Рішення № 13900490, 21.02.2011, Господарський суд Чернігівської області

21.02.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру,20

Іменем України

РІШЕННЯ

17.02.11. Справа № 15/171/21.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛТ Лізинг», 02100, м. Київ, вул. Краківська, 11 а.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Суратон», 14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 63.

Про повернення майна.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: Станицький О.В., дов. від 30.11.10.

Від відповідача: Трачук Ю.В., дов. від 24.11.10.

С У Т Ь С П О Р У:

Заявлено позов про зобов»язання відповідача повернути позивачу чотирьохопорний електричний навантажувач Nichiyu моделі FB15Р-75ВС-500М за зазначеними у позові технічними характеристиками, а також талон про проходження державного технічного огляду, номерний знак Т 5423 КІ, свідоцтво про реєстрацію технологічного ТЗ КІ № 063163 видане 30.10.08, технічний паспорт, керівництво для оператора електронавантажувача, комплект ключів 2 шт.

У судовому засіданні представник позивача уточнив свої вимоги і просить повернути об»єкт лізингу у задовільному стані відповідно до п.10.1 договору, стягнути з відповідача 2000 грн. сплачених ним за договором №10 від 20.11.10 про надання правової допомоги в якості судових витрат на послуги адвоката.

Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що об»єкт оренди за двома договорами один і той самий, сума сплачених лізингових платежів значно перевищує вартість об»єкта оренди, договори оперативного лізингу укладено у результаті зловмисної домовленості позивача та директора відповідача Клевченкова А.В., ці договори суперечать вимогам законодавства і мають бути визнані недійсними.

У судовому засіданні 10.02.11 представник відповідача звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв»язку із тим, що сторонами ведуться переговори щодо укладення мирової угоди.

Судом клопотання про відкладення розгляду справи відхиляється, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження заявленого клопотання, заявлена відповідачем обставина не є перешкодою для розгляду справи по суті зважаючи на можливість укладення мирової угоди у процесі виконання судового рішення у відповідності до ч.4 ст.121 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

05.11.09 між сторонами укладено договір оперативного лізингу (оренди) №032-лс предметом якого є надання Лізингодавцем (Позивачем) у користування Лізингоодержувачу (Відповідачу) навантажувача Nichiyu на строк 12 місяців.

У цьому договорі сторонами погоджено, що об»єкт лізингу є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії договору і після його закінчення підлягає поверненню Лізингодавцю; Лізингоодержувач зобов»язаний у разі припинення дії договору повернути об»єкт лізингу з усіма складовими його частинами, документами та іншими при належностями, отриманими згідно підписаного сторонами акту прийому-передачі, в придатному для експлуатації стані і з урахуванням нормального зносу, який виник протягом дії договору; передача об»єкта лізингу відбувається за актом приймання-передачі, який підписується зацікавленими сторонами і затверджується директором ТОВ «СЛТ Лізинг»; договір припиняє свою дію 04.11.10 (пп. 4.3, 5.1.7, 10.1, 10.2, 14.2 договору).

Представниками сторін підписані додатки 1-3 до договору щодо найменування та кількості об»єкта лізингу, сум та дати здійснення лізингових платежів, гарантійних умов експлуатації об»єкта лізингу.

За актом приймання-передачі від 05.11.09 позивач передав а відповідач прийняв чотирьохопорний електричний навантажувач Nichiyu моделі FB15Р-75ВС-500М за зазначеними у акті технічними характеристиками, а також талон про проходження державного технічного огляду, номерний знак Т 5423 КІ, свідоцтво про реєстрацію технологічного ТЗ КІ № 063163 видане 30.10.08, технічний паспорт, керівництво для оператора електронавантажувача, комплект ключів 2 шт.

Договірні відносини між сторонами підтверджуються також і наданими копіями банківських виписок, платіжних доручень про оплату відповідачем лізингових платежів.

Належність позивачу об»єкту лізингу підтверджується договором поставки №0908/11-01 від 11.09.08 з специфікацією до нього та акта приймання-передачі від 05.11.08

Листом від 25.10.10 за №20 позивач звернувся до відповідача з пропозицією повернути до 09.11.10 об»єкт лізингу за зазначеною у листі адресою.

Лист відправлено відповідачу 25.10.10 і отримано представником останнього 29.10.10?що підтверджується копіями фіскального чека та повідомлення про вручення поштового відправлення на а.с.29.

Договір припинив свою дію 04.11.10 і, як вбачається із матеріалів справи, відповідач об»єкт лізингу не повернув.

Відповідно до ч.1-3, 7 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об»єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідного до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до п.1.18.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших,ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнути згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов»язані у будь якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У договорі оперативного лізингу (оренди) №032-лс сторонами погоджено предмет договору (розділ 1 договору та додаток №1 до договору), строк лізингу (розділ 2 договору), лізингові платежі та порядок розрахунків (розділ 3 договору), у п.10.1 договору сторонами погоджено, що після закінчення строку дії договору об»єкт лізингу підлягає поверненню позивачу.

Факт виконання сторонами договору підтверджується отриманням відповідачем у лізинг навантажувача Nichiyu моделі FB15Р-75ВС-500М, сплатою лізингових платежів.

Від імені відповідача договір підписано директором Клевченковим А.В. який за даними Єдиного державного реєстру з 14.03.06 по 20.08.10, тобто і на час укладення договору з позивачем, був керівником ТОВ «Суратон» та особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності, в тому числі підписувати договори. Вказане підтверджується листом Реєстраційної палати Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №288 від 15.02.11.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Заперечуючи позов відповідач посилається на протокол №32 загальних зборів учасників ТОВ «Суратон»яким зобов»язано директора товариства узгоджувати з учасником товариства вчинення будь-яких правочинів та отримувати письмову згоду учасника і на укладення будь-якого правочину, та протокол №47 загальних зборів учасників ТОВ «Суратон»якими визнано недійсними протокол №28 загальних зборів учасників ТОВ «Суратон»про зобов»язання директора товариства оформити електричний навантажувач в оперативний лізинг.

Відомості про наявні обмеження на укладення договорів від імені відповідача щодо його директора Клевченкова А.В. не були внесені до Єдиного державного реєстру, навпаки, до реєстру були внесені відомості про особу останнього, яка має право без довіреності вчиняти юридичні дії, в тому числі і підписувати договори.

Доказів про те, що позивач знав або міг знати про наявність обмежень повноважень директора товариства відповідача на укладення договору оперативного лізингу матеріали справи не містять.

Надана копія письмових пояснень учасника ТОВ «Суратон»ОСОБА_1. взагалі не стосується договору оперативного лізингу №032-лс.

На підстави викладеного судом не приймаються до уваги заперечення позову відповідачем з підстав відсутності повноважень його директора на укладення договору оперативного лізингу.

Отже, договір лізингу укладено між сторонами на умовах, які викладені у договорі №032-лс від 05.11.09.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 525 Цивільного кодексу України та 193 ч.7 Господарського кодексу України установлено, що одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов»язання встановлюється у договорі.

У п.10.1 договору сторонами погоджено, що об»єкт лізингу повертається позивачу за адресою, яка вказується останнім.

Листом від 25.10.10 №20 позивач прохав повернути об»єкт лізингу за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська,15/15, що відповідає домовленості сторін відповідно до п.10.1 договору.

Оскільки після закінчення строку дії договору об»єкт лізингу не було повернуто позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача з вини якого виник спір.

До складу судових витрат позивачем правомірно включено 2000 грн. витрат на послуги адвоката, що підтверджується договором №10 про надання правової допомоги від 20.11.10 укладеним між ТОВ «Адвокатська компанія «Станицький, Санін та партнери»(Виконавець) та позивачем предметом якого є складання та подання до суду позовних заяв про повернення майна та відшкодування збитків, що виникли у ТОВ «СЛТ Лізинг»на підставі невиконання ТОВ «Суратон»взятих на себе зобов»язань за договором №032-лс від 05.11.09, участь у судових засіданнях; оригіналом платіжного доручення №1220 від 20.12.10 про оплату позивачем згідно договору №10 від 20.11.10 2000 грн., п.3.1 статуту ТОВ «Адвокатська компанія «Станицький, Санін та партнери»предметом діяльності якого є надання юридичним та фізичним особам адвокатських, юридичних, консультаційних, представницьких та інших незаборонених видів послуг.

Відсутність акта приймання-передачі послуг до договору №10 про надання правової допомоги від 20.11.10 не є підставою для відмови у стягненні суми адвокатських послуг зважаючи, що сторонами у п. 3.2 цього договору погоджено, що оплата здійснюється до 20.12.10, послуги позивачу надаються і на час розгляду справи у суді шляхом участі представників адвокатської компанії у судових засіданнях.

Відповідно до ст.47 ГПК України позивачу слід повернути з державного бюджету України 33,30 грн. зайво сплаченого державного мита, оскільки ціна позову про витребування майна визначається вартістю цього майна. За довідкою позивача на а.с.21 залишкова вартість навантажувача 92963,94 грн. з якої підлягає сплаті 929,64 державного мита. Фактично позивачем сплачено 962,94 грн. державного мита, переплата складає 33,30 грн. (962,94-929,64).

Заперечення позову відповідачем судом відхиляється з наступних підстав:

-договір оперативного лізингу (оренди) №021-лс від 10.09.08 припинив свою дію 22.09.09 відповідно до п.14.2, тобто до укладення договору оперативного лізингу №032 лс від 05.11.09. За цими договорами об»єкт лізингу дійсно один, але строки передачі його у лізинг різні;

-загальні підстави визнання недійсними угод встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України відповідно до ч.1 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідач посилається на те, що договір оперативного лізингу має бути визнаний недійсним на підставі ст.232 Цивільного кодексу України якою встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Угода, яка вчинена внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною є оспорюванню і може бути визнана судом недійсною у разі заперечення стороною угоди або іншою заінтересованою стороною її дійсності.

Відповідно до ч.1 ст.83 ГПК України суду надано право приймаючи рішення визнати недійсним повністю чи в певній частині пов»язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно з п.22 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.09 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК ( 435-15 ) необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання,а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів про наявність зловмисної домовленості його представника з представником позивача та виникнення несприятливих наслідків для нього в результаті укладення договору оперативного лізингу;

- умови щодо якості переданого у лізинг об»єкта визначені додатком №3 до договору - гарантійні умови експлуатації об»єкту лізингу, яким позивачем надано гарантію строком на 36 місяців з моменті підписання акта приймання передачі. Актом приймання передачі до договору від 05.11.09 сторонами зафіксовано, що сторонами оглянуто обладнання. Дефектів вузлів та агрегатів не виявлено, комплектність перевірена. Зауважень не має. Ціна договору погоджена сторонами розділом 3 договору щодо строків лізингових платежів та порядку розрахунків, додатком №2 до договору;

- відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У договорі оперативного лізингу (оренди) №032-лс від 05.11.09 сторонами погоджено, що об»єкт лізингу є власністю Лізингодавця і після його закінчення підлягає поверненню останньому (п.п.4.3, 10.2 договору ), договором не передбачено набуття у власність відповідачем об»єкту лізингу після сплати лізингових платежів. Тобто укладеним сторонами договір не є договором фінансового лізингу.

Отже, у суду відсутні підстави для визнання цього договору недійсним у відповідності до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю і зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Суратон», 14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 63, код 33469433, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СЛТ Лізинг», 02100, м. Київ, вул. Краківська, 11 а, код 34647629, за актом приймання передачі чотирьохопорний електричний навантажувач Nichiyu моделі FB15Р-75ВС-500М у задовільному стані з урахуванням звичайного зносу, талон про проходження державного технічного огляду, номерний знак Т 5423 КІ, свідоцтво про реєстрацію технологічного ТЗ КІ № 063163 видане 30.10.08, технічний паспорт, керівництво для оператора електронавантажувача, комплект ключів 2 шт.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суратон», 14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 63, код 33469433, (поточний рахунок невідомий), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛТ Лізинг», 02100, м. Київ, вул. Краківська, 11 а, код 34647629, (поточний рахунок невідомий), 929,64 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «СЛТ Лізинг», 02100, м. Київ, вул. Краківська, 11 а, код 34647629, (поточний рахунок невідомий), 33,30 грн. зайво сплаченого державного мита за квитанцією Шевченківського територіального відокремленого безбалансового відділення філія №5 ВАТ «Державний ощадний банк України від 16.12.10, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №15/171/21 господарського суду Чернігівської області.

Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 21.02.11.

Суддя Ю.В. Федоренко