Рішення № 139006763, 10.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5387/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Задорожному А.О.;

за участі представників сторін:

прокурор Євглевський А.В.;

від позивача не з`явився;

від відповідача Щукін О.С.;

від третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська область, Одеський район, м. Біляївка, вул. Костіна, 17) в інтересах держави Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області (67642, Одеська область, Одеський район, село Яськи, вул. Центральна, буд. 78; код ЄДРПОУ 04377894);

до відповідача Приватного підприємства "КАЙМАН-К" (67600, Одеська обл., Одеський район, місто Біляївка, вул.Костіна, буд. 5/1; код ЄДРПОУ 33357122);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

про примусове припинення права власності та зобов`язання вчинити дії,

1. Суть спору.

31.12.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5532/25) Керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області до Приватного підприємства "КАЙМАН-К", в якій прокурор просить суд:

- примусово припинити право власності ПП КАЙМАН-К на земельну ділянку площею 3,5597 га з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1866596551210, номер відомостей про речове право 61647215).

- зобов`язати ПП КАЙМАН-К повернути Яськівській сільській територіальній громаді в особі Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області земельну ділянку площею 3,5597 га з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375 використовується не за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а для видобутку корисних копалин (піску), у зв`язку з чим прокурор вважає, що наявні підстави для примусового припинення права власності ПП КАЙМАН-К та для зобов`язання повернути її Яськівській сільській раді Одеського району Одеської області.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 05.01.2026 було відкрито провадження у справі №916/5387/26 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 02.02.2026 р. об 12:00.

28.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№3333/26).

У судовому засіданні 02.02.2026, за участю прокурора та представника відповідача, судом були встановлені строки на надання відповіді на відзив до 13.02.2026 та для заперечень до 25.02.2026, а також без оформлення окремого процесуального документа, постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.03.2026 о 12:30.

11.02.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№5098/26).

20.02.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№6198/26).

У судовому засіданні 02.03.2026, за участю прокурора та представника відповідача, суд, без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.03.2026 о 12:30.

13.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх.№8992/26).

17.03.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення у справі третьої особи (вх.№9424/26).

У судовому засіданні 19.03.2026, за участю прокурора та представника відповідача, суд, без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.04.2026 о 12:00.

08.04.2026 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи (вх.№12078/26).

08.04.2026 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи (вх.№12105/26).

Ухвалою суду від 09.04.2026 залучено ОСОБА_1 до участі у справі №916/5387/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відкладено підготовче судове засідання на 27.04.2026 р. об 11:00. Запропоновано третій особі надати пояснення щодо позову, оформлені відповідно до вимог ст. 168 ГПК України, у строк до 23.04.2026.

27.04.2026 до суду від третьої особи надійшла заява про продовження строку на подання пояснень, в якому також просить відкласти судове засідання (вх.№14440/26).

У судовому засіданні 27.04.2026, за участю прокурора та представника відповідача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання третьої особи про відкладення та відклав підготовче судове засідання на 18.05.2026 об 11:30.

18.05.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення (вх.№17087/26).

У судове засідання 18.05.2026 з`явився представник прокуратури та відповідача, інші учасники в судове засідання не з`явились, явку уповноважених представників не забезпечили.

У судовому засіданні 18.05.2026, за участю прокурора та представника відповідача, суд, без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.06.2026 о 15:30.

08.06.2026 до суду від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх.№19891/26).

09.06.2026 до суду від прокурора надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№19991/26).

У судовому засіданні 10.06.2026, за участю прокурора та представника відповідача, суд, без оформлення окремого процесуального документа оголосив перерву в розгляді справи по суті до 23.07.2026 о 12:30.

У судовому засіданні 23.07.2026, за участю прокурора та представника відповідача, суд, без оформлення окремого процесуального документа оголосив перерву в розгляді справи по суті до 10.08.2026 о 16:00.

