Рішення № 138999183, 14.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10130/26

Провадження № 2-а/357/398/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Сквирський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

15.06.2026 представник позивача, адвокат Пакало Антон В`ячеславович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрований судом 16.06.2026, мотивуючи тим, що 22.04.2026 відносно ОСОБА_1 було складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності №БЦ РТЦК/1/87БП/26, на підставі якої позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень за нібито вчинене порушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП. У постанові формально зазначено, що ОСОБА_1 , нібито будучи належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконав обов`язок щодо прибуття у зазначені в повістці місце та час, а також не повідомив про причини своєї неявки. Водночас, саму постанову, як і протокол про адміністративне правопорушення, було винесено без участі ОСОБА_1 , без його ознайомлення з матеріалами справи чи можливості надати пояснення. Зазначена постанова взагалі не містить конкретних відомостей про місце та час вчинення Позивачем порушення правил військового обліку, що є істотним недоліком і порушенням вимог до змісту такого документа. Як вбачається з матеріалів справи, позивач викликався повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 26.03.2026, при цьому, копію повістки позивач так і не отримував, особисто з нею не ознайомлювався, підпису про вручення не ставив, у будь-який інший спосіб (поштою, через застосунок «Резерв+», телефонним зв`язком) також не був повідомлений про виклик та незрозумілим залишається причина виклику Позивача до РТЦК, оскільки його військово-облікові дані були уточнені на момент виклику. Крім того, позивач не був повідомлений і про факт винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. Жодної інформації про її існування йому не було надано ані під час складання, ані після. Вперше про наявність такої постанови позивач дізнався лише після отримання повідомлення в мобільному застосунку «Дія» про відкриття виконавчого провадження. Це прямо порушує положення ст. 268 КУпАП, яка гарантує кожній особі право знати, в чому її обвинувачують, надавати пояснення, подавати докази, користуватися юридичною допомогою, а також оскаржувати постанову у справі. Без належного повідомлення про факт притягнення до адміністративної відповідальності реалізація цих прав стає неможливою. Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Позивач має зареєстроване місце проживання, що свідчить про наявність відомостей про нього в Єдиному державному демографічному реєстрі, інформація про дані позивача міститься в органах реєстрації актів громадського стану, які створені та діють на підставі ЗУ «Про органи реєстрації актів громадського стану»; інформація про РНОКПП Позивача, місто роботи, податкову адресу, доходи, може бути отримана від Державної податкової служби України; про місце реєстрації - від органів МВС України, відомості про перебування на військовому обліку та про оновлення даних міститься у базі «Резерв+». При цьому, у витягу з електронного військово-облікового документа з додатку «Резерв+» міститься відмітка про те, що персональні дані позивача були уточнені вчасно, у строки, встановлені законодавством України (дата уточнення даних 15.07.2024). За таких умов, будь-яке застосування штрафу Відповідачем щодо Позивача на підставі ч. 3 ст.210-1 КУпАП України є незаконним, оскільки прямо порушує імперативну норму примітки до статті 210-1 КУпАП. Наголошуємо, що ні до протоколу про адміністративне правопорушення ні до Постанови № БЦ РТЦК/1/87БП/26 не долучено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо Позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному РТЦК та не виконує правила військового обліку. Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано. Тому, просив скасувати постанову №БЦРТЦК/1/87БП/26 від 22.04.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, судові витрати, що складаються з судового збору стягнути з відповідача на користь позивача. Також, у позовній заяві представник просив поновити строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення №БЦРТЦК/1/87БП/26 від 22.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки з постановою позивач ознайомився лише 05.06.2026.

19.06.2026 судом постановлено ухвалу, якою поновлено строк звернення до суду з позовною заявою, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої було винесено постанову №БЦРТЦК/1/87БП/26 від 22.04.2026.

10.07.2026 представник відповідача, за довіреністю у справі Березовський Олександр, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що належним відповідачем/співвідповідачем у справі має бути не ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 і суд в силу вимог п. 4 ч. З ст. 2, ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язаний був вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Також і позивач зобов`язаний був визначити належного відповідача, оскільки проживає у АДРЕСА_1 та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак чомусь подав позов не за підсудністю саме до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області до неналежного відповідача. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не має жодного відношення до військового обліку позивача, не викликав його повісткою, а лише в силу ст. 235 КУпАП України виносив постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначені дії позивача, на думку представника відповідача, свідчать про зловживання процесуальними правами, а саме, завідомо безпідставне НЕ залучення особи як відповідача з метою зміни підсудності справи. Таким чином, у представника відповідача наявні правові підстави просити суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з подачею позивачем позову не до належного відповідача, що є самостійною підставою відмови у позові. Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 . З метою виклику для уточнення військово-облікових даних, позивач засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки від 16 березня2026 року №6829351, був оповіщений за адресою місця його проживання: АДРЕСА_1 , про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 26 березня 2026 року, однак останній не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки. Іншої адреси місця фактичного проживання позивач засобами електронного кабінету «Резерв+» не уточнив. З інформації пункту (2) «Облікова картка», вкладки «Звірка даних» ЄДРПВР вбачається, що позивач востаннє уточнював військово-облікові дані у Відділі 15.07.2024 (адресу місця проживання та номер телефону), хоча згідно ст. 7 Закону № 1951-V1II до персональних даних військовозобов`язаного належить, зокрема, місце проживання та місце перебування, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, сімейний стан, відомості про зайнятість, реквізити документів про освіту, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, тощо. У «Картотеці вільних залишків», підкартотеки «Підлягають призову на військову службу під час мобілізації» вбачається, що позивач не був заброньований/не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (відстрочка анульована 01.07.2019), і до дати виклику по повістці не звільнявся від обов`язку уточнення військово-облікових даних, визначених ст. 7 Закону № 1951- VIII (див. додатки «Облікова картка», «Відстрочки» ЄДРПВР). Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення AT «Укрпошта» №R067121222369, повістку від 12.03.2026 №6829351 позивачу не було вручено та повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою». Таким чином, повернення рекомендованого поштового відправлення з формулюванням «адресат відсутній за зазначеною адресою» свідчить про належне вручення повістки. 14.04.2026 відділом позивачу направлялося за адресою місця проживання ( АДРЕСА_1 ) повідомлення про розгляд справи про адмінправопорушення № 1/1109 згідно якого позивачу доведено до відома, що у разі його неприбуття до відділу у строки визначені у повістці, його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; у такому разі, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбудеться 22.04.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у разі неявки, справу буде розглянуто без участі позивача; даним повідомленням позивач вважається ознайомленим про дату, час та місце розгляду справи про, адміністративне правопорушення (ст. 268 КУпАП) та йому забезпечено право на захист відповідно до вимог ст. 59 Конституції України. Оскільки позивач був належним, чином повідомлений про виклик, однак не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що 22.04.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення БЦ РТЦК/1/87БП/26 за ч. З ст. 210-1 КУпАП, яку було скеровано для примусового виконання. Крім того, зазначає, що законодавство не покладає на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдання забезпечити фактичне отримання повістки адресатом, оскільки обов`язок добросовісно виконувати вимоги законодавства про військовий облік покладено безпосередньо на громадянина. Таким чином, наведені обставини свідчать про відсутність у діях відповідача порушення вимог законодавства, що регулює порядок повідомлення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, за наслідками чого залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

29.07.2026 представник позивача, адвокат Пакало Антон В`ячеславович, подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що твердження відповідача про те, що належним відповідачем у даній справі є структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_2 , є безпідставним та таким, що суперечить вимогам закону та судовій практиці. У даній справі предметом оскарження є постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, винесена саме ІНФОРМАЦІЯ_8 , а не його структурним підрозділом. Відтак належним відповідачем у справі є саме суб`єкт владних повноважень, керівник якого прийняв оскаржуване рішення. Саме цей орган реалізував повноваження, передбачені статтею 235 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття індивідуального владного рішення. При цьому ІНФОРМАЦІЯ_9 є лише структурним підрозділом відповідного територіального центру та не наділений самостійними повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за статтею 210-1 КУпАП та винесення постанов про накладення адміністративного стягнення. Таким чином, саме ІНФОРМАЦІЯ_8 є належним відповідачем у цій справі, оскільки саме ним прийнято оскаржувану постанову та саме його владні повноваження є предметом судового контролю. Належним відповідачем у справах про оскарження постанов ТЦК та СП про накладення адміністративного стягнення є відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, керівник якого виніс таку постанову. Повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, наділені виключно керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Начальники структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 такими повноваженнями законом не наділені. Відповідно, начальник структурного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 не уповноважений здійснювати розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 235 КУпАП, у тому числі за статтею 210-1 КУпАП, а також виносити постанови за результатами такого розгляду. Посилання відповідача на « ІНФОРМАЦІЯ_6 » є юридично необґрунтованими, оскільки структурний підрозділ органу не є самостійним суб`єктом владних повноважень, не має окремої адміністративної процесуальної правоздатності та не може виступати самостійним відповідачем у справі про оскарження рішень. Щодо доводів відповідача про належне повідомлення позивача зазначає, що як убачається зі спірної повістки № 6829351, доданої до матеріалів справи самим Відповідачем, вказаний документ складено та підписано начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ) 14 березня 2026 року. Водночас, згідно з роздруківкою відстеження поштового відправлення № R067121222369 АТ «Укрпошта», яким, за описом вкладення (форма 107), направлялася саме повістка № 6829351, це поштове відправлення було створено (статус «Створено онлайн. Очікує приймання») 13 березня 2026 року, тобто на день раніше, ніж датовано саму повістку. Таким чином, Відповідач сформував поштове відправлення з повісткою 13 березня 2026 року у той час, коли повістка, за її ж власною датою (14 березня 2026 року), ще не була складена та фактично не існувала. Створення поштового відправлення для документа, якого на дату його відправлення ще не існує, є об`єктивно неможливим. Зазначена суперечність прямо свідчить про те, що надані Відповідачем докази оформлення та направлення повістки є недостовірними та взаємно виключними, а отже, не можуть вважатися належними та допустимими доказами належного повідомлення позивача у розумінні статей 73, 74 КАС України. Щодо мети виклику «для уточнення даних». Спірна повістка була сформована та вручена Позивачу з метою уточнення військово-облікових даних. При цьому на момент її вручення позивачем уже було виконано обов`язок щодо уточнення персональних та військово-облікових даних у встановленому законом порядку. Таким чином, позивач перебував на належному військовому обліку, виконав передбачені законодавством обов`язки та не допускав порушень правил військового обліку. Оскільки Позивач до моменту формування спірної повістки виконав обов`язок щодо уточнення своїх персональних та військово-облікових даних та перебував на належному військовому обліку, підстав для повторного виклику з цією ж метою не існувало. Тому, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Третя особа - Сквирський Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї отримала 15.06.2026 та 20.06.2026, що підтверджується квитанцією про доставку документів до електронного кабінету та довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету, однак, протягом строку, встановленого судом, письмові пояснення щодо спору до суду не подала.

Учасники справи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подали, тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_11 (Сквира), 15.07.2024 уточнив військово-облікові дані у мобільному застосунку «Резерв +», що розроблений Міністерством оборони України, при цьому дані уточнено вчасно, має військово-обліковий документ сформований у мобільному застосунку «Резерв +», має номер в реєстрі «Оберіг» № 220720221362726700003 з підтвердженням статусу військового обліку, має військово-облікову спеціальність (ВОС 999 рекрут), потребує проходження базової загальновійськової підготовки, що підтверджується копією паспорта та копією витягу із застосунку «Резерв +».

22.04.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №БЦРТЦК/1/87БП/26 по справі про адміністративне правопорушення, у якій вказано, що 22.04.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що гр. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки від 16.03.2026 №6829351 був оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 26.03.2026 для уточнення своїх персональних даних, однак не з`явився у визначену дату та час, та не повідомив про причини неявки; своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21, 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, оскільки будучи належним чином оповіщеним про його виклик до ТЦК та СП, не виконав покладений на нього обов`язок щодо прибуття у зазначені у повістці місце та строк, та не повідомив перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_5 про причини неявки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, під час дії в Україні особливого періоду; призначаючи стягнення, враховуються дані про особу правопорушника, його майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини його скоєння, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Згідно із постановою №БЦРТЦК/1/87БП/26 від 22.04.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні Сквирського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №81184628 щодо виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №БЦРТЦК/1/87БП/26 від 22.04.2026.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст. 6 Основного Закону України).

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно зі ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені ст. 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Отже, закон уповноважує керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (в тому числі і районні) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210 КУпАП та від їх імені ТЦК та СП накладати адміністративні стягнення.

Таким чином, враховуючи положення ст. 235 КУпАП та враховуючи, що оскаржувана постанова №БЦРТЦК/1/87БП/26 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 22.04.2026, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме - ІНФОРМАЦІЯ_8 , є належним відповідачем у даній справі, що спростовує твердження представника відповідача про подачу позову до неналежного відповідача у справі.

Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Ст. 254 КУпАП (чинної на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності) визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок №560).

П. 21 Порядку №560 визначено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно п. 29 Порядку №560 у повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

П. 34 Порядку № 560 визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою; 3) дотримання передбаченої процедури оповіщення адресата.

Згідно положень п. 82, 85 Правил надання послуг поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, зі змінами внесеними постановами Кабінет Міністрів України, зокрема №1147 від 08.10.2024 (Далі Правила), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Поштові відправлення з позначкою «Вручити особисто», адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Згідно пункту 17 Правил надання послуг поштового зв`язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Положеннями п. 47 Правил, передбачено, що внутрішні реєстровані поштові відправлення, крім поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладень, подаються для пересилання у відкритому або закритому вигляді. У разі виникнення сумніву у працівника оператора поштового зв`язку щодо наявності у поштовому відправленні, яке подається для пересилання, заборонених для пересилання вкладень, відправник повинен подати відправлення у відкритому вигляді. У разі відмови відправника подати відправлення для пересилання у відкритому вигляді оператор відмовляє в пересиланні такого відправлення. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відправником відкритими для перевірки їх вкладення.

Як вбачається матеріалів, які надані ІНФОРМАЦІЯ_8 , повістка ІНФОРМАЦІЯ_12 №6829351 від 14.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 щодо виклику його на 26.03.2026 о 09:00 за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних була направлена позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення за трекінгом Укрпошти: R067121222369 та повернутий адресату з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Водночас, ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_12 , шляхом направлення повістки №6829351 від 14.03.2026, однак вказаний лист, у якому містилася повістка був поданий до відділення Укрпошти - 29.04.2025 (за день до створення повістки про виклик №6829351 