Рішення № 13900399, 08.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 61/320-10

вх. № 10825/4-61

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №5106 від 01.12.10р.;

відповідача - не з*явився;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіфранс", м. Харків

про стягнення 7750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП ОСОБА_2, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Медіфранс" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 7750,00грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань, передбачених договором оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач у своєму відзиву на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що орендоване приміщення ним звільнено 23.11.2010р., а тому орендна плата за період з 23.11.2010р. є необгрунтованою.

В судовому засіданні 25.01.2011р. було оголошено перерву до 08.02.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, які суд долучає до матеріалів справи, а також додаткові письмові пояснення до позовної заяви , які також долучаються судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2011р., не з*явився, через канцелярію суду надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи, а також надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01.01.2010р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Медіфранс" (відповідач по справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №007, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 передала , а відповідач прийняв в платне користування та виключно з метою використання під аптеку нежитлове приміщення , загальною площею 69,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Розділом 4 договору визначено , що розмір орендної плати складає 6000,00грн. та орендна плата вноситься в національній валюті України за кожний календарний місяць не пізніше 05 числа місяця, що передує місяцю сплати. Орендні платежі нараховуються з 01.01.2010р.

Відповідно до п.3.1 договору відповідач зобов"язаний своєчасно вносити орендні та інші платежі у відповідності до статті 4 цього договору.

Згідно п.5.2.1 договору, договір припиняє свою дію за взаємною згодою сторін. Повідомлення про намір припинити договір орендодавець (орендар) зобов"язаний направити на адресу орендаря (орендодавця) не меньше ніж за 60 днів до передбачуваної дати припинення договору.

Відповідно до п.6.1 договору у разі припинення дії договору орендар зобов"язаний в десятиденний строк повернути орендодавцю приміщення за актом приймання - передачі у тому стані , в якому воно було передано орендарю , з урахуванням нормального фізичного зносу.

Строк дії договору встановлено п.10.1 договору , відповідно до умов якого договір діє до 31.12.2010р.

Пунктом 10.3 договору передбачено , що на відносини , що виникли з цього договору , дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не розповсюджується.

10.08.2010р. між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 (позивач по справі) було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 передала у власність (продала) , а ФОП ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) нежитлові приміщення №43, 43`, 44, 45, 46 в цілому , загальною площею 69,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №3883.

Відповідно до ст.770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Згідно статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Позивачем, в ході судового засідання були надані пояснення, що ФОП ОСОБА_3 передала ФОП ОСОБА_2 копію договору оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р., який було укладено між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Медіфранс" .

При цьому , суд зазаначає, що договором оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р. не передбачено, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється, таким чином ФОП ОСОБА_2 є орендодавцем за договором оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р.

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2010р. позивач направив на адресу відповідача листи (арк.спр.23, 41), в яких повідомив ТОВ "Медіфранс", що орендодавцем за договором оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р. є ФОП ОСОБА_2, та зазначив нові реквізити орендодавця для перерахування орендарем орендної плати (арк.спр.41).

Як вказує позивач у своїй позовній заяві , станом на момент подання позовної заяви до суду відповідач зобов"язаний був сплатити на користь позивача орендну плату за користуванням орендованим приміщенням за 15 календарних днів у вересні 2010р., а також за жовтень - грудень 2010р. у розмірі 21000,00грн.

Проте, відповідач свої зобов"язання за договором оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р. повністю не виконав , сплативши позивачеві орендну плату у розмірі 13250,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 11.10.2010р., 12.10.2010р. та прибутковими касовими ордерами №1 від 12.10.2010р., №2 від 18.10.2010р.

Проте, орендну плату за грудень та частину листопада 2011р. у розмірі 7750,00грн., відповідач не сплатив, що також підтверджується поясненнями відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Відповідач заперечує проти позову та у своєму відзиві на позовну заяву посилається на те, що він звільнив займані приміщення 21.11.2010р., проте, акту приймання - передачі про повернення майна з оренди між позивачем та відповідачем складено не було, оскільки приміщення при передачі в оренду за актом не приймалось.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

При цьому суд зазначає , що з відзиву на позовну заяву та наданих в ході судового засідання усних поясненнь представника відповідача вбачається, що відповідач визнає факт користування орендованим приміщенням та не заперечує того, що нежитлове приміщення , загальною площею 69,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, було йому передано на виконання вимог договору оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р.

Отже, відсутність акту передачі приміщення в оренду не спростовує самого факту передачі приміщення відповідачу та не є підставою для обгрунтованості тверджень відповідача , щодо відсутності необхідності в складанні акту повернення приміщення.

Згідно п.6.1 договору у разі припинення дії договору орендар зобов"язаний в десятиденний строк повернути орендодавцю приміщення за актом приймання - передачі у тому стані , в якому воно було передано орендарю , з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 5.2.1 договору передбачено , що договір припиняє свою дію лише за взаємною згодою сторін та про намір припинити договір, відповідач зобов"язаний був направити на адресу позивача не меньше ніж за 60 днів до передбачуваної дати припинення договору письмове повідомлення про розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач письмового попередження про намір припинити дію договору оренди на адресу позивача не направляв, акту повернення приміщення між сторонами оформлено та підписано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні та відповідачем суду не надані.

Наданий відповідачем акт повернення приміщення від 23.11.2010р., не приймається судом як належний доказ того, що орендоване приміщення було звільнено відповідачем 23.11.2010р., оскільки його не підписано позивачем та направлено на адресу ФОП ОСОБА_2, лише 20.12.2010р., про що свідчить наявний в матеріалах справи поштовий чек, наданий відповідачем.

Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р. не було розірвано , і він діяв до закінчення строку своєї дії - 31.12.2010р.

Позивач в судовому засіданні 08.02.2011р. надав суду для огляду оригінал договору оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р. , відповідно до якого строк його дії встановлено до 31.12.2010р., копію вказаного договору долучено судом до матеріалів справи.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 7750,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №007 від 01.01.2010р. у сумі 7750,00грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 7750,00грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, 16, 516, 517, 525, 598, 629, 770, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 179, 283-286 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіфранс" (61004, м.Харків, вул.Жовтневої Революції, 76, код ЄДРПОУ 33901023) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Харківському відділенні АТ "Ерсте банк" , МФО 380009) заборгованості у розмірі 7750,00грн., а також 102,00грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 14.02.2011р.

Справа №61/320-10.