Рішення № 13900400, 02.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2011 р. Справа № 56/56-10

вх. № 3453/4-56

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Мірянов М.М., довіреність б/н від 16.09.10р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Харків

про стягнення 178739,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (м.Київ) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (м.Харків) заборгованості за Договором фінансового лізингу № L2778-07/08 від 25.07.2008р. в розмірі 178739,68 грн., з яких: 5389,25грн. - комісії лізингодавця без ПДВ - 2% за дострокове розірвання договору; 5208,13грн. - штрафних санкцій (штраф, пеня); 9338,95грн. - додаткових витрат (компенсації витрат по договору , відрядженню по вилученню); 269462,32 грн. - відшкодування частини вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості предмету лізингу, змінена за правилами п.3 Графіку); 18219,48грн. - відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення); 19723,32грн. - комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення); 9542,42грн. - комісії з ПДВ (перевищення подвійної ставки НБУ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення). Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні 12 серпня 2010 року судом було оголошено про необхідність призначення по справі судової експертизи та надання часу сторонам надати перелік питань , які вони бажають поставити на вирішення судового експерта, у звязку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.08.2010р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2010р. у справі призначено судову економічну експертизу, доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено.

20.12.2010р. на адресу суду надійшов висновок судового експерта та повернуто справу з експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2010р. провадження у справі № 56/56-10 поновлено та її розгляд призначено на "18" січня 2011 р. о 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2011р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав довідку від 31.01.2011р. про стан заборгованості відповідача перед позивачем, яка долучається судом до матеріалів справи, вимоги ухвали суду від 18.01.2011р., виконав не в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 02.02.2011р. , не з"явився, свого повноважного представника не направив, вимоги ухвали суду від 18.01.2011р., не виконав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 18.01.2011р. сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

25 липня 2008 року між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_4 (відповідач по справі) було укладено договір фінансового лізингу №L2778-07/08, відповідно до умов якого позивач на підставі договору купівлі - продажу (поставки) №Р2887-08/08/СФ-0774 від 29.08.2008р. зобовязався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу , без надання послуг з управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис , модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а відповідач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Відповідно до п.4.1, п.4.2, п.4.4, п.4.7 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів , що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу , та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду. Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі Договору, здійснюються лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Згідно п.5.1, п.5.2, п.5.3 Загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач зобов"язується сплачувати зазначені в Графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення Договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається лізингодавцем при укладанні Договору. Лізингоодержувач щомісячно на підставі рахунку лізингодавця до 8 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за Договором купівлі - продажу нараховані за попередній місяць згідно п.4.6 Договору. Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4 Договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв"язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов"язаний звернутись до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов"язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Позивач свої зобовязання за Договором фінансового лізингу №L2778-07/08 від 25.07.2008р. виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої специфікації (додаток № 2 до договору) позивачем було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автек-Харків» : автомобіль бортовий тентований МАЗ 437141-272 2008 р.в. , шасі НОМЕР_3

23.09.2008 року позивач передав відповідачеві вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу (арк.спр.17).

Так, позивачем було нараховано відповідачу лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 269462,32 грн.

Відповідач сплатив щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 156000,00 грн.

Таким чином, у відповідача станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою утворилась заборгованість за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 113462,32 грн.

Також відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства повинен був сплатити позивачу комісію (без урахування ПДВ) у сумі 19723,32 грн.

Однак відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії були виконані не в повному обсязі, а саме відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії на суму 2144,19грн.

У звязку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії склала 17579,13 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачені права та обовязки лізингодавця, а саме: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Стаття 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає права та обовязки лізингоодержувача, а саме: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) в сумі 113462,32грн., суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії) в сумі 17579,13грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 5389,25грн. комісії лізингодавця без ПДВ в розмірі 2% за дострокове розірвання Договору, 18219,48грн. заборгованості за виставленими рахунками на дату вилучення в частині відшкодування вартості предмету лізингу та комісії з ПДВ (перевищення подвійної ставки НБУ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 9542,42грн.

Відповідно до п.10.2.1 Загальних умов фінансового лізингу договір достроково припняється у останній день місяця, якщо лізингодавцем направлено лізингоодержувачу письмове повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення Договору з підстав , визначених розділом 6 Договору.

А саме, відповідно до розділу 6 Договору лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку та у випадках коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше ніж 30 днів. У випадку настання зазначених в цьому розділі обставин лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчинені порушення , лізингодавець має право здійснити дії , зазначені в п.6.1 цього Договору.