10.08.2026 до суду від відповідача надійшла письмова промова у судових дебатах (вх.№27429/26).

У судовому засіданні 23.07.2026, за участю прокурора та представника відповідача, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі відклав складення повного рішення на строк до 14.08.2026.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Керівника Біляївської окружної прокуратури.

В якості обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що ПП "КАЙМАН-К" є власником земельної ділянки площею 3,5597 га з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375, розташованої на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області.

Прокурор зазначає, що дана земельна ділянка має сільськогосподарське призначення та була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, однак фактично використовується відповідачем не за цільовим призначенням а для видобування корисних копалин (піску).

За твердженнями прокурора, відповідач здійснював видобування піску без отримання передбаченого законодавством спеціального дозволу на користування надрами.

Як вказує прокурор, наведені обставини були встановлені за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019160000000989 від 23.10.2019, а також встановлено факти незаконного видобування корисних копалин на низці земельних ділянок, у тому числі на спірній земельній ділянці. Крім того прокурор зазначає, що проведеною судовою інженерно-екологічною експертизою встановлено, що внаслідок самовільного видобутку піску було знищено верхній (родючий) шар ґрунту, змінено рельєф місцевості та створено значні негативні наслідки для земель сільськогосподарського призначення а розмір заподіяної шкоди визначено у сумі понад 7,5 млн грн.

На думку прокурора такий спосіб використання земельної ділянки суперечить її цільовому призначенню та вимогам земельного і природоохоронного законодавства. Власник земельної ділянки не може використовувати право власності на власний розсуд, якщо це завдає шкоди правам інших осіб, інтересам суспільства, погіршує екологічну ситуацію або природні якості землі. Водночас власники та землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням, дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля та не допускати погіршення стану земель.

За твердженнями прокурора використання відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення для видобування піску без належних правових підстав порушує одночасно вимоги земельного законодавства та законодавства про надра.

Прокурор вважає, що встановлені порушення є достатньою підставою для припинення права власності та права користування спірною земельною ділянкою у судовому порядку. Земельне законодавство прямо передбачає можливість примусового припинення прав на земельну ділянку у разі використання її не за цільовим призначенням.

Крім того прокурор зазначає, що оскільки станом на момент розгляду справи, саме ПП "КАЙМАН-К" є власником спірної земельної ділянки, та використовує її не за цільовим призначенням, а саме для видобутку корисних копалин (піску), наявні підстави для примусового припинення права власності ПП "КАЙМАН-К" на земельну ділянку та зобов`язання її повернути Яськівській сільській раді Одеського району Одеської області.

Окремо прокурор вказує, що необхідність представництва інтересів держави прокурором у даному випадку зумовлена тим, що Яськівська сільська рада, будучи уповноваженим органом щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності та будучи обізнаною про допущені відповідачем порушення, самостійних заходів для захисту відповідних інтересів не вжила та нездійснення компетентним органом належного захисту інтересів держави стало підставою для звернення прокурора до суду в порядку представництва.

Отже, з огляду на встановлене нецільове використання земельної ділянки, самовільне видобування піску без спеціального дозволу, істотне пошкодження земель та родючого шару ґрунту, заподіяння значної шкоди, а також необхідність забезпечення охорони земель і надр та захисту суспільного інтересу, наявні передбачені законом підстави для примусового припинення права власності ПП «КАЙМАН-К» на спірну земельну ділянку та її повернення Яськівській сільській територіальній громаді. Саме такий спосіб захисту відповідає характеру допущеного порушення та є ефективним для відновлення порушених інтересів держави.

3.2. Аргументи Приватного підприємства "КАЙМАН-К".

В якості заперечень проти позовних вимог відповідач вказує, що набув право власності на земельну ділянку лише 25.09.2025 та з моменту набуття права власності не здійснював на ній господарської діяльності чи видобування корисних копалин, та будь-яка інші господарська діяльність не здійснюється на земельній ділянці з 2017 року.

