Рішення № 139004241, 03.08.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/789/26

Провадження № 2/331/1745/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилевської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що 20.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75154514, який було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача.

Згідно з п. 1. Договору зацим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2.1. Договору сума позики становить 5000,00 грн.

Згідно з п. 2.2. Договору строк позики 30 днів. Дата надання кредиту: 20.08.2021, дата повернення: 19.09.2021.

Процентна ставка (базова) 1,99% річних (п.2.3 Договору)

Відповідно до п.4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

27.01.2022 було укладено договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75154514.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75154514.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 75154514.

Загальний розмір заборгованості по поверненню позики та сплаті процентів за користування позикою за Договором №75154514 від 20.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 15231,02 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10139,52 грн., інфляційні збитки 80,00 грн., нараховані 3% річних 11,50 грн.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №75154514 від 20.08.2021 у розмірі 15231,02 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

07.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Вакуленка Д.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому на обґрунтування заперечень проти позовних вимог зазначено, зокрема, що у Додатку №1 до Договору позики № 75154514 від 20.08.2021 встановлено суму кредиту 5000,00 грн. та суму процентів за користування кредитом 2985,00 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості за позикою та процентами по ній складає 7985,00 грн. Твердження представника позивача про те, що проценти на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією є повністю безпідставним та необґрунтованим, оскільки з урахуванням положень ст. 549 ЦК України у даному випадку заборгованість за позикою та процентами по ній чітко визначена в Договорі і складає 7985,00 грн., а нараховані «проценти» за прострочення виконання зобов`язання за своєю юридичною природою є мірою відповідальності за завдані позикодавцю збитки у вигляді неустойки, а саме: пені, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Також представник відповідача звернув увагу суду на тому, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Максимальний розмір пені, який може бути застосований позивачем до відповідача складає 7985,00 грн. * 15% = 1197,75 грн., а сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, тобто не більше 2500,00 грн. (5000,00 грн. : 2). Отже, відповідач вважає обґрунтованими вимогами позивача 9182,75 грн., які складаються з загального розміру заборгованості за кредитом та процентами по ньому у сумі 7985,00 грн. та пені у розмірі 1197,75 грн.

Також представник відповідача вказав, що розмір витрат на надання правової допомоги, зазначений у позовній заяві, є значно завищений, не відповідає витраченому адвокатом часу на написання типової позовної заяви та не підтверджений доказами понесення таких витрат, зокрема, до суду не надано платіжної інструкції або іншого платіжного документа, який би підтверджував понесення таких витрат. Тому, враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

08.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де він вказав, що відповідач фактично визнає заборгованість частково, оскільки вважає обґрунтованими вимогами позивача 9182,75 грн., які складаються з загального розміру заборгованості за кредитом та процентами по ньому у сумі 7985,00 грн. та пені у розмірі 1197,75 грн., проте, просить у задоволенні позову відмовити, чим суперечить сам собі. Щодо нарахування відсотків представник позивача зазначив, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано, з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована, при цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання.

Щодо умов договору №75154514 представник позивача вказав, що умовами цього договору та Правилами передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30 денного (пільгового) строку користування позикою. Отже, продовження строку користування позикою та автопролонгація договору передбачені розділом 7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач сплачувала відсотки за користування позикою та продовжувала строк користування позикою, а надалі - строк користування позикою було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що відповідач повідомляла кредитора про небажання продовжувати строк користування позикою згідно з п. 7.11 Правил, матеріали справи не містять. Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання позики, у якій відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з умовами та правилами надання коштів в позику. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами договору позики, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір є розумним та справедливим.

Щодо справедливості умов, то вказана представником відповідача норма ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема, неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування позикою або відсотків річних. У даній справі заборгованість складається із заборгованості за тілом позики та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише нараховував відсотки у розмірі та у строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, то обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, представник відповідача не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення представника відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою його думкою, тому такі твердження є припущеннями.

