Рішення № 13900313, 04.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.10 Справа№ 26/91

Господарський суд Львівської області у складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. за участі представників: позивача Власенка П.М., відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „УніКредит Банк” до приватного підприємства „Смак Плюс” та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу солідарно з відповідачів

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „УніКредит Банк” 30 квітня 2010 року звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства „Смак Плюс” та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 872771,29 грн.

У звязку з хворобою судді Деркача Ю.Б., розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 01 липня 2010 року справа №26/91 за позовом відкритого акціонерного товариства „УніКредит Банк” до приватного підприємства „Смак Плюс” та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 передана для розгляду судді Гриців В.М.

Позивач 20 липня 2010 року подав уточнення позовних вимог, а саме просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 871619,77 грн., з яких 828599,53 грн. становить сума забезпечувального платежу із врахуванням індексу інфляції за період з 24 квітня 2008 року до 20 липня 2010 року та 43020,24 - 3% річних від простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Між приватним підприємством „Смак Плюс” (орендодавець), фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_3 (орендар) і „УніКредит Банк” товариством з обмеженою відповідальністю (суборендар) 09 лютого 2007 року укладено попередній договір №Л-01-07, в якому сторони домовились про укладення між орендарем і суборендарем договору суборенди нежилих приміщень загальною площею 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2. Для забезпечення виконання зобовязань щодо укладення основного договору позивач 09 лютого 2007 року сплатив фізичній особіпідприємцю ОСОБА_3 забезпечувальний платіж в сумі 641935,80 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1956. Сторони повинні були укласти основний договір протягом шести місяців з дня укладення попереднього договору, але не раніше настання відкладальних обставин, що були визначені сторонами, як обовязок приватного підприємства „Смак Плюс” отримати право власності на приміщення з правом передачі його в суборенду на строк не менше, як сорок пять місяців. Неодноразово позивач звертався до відповідачів про повернення забезпечувального платежу та за зверненнями відповідачів погоджував відкладення строку укладення основного договору. Останній погоджений сторонами строк укладення основного договору відкладено до 15 березня 2008 року, проте безрезультатно. Листом від 11 квітня 2008 року позивач повідомив відповідачів про його відмову від укладення основного договору через невиконання відповідачами обовязків за попереднім договором та вимагав повернути забезпечувальний платіж у сумі 641935,80 грн. Відповідач приватне підприємство „Смак Плюс” листом від 24 квітня 2008 року за № 28 ще раз запропонував позивачу укласти договір суборенди згідно з попереднім договором №Л-01-07 від 09 лютого 2007 року, а також серед іншого повідомив позивача про готовність повернути кошти в трьохмісячний термін. Станом на дату звернення до суду кошти не повернено. Позивач вважає, що 828599,53 грн. - сума забезпечувального платежу із врахуванням індексу інфляції за період з 24 квітня 2008 року до 20 липня 2010 року та 43020,24 - 3% річних від простроченої суми підлягають стягненню з відповідачів солідарно, оскільки таке випливає з умов пунктів 1.9., 5.1 попереднього договору №Л-01-07 від 09 лютого 2007 року. Правовою підставою позовних вимог позивач називає ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача приватне підприємство „Смак Плюс” позовні вимоги вважає необґрунтованими і безпідставними. Пунктом 1.4. попереднього договору передбачено укладення основного договору протягом шести місяців з дня укладення попереднього договору, але не раніше настання усіх відкладальних обставин, що визначені п.3 попереднього договору. Конкретної дати, коли приватне підприємство „Смак Плюс” повинне отримати право власності на приміщення або право оренди з правом передачі в суборенду на строк, не менше як сорок пять місяців. Відповідач стверджує, що строк дії попереднього договору є необмеженим і на підставі статті 212 Цивільного кодексу України цей попередній договір набув зобовязальної сили для сторін щодо укладання основного договору лише після настання обставни, передбачених п.3 цього договору. За зверненням відповідача управління комунальної власності Львівської міської ради 28 січня 2008 року видало наказ № 52-0 про переукладення договору оренди від 31 жовтня 2006 року № Г-4787-б з приватним підприємством „Смак Плюс” строком на 5 років. На думку представника відповідача, саме з виданням наказу № 52-0 приватне підприємство „Смак Плюс” набуло необхідних прав на продовження оренди нежилих приміщень загальною площею 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, яке згодом було реалізовано укладенням нового договору оренди № Г-6906-8 від 16 січня 2009 року. Відповідачі не відмовлялись від укладення договору суборенди. Натомість сам позивач не вжив щодо цього жодних передбачених для цього заходів, зокрема, як потенційний суборендар не подав управлінню комунального майна Львівської міської ради заяви та документів, визначених рішенням № 87 Львівської міської ради від 18 лютого 2008 року, і Положенням про порядок надання в суборенду орендованих нежитлових приміщень комунальної власності міста львова, затвердженого наказом начальника управління від 04 березня 2004 року за № 12-з. Тим самим, на думку представника відповідача, навмисно перешкоджав настанню відкладальної умови й укладанню основного договору. Тому на підставі п.5.2. попереднього договору відповідач має право залишити забезпечувальний платіж.

Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином за його місцезнаходженням, що підтверджується наявними у справі доказами. Місцезнаходження відповідачів підтверджене витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30 червня 2010 року.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи, проте відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 жодного разу не скористався наданими йому законом процесуальними правами - в судове засідання не зявився, відзиву, заперечень чи спростувань позовних вимог не надав. Тому суд ухвалює розглядати спір за наявними матеріалами справи, як це встановлено ст. 75 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово .

Як встановлено статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно з матеріалами справи 09 лютого 2007 року між приватним підприємством „Смак Плюс” (орендодавець), фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_3 (орендар) і „УніКредит Банк” товариство з обмеженою відповідальністю (суборендар) укладено попередній договір №Л-01-07, в якому сторони домовились про укладення між орендарем і суборендарем договору суборенди нежилих приміщень загальною площею приблизно 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1.). Сторони зобовязались укласти Основний договір впродовж шести місяців з дня укладення попереднього договору, але не раніше настання усіх відкладальних обставин (п.1.4.). Пунктом 2.1.1. попереднього договору сторони встановили, що термін оренди за основним договором починається у визначений у ньому строк, але не пізніше ніж 09 серпня 2007 року та закінчується через сорок пять місяців від дати початку. Статтею 3 попереднього договору визначено відкладальні обставини. Такою є умова про те, що до дати, зазначеної в п.1.3. цього договору орендодавець отримає право власності на приміщення або право оренди приміщення з правом його передачі в суборенду на строк не менше, як сорок пять місяців.

Пунктом 1.6. попереднього договору встановлено, що для забезпечення виконання суборендарем своїх зобовязань за цим договором щодо укладання основного договору, суборендар сплачує орендарю в строк 5 банківських днів з дня підписання договору забезпечувальний платіж в сумі 641935,80 грн., який є окремим видом забезпечення зобовязання, можливість встановлення якого передбачена п.2 ст. 546 Цивільного кодексу України. За умовами п 1.7. попереднього договору після укладення основного договору зазначений забезпечувальний платіж повинен був зарахуватись в рахунок платежу орендної плати за перші пять та два останні місяці суборенди.

На виконання п. 1.6 попереднього договору позивач 09 лютого 2007 року сплатив фізичній особіпідприємцю ОСОБА_3 641935,80 грн. забезпечувального платежу, що підтверджується меморіальним ордером №1956 від 09 лютого 2007 року.

Із змісту пунктів 1.4., 2.1.1., 3.1.1. попереднього договору №Л-01-07 від 09 лютого 2007 року випливає обовязок сторін не пізніше 09 серпня 2007 року включно укласти договір суборенди нежилих приміщень загальною площею 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2. Відкладальні обставини про обовязок отримання орендодавцем (приватним підприємством „Смак Плюс”) права власності приміщення або права оренди з правом передачі в суборенду на строк не менше, як сорок пять місяців визначені п.3.1.1. попереднього договору як необхідна передумова укладення основного договору. Пунктом 5.1. попереднього договору передбачено, що у випадку ненастання відкладальних обставин сума забезпечувального платежу підлягає поверненню суборендарю в строк до пяти банківських днів з дня отримання вимоги суборендаря.

До 09 серпня 2007 року приватне підприємство „Смак Плюс” не виконало свого обовязку, визначеного п.3.1.1. попереднього договору. Цей факт відповідачі не заперечили і не спростували. Спільним листом б/н і дати відповідачі звертались до позивача з проханнями продовжити строк для укладення основного договору до 09 вересня 2007 року, а в разі ненастання відкладальних обставин гарантували повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу до 12 вересня 2007 року. Спільним листом від 11 грудня 2007 року за № 3964/УІІІ відповідачі знову повідомили позивача про неможливість укладення основного договору оскільки відкладальні обставини не настали, гарантували повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу та просили надати відстрочку укладення основного договору до 15 березня 2008 року, повернення платежу - до 31 березня 2008 року.

