Рішення № 139000160, 14.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1097/26

14 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченого грошового забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі, відповідач), в якому просить стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 17.03.2023 - 31.03.2023 (15 днів) в загальній сумі 12341,30 грн. (дванадцять тисяч триста сорок одну гривню тридцять копійок) на користь військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Позов обґрунтований тим, що солдатом ОСОБА_1 отримано надмірно виплачені кошти за період з 17.03.2023 - 31.03.2023 (15 днів) в загальній сумі 12341,30 грн. (дванадцять тисяч триста сорок одну гривню тридцять копійок), тобто за час невиконання ним обов`язків військової служби.

Ухвалою суду від 03.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Тернопільським окружним адміністративним судом направлено електронний запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання відповідача, та 18.03.2026 отримано відповідь за №2476166.

Ухвалою суду від 19.03.2026 постановлено позовну заяву в адміністративній справі №500/1097/26 залишити без руху та надати позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.03.2026 постановлено продовжити розгляд даної адміністративної справи, так як у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Відзиву у встановлений судом строк на адресу суду не надходило.

Як встановлено судом, Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2022 № 12-ОС солдата ОСОБА_1 (П-080295), прийнято на військову службу по мобілізації, на особливий період, зараховано в списки особового складу; призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії інструктора кінологічної групи прикордонної комендатури швидкого реагування № 1; приступив до виконання службових обов`язків 13.08.2022.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.03.2023 № 183-ОС «Про особовий склад» солдату ОСОБА_1 (П-080295), призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії номера обслуги секції станкових протитанкових гранатометів третього протитанкового відділення протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування №1 призупинено військову службу, звільнено з посади та знято зі всіх видів забезпечення, з 17.03.2023.

Також, відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.03.2023 № 130-ОС «Про виплату особовому складу», в тому числі і солдату ОСОБА_1 , було здійснено виплату грошового забезпечення за поточний місяць, а саме березень 2023 року.

У зв`язку із самовільним залишенням військової частини солдатом ОСОБА_1 (П-080295), стосовно нього внесено інформацію до єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною четвертою статті 408 Кримінального Кодексу України (кримінальне провадження від 25.03.2023 № 42023052210000002).

На підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.10.2025 № 5782-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування за фактом надмірно виплаченого грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 (П-080295) за період з 17.03.2023 - 31.03.2023 (15 днів) на загальну суму 12341,30 гривень (Висновок від 12.11.2025 № 25/1713/25-Вн). За даним фактом наказом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.11.2025 № 6227-АГ «Про результати службового розслідування» солдата ОСОБА_1 (П-080295) притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 12341,30 грн. (дванадцять тисяч триста сорок одну гривню тридцять копійок).

З метою добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 було направлено листа солдату ОСОБА_1 .

Як вказує відповідач, станом на момент подання позову місцезнаходження солдата ОСОБА_1 невідоме, до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 останній не повернувся.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 3 Статуту внутрішньої служби України Збройних Сил України визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Згідно вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною другої статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії . Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.

Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі Положення № 1115/2009) визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та Відповідно до пунктів 48-1 - 48-7 Положення № 1115/2009 визначено, що: для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статуту Збройних Сил України; статті 85 Дисциплінарного військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби.

Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до загальної чисельності Держприкордонслужби;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні;

звільнення військовослужбовців, військову службу яких призупинено, з військової служби здійснюється в установленому порядку посадовими особами, зазначеними у пункті 270 цього Положення;

для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Відповідно до статті 27 Закону фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.

З 1 березня 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704).

Згідно із пунктом 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до пункту 2 Інструкції №558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

З метою визначення порядку організації та ведення фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2006 №155 затверджено Інструкцію про організацію фінансового господарства органах Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі Інструкція №155).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 Інструкції №155 визначені такі завданнями фінансово-економічних органів, а саме: своєчасне і правильне задоволення грошовим забезпеченням військовослужбовців, заробітною платою працівників; забезпечення ведення бухгалтерського обліку і контроль за раціональним, економним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, збереження державної власності; забезпечення законного та господарськи доцільного витрачання коштів; своєчасне вжиття заходів з відшкодування винними особами завданих збитків у порядку, визначеному чинним законодавством; своєчасне здійснення установлених відрахувань із грошового забезпечення військовослужбовців і заробітної плати працівників та перерахування цих сум за призначенням.

Згідно із пунктом 28.3 пункту 2 Інструкції № 55 виплата грошового забезпечення (заробітної плати) особовому складу провадиться у строки, що встановлюються начальниками (командирами) органів Держприкордонслужби за погодженням з місцевими органами Державного казначейства України, а саме: військовослужбовцям один раз на місяць у період з 15 по 20 число за поточний місяць.

Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.

Підпунктом 5 частини першої статті 1 Закону Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що пряма дійсна шкода це збитки завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Таким чином, незаконне отримання іншого майна грошових коштів, є шкодою завданою військовій частині.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальне відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Статтею 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Як слідує з матеріалів справи, солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину у зв`язку з чим наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.03.2023 № 183-ОС солдата ОСОБА_1 (П-080295) знято зі всіх видів забезпечення, з 17.03.2023.

У зв`язку з внесенням інформації стосовно солдата ОСОБА_1 до єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною четвертою статті 408 Кримінального Кодексу України (кримінальне провадження від 25.03.2023 № 42023052210000002) та на виконання зазначених норм законодавства, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.03.2023 № 183-ОС «Про особовий склад», солдату ОСОБА_1 (П-080295) призупинено військову службу, з 17.03.2023.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.03.2023 № 130-ОС «Про виплату особовому складу», в тому числі і солдату ОСОБА_1 , було здійснено виплату грошового забезпечення за поточний місяць, тобто за березень 2023 року.

При цьому, суд враховує, що виплата грошового забезпечення була здійснена до видання наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.03.2023 № 183-ОС «Про особовий склад» щодо призупинення військової служби, звільнення з посади та призупинення військової служби солдата ОСОБА_1 . У зв`язку з чим та відповідно до довідки № 09/90239/25-Вн, сума надмірно виплачених коштів відповідачу за період з 17.03.2023-31.03.2023 (15 днів) становить в загальній сумі 12341,30 грн. (дванадцять тисяч триста сорок одну гривню тридцять копійок).

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем без належної на те правової підстави безпідставно отримані грошові кошти за період з 17.03.2023 по 31.03.2023 в сумі 12341,30 грн.

Оскільки грошові кошти набуті відповідачем недобросовісно, тому, у відповідача виник обов`язок щодо повернення позивачу безпідставно набутого грошового забезпечення.

Направлення повідомлення відповідачу не призвело до повернення безпідставно набутих коштів.

Отже, у зв`язку з невідшкодуванням відповідачу зайво виплаченого грошового забезпечення у відповідача наявні правові підстав для стягнення з відповідача на користь в/ч безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов`язків військової служби в розмірі 12341,30 грн.

Доказів сплати відповідачем вищевказаних коштів у зазначеному розмірі до суду не надано.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що станом на дату розгляду справи зайво виплачені кошти відповідачем не відшкодовані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про їх стягнення у судовому порядку.

Згідно частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 17.03.2023 - 31.03.2023 (15 днів) в загальній сумі 12341,30 грн. (дванадцять тисяч триста сорок одну гривню тридцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 14 серпня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),

відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: с. Олексинці, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48732 РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Головуюча суддя Дерех Н.В.