Рішення № 13900325, 15.02.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2011 р. Справа № 20/9

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

до відповідача 1 Відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач»

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»

про стягнення в сумі 90 368 481 грн. 39 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Клепацький Г.О. (дов. № 03/2/30 від 10.01.2011р.).

Від відповідача 1: Долбієв О.В. (дов. б/н від 14.02.2011р.).

Від відповідача 2: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач»(надалі –Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»(надалі –Відповідач 2) на свою користь (з урахуванням уточнення прохальної частини позовної заяви –том 2, а.с. 126-127) заборгованість за кредитом в загальній сумі 57 341 274 (п’ятдесят сім мільйонів триста сорок одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 20 коп., заборгованість за процентами в загальній сумі 23 800 730 (двадцять три мільйони вісімсот тисяч сімсот тридцять) грн. 91 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в загальному розмірі 2 544 628 (два мільйони п’ятсот сорок чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в загальному розмірі 1 758 373 (один мільйон сімсот п’ятдесят вісім тисяч триста сімдесят три) грн. 14 коп., штраф у розмірі 1 750 000 (один мільйон сімсот п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп., інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 792 543 (сімсот дев’яносто дві тисячі п’ятсот сорок три) грн. 99 коп. та інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 2 380 931 (два мільйона триста вісімдесят тисяч дев’ятсот тридцять одна) грн. 15 коп.. Судові витрати Позивач просить покласти на Відповідача 1 та Відповідача 2.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, вказаних у: позовній заяві (том 1, а.с. 2-5); уточненні прохальної частини позовної заяви (том 2, а.с. 126-127).

Представник Відповідача 1 заперечив проти позовних вимог Позивача з підстав, вказаних у: відзиві на позов (том 2, а.с. 144-145).

Представник Відповідача 2 в судове засідання тричі не з’явився. Відповідач 2 відзиву на позов не подав. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач 2 належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 144; том 2, а.с. 128; том 2, а.с. 135). Причини неявки свого повноважного представника Відповідач 2 суду не повідомив.

Враховуючи вищевказане, та те, що 15 лютого 2011 року закінчується двомісячний строк вирішення спору, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача 2, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 1, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов слід частково залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а в решті позовних вимог позов слід задоволити частково.

При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 28 вересня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір № 07/07К (надалі –Кредитний договір; том 1, а.с. 75-85).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору (з урахуванням пунктів 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3): Позивач надав Відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених Договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину Договору; кредит надається в сумі 35 000 000 (тридцять п’ять мільйонів) грн.; термін остаточного повернення кредиту 28 вересня 2012 року; процентна ставка за користування кредитом 15,5% річних.

Пунктом 2.3 Кредитного договору визначено графік повернення кредиту, за яким кредит мав погашатися в період з 28 жовтня 2008 року по 28 вересня 2012 року в розмірах та строки, обумовлені даним пунктом.

Також, 28 вересня 2007 року Позивач, Відповідач 1 та Відповідач 2 уклали договір поруки (надалі –Договір поруки; том 1, а.с. 113-114).

Згідно пункту 1.1 Договору поруки: Відповідач 2 солідарно відповідає перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 зобов’язань у повному обсязі за Кредитним договором та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, згідно з яким Відповідачу 1 надається кредит в сумі 35 000 000 (тридцять п’ять мільйонів) грн., для ведення поточної діяльності, із сплатою процентів за ставкою 15,5% річних, терміном повернення 28 вересня 2012 року.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4 Договору поруки: вказані зобов’язання Відповідача 2 перед Позивачем є безумовними і ніяких умов, крім передбачених Договором не потребують; Відповідач 2 погоджується з тим, що при зміні боржника за Кредитним договором, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з Кредитним договором) забезпеченого цією порукою зобов’язання (в тому числі новація зобов’язання) за Кредитним договором, Договір поруки буде діяти до повного виконання зобов’язань за Кредитним договором; Відповідач 2 свідчить, що він ознайомлений зі змістом Кредитного договору, і заперечень щодо нього не має.

Таким чином, Відповідач 2 відповідає солідарно з Відповідачем 1 перед Позивачем за виконання умов Кредитного договору… При цьому, відповідальність Відповідача 1 за Кредитним договором перед Позивачем, в силу дії Договору поруки, поширюється відповідно і на Відповідача 2.

В період з 4 жовтня 2007 року по 1 липня 2008 року Позивач та Відповідач уклали п'ятнадцять додаткових угод до Кредитного договору. В даних додаткових угодах Позивач та Відповідач змінювали умови Кредитного договору, в тому числі щодо суми кредиту та процентних ставок.

Так, згідно додаткової угоди № 8 від 6 червня 2008 року сторони виклали нові умови Кредитного договору… Згідно пункту 1.1 додаткової угоди до Кредитного договору № 8 (з урахуванням пунктів 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3) від 6 червня 2008 року (том 1, а.с. 93-105): Позивач надав Відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених Договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину Договору; кредит надається у формі не відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом –у національній валюті в сумі 35 000 000 (тридцять п’ять мільйонів) грн., –та в Євро в сумі 2 700 000 (два мільйони сімсот тисяч) Євро; термін остаточного повернення кредиту 28 вересня 2012 року; процентна ставка за користування кредитом –по траншах кредиту в Євро 13,3% річних, –по траншах кредиту в гривні 18% річних.

З 1 липня 2008 року процентну ставку за користування кредитом по траншах в гривні 21,5% річних…

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів (том 2, а.с. 21-106), заборгованість Відповідача 1 та Відповідача 2 по кредитах складає 35 000 000 (тридцять п’ять мільйонів) грн. та 2 100 000 (два мільйона сто тисяч) Євро. На день подачі позову до суду (16 грудня 2010 року) офіційний курс Євро у кількості 100 одиниць складав 1063,8702 гривень. Таким чином, загальна сума заборгованості по кредитах у національній валюті становить 57 341 274 (п’ятдесят сім мільйонів триста сорок одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 20 коп..

Водночас, ухвалою господарського суду від 13 листопада 2009 року по справі № 9/36 порушено провадження у справі про банкрутство Відповідача 1 (том 2, а.с. 146). Пунктом 4 резолютивної частини даної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відповідача 1.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В силу дії частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду; протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно витягу (том 1, а.с. 145) 15 грудня 2010 року опубліковано оголошення в газеті «Урядовий кур’єр»№ 235 про порушення справи про банкрутство Відповідача 1, з вказанням розпорядника майна та з попередженням про те, що заяви кредиторів та санаторів приймаються протягом тридцяти днів від дня публікації оголошення.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують; кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують; копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Аналіз вищевказаних норм вказує на те, що при подачі заяви про визнання кредитором, особа яка є заявником первинно має звернутися з конкурсними вимогами (вимоги що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство), як конкурсний кредитор.

Господарський суд Рівненської області своїми ухвалами по справі № 20/9 неодноразово витребував від Позивача докази звернення по справі № 9/36 про банкрутство Відповідача 1, як кредитора.

1 лютого 2011 року Позивачем, з відповідним клопотанням (том 2, а.с. 137) подано заяву подану у справі про банкрутство Відповідача 1 (том 2, а.с. 137-141).

Станом на 15 березня 2011 року вищевказана заява судом у справі № 9/36 про банкрутство Відповідача 1 не прийнята.

Водночас, з поданої заяви (том 2, а.с. 137-141) вбачається, що Позивач звернувся у даній справі не лише з вимогами що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство (13 листопада 2009 року), як конкурсний кредитор, але й з поточними вимогами (що виникли з 13 листопада 2009 року –з дня порушення провадження у справі про банкрутство).

Суд зауважує, що в силу дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та з урахуванням усього вищевказаного у даному судовому рішенні, вимоги Позивача (як конкурсного кредитора) що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача 1, мають розглядатися безпосередньо у справі про банкрутство Відповідача 1 № 9/36 і не можуть бути розглянуті в справі № 20/9.

Розглянувши наявні в матеріалах справи № 20/9 докази суд встановив, що у справі № 20/9 Позивачем заявлено не лише поточні вимоги (що виникли з дня порушення провадження у справі про банкрутство –з 13 листопада 2009 року), але й вимоги, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство… Дане підтверджується і здійсненими самим Позивачем розрахунками заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, штрафу, інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів (том 1, а.с. 115-119; том 2, а.с. 107-125).

Господарський суд, з урахуванням визначених Позивачем зобов’язань, що виникли до 13 листопада 2009 року (сум заборгованості по кредитам та процентах, пені та штрафів –вбачаються з розрахунку Позивача у томі 1, а.с. 115-119), та перерахованих судом сум інфляційних, що нараховані до 13 листопада 2009 року (розрахунок в томі 2 на а.с. 148-151), встановив, що в справі № 20/9 Позивачем заявлено наступні вимоги, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача 1, і мають розглядатися безпосередньо у справі № 9/36 про банкрутство Відповідача 1: вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 50 841 274 (п’ятдесят мільйонів вісімсот сорок одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 20 коп.; вимоги щодо стягнення заборгованості по відсотках в сумі 13 209 071 (тринадцять мільйонів двісті дев'ять тисяч сімдесят одна) грн. 69 коп.; вимоги щодо стягнення інфляційних збитків за основною заборгованістю в розмірі 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп. та вимоги щодо стягнення інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 704 081 (сімсот чотири тисячі вісімдесят одна) грн. 38 коп..

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи усе вищевказане у даному судовому рішенні, господарський суд залишає без розгляду вимоги Позивача по справі № 20/9 в частині стягнення: заборгованості за кредитом в сумі 50 841 274 (п’ятдесят мільйонів вісімсот сорок одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 20 коп.; заборгованості по відсотках в сумі 13 209 071 (тринадцять мільйонів двісті девять тисяч сімдесят одна) грн. 69 коп.; інфляційних збитків за основною заборгованістю в розмірі 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп.; інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 704 081 (сімсот чотири тисячі вісімдесят одна) грн. 38 коп..

Що ж до заборгованості за кредитом та по відсотках, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (з 13 листопада 2009 року; поточна заборгованість), то суд (з урахуванням усього вказаного вище у даному судовому рішенні) вважає вимог Позивача у цій частині підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення…

Відповідно, суд вирішив стягнути солідарно з Відповідача 1 та з Відповідача 2 на користь Позивача: 6 500 000 (шість мільйонів п’ятсот тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 10 591 659 (десять мільйонів п’ятсот дев’яносто одна тисяча шістсот п’ятдесят девять) грн. 22 коп. заборгованості по відсотках.

Що до вимог про стягнення пені, штрафу та інфляційних, нарахованих Позивачем з дня порушення провадження у справі про банкрутство –то суд відмовляє Позивачу в цій частині з огляду на таке.

Як вказано вище у даному судовому рішенні, статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В силу дії частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду; протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості, пені та штрафу (том 1, а.с. 115-119) –штраф та пеня нараховані Позивачем в період з 10 травня 2010 року, тобто в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (штраф нараховано згідно пункту 4.4 Кредитного договору за порушення умов пункту 3.3.5 Кредитного договору). Докази нарахування штрафу та пені в період до порушення справи про банкрутство Відповідача 1 в матеріалах справи відсутні.

Також з наявного у матеріалах справи розрахунку інфляційних (том 2, а.с. 107-125), з урахуванням здійсненого судом розрахунку сум інфляційних, що нараховані до 13 листопада 2009 року (том 2, а.с. 148-151), вбачається –що в період дії мораторію Позивач нарахував інфляційні збитки за основною заборгованістю в розмірі 716 543 (сімсот шістнадцять тисяч п’ятсот сорок три) грн. 99 коп. та інфляційні збитки за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 1 676 849 (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 77 коп..

На основі частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення: пені за несвоєчасне погашення кредиту в загальному розмірі 2 544 628 (два мільйони п’ятсот сорок чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 00 коп.; пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в загальному розмірі 1 758 373 (один мільйон сімсот п’ятдесят вісім тисяч триста сімдесят три) грн. 14 коп.; штрафу в розмірі 1 750 000 (один мільйон сімсот п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп.; інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 716 543 (сімсот шістнадцять тисяч п’ятсот сорок три) грн. 99 коп.; інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 1 676 849 (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 77 коп..

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування сум позовних вимог, залишених судом без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 81, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Залишити без розгляду вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» по справі № 20/9 в частині стягнення: заборгованості за кредитом в сумі 50 841 274 (п’ятдесят мільйонів вісімсот сорок одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 20 коп., заборгованості по відсотках в сумі 13 209 071 (тринадцять мільйонів двісті дев'ять тисяч сімдесят одна) грн. 69 коп., інфляційних збитків за основною заборгованістю в розмірі 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп. та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 704 081 (сімсот чотири тисячі вісімдесят одна) грн. 38 коп..

3. Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач», 33009, Рівненська область, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 112А, код 04542761 та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», 47302, Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Шолом Алейхема, 1, код 35068869 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код 19017842 –6 500 000 (шість мільйонів п’ятсот тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 10 591 659 (десять мільйонів п’ятсот дев’яносто одна тисяча шістсот п’ятдесят дев'ять) грн. 22 коп. заборгованості по відсотках, 17 066 (сімнадцять тисяч шістдесят шість) грн. 19 коп. витрат по держмиту та 157 (сто п’ятдесят сім) грн. 95 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. В задоволенні решти позову –відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 21.02.2011р.

Суддя Василишин А.Р.