Позивач в черговий раз листом від 15 лютого 2008 року погодився надати відповідачам можливість виконати свої зобов'язання щодо укладання основного договору та повідомив їх про свою згоду укласти основний договір до 15 березня 2008 року, що, однак, і не було зроблено.

Оскільки відкладальні умови не настали, позивач листом від 11 квітня 2008 року повідомив відповідачів про остаточну відмову від укладання основного договору через невиконання ними своїх обов'язків за попереднім договором і звернувся до відповідачів з вимогою у пятиденний строк з дня її отримання повернути 641935,80 грн. забезпечувального платежу та попередив, що у разі неповернення платежу, буде вживати законні методи для стягнення заборгованості.

У відповідь приватне підприємство „Смак Плюс” листом від 24 квітня 2008 року за № 28 ще раз запропонувало позивачу укласти договір суборенди згідно з попереднім договором №Л-01-07 від 09 лютого 2007 року, повідомило про наслідки відмови банку від укладення договору суборенди, а також повідомило позивача про готовність повернути 641935,80 грн. забезпечувального платежу в трьохмісячний термін. При цьому в названому листі приватне підприємство „Смак Плюс” не повідомляло позивача про те виконано ним чи ні відкладальні умови, як це передбачено п.3.1.1. попереднього договору.

З наданих представником відповідача доказів випливає, що станом на дату укладення попереднього договору №Л-01-07 приватне підприємство „Смак Плюс” орендувало в управлінні комунального майна Львівської міської ради нежилі приміщення загальною площею 192,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору оренди № Г-4787-6 від 30 жовтня 2006 року. Однак, термін оренди за цим договором був визначений один рік - до 29 жовтня 2007 року. Доказів пролонгації названого договору оренди суду не надано й не названо.

Надалі управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) і приватне підприємство «Смак Плюс»(орендар) 16 січня 2009 року уклали договір оренди № Г-6906-8 нежилих приміщень загальною площею 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2. Термін оренди визначений на 5 років, з 16 січня 2009 року до 16 січня 2014 року, також цим договором передбачено право орендаря здавати частину обєкта оренди в суборенду іншим особам лише за погодженням орендодавця.

Суду не надано й не названо жодних доказів повідомлення відповідачами позивача про укладення договору оренди нежилих приміщень загальною площею 192,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та про необхідність для укладення договору суборенди здійснення позивачем, як суборендарем, певних дій подання начальнику управління комунального майна заяви встановленого зразка та інших документів, необхідних для отримання дозволу на суборенду. Слід зазначити, що Положенням про порядок надання в суборенду орендованих нежитлових приміщень комунальної власності м. Львова, затвердженим наказом від 04 березня 2004 року № 12-з, передбачено не тільки подання документів суборендарем, а й орендарем. Зокрема, для розгляду надання приміщень в суборенду, орендар повинен подати в управління комунального майна лист-згоду; копію договору оренди; поверховий план із зазначенням площе, які передаються в суборенду; довідку про стан сплати за оренду приміщень.

Викладене спростовує твердження представника відповідача про ненастання відкладальних обставин з вини позивача та про ухилення позивача від укладення договору суборенди.

Крім того, право здавати в суборенду частину приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_2 виникло у приватного підприємства «Смак Плюс»- орендаря цих приміщень за договором оренди № Г-6906-8 від 16 січня 2009 року, а не у фізичної особипідприємця ОСОБА_3, як це визначено попереднім договором № Л-01-07 від 09 лютого 2007 року - фізична особапідприємець ОСОБА_3 не набув права оренди на означені приміщення.

25 червня 2009 року проведена державна реєстрація відкритого акціонерного товариства „УніКредит Банк”, створеного шляхом реорганізації „УніКредит Банк” товариства з обмеженою відповідальністю та його правонаступника.

Як встановлено ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такі ж вимоги встановлено й ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 612, 625 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Станом на дату розгляду справи суду не надано жодних доказів сплати позивачу стягуваної суми.

З урахуванням викладених фактичних обставин справи та приписів закону вимога позивача про повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу є законною і обґрунтованою.

Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення грошового зобовязання з 24 квітня 2008 року до 30 червня 2010 року позивач начислив 3% річних, що становить 43070,24 грн. та 186663,73 грн. інфляційних нарахувань. При цьому 3% річних начислено на суму 641935,80 грн. простроченого грошового зобовязання, що відповідає названим вимогам закону. Однак суму 155270,95 грн. інфляційних нарахувань начислено не на суму 641935,80 грн. простроченого грошового зобовязання, а на прострочену заборговану суму 641935,80 грн. плюс інфляційні нарахування, що є невірно. Інфляційні нарахування на прострочену суму 641935,80 грн. за період з 24 квітня 2008 року до 30 червня 2010 року становлять 148209,66 грн.

Щодо солідарної відповідальності приватного підприємства „Смак Плюс” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до вимог статі 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до вимог ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, а саме:

1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як визначено пунктом 1.9. попереднього договору №Л-01-07 від 09 лютого 2007 року, орендодавець (приватне підприємство «Смак Плюс») поручається за виконання ФОП ОСОБА_3 (орендарем) його обов'язків за попереднім договором та разом з орендарем нестиме солідарну відповідальність відповідно до попереднього договору у випадку її настання.

Попереднім договором №Л-01-07 від 09 лютого 2007 року не передбачено зміну названих строків укладення основного договору з причини ненастання відкладальних обставин. Проте сторони листами неодноразово відстрочували строк настання відкладальних обставин, що узгоджується з приписами ст. 207 Цивільного кодексу України.

Як зазначено вище, дату настання відкладальних обставин сторони за взаємним письмовим погодженням відстрочили до 15 березня 2008 року, а дату повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу до 31 березня 2008 року; з вимогою про повернення забезпечувального платежу позивач звернувся до відповідачів листом від 11 квітня 2008 року.

Таким чином, позивач впродовж шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, визначеного п.2.1.1. попереднього договору №Л-01-07 від 09 лютого 2007 року, а саме 11 квітня 2008 року пред'явив вимогу про повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу і до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, якому на виконання умов попереднього договору сплатив означену суму, і до приватного підприємства „Смак Плюс", як до поручителя за попереднім договором.

Отже порука не припинилася і відповідачі повинні солідарно відповідати за невиконання ними попереднього договору №Л-01-07 від 09 лютого 2007 року.

Тому суд стягує солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та з приватного підприємства „Смак Плюс” 641935,80 грн. забезпечувального платежу, 148209,66 грн. інфляційних нарахувань, начислених за період з 24 квітня 2008 року до 30 червня 2010 року та 43070,24 грн. 3% річних за цей період. Судові витрати суд покладає на відповідачів пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Суд констатує, що в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів осіб. Згідно з ст.ст. 13, 15, 16 Цивільного кодексу України цивільні права особа повинна здійснювати у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При цьому не допускаються дії особи, що вчиняються способом зловживання правом. Кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Постановляючи рішення суд керується й загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України). Саме через призму принципів справедливості, добросовісності і розумності суд оцінює і тлумачить договірні відносини сторін, фактичні обставини справи та приписи закону і наслідки його застосування. Суд вважає, що за викладених обставин об'єктивна істина полягає в тому, що відповідачі впродовж тривалого часу знали і усвідомлювали неможливість виконання ними умов попереднього договору №Л-01-07 від 09 лютого 2007 року, однак не повертали позивачу сплачену ним суму забезпечувального платежу, який, в разі укладення договору суборенди, повинен був зарахуватись у вартість платежів за користування предметом найму. Із часу звернення позивача про повернення 641935,80 грн. забезпечувального платежу (квітень 2008 року) відповідачі знали про пред'явлену вимогу позивача, а тому в силу названих принципів справедливості, добросовісності і розумності повинні були виконати зобов'язання перед позивачем з урахуванням звичаїв цивільного обороту.

Крім того, суд вважає, що процесуальна поведінка відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в контексті названих фактичних обставин справи свідчить про ігнорування ним приписів ст. 22 ГПК України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) та з приватного підприємства „Смак Плюс” (79008, м. Львів, пр. Свободи, 22; ідентифікаційний код 13839632) на користь відкритого акціонерного товариства „УніКредит Банк” (43016, Волинська область, м. Луцьк, вул. Д. Галицького, 14; ідентифікаційний код 21753123) 641935,80 грн. боргу, 148209,66 грн. інфляційних нарахувань, 43070,24 грн. 3% річних та судові витрати: 8332,16 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя