Рішення № 139000645, 14.08.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 760/6994/26

Провадження № 2/378/618/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «ЕЙС»» з посиланням на те, що 2 квітня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 7749625, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надав позичальнику кредит у розмірі 25000 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Наявність підписів сторін на кредитному договорі свідчить про їхню свідому волю та прийняття умов договору, а також підтверджує, що кредитодавець повідомив відповідача про всі умови надання кредиту у порядку, встановленому чинним законодавством України.

23 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого останньому відступлено право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

16 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» та ТОВ «ФК «Ейс»» украдено договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на загальну суму 103500 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 25000 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 66000 грн. та заборгованості за штрафними санкціями 12500 грн.. Вказану заборгованість відповідач не сплатила. З моменту отримання права вимоги до відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

З урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 224-225) позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 7749625 від 02.04.2024 у розмірі 55250 грн., з яких 25000 грн. заборгованість по кредиту; 30250 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та судові витрати: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн..

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16.03.2026 вказану справу направлено за підсудністю на розгляд Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с. 166).

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2026 вказану справу направлено за підсудністю до Ставищенського районного суду Київської області (а.с. 177-187).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 вказану справу розподілено судді Скороход Т.Н. (а.с. 186-188).

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 12 червня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 189-190).

Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «ФК «ЕЙС»» про розгляд справи повідомлене належним чином (а.с. 196-197, 199-200), в позовній заяві зазначив, що просить суд розглядати справу без участі представника позивача (а.с. 1-8). ТОВ «ФК «ЕЙС»» подано відповідь на відзив (а.с. 212-218), в якій зазначили, що ТОВ «Авентус Україна» є не банківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг, а отже не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача, яким є ТОВ «Пейтек». Первинний кредитор ініціював платіжну операцію надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (боржника) та надав копію повідомлення з відміткою ТОВ «Пейтек» про успішне перерахування коштів за вказаним кредитним договором, тобто позивач довів факт отримання відповідачем коштів, а отже і зобов`язання останнього за кредитним договором. Щодо факту відступлення прав вимоги зазначили, що 23.10.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 23.10/24-Ф, а в подальшому, 16.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до яких право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а останнє позивачу. Даний факт підтверджується актом прийому передачі прав вимоги за договорами факторингу та платіжними інструкціями, які свідчать про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаними договорами факторингу. Отже, позивач довів перехід права вимоги за договорами факторингу. Надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги до договорів факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 та № 16/05/25-Е від 16.05.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, сума заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи долучені разом із позовною заявою. Щодо нарахування відсотків, зазначили, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 не може перевищувати 1%, тому заборгованість за процентами за період 02.04.2024 по 31.07.2024 становить 30250 грн.. Зазначили, що позивач не стягує штрафних санкцій. Просять стягнути заборгованість за вищевказаним кредитним договором в розмірі 55250 грн., з яких 25000 грн. заборгованість по кредиту; 30250 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та судові витрати.

Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 195, 198), представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 202-207), в якому просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог зазначила, що позивач не надав доказів, які підтверджують факт перерахування коштів, враховуючи, що листи ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Авентус Україна» про перерахування коштів не є первинними бухгалтерськими документами. Також позивачем не доведено розмір заборгованості за кредитним договором, враховуючи розбіжності в заявлених сумах, а саме у мотивувальній частині позовної заяви позивач зазначає суму заборгованості 103500 грн., а у прохальній частині просить стягнути 91000 грн., що не відповідає наведеному розрахунку та є меншим на 12500 грн.. Будь-які пояснення щодо причин вказаних розбіжностей у позові відсутні. Також є безпідставними позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 66000 грн., які були нараховані, виходячи із ставки, 2,20%, тоді як відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Отже умови п. 1.5.1 договору про надання споживчого кредиту № 7749625 від 02.04.2024, щодо визначення стандартної процентної ставки, яка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору), є нікчемним. Тому, в силу нікчемності вказаних умов, проценти є неузгодженими, а отже не підлягають нарахуванню та стягненню. Щодо штрафних санкцій, то їх нарахування заборонено у військовий час. Крім того, позивач не довів набуття права вимоги за спірним кредитним договором. Вважають, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору відповідачем первісний кредитор дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими первісний кредитор. Також заперечили проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки подана позовна заява не свідчить про значний обсяг виконаної представником роботи чи особливу складність справи. Зі змісту позовної заяви вбачається наявність істотних внутрішніх суперечностей, зокрема, щодо визначення розміру заявленої до стягнення заборгованості, а також інших недоліків. Такі обставини свідчать про неналежне опрацювання матеріалів справи та можуть бути підставою для покладення на відповідача обов`язку компенсувати заявлені позивачем витрати у повному обсязі. Крім того, дана справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною. Просять судові витрати відповідача покласти на позивача.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 2 квітня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір № 7749625 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а. с. 15-33), який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника, про що свідчить п. 10. договору кредиту, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до п. 1.2. договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктами 1.3-1.4 договору погоджено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 25000 грн.; строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.

У споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в паперовій форму або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності споживача може направити споживачу пропозицію щодо продовження строку кредиту/збільшення суми кредиту (п. 1.4.1).

Відповідно до п. 1.5 договору, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (п. 1.5.1); знижена процентна ставка 0,11% в день застосовується, якщо споживач до 02.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2).

Денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування кредитом 2,20% в день (п. 1.7.1); за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,03% в день (п. 1.7.2).

Загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 198000 грн. (п. 1.8.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 182325 грн. (п. 1.8.2).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541,10 % річних (п. 1.9.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 9912,47 % річних (п. 1.9.2).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 223000 грн. (п. 1.10.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 207325 грн. (п. 1.10.2).

Відповідно до п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Дати надання кредиту: 02.04.2024 або 03.04.2024 (п. 2.2.).

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору (п. 2.4).

Відповідно до п. 3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 6.4 договору погоджено, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 750 грн. на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1); у розмірі 250 грн., починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.2); штрафи за цим договором нараховуються протягом строку наявності діючої простроченої заборгованості, згідно з встановленою шкалою штрафів, залежно від кількості днів прострочення (п. 6.4.4); в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення споживачем зобов`язань за цим договором, обмежується сумою визначеною, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (п. 6.4.5).

Підписуючи цей договір, споживач підтвердила, що перед укладенням цього договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; вказана в ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на веб-сайті; вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Авентус Україна», що розміщена на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.8).

Всі додатки до цього договору підписані сторонами є невід`ємною частиною договору (п. 9.11).

Відповідно до копії повідомлення ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 № 20241113-1/1 (а.с. 107-109) ТОВ «Авентус Україна» 15.01.2025 було перераховано кошти в розмірі 20000 на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Крім того, відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 19.06.2026, наданим на виконання ухвали судді Ставищенського районного суду від 12.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 02.04.2024 було зараховано кошти на суму 25000 грн. (а.с. 242).

Докази того, що банківська картка з вищезазначеним номером належить відповідачу, останньою не спростовані.

З картки обліку договору (розрахунок заборгованості) судом встановлено, що станом на 22.10.2024 розмір заборгованості за вказаним кредитним договором становить 103500 грн., з яких 25000 грн. основний борг; 66000 грн. - проценти (а.с. 136-145).

Відповідачем на погашення заборгованості не було сплачено жодних платежів.

Позивачем до позовної заяви також додано копію паспорту споживчого кредиту (а.с. 110-114), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 88-106).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний договір № 7749625 про надання споживчого кредиту від 02.04.2024 (а.с. 15-33) підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо отримання коштів за вказаним кредитним договором, оскільки вони спростовуються повідомленням ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 № 20241113-1/1 (а.с. 107-109) та повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 19.06.2026, наданим на виконання ухвали судді Ставищенського районного суду від 12.06.2026 (а.с. 242).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.

23 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого фактор ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» передав грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту, в тому числі і до відповідача за договором № 7749625 про надання споживчого кредиту від 02.04.2024 в розмірі 103500 грн., з яких 25000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 66000 грн. сума заборгованості за відсотками та 12500 грн. сума заборгованості за пенею, що підтверджується копіями договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року (а.с. 72-86), акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу (а.с. 65), витягу з реєстру боржників від 23.10.2024 до вказаного договору факторингу (а.с. 66-68), платіжної інструкції від 30 жовтня 2024 року № 166 (а.с. 64).

16.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до умов якого фактор ТОВ «ФК «Ейс»» передав грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту, в тому числі і до відповідача за договором № 7749625 про надання споживчого кредиту від 02.04.2024 в розмірі 103500 грн., з яких 25000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 66000 грн. сума заборгованості за відсотками та 12500 грн. сума заборгованості за пенею, що підтверджується копіями договору факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 (а.с. 54-63), акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу (а.с. 34), витягу з реєстру боржників від 16.05.2025 до вказаного договору факторингу (а.с. 38-40), платіжних інструкцій від 27.11.2025 № 460, 459 та від 28.11.2025 № 465 (а.с. 37).

Відповідно до умов вищевказаних договорів факторингу встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною договору.

Позивачем надано суду підписані сторонами та скріплений їх печатками копії актів прийому-передачі реєстру боржників та квитанцій на підтвердження сплати суми фінансування за відступлення прав вимоги згідно вищевказаних договорів факторингу, тобто право вимоги до відповідача за договором № 7749625 про надання споживчого кредиту від 02.04.2024 перейшло від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Відповідно до виписки з особового рахунку за вказаним кредитним договором, наданої ТОВ «ФК «Ейс» (а.с. 118), заборгованість відповідача становить 103500 грн., з яких 25000 грн. прострочене тіло; 66000 грн. прострочена заборгованість за відсотками та 12500 грн. прострочена заборгованості за пенею.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 не може перевищувати 1%, позивач здійснивши перерахунок процентів за період з 02.04.2024 по 31.07.2024, зменшив їх розмір і просить стягнути заборгованість за процентами в сумі 30250 грн..

Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та нею не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25000 грн. та процентами в розмірі 30250 грн., які нараховані в межах строку дії кредитного договору та відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с. 10).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн..

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Ейс»» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» (а.с. 132-135); додаткової угоди № 25771114114 від 11.09.2025 до вказаного договору про надання правничої допомоги (а.с. 130); акту прийому передачі наданих послуг від 01.11.2025, відповідно до якого за надані правові та юридичні послуги сторони погодили гонорар у розмірі 7000 грн., а саме: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржника, якою є ОСОБА_1 5000 грн., вивчення матеріалів справ про стягнення заборгованості з боржника, якою є ОСОБА_1 1000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500 грн., підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500 грн. (а.с. 131).

Проте, представник відповідача у відзиві на позовну заяву щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що розмір гонорару за правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є завищеним та належним чином не обґрунтованим. Подана позовна заява не свідчить про значний обсяг виконаної представником роботи чи особливу складність справи. Зі змісту позовної заяви вбачається наявність істотних внутрішніх суперечностей, зокрема, щодо визначення розміру заявленої до стягнення заборгованості, а також інших недоліків. Такі обставини свідчать про неналежне опрацювання матеріалів справи та можуть бути підставою для покладення на відповідача обов`язку компенсувати заявлені позивачем витрати у повному обсязі. Крім того, дана справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2021 року (справа №159/5837/19, провадження №61-10459св20) вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Відповідач подав заперечення щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням того, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, беручи до уваги заперечення відповідача щодо їх розміру та обсягу, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення в сумі 3000 грн..

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України в сумі 2662,40 грн..

Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» заборгованість за договором № 7749625 про надання споживчого кредиту від 02.04.2024 в розмірі 55250 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» (02094, м. Київ, Поправки Юрія, 6 каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено 14.08.2026.

Суддя Т. Н. Скороход