Рішення № 13899990, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/2016.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс"

доАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

прозобов’язання вчинити дії

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Лисохмара Н.І.

від відповідача:Толста Н.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" (надалі –"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (надалі –"Компанія") про зобов’язання здійснити перерахунок за спожиту теплову енергію з використанням чинних тарифів на теплову енергію та з врахуванням сум передплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договорами про постачання теплової енергії у вигляді пари №540496 від 01.09.2003 р. та на постачання теплової енергії у гарячій воді №540505 від 01.08.2007 р., а саме в частині здійснення розрахунку вартості спожитої теплової енергії з урахуванням скасованих тарифів, у зв’язку з чим позивач вказує на обов’язок відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії з використанням чинних тарифів та з урахуванням сум передплат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.02.2011 р.

Представником відповідача в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на відсутність обраного позивачем способу захисту цивільних прав та інтересів. Також, надав розрахунки коригування нарахувань за спожиту позивачем у спірний період теплову енергію, відповідно до яких різниця в нарахуваннях між фактично нарахованих та згідно розпорядження КМДА від 31.01.2007 р. №86 становить 93 788,03 грн.

07.02.2011 р. через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про колегіальний розгляд справи, в якому відповідач просить розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2011 р. вказане клопотання залишено без задоволення.

В судовому засіданні 07.02.2011 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів оголошено перерву до 16.02.2011 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, подав додаткові заперечення на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2003 р. та 01.08.2007 р. між Компанією (енергопостачальна організація) та Товариством (споживач або абонент) було укладено договір про постачання теплової енергії у вигляді пару №540496 (надалі –"Договір 1") та договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №540505 (надалі –"Договір 2") (разом –"Договори").

Згідно п. 1.1 Договорів предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді (вигляді пари), на умовах, передбачених цими договорами.

Відповідно до п. 3.1 (п. 2.1) Договорів при виконанні умов цих договорів, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цими договорами, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

На виконання умов Договорів у період їх дії відповідач постачав, а відповідач споживав теплову енергію та здійснював її оплату відповідно до діючих тарифів.

Претензією №226 від 25.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою здійснити перерахунок вартості спожитої у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року теплової енергії за Договорами у зв’язку із скасуванням тарифів, на підставі яких здійснювався розрахунок вартості спожитої енергії у вказаний період.

Листом №048-72-14956 від 02.12.2010 р. відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії, оскільки такі нарахування здійснювалися на підставі чинних у спірний період тарифів.

Спір виник у справі у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договорами в частині правильного обліку вартості спожитої теплової енергії, а саме у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року.

Договори є договорами енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювався розрахунок вартості спожитої позивачем теплової енергії у спірний період на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662 від 27 листопада 2008 р., №1780, №1780/1 від 25.12.2008 р. та №127, №128 від 05.02.2009 р.

В той же час, Указами Президента України №1199/2008 від 24 грудня 2008 р., №65/2009 від 03.02.2009 р., №76/2009 від 09.02.2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до ч. 6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст.32 вказаного закону).

Положення ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати розпорядження про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та законам України.

Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 12.11.2009 р. у справі №42/392, від 02.06.2010 р. у справі №42/420, від 03.02.2010 р. у справі №42/390.

Як вбачається із матеріалів справи до 01.12.2008 р. тарифи на теплову енергію, що постачалася відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 р. №86 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009 р. з 10.02.2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення перерахунку вартості спожитої ним протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року теплової енергії за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 р. № 86 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.

Із доданого позивачем до матеріалів позову розрахунку вартості теплової енергії спожитої Товариством протягом грудня 2008 року –лютого 2009 року вбачається, що за розрахунками позивача різниця між фактично нарахованою відповідачем та сплаченою позивачем вартістю спожитої енергії та вартістю спожитої у спірний період енергії, розрахованої згідно тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 р. №86 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р., становить 93 471,41 грн.

В той же час, представником відповідача в судовому засіданні надано відповідний розрахунок, з якого вбачається визнання відповідачем такої різниці у розмірі 93 788,03 грн.

Таким чином, розрахунки відповідача, здійснені за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 р. №86 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007р., не спростовують розрахунки позивача, викладені в позові, а відтак між сторонами відсутній спір в частині заявленої позивачем суми.

Отже, матеріалами справи підтверджується неправильність здійснених відповідачем розрахунків вартості спожитої позивачем за Договорами у спірний період теплової енергії на визначену у позові суму.

Посилання відповідача на відсутність обраного позивачем способу захисту цивільних прав та інтересів судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із п. 7.5 Договору 1 розрахунки виконуються на підставі рахунків, які направляються споживачеві енергопостачальною організацією.

Із змісту п. 5 додатку №5 до Договору 1 вбачається, що споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту №5 за адресою: вул. Товарна, буд. №1, розрахункова група, тел. 269-88-93 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає в РВТ).

Пунктом 3.2.1 Договору 2 встановлено, що абонент має право вимагати від енергопостачальної організації виконання умов цього договору.

З наведеного вбачається, що облік вартості спожитої теплової енергії здійснюється енергопостачальною організацією шляхом надання споживачу відповідних рахунків, а останній має майновий інтерес у правильності таких розрахунків.

Таким чином, вказаний інтерес підлягає захисту в судовому порядку.

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2010 р. у справі №42/380.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та зобов’язання Компанії здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Товариством протягом грудня 2008 року - лютого 2009року за Договорами, на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації №715 від 18.06.2007 р., зменшивши її розмір на 93471,41 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зайво сплачене згідно платіжного доручення №1687 від 24.12.2010 р. державне мито у розмірі 849,71грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" задовольнити повністю.

2.Зобов’язати Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4; ідентифікаційний код 32375528) протягом грудня 2008 року - лютого 2009року за договорами №540496 про постачання теплової енергії у вигляді пари від 01.09.2003 р. та №540505 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2007 р., на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації №715 від 18.06.2007 р., зменшивши її розмір на 93471 (дев’яносто три тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 41 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4; ідентифікаційний код 32375528) державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість)грн. 00 коп. Видати наказ.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4; ідентифікаційний код 32375528) з Державного бюджету України 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 71 коп. зайво сплаченого державного мита за подачу позовної заяви, сплаченого згідно платіжного доручення №1687 від 24.12.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –16.02.2011 р.