Рішення № 139005568, 14.08.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

14.08.2026 Справа №: 518/290/26 Провадження № 2/518/370/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Гуржій А.В.,

за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі позивач, ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71916272.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 30 днів з 07 серпня 2025 року по 05 вересня 2025 року, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,250 % на день, яка нараховується на залишок заборгованості за тілом кредиту. Умовами договору також передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 1 800,00 грн, а у разі порушення строків повернення кредиту нарахування 4 % на день за понадстрокове користування кредитом.

Договір кредиту підписано відповідачем в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, що підтверджується наданими позивачем договором кредиту та довідкою про ідентифікацію.

16.09. 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 16/09/25.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 23/12/25-02 від 23.12.2025 року до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 71916272 від 07.08.2025 року.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованість відповідача за договором кредиту станом на 20.01.2026 року становить 20 460,00 грн, з яких: 12 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 900,00 грн заборгованість за процентами; 1 800,00 грн заборгованість за комісією; 0,00 грн пеня/неустойка; 5 760,00 грн проценти, нараховані за понадстрокове користування кредитом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором кредиту, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 20 460,00 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Витребувано з АТ «Універсал Банк» відомості, що становлять банківську таємницю.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим у порядку ст.187 ЦПК України.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подала. Разом із тим, відповідач подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Фактичні обставини справи.

Судом установлено, що 07.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71916272.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 30 днів з 07 серпня 2025 року по 05 вересня 2025 року, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,250 % на день, що нараховується на залишок заборгованості за тілом кредиту.

На підтвердження укладення договору позивачем надано договір про надання коштів у кредит № 71916272 від 07 серпня 2025 року та довідку про ідентифікацію, згідно з якою договір підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією № d2371ae3-eceb-4770-9cdc-96630abeb3be від 07 серпня 2025 року, листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 23/12/25-24445 від 23 грудня 2025 року та довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» № КД-000024808 від 07 січня 2026 року.

16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 16/09/25.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 23/12/25-02 від 23.12.2025 року ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів у кредит № 71916272 від 07.08.2025 року.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованість відповідача за договором кредиту становить 20 460,00 грн, з яких: 12 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 900,00 грн заборгованість за процентами, 1 800,00 грн заборгованість за комісією та 5760,00 грн проценти, нараховані за понадстрокове користування кредитом.

Доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів або погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Положенням частини 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Згідно зі статтями 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, 17.04.2026 року АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду надало лист від 20.03.2026 року №БТ/Е-14128, яким підтверджено факт того, що на ім`я відповідача емітовано картку, з якої вбачається, що за період 07.08.2025 року по 10.08.2025 року на картковий рахунок відповідача був зарахований переказ на суму 12000,00 гривень.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується укладення між відповідачем та первісним кредитором договору кредиту № 71916272 від 07.08.2025 а також факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 12000,00 грн.

Також судом встановлено, що право вимоги за вказаним договором кредиту перейшло до позивача на підставі договору факторингу та відповідного реєстру прав вимоги.

Щодо нарахування платежів за комісією в розмірі 1800,00 грн..

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме додаткові банківські послуги фактично надавалися відповідачу, за які нараховано відповідну комісію, у чому полягала їх суть, обсяг та періодичність.

Суд враховує, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» споживач зобов`язаний сплачувати лише ті платежі, які прямо передбачені законом та погоджені сторонами як плата за конкретну послугу.

За змістом частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно повідомляти йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір здійснених платежів, надавати виписки з рахунку та іншу інформацію щодо кредиту.

Таким чином, дії фінансової установи щодо супроводження кредиту, ведення обліку заборгованості, надання інформації про стан кредиту та адміністрування договору є обов`язком банку, який здійснюється у власних інтересах кредитодавця та не може бути окремою платною послугою для позичальника.

Положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Вказаний висновок сформовано у постанові КЦС/ВС від 31.07.2025 за результатами розгляду справи № 199/441/21.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, у постанові КЦС/ВС від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, умови договору щодо сплати комісії за дії, які банк здійснює на власну користь або на виконання власних обов`язків, є нікчемними.

Позивачем не доведено, що нарахована комісія є платою саме за окрему та самостійну послугу, замовлену відповідачем, а не способом додаткового збільшення вартості кредиту.

Судом встановлено, що умова кредитного договору щодо нарахування комісії за видачу кредиту є нікчемною, оскільки не підтверджує надання відповідачу окремої, самостійної фінансової послуги та фактично стосується дій кредитодавця з виконання власних обов`язків щодо супроводження кредиту.

Щодо вимоги про стягнення 5 760,00 грн процентів, нарахованих за понадстрокове користування кредитом, суд зазначає таке.

Відповідно до умов договору кредит було надано відповідачу строком до 05.09.2025. Після спливу визначеного договором строку кредитування кредитодавець не має права продовжувати нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом за межами строку кредитування.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 5 760,00 грн процентів, нарахованих за понадстрокове користування кредитом, задоволенню не підлягає.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 12 000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 900,00 грн, оскільки зазначені суми передбачені умовами договору та підтверджуються наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту в загальному розмірі 12 900,00 грн, яка складається з: 12 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 900,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 20 460,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 12 900,00 грн.

Таким чином, позов задоволено на 63,05 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 678,53 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пункту 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 року витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, чинним законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, витяг з Акта № 6-ДІЛ від 08.01.2026 про приймання-передачу наданої правничої допомоги, витяг з Акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, а також ордер на надання правничої допомоги.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500,00 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором № 71916272 у розмірі 12 900 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1678 грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова буд. 31/33, оф. 40/3, код ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Гуржій