05.02.2009р. позивач направив на адресу відповідача письмове повідомлення (вих.№200-02/09), в якому зазначив, що станом на 04.01.2009р. відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 38372,27грн., у зв"язку з чим ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" просить транспортувати предмет лізингу на стоянку , яка буде вказана представниками ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" , після надання відповідачем згоди або незгоди самостійно віддати предмет лізингу.

19.02.2009р. відповідач особисто під підпис отримав вказане письмове повідомлення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення , про вручення відповідного поштового відправлення (арк.спр.101), проте, залишив його без відповіді та без виконання.

Відповідно до п.10.3.1 Загальних умов фінансового лізингу у разі дострокового припинення договору лізингоодеожувач зобов"язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю за власний рахунок у визначені лізингодавцем строки та місце в межах території України. Лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу без будь - яких погоджень або дозволу лізингоодержувача з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.

02.03.2009р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ФОП ОСОБА_4 було складено акт вилучення предмету лізингу (арк.спр. 72), відповідно до умов якого, з моменту підписання цього акту зобов"язання ФОП ОСОБА_4 з повернення предмету лізинга ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у власність вважаються припиненими.

Відповідно до п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач зобов"язаний сплатити лізингодавцю наступні платежі: комісію лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу; нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня); суми , які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем; заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахований штрафних санкціях ; суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду , в якому має місце дострокове припинення Договору , та змінену за визначеними в Договорі та додатках до нього (Загальні умови, Графік) правилами.

Таким чином, комісії лізингодавця без ПДВ у розмірі 2% за дострокове розірвання договору становлять 5389,25грн.; відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) складає 18219,48грн.; комісії з ПДВ (перевищення подвійної ставки НБУ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) складають 9542,42грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5389,25грн. комісії лізингодавця без ПДВ у розмірі 2% за дострокове розірвання договору, 18219,48грн. відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) та 9542,42грн. комісії з ПДВ (перевищення подвійної ставки НБУ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) є такими, що відповідають умовам договору, підтверджується матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій у розмірі 5208,13грн., суд відмовляє в їх задоволенні виходячи з наступного.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до п.5.1 Договору за несвоєчасну сплату будь - якого платежу (його частини) за Договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення , починаючи з п"ятого дня прострочення виконання грошового зобов"язання .

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання повинно мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір штрафних санкцій становить 5208,13грн., проте, дат з яких починається нарахування штрафних санкцій та за який саме період були нараховані штрафні сануції позивач суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд неодноразово зобов"язував позивача надати обгрунтований та докладний розрахунок нарахованих штрафних санкцій та нарахованих додаткових витрат (компенсації витрат по договору , відрядженню по вилученню), проте позивач таких розрахунків суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку , що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, в зв"язку з чим не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат в сумі 9338,95 грн., суд зазначає наступне.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 9338,95грн., відповідно до наведеного в позові розрахунку складаються з компенсації витрат по договору та відрядженню по вилученню.

В тексті позову позивач зазначав, що ці витрати , які він поніс виникли у звязку із самостійним вилученням предмету лізингу. Проте, по-перше, дії позивача по самостійному вилученню предмета лізингу йдуть врозріз з законодавчо встановленим порядком вилучення предмету лізингу, а відтак і майнові ризики, пов'язані з діями щодо його вилучення не в установлений законом спосіб, не можуть покладатися на відповідача (лізингоодержувача), така правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.10.2010р. у справі № 14/2185. По-друге, суд неодноразово витребовував у позивача докладний та обгрунтований розрахунок суми позовних вимог, пред"явленої до стягнення, проте, всупереч приписам ст. 33, 34, 36 ГПК України, позивач суду розрахунку конкретно по витратах на відрядження та інших витратах по договору не надав, як і доказів на підтвердження того, що позивач поніс такі витрати та на яку саме суму.

На підставі вказаного суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 9338,95грн. недоведеними та відмовляє в їх задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 22, 525, 526, 546, 598, 610-612, 624, 625, 806 ЦК України, статтями 2, 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» статтями 179, 193, 230, 343 ГК України, статтями 1, 4,12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_4 в АКИБ «Укрсиббанк», МФО 351005 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м.Київ, просп.Московський , 9, корп.5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) заборгованості у розмірі 164192,60грн. 1641,93 грн. держмита та 216,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 07.02.2011р.

Справа №56/56-10.