страхового відшкодування, з огляду на умови договору про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) № 12/18 від 03.03.2003 та перестрахувального (ретроцесійного) ковер-ноту, у відповідача виник обовязок перерахувати позивачу страхове відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, субєкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобовязання за договором про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) № 12/18 від 03.03.2003 по перерахуванню позивачу страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності в розмірі 51161грн.98коп. не виконав.

На момент прийняття рішення по справі відповідач документів в підтвердження перерахування суми 51161,98грн. не представив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 5.7. договору про співробітництво по перестрахуванню (ретроцесії) № 12/18 від 03.03.2003 закріплює, у випадку недотримання однією із сторін умов, зокрема п. 4.3.8. договору, винна сторона сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Окрім стягнення основного боргу, позивач, з посиланням на п. 5.7. договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення. Пеня нараховувалася на проіндексовану суму заборгованості за період з 14.02.2008 по 30.11.2010 (за 1021 день). Відповідно до розрахунку розмір пені становить 21904грн.69коп.

Суд перевірив розмір пені та період її нарахування на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача у цій частин, оскільки позивачем, по-перше, при розрахунку пені не враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування.

Зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, позивач неправомірно розрахував пеню за 1021 день.

Аналогічної позиції з питання застосування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України додержується Вищий господарський суд України.

По-друге, позивач період прострочення вказує з 14.02.2008, але доказів, з яких можливо вбачити дату направлення на адресу відповідача документів, оговорених в п. 4.3.8. договору, та, відповідно, встановити термін, в який належить перерахувати відповідачем позивачу страхове відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, не надає.

Зазначення позивачем періоду розрахунку пені, починаючи з 14.02.2008, суд не може прийняти, тому як початок періоду прострочення нічим необґрунтований та документально не підтверджений.

У звязку з цим, суд вважає, що приймаючи до уваги неможливість встановити з документів, наявних в справі, дату направлення на адресу відповідача документів, необхідних для виконання останнім свого зобовязання щодо виплати своєї частини страхового відшкодування, за початок періоду нарахування пені слід прийняти 01.05.2008, з огляду на наступне.

Лист за вих. № 11-12/493 від 21.03.2008, з якого вбачається факт отримання відповідачем документів про страховий випадок, позивач отримав 06.04.2008.

Відповідь позивача на лист за вих. № 11-12/493 від 21.03.2008 про надання додаткової інформації та додаткових документів про страховий випадок не містить ані номеру, ані дати.

Враховуючи поштовий перебіг для відповіді позивача на лист за вих. № 11-12/493 від 21.03.2008, приблизної дати отримання відповідачем цього листа та строк, встановлений договором та ковер-нотом для виконання відповідачем зобовязання по виплаті частини страхового відшкодування, початок періоду нарахування пені слід вважати з 01.05.2008, а в силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, по 01.11.2008 (за 185 днів).

По-третє, пеня нарахована не на суму заборгованості, а на суму боргу з урахуванням індексу інфляції (проіндексовану суму заборгованості), що не відповідає вищезазначеним положенням діючого законодавства та умовам договору (пеня нараховується на суму заборгованості).

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню за наступним арифметичним розрахунком суду:

облікова ставка НБУ у період з 30.04.2008 12%; сума заборгованості - 51161,98грн., період розрахунку з 01.05.2008 по 01.11.2008 (за 185 днів); 51161,98грн. * 12%*185днів /365днів * 100% = 3111,77грн.

В частині стягнення пені в сумі 18792грн.92коп. відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю нарахування.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 14.02.2008 по 30.11.2010 (за 1021 день) та індекс інфляції за період лютий 2008р. жовтень 2010р. Відповідно до розрахунку 3% річних складають 6186грн.79коп., індекс інфляції 22562грн.43коп.

Нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму боргу законодавчо закріплено, розміри і періоди нарахування 3% річних та індексу інфляції на правильність розрахунку судом перевірені. Вимоги позивача в цій частині також підлягають частковому задоволенню, у звязку з невірним зазначенням позивачем періоду, з якого починається нарахування 3% річних та індексу інфляції, про що йшлося вище при розгляді питання щодо періоду нарахування пені та її розміру. Також, позивач в порушення положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних нарахував на проіндексовану суму.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції підлягають частковому задоволенню за наступним арифметичним розрахунком суду:

- 3% річних

51161,98грн.*3%* 944дн.(період з 01.05.2008 по 30.11.2010)/365дн.*100%=3969,61грн.

- індекс інфляції

сукупний індекс інфляції за період з травня 2008р. по жовтень 2010р. становить 131,07%;

51161,98грн.*131,07%/100%-51161,98грн.=15896,03грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 2217грн.18коп. та індексу інфляції в сумі 6666грн.40коп. відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю нарахування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 987 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216 218, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 № 85/96-ВР (з змінами), Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 № 755-ІV (з змінами), керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра” м. Одеса до відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Орадон” м. Донецьк про стягнення 101815грн.89коп., у тому числі страхове відшкодування в сумі 51161грн.98коп., пеня в сумі 21904грн.69коп., 3% річних в сумі 6186грн.79коп., індекс інфляції в сумі 22562грн.43коп., задовольнити частково в сумі 74139грн.39коп., у тому числі страхове відшкодування в сумі 51161грн.98коп., пеня в сумі 3111грн.77коп., 3% річних у сумі 3969грн.61коп., індекс інфляції в сумі 15896грн.03коп.

В частині стягнення пені в сумі 18792грн.92коп., 3% річних у сумі 2217грн.18коп. та індексу інфляції в сумі 6666грн.40коп. відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю нарахування.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Орадон” (83100, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 149, код ЄДРПОУ 02306513) на користь приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра” (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, б. 13, код ЄДРПОУ 14288111) страхове відшкодування в сумі 51161грн.98коп., пеню в сумі 3111грн.77коп., 3% річних у сумі 3969грн.61коп., індекс інфляції в сумі 15896грн.03коп., витрати по сплаті держмита в сумі 741грн.42коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 171грн.86коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бойко І.А.

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27