13.04.2026 від представника відповідача надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив, де вказано, зокрема, про те, що відповідач у відзиві на позовну заяву не визнавав та не вважав обґрунтованими вимогами позивача в розмірі 9182,75 грн. Обґрунтованими вимогами позивача, з якими погоджується відповідач, є заборгованість за кредитом у розмірі 5000,00 грн. та процентами за користування кредитом у розмірі 2985,00 грн., а всього - у загальному розмірі 7985,00 грн.

Щодо відповідальності відповідача за користування позикою понад встановлений договором строк, то представник відповідача вказав, що договір позики № 75154514 від 20.08.2021 є строковим договором позики, строк якого складає 30 днів, з фіксованою процентною ставкою 1,99%. Договором позики чітко передбачено, що в період карантину не застосовується як процентна ставка за понадстрокове користування позикою, так і пеня за користування позикою понад встановлений договором строк.

Щодо пролонгації строку користування позикою представник відповідача зазначив, що продовження строку користування позикою та автопролонгація договору передбачені розділом 7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач сплачувала відсотки за користування позикою та продовжувала строк користування позикою, а надалі - строк користування позикою було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що відповідач повідомляла кредитора про небажання продовжувати строк користування позикою згідно з п. 7.11 Правил, матеріали справи не містять. Згідно з п. 7.1 Правил позичальник має право продовжити строк користування позикою. Пунктом 7.2 встановлено, що умови пролонгації вказуються в особистому кабінеті позичальника на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник для оформлення пролонгації, визначається виходячи з процентної ставки, зазначеної у договорі позики та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію. З наведених вище положень вбачається, що пролонгація - це право позичальника, яке він має реалізувати в особистому кабінеті шляхом обрання певних умов пролонгації із запропонованих. При цьому, за оформлення пролонгації позичальник має сплатити проценти. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували, що відповідач скористалася своїм правом на пролонгацію та оформила її в особистому кабінеті. Позивачем не надано доказів сплати відсотків як за оформлення пролонгації, так і сплати відсотків за отриманою позикою.

Щодо справедливості умов та законодавчих обмежень щодо стягнень зі споживача за порушення виконання його зобов`язань, то до правовідносин споживчого кредитування слід застосовувати положення ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Тим більше, що в п. 16 Договору позики та в п. 6.10 Правил позикодавець сам зазначив про обмеження відповідальності позичальника, визначені в цьому Законі. Враховуючи все вище викладене, представник відповідача вважає аргументи представника позивача, наведені у відповіді на відзив на позовну заяву, необґрунтованими та безпідставними.

17.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких щодо умов надання позики та нарахування відсотків вона вказала, що сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування позикою в залежності від виконання позичальником умов договору. Зауваження щодо відсоткової ставки у 2,70% не має сенсу, оскільки з розрахунку заборгованості можливо чітко побачити, що нараховували відсотки по 99,50 грн, що у підрахунках від 5 000,00 грн. тіла кредиту складає 1,99%, а отже, умови не було порушено. При цьому, окрім строку користування позикою у 30 днів відповідач зафіксував факт можливого понадстрокового користування позикою на максимальну суму 90 днів, а отже сумарно строк користування позикою складає 120 днів, що якраз і видно з розрахунку заборгованості. При цьому, умовами договору чітко передбачено сплату відсотків протягом всього строку користування позикою, а не лише орієнтовного. При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Більш того, відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості, що свідчить про визнання умов договору позичальником. На момент укладення договору відповідач не зверталася до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов отримання позики, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, а також частково виконувала умови договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами договору позики, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір є розумним та справедливим.

Представник позивача у дане судове засідання не з`явилася, але надіслала заяву про розгляд справи без її участі, у якій також вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить позов задовольнити. Крім того, у судових засіданнях, які були проведені у даній справі, представник позивача також наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Відповідач та його представник у дане судове засідання також не з`явилися, але представник відповідача надіслав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, у якій зазначив також про визнання позову на суму 7985,00 грн, з яких 5000,00 грн. заборгованість за тілом позики і 2985,00 заборгованість за процентами за користування позикою. Крім того, у судових засіданнях, які були проведені у даній справі, представник відповідача також зазначав про часткове визнання позову на вказану суму, посилався на неспівмірність і недоведеність заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи обґрунтованими вказані витрати у сумі 1000,00 грн. Свою позицію він обґрунтовував доводами, які викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченнях (на відповідь на відзив). Також представник відповідача заперечував сплату відповідачем коштів у рахунок погашення заборгованості перед первісним кредитором.

Ухвалою судді від 30.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши надані до суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 20.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір № 75154514 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Згідно умов даного договору позикодавець зобов`язувався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а той повинен був повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1). Сума позики 5000,00 грн. (п.2.1). Строк позики (строк договору) 30 днів (п.2.2). Процентна ставка (базова) фіксована 1,99% в день, знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 1,99%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70% за день (не застосовується в період карантину), дата надання позики - 20.08.2021, дата повернення позики 19.09.2021 (п.2.3). Додатком №1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (п.3). Проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п.4). Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0,01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. (п.5.1, 5.2). Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п.12).

Даний договір позики підписаний уповноваженою особою позикодавця електронним підписом одноразовим ідентифікатором CxrSEJbeQ6 та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором ChDrv1gMjМ.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000001375/ТНПП від 22.10.2024 дана компанія підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов укладеного договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, та завершення платіжної операції про перерахування 19.08.2021 коштів у сумі 5000,00 грн. отримувачу ОСОБА_1 на її електронний платіжний засіб (ЕПЗ) № НОМЕР_1 .

Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вищезазначені свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром позикових коштів.

Натомість, ОСОБА_1 порушила свої договірні зобов`язання, позику та проценти за її користування у відповідності до умов договору в повному обсязі та своєчасно не повернула.

Згідно наданого позивачем розрахунку, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 21.09.2021 у рахунок погашення заборгованості по процентах сплатила 1800,48 грн., у зв`язку з чим її заборгованість за договором позики №75154514 від 20.08.2021 станом на 27.01.2022 складає 15139,52 грн., з яких: 5000,00 грн. борг за тілом позики, 10139,52 грн. - борг за нарахованими по 18.12.2021 процентами.

27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) і ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №27/01/2022, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги в сумі 135164792,66 грн., а фактор повинен, здійснивши фінансування (6405568,95 грн.), прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками (п.2.1, 7.1). Право вимоги переходить до фактора після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (п.6.1.4).

Право позикодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника договором позики не обмежено.

Перехід від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал» прав вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором позики №75154514 від 20.08.2021 у сумі 15139,52 грн., з яких: 5000,00 грн. борг за тілом позики, 10139,52 грн. - борг за нарахованими процентами, підтверджується Актом приймання-передавання Реєстру Боржників від 27.01.2022, витягом із Реєстру Боржників №1 від 27.01.2022 до договору факторингу (порядковий номер відповідача у реєстрі 2046), платіжним дорученням №32465 від 27.01.2022 про оплату ТОВ «Вердикт Капітал» ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» фінансування за договором факторингу.

Згідно наданого позивачем розрахунку, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», останнє додатково нарахувало ОСОБА_1 за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України компенсаційні виплати в загальній сумі 91,50 грн., а саме: 3% річних 11,50 грн., інфляційні втрати 80,00 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) і ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору (Реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики, кредитними договорами. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та в порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що є предметом цього договору, належить первісному кредитору на підставі, зокрема, договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 між первісним кредитором і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (п.2.1). Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором у день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4) (п.5.2).

Факт відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» прав вимог, зокрема, до ОСОБА_1 за договором позики №75154514 від 20.08.2021 у сумі 15231,02 грн., з яких: 5000,00 грн. борг за тілом позики, 10139,52 грн. - борг за нарахованими процентами, 91,50 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України, підтверджується Актами прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, Реєстром Боржників від 10.01.2023 (порядковий номер відповідача у реєстрі 75125), Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023.

ТОВ «Коллект Центр» не здійснювало ніяких додаткових нарахувань ОСОБА_1 , тоді як позичальник жодних платежів на виконання своїх договірних зобов`язань після 21.09.2021 не вносила. Згідно складеного позивачем розрахунку заборгованість відповідача за договором позики №75154514 від 20.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 15231,02 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10139,52 грн., інфляційні збитки 80,00 грн., нараховані 3% річних 11,50 грн.

Суд враховує, що відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ч. 1 і ч. 2 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 дійсно було укладено договір позики №75154514, підписаний сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (уповноваженою особою позикодавця CxrSEJbeQ6 та позичальником ChDrv1gMjМ).

При цьому, суд зауважує, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Тому суд приходить до висновку про те, що укладення між сторонами електронного договору позики узгоджується з приписами Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

У вказаному договорі позики сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у безготівковій формі надало ОСОБА_1 на її банківську картку обумовлену договором суму позики, підтвердженням чому є довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 22.10.2024 і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 22.10.2025, які відповідають критеріям належності й допустимості доказів.

Представником відповідача факт отримання відповідачем позикових коштів не оспорюються.

У той же час, на спростування обставин часткової сплати відповідачем заборгованості за вказаним договором позики представником жодних доказів до суду надано не було.

Тому, суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитора, де враховано часткову сплату відповідачем заборгованості. Тим більше, що визнання позивачем даної обставини не суперечить також і інтересам відповідача.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balanceofprobabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

Отже, підписавши електронний договір позики, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: отримання позикових коштів позичальником, що і було здійснено сторонами правочину. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням позики до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконала, отримані кошти в установлений строк у повному обсязі не повернула, а тому з неї підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом позики у сумі 5000,00 грн.

У той же час, аналізуючи надані позивачем розрахунки заборгованості, суд погоджується з твердженням представника відповідача про неправомірність нарахування процентів за договором після закінчення строку його дії, зважаючи на таке.

Так, зокрема, ТОВ «Коллект Центр» пред`явило до стягнення зі ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у загальній сумі 15231,02 грн., з яких: 5000,00 грн. борг за тілом позики, 10139,52 грн. - борг за процентами, 11,50 грн. - 3% річних, 80,00 грн. інфляційні збитки.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у п.78 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 виснувала, що поняття «користування кредитом» є лише окремим випадком «користування чужими коштами», тоді як термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше значення це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України (регулятивні відносини).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані ч. 2 ст. 625 ЦК України (охоронні відносини).

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (п.80 постанови ВП ВС).

Для вирішення спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.122 постанови ВП ВС).

За умовами п.2.2 договору позики сторони погодили строк позики (строк договору) у 30 днів, положень про порядок пролонгації (автопролонгації) даний договір не містить і згідно з п.2.3 договору та додатку №1 до нього (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) сума процентів за користування позикою виходячи з її розміру в 5000,00 грн., становить 2985,00 грн.

Однак, наданий позивачем розрахунок заборгованості, складений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», свідчить про те, що проценти за позикою нараховані за період з 20 серпня 2021 року по 18 грудня 2021 року.

У своїй позовній заяві та відповіді на відзив ТОВ «Коллект Центр» посилається на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які містять положення про пролонгацію (автопролонгацію) договору позики до 90 днів.

Так, згідно з п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджених наказом директора товариства №12/08/2021 від 12.08.2021, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Розділ 7 вказаних Правил містить положення про порядок продовження строку користування позикою.

Однак, у п.6.5 даних Правил ідеться мова про проценти за понадстрокове користування позикою, тоді як розділ 7 цих Правил визначає нарахування відсотків за продовжений строк користування позикою, що дає підстави для застосування принципу contra proferentem.

Крім того, зазначені Правила позичальником підписом, у тому числі й електронним (аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора як у договорі), не підписані, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розуміла позичальник та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір позики №75154514 від 20.08.2021, і що вказаний документ на момент отримання відповідачем позикових коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації (автопролонгації) строку дії договору позики.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відсутність у договорі позики домовленості сторін про пролонгацію (автопролонгацію) строку дії такого договору, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики як його невід`ємна частина, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді можливість продовження строку договору.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності (ст. 3 ЦК України) та уможливив би покладення на споживача невиправданий тягар з`ясування змісту договору позики.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, та правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20, і судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак, оскільки зі спливом строку, на який була надана позика, припинилося право нараховувати проценти, то після 20.09.2021 позикодавець і позивач не мають законних підстав нараховувати відсотки, передбачені договором позики №75154514 від 20.08.2021.

Вищенаведене унеможливлює визнання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» кредиторами ОСОБА_1 в частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Водночас питання дійсності щодо цієї частини грошової вимоги за договором позики, право якої відступалося від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал», а потім від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр», є предметом відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором.

З огляду на означені обставини, суд вважає прийнятними посилання представника відповідача у відзиві та запереченнях на недоведеність позивачем стягуваного розміру кредитної заборгованості та відхиляє доводи позивача щодо правомірності нарахованих сум.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Тому, досліджуючи розрахунок заборгованості первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на підставі якого заборгованість відповідача у визначеному у ньому розмірі у подальшому була відступлена новим кредиторам за договорами факторингу та відступлення прав вимоги, суд вважає обґрунтованим і доведеним нарахування позичальнику процентів за користування позикою за договором позики №75154514 від 20.08.2021 за період з 20.08.2021 по 19.09.2021 у загальній сумі 2985,00 грн. Тому, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за процентами у сумі 1800,48 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за процентами у сумі 1184,52 грн.

У той же час, розмір передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України компенсаційних виплат, які були додатково нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» за період 27.01.2022 по 23.02.2022 і які становлять: 3% річних 11,50 грн., інфляційні втрати 80,00 грн., залишився незмінним, оскільки ці виплати були нараховані на тіло позики, яке суд не коригував.

Право ж на нарахування вказаних компенсаційних виплат ТОВ «Вердикт Капітал» передбачено п.2.3 договору факторингу №27/01/2022 від 27 січня 2022 року і за обрахований період законодавчим обмеженням не піддавалось (п. п. 15, 18 «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України).

Відтак, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» за договором позики №75154514 від 20.08.2021 становить 6276,02 грн., з яких: 5000,00 грн. - борг за тілом позики, 1184,52 грн. - борг за процентами за користування позикою, 80,00 грн. - інфляційні збитки, 11,50 грн. - 3% річних.

Усі інші доводи представників сторін, на переконання суду, не спростовують наведених вище висновків суду, а тому до уваги не беруться.

Крім того, суд не приймає часткове визнання позову представником відповідача, оскільки таке визнання позову, зважаючи на визначену судом документально і нормативно обґрунтовану суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором позики №75154514 від 20.08.2021, суперечить інтересам відповідача.

При цьому, суд також враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував також на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» 02.06.2014 ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, а у справі «Лавентс проти Латвії» 28.11.2002 ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» відповідно до договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, прайс-листа, заявки на надання юридичної допомоги № 188 від 01.12.2025, витягу з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, згідно з якими сума оплати за надані адвокатські послуги (надання усної консультації та складання позовної заяви) становить 9000,00 грн. та була понесена позивачем.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Також суд бере до уваги, що спір стосується правовідносин щодо надання грошей у позику і виник внаслідок отримання відповідачем позики у розмірі 5000,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість визначеного позивачем розміру понесених витрат на правничу допомогу в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що заявлена позивачем сума в розмірі 9000,00 грн. є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом правничої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультацією та складанням позовної заяви).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, ціну позову, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, процесуальну поведінку учасників справи, результат розгляду справи судом, зміст і значення остаточного рішення суду для сторін, позицію представника відповідача, який заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правову професійну допомогу у розмірі 9000 грн. через необґрунтоване завищення розміру вказаних витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Тому в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1236,17 грн. (розрахунок: визначений судом розмір витрат на правничу допомогу 3000,00 грн. х суму задоволених позовних вимог 6276,02 грн. / суму заявлених позовних вимог 15231,02 грн.).

Крім того, в силу вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1097,06 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений за подання позову до суду 2662,40 грн. х суму задоволених позовних вимог 6276,02 грн. / суму заявлених позовних вимог 15231,02 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договоромзадовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором позики № 75154514 від 20.08.2021 у розмірі 6276 (шість тисяч двісті сімдесят шість) гривень 02 копійки, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом позики) 5000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 1184,52 грн., інфляційні збитки 80,00 грн., 3% річних 11,50 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судовий збір у розмірі 1097 гривень 06 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 1236 гривень 17 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 03.08.2026.

Суддя Юлія КАРЕТНИК