Ухвала суду № 139005784, 10.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 243/9639/21

Провадження №4-с/552/32/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

розглянувши справу за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області, стягувач Акціонерне товариство «А-Банк», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Полтави зі скаргою на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області.

У своїй скарзі зазначила, що 06 липня 2026 року заступником начальника Олександрівського відділу ДВС Воронцовою Г. О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81389437.

Провадження відкрито на підставі Виконавчого листа № 243/9639/21, виданого Слов`янським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з неї заборгованості у сумі 16 624,04 грн на користь АТ «Акцент-Банк». Загальна сума стягнення з урахуванням витрат ДВС становить 18 536,44 грн.

На підставі вказаної постанови було накладено арешт на всі її банківські рахунки та здійснено примусове списання грошових коштів у розмірі 12400,00 грн з рахунку в АТ «Ощадбанк», які є цільовою державною допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам (ВПО) за 2023 рік.

Зазначені дії та рішення державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження скаржник вважає повністю незаконними, оскільки виконавче провадження відкрито за виконавчим документом, строк пред`явлення до виконання якого стягувачем пропущено.

Крім того, стягнення за рахунок соціальних коштів ВПО вважає незаконним, оскільки на період дії воєнного стану в Україні, звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що надходять як допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, суворо заборонено законом. Оскільки кошти накопичилися виключно через обмеження картки банком на час заміни її паспорта, вони не втратили свого соціального цільового призначення.

Тому скаржник просила суд:

поновити строк на подання скарги на рішення та дії державного виконавця, як такий, що пропущений з поважних причин;

визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Олександрівського відділу ДВС Воронцової Г.О. від 06.07.2026 року про відкриття виконавчого провадження № 81389437;

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення арешту на кошти боржника від 06.07.2026 року в межах ВП № 81389437;

зобов`язати Олександрівський відділ ДВС негайно зняти арешт з рахунку в АТ Ощадбанк та повернути безпідставно списані кошти соціальної допомоги ВПО в розмірі 12400 грн.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 21.05.2026 № «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» з 1 червня 2026 року змінено територіальну підсудність судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Київського районного суду міста Полтави.

Скарга ОСОБА_1 надійшла до Київського районного суду м.Полтави 28.07.2026, тому вона підсудна даному суду.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2026 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Державний виконавець, представник стягувача та боржник в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка сторін виконавчого провадження та виконавця не перешкоджає розгляду скарги, суд вважає за можливе провести розгляд скарги за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились, на підставі наданих до суду доказів та матеріалів виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали скарги та виконавчого провадження, суд приходить до наступних висновків.

Як вставлено судом, постановою заступника начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Воронцової Г.О. від 06.07.2026 року відкрито виконавче провадження № 81389437 на підставі виконавчого листа № 243/9639/21, виданого 18.05.2026 Слов`янським міськрайонним судом Донецької області про стягнення заборгованості у сумі 16624,04 грн. з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (а.с. 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як вставлено судом, постановою державного виконавця від 06.07.2026 виконавче провадження відкрито з виконавчим документом, виданим 18 травня 2026 року.

Проте, як зазначено у виконавчому листі, рішення, за яким він виданий, набрало законної сили 02.11.2021 року.

І, як зазначено у виконавчому листі, строк його пред`явлення до виконання до 03.11.2024 року (а.с. 40).

В той же час, згідно пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином після оголошення в Україні воєнного стану, тобто 24 лютого 2022 року, строк пред`явлення виконавчого листа №243/9639/21 до виконання було перервано, і його перебіг відновиться після припинення або скасування воєнного стану.

Тому на час відкриття виконавчого провадження строк пред`явлення виконавчого документа до виконання триває, та не є пропущеним.

У зв`язку з цим є помилковим твердження скаржника про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, строк пред`явлення якого до виконання сплинув.

З цих підстав не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про арешт коштів боржника, що винесена у такому виконавчому провадженні.

Крім того, щодо постанови про арешт коштів боржника, суд встановив наступне.

Встановлено, що постановою заступника начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Воронцової Г.О. від 06.07.2026 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 18536,44 грн (а.с.4).

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст.ст. 2,18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Встановлено, що зазначене судове рішення боржником ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює саме обов`язок, а не право державного виконавця, відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до норм ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до норм п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати заходи примусового виконання, для чого має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

В силу абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Жодні інші заборони законом не визначені.

Отже, наведені норми Закону не містять заборони накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківському рахунку боржника, на який зараховується заробітна плата боржника, пенсія або кошти соціальної допомоги.

Як встановлено судом, постановою заступника начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Воронцової Г.О. від 06.07.2026 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 18536,44 грн (а.с.4).

Вказуючи на неправомірність дій державного виконавця щодо арешту грошових коштів, розміщених на її рахунку, скаржник вказує, що на вказаний рахунок вона одержувала цільову державну допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам (ВПО) за 2023 рік, і арештовані на рахунку та списані кошти і є коштами такої допомоги.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в статті 48 Закону № 1404-VIII, так звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках, перелік яких наведено в ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII.

При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162, поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Воронцової Г.О. від 06.07.2026 року накладено арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках, відкритих в банківських установах на ім`я ОСОБА_1 , в тому числі грошові кошти, які розміщені на рахунках в АТ «Ощадбанк».

При цьому, державний виконавець визначив банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на кошти боржника на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Здійснюючи виконання постанови державного виконавця від 06.07.2026 року та виконуючи покладений на нього обов`язок щодо визначення статусу рахунку боржника, АТ «Ощадбанк» вважав за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.

Правомірність накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника неодноразово була предметом розгляду Верховного Суду.

Так, згідно постанови від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20) Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Суд відхиляє доводи скаржника щодо неправомірного звернення виконавцем стягнення на кошти соціальної допомоги.

Відповідно до п.3 ст.10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Але накладення арешту на рахунок боржника, в тому числі на той, на який зараховувалась соціальна допомога внутрішньо переміщеним особам, не є зверненням стягнення на кошти такої допомоги в значенні Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Згідно частини 3 цієї статті п ро звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Оскаржувана постанова про арешт коштів боржника не є постановою про звернення стягнення на кошти соціальної допомоги боржника.

На підставі викладеного судом встановлено, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти прийнята на підставі та в межах повноважень, наданих державному виконавцеві, з метою реального виконання судового рішення, тому суд приходить до висновку, що таке рішення є правомірним, а вимоги скаржника про скасування арешту є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З цих же підстав не підлягає задоволенню і вимога про повернення як безпідставно списаних коштів соціальної допомоги ВПО в розмірі 12400 грн.

Враховуючи, що ухвалою суду від 20 липня 2026 року скарга ОСОБА_2 , яка була подана у встановлений законом строк, була повернута, а після одержання копії вказаної ухвали скаржник невідкладно звернулась з новою скаргою, яка відповідає вимогам закону, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення їй строку на оскарження постанов виконавця від 06.07.2026.

Але за результатами розгляду скарги по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення зі скаргою на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області як такий, що пропущений з поважних причин.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали складено 10.08.2026.

Головуючий О.А.Самсонова