Відповідач вказує, що станом на момент розгляду справи відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили та яким було б встановлено факт нецільового використання спірної земельної ділянки саме ПП "КАЙМАН-К", тоді як кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , якому інкримінується організація незаконного видобування піску, перебуває на розгляді в суді, а сам ОСОБА_1 вини не визнає. У зв`язку з чим відповідач вважає, що твердження про незаконне використання земельної ділянки не можуть вважатися остаточно встановленими обставинами.

Крім того ПП «КАЙМАН-К» заперечує свою причетність до можливого нецільового використання земельної ділянки попереднім власником та вважає, що наслідки можливих порушень попереднього власника не можуть автоматично покладатися на нового власника.

ПП «КАЙМАН-К» також стверджує, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах чинного спеціального дозволу на користування надрами №6292 від 08.11.2018.

При цьому ПП «КАЙМАН-К» зазначає, що за спеціальним дозволом належно сплачувало рентну плату за користування надрами та видобування піску і піщано-галькового матеріалу. Водночас відповідач стверджує, що після набуття земельної ділянки у власність видобування на ній фактично не здійснювалося.

Також відповідач вказує, що після набуття земельної ділянки, ПП «КАЙМАН-К" розпочало необхідні підготовчі заходи для законного використання земельної ділянки відповідно до спеціального дозволу, а саме зверталося до Яськівської сільської ради із заявами щодо розроблення проєкту землеустрою зі зняття та перенесення родючого шару ґрунту, рекультивації порушених земель та зміни цільового призначення земельної ділянки. Таким чином, відповідач позиціонує себе як добросовісного власника, який має намір привести використання земельної ділянки у відповідність до вимог земельного та надрового законодавства та за власний рахунок здійснити необхідні заходи з її відновлення.

Відповідач ставить під сумнів належність, допустимість та актуальність доказів, на які посилається прокуратура, оскільки матеріали кримінального провадження складені у 2020 2021 роках, та стосуються обставин, що мали місце задовго до набуття ПП «КАЙМАН-К» права власності у 2025 році, а тому не можуть самі по собі підтверджувати порушення з боку нинішнього власника.

Окремо відповідач заперечує проти застосування до нього правових наслідків можливих порушень попереднього власника та наголошує, що підставою позову є саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, однак з моменту набуття права власності ним такого порушення не допускалося. Отже, на думку відповідача, відсутній необхідний причинний зв`язок між поведінкою ПП «КАЙМАН-К» та порушенням, на яке посилається прокуратура.

Відповідач зазначає, що прокурор має довести не лише наявність порушення державних інтересів, а й необхідність їх захисту саме прокурором та бездіяльність компетентного органу. На думку ПП «КАЙМАН-К», Яськівська сільська рада як уповноважений орган повинна була самостійно здійснювати захист відповідних інтересів, а матеріали справи не підтверджують належним чином наявності виняткових обставин, які б виправдовували втручання прокуратури.

Також відповідач посилається на пропуск позивачем позовної давності, оскільки на його думку, органи прокуратури та Яськівська сільська рада могли знати про можливе нецільове використання земельної ділянки ще у 2017 році, а тому звернення до суду 31 грудня 2025 року відбулося після спливу загального трирічного строку позовної давності. У зв`язку з цим відповідач просить суд встановити момент, з якого розпочався перебіг позовної давності, та застосувати наслідки її пропуску.

Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

3.3. Аргументи ОСОБА_1 .

У поясненнях по суті спору третя особа вказує, що прокурором не надано доказів нецільового використання ПП "КАЙМАН-К" земельної ділянки, то обраний у цій справі спосіб захисту прав позивача є неефективним.

Також третя особа зазначає, що у межах розгляду даної справи нецільове використання земельної ділянки ПП «КАЙМАН-К» з боку не доведено, ПП «КАМАЙН-К», як поточний власник спірної земельної ділянки здійснює її добросовісне використання без порушення цільового призначення тому вимоги про припинення права власності на спірну земельну ділянку та її повернення до територіальної громади не можуть бути задоволені.

Крім цього ОСОБА_1 вважає, що прокурором не наведено обставин того, що внаслідок набуття у власність та використання ПП «КАЙМАН-К» спірної земельної ділянки завдано шкоди захищуваних суспільних інтересів, забезпечення яких визначалось у позовній заяві легітимною метою позбавлення ПП «КАЙМАН-К» права власності.

Враховуючи викладене третя особа просить суд відмовити повністю у задоволенні позову.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД №075208, виданого Одеською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №535/2004 від 19.07.2004, ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 3,5597 га, що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, Яськівська тг, кадастровий номер 5121085600:01:001:0375 (т.1, а.с.31-32).

У матеріалах справи наявна копія спеціального дозволу на користування надрами №6292 від 08.11.2018, мета користування надрами - видобування піщано-галькових порід та піску придатних після збагачення для улаштування шарів дорожнього полотна, як компонент в`яжучий для виробництва щільних силікатних бетонів та для дорожнього будівництва, а також для благоустрою, рекультивації та планування, назва родовища Біляївське родовище ділянка Центральна, місцезнаходження Одеська область, Біляївський район, прив`язка на місцевості 0,5 км на північний захід від м. Біляївка, 3,2 км на схід від с. Яськи, вид корисної копалини піщано-галькові породи, піски, власник - ПП "КАЙМАН-К", строк дії спеціального дозволу 20 років (т.1, а.с.148-149).

За твердженнями прокурора Одеською обласною прокуратурою здійснювалось процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12019160000000989 від 23.10.2019, за результатами чого 30.06.2021 скеровано до Біляївського районного суду Одеської області обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПП «КАЙМАН-К», організував незаконне видобування корисних копалин (піску) за межами дії отриманого згаданим підприємством спеціального дозволу на користування надрами, а саме на суміжних земельних ділянках сільськогосподарського призначення, зокрема земельна ділянка кадастровим номером 5121085600:01:001:0375.

Згідно висновку експерта №10462/21-48 від 23.04.2021 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12019160000000989, в результаті самовільного видобутку піску будівельного в об`ємі 94744,00 м.куб за межами спеціального дозволу на користування надрами на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5121085600:01:001:0828; 5121085600:01:001:0375; 5121085600:01:001:0374; 5121085600:01:001:0355; 5121085600:01:001:0385; 5121085600:01:001:0354; 5121085600:01:001:0353; 5121085600:01:001:0362; 5121085600:01:001:0361; 5121085600:01:001:0829, які розташовані в межах Ясківської сільської ради Біляївського району Одеської області, заподіяні збитки в розмірі 75 175 953,21 грн.

Також відповідно до зазначеного висновку експерта, внаслідок вищевказаного самовільного видобутку піску відбулися значні негативні зміни рельєфу місцевості та ґрунтового покриву, у тому числі, на значній площі знищено верхній (родючий) шар ґрунту, створена загроза водної ерозії та зсуву ґрунту, виникла необхідність у виведенні земель, досліджуваних земельних ділянок, з сільськогосподарського обороту. Зсувонебезпечні ділянки кар`єру становлять загрозу для життя та здорових людей (т.1, а.с.56-65).

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 18.07.2025 посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Шустовою Н.С. та зареєстровано в реєстрі №427, ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 5121085600:01:001:0375), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 3,5597 га, з них: 3,5597 га - 05 рілля. Одеський р-н Одеської обл. утворено згідно з Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" № 807-ІХ від 17.07.2020 р. Цільове призначення земельної ділянки: категорія земель призначення, вид цільового призначення земельної ділянки 01.01 для ведення товарного землі сільськогосподарського виробництва. Опис меж земельної ділянки згідно з кадастровим планом, який є додатком до витягу з Державного земельного № HB-9970191742025 від 09.07.2025 р., створеного за допомогою програмного кадастру забезпечення Державного земельного кадастру: від А до Б (32,34 + 8,91 + 275,02 +77,89 + +66.21 + 43,52) землі Яськівської сільської ради, від Б до В (73,45) - землі гр. ОСОБА_3 , від В до Г (24,2) землі гр. ОСОБА_4 , від Г до А (461,13) землі гр. ОСОБА_5 .

Відповідно до п.5 та 6 Договору купівлі-продажу, продаж вчинено за 109 500,00 грн, які Продавець, одержав від Покупця повністю до підписання цього договору у безготівковому розрахунку, що підтверджується платіжними Інструкціями №307296 від 17.07.2025, №326026 від 18.07.2025. Розрахунок за продане майно зроблено з Продавцем повністю, у зв`язку з чим він (вона) не має до Покупця ніяких матеріальних претензій.

На купівлю зазначеного в цьому договорі майна використані кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Договір посвідчується за згодою дружини Покупця ОСОБА_6 (т.1, а.с.43-48).

Рішенням №07/10 Єдиного учасника та власника ПП "КАЙМАН-К" від 07.10.2025, вирішено збільшити статутний капітал ПП "КАЙМАН-К" за рахунок внесення додаткового негрошового вкладу (внеску) власника (учасника) ОСОБА_7 а саме, за рахунок внесення до статутного капіталу ПП "КАЙМАН-К" об`єкту нерухомого майна, які належать ОСОБА_7 , зокрема, земельної ділянки, площею 3,5597 га, що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, Яськівська тг, кадастровий номер 5121085600:01:001:0375, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1866596551210, загальною вартістю 110 000,00 грн (т.1, а.с.144-147).

Згідно з Актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП "КАЙМАН-К" від 19.09.2025, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на виконання рішення №19/09 Єдиного учасника та власника ПП "КАЙМАН-К" від 19.09.2025, передали до статутного капіталу ПП "КАЙМАН-К" негрошовий вклад нерухоме майно що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя, зокрема, земельну ділянку площею 3,5597 га, місце розташування Одеська область, Одеський район, Яськівська ТГ, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5121085600:01:001:0375 (т.1, а.с.33-38).

У матеріалах справи наявна копія протоколу №1 проведення перевірки набувача земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 19.09.2025 складеного приватним нотаріусом Харитонюк Т.А. ПП "КАЙМАН-К", як набувач, відповідає вимогам визначеним ст. 130 Земельного кодексу України та може набути право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375, площею 3,5597 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с.39-42).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №453682890 від 26.11.2025, 19.09.2025 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А. проведено державну реєстрацію права власності ПП "КАЙМАН-К" на земельну ділянку з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375 площею 3,5597 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1866596551210, рішення про державну реєстрацію індексний номер 81036190 (т.1, а.с. 24-29).

У відповідь на лист Біляївської окружної прокуратури №56-3736ВИХ-25 від 10.12.2025, ФОП Сокур Є.Ю. надав схеми накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375 на площу кар`єру (т.1, а.с.84-90).

Листом за №56-33-6ВИХ-25 від 31.10.2025 Біляївська окружна прокуратура, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомила Яськівську сільську раду Одеського району Одеської області про обставини використання земельних ділянок з порушення цільового призначення, з метою вжиття відповідних заходів направлених на реальний захист та поновлення інтересів держави, а також до 31.10.2024 просила надати до прокуратури інформацію про вжиті заходи реагування, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідними позовами до осіб власників земельних ділянок про припинення права власності на земельні ділянки або намір вжити такі заходи (т.1. а.с.91-95).

У відповідь на даний лист прокуратури Яськівська сільська рада Одеського району Одеської області листом за №05-13-08/49 від 07.11.2025 повідомила прокуратуру, що сільська рада не зверталася до суду з приводу припинення права власності, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375 (т.1, а.с.96).

Біляївська окружна прокуратура листом за №56-4016ВИХ-25 від 22.12.2025 повідомила в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Яськівську сільську раду, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області д ПП "КАЙМАН-К" про примусове припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375, площею 3,5597 га (т.1, а.с.97).

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Встановлена Законом України «Про прокуратуру» умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК.

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження із здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Господарський суд вказує, що оскільки спірна земельна ділянка розташована на території Яськівської сільської територіальної громади та перед вибуттям у приватну власність іншим особам, а згодом і відповідача, перебувала у складі земель комунальної власності, саме Яськівська сільська рада наділена повноваженнями щодо розпорядженням такими земельними ділянками.

Таким чином, саме на Яськівську селищну раду Одеського району Одеської області покладається обов`язок здійснення захисту інтересів територіальної громади, а саме щодо відновлення порушення порядку використання земель які розташовані на території громади.

Однак, при зверненні із позовом до суду Біляївська окружна прокуратура листом за №56-33-6ВИХ-25 від 31.10.2025 зверталася до Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області та повідомляла про обставини порушення ПП "КАЙМАН-К" положень земельного законодавства в частині цільового використання земельної ділянки та просила надати до прокуратури інформацію про вжиті заходи реагування, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідними позовами до осіб власників земельних ділянок про припинення права власності на земельні ділянки або намір вжити такі заходи (т.1. а.с.91-95).

Водночас на даний лист Яськівська сільська рада повідомила про те, що рада не зверталася до суду з приводу припинення права власності, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375 (т.1, а.с.96).

У зв`язку з чим Біляївська окружна прокуратура в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Яськівську сільську раду, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області до ПП "КАЙМАН-К" про примусове припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375, площею 3,5597 га (т.1, а.с.97).

Таким чином з досліджених фактичних обставин справи, судом встановлено, що прокурор у даній справі, відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України, ст.53 Господарського процесуального кодексу України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Щодо суті позовних вимог.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту. Тому закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення, які визначено у статті 346 ЦК України.

Наведений у частині першій статті 346 ЦК України, перелік підстав припинення права власності не є вичерпним, оскільки в частині другій цієї статті зазначено, що право власності може бути припинене також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Частиною 1 ст. 319 та ч. ч. 1-3 ст. 321 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

За змістом абз. 2 ч. 2 та ч. 4 ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до статті 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Так у позовній заяві прокурор зазначає, що у зв`язку з нецільовим використанням ПП "КАЙМАН-К", як власником, земельної ділянки площею 3,5597 га, розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, Яськівська тг, кадастровий номер 5121085600:01:001:0375, вимушений був звертатися до суду із даним позовом про припинення права власності що є належним способом захисту прав територіальної громади на землю.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання земель за цільовим призначенням, а порушення цього обов`язку тягне наслідки за ст. 143 ЗК України.

Пунктом а ч.1 ст.143 ЗК України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Аналогічний обов`язок визначений в абзаці 10 статті 35 Закону України "Про охорону земель".

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання.

Як було встановлено судом спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375 має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 14.07.2020 у справі №916/1998/19 цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 власники земельної ділянки зобов`язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання. Такий обов`язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки.

Юридичний зміст поняття "Використання за не цільовим призначенням" застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення.

Як вже було зазначено судом, пунктом а) статті 143 Земельного кодексу України, на який прокурор посилається обґрунтовуючи свої вимоги, визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку як права власності, так і права користування нею. У разі використання власником земельної ділянки не за цільовим призначенням ефективним способом захисту інтересу держави є заявлена на підставі пункту «а» частини першої статті 143 ЗК України вимога про припинення права власності на спірну земельну ділянку. Задоволення цієї вимоги має наслідком виникнення у відповідача обов`язку повернути спірну земельну ділянку.

Як встановлено матеріалами справи ПП "КАЙМАН-К" є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5121085600:01:001:0375, у зв`язку з внесенням учасником підприємства ОСОБА_1 земельної ділянки в якості частки до статутного капіталу.

У свою чергу ОСОБА_1 набув права власності на підставі Договору купівлі-продажу від 18.07.2025 посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Шустовою Н.С. та зареєстровано в реєстрі №427.

Між тим, фактичними обставинами, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги є те, що в рамках кримінального провадження №12019160000000989 від 23.10.2019 яке було відкрито за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України, встановлено факт видобування відповідачем піску на спірній земельній ділянці без отримання передбаченого законодавством спеціального дозволу на користування надрами, у зв`язку з таким самовільним видобутком піску було знищено верхній (родючий) шар ґрунту, змінено рельєф місцевості та створено значні негативні наслідки для земель сільськогосподарського призначення а розмір заподіяної шкоди визначено у сумі понад 7,5 млн грн. Також прокурор вказує, що у зв`язку з викладеним, 30.06.2021 Одеською обласною прокуратурою скеровано до Біляївського районного суду Одеської області обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , як посадової особи підприємства, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України.

Відповідно до наведених обставин вказані протиправні дії щодо використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням вже були вчинені станом на 23.10.2019.

Водночас прокурором не надано до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу вчинення таких дій відповідачем, як власником спірної земельної ділянки, з моменту набуття ним права власності на неї, тобто з 19.09.2025, коли земельну ділянку було внесено в якості внеску учасника ОСОБА_1 до статутного капіталу ПП "КАЙМАН-К".

Також суд зазначає що матеріали справи не містять доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача у зв`язку з вчиненням ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України, після набуття ним права власності.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року №2-р/2017).

Отже суд зауважує, що звертаючись з даним позовом прокурор фактично намагається притягнути відповідача до відповідальності двічі, у 23.10.2019 та шляхом подання даного позову.

За твердженнями прокурора використання спірної земельної ділянки відповідачем не за її цільовим призначенням мало місце в той час коли земельна ділянка перебувала у користуванні ПП "КАЙМАН-К" та у власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД №075208.

Водночас матеріали справи не містять доказів вжиття заходів з метою припинення права власності ОСОБА_2 або права користування ПП "КАЙМАН-К" в період, під час якого, за твердженнями прокурора було допущено нецільове використання земельної ділянки.

Між тим порушене кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 свідчить що за вчинення відповідного правопорушення по відношенню до останнього було вжито відповідних заходів.

Таким чином суд вважає, що посилання прокурора на фактичне використання відповідачем земельної ділянки не за її цільовим призначенням до моменту набуття ним права власності не неї, не може бути підставою для припинення такого права ПП "КАЙМАН-К" після його набуття, на підставі п. а) ст. 143 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи прокурора про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, як на підставу примусового припинення права власності згідно пункту а) ч.1 статті 143 ЗК України, є необґрунтованими, такими що ґрунтуються на довільному тлумаченні прокурором норм права, та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом, вказаного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 25.10.2023 у справі №902/567/21.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Верховний Суд у постанові 25.06.2020 по справі №924/233/18, дійшов висновку, що згідно положень статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Вказану правову позицію також було застосовано в постанові КГС ВС від 17.04.2024 року по справі № 910/18677/23, постанові КГС ВС від 13.03.2024 по справі № 906/91/20, постанові КГС ВС від 24.07.2024 року по справі 910/1869/23, постанові КГС ВС 03.09.2024 року по справі 910/2127/24.

Тому інші доводи сторін, що викладені в заявах по суті спору, суд не бере до уваги, оскільки вони висновків, яких суд дійшов за результатом розгляду справи, не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову Керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області до Приватного підприємства "КАЙМАН-К" про примусове припинення права власності та зобов`язання повернути земельну ділянку, в повному обсязі, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Приймаючи до уваги відмову судом у позові у повному обсязі, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 14 серпня 2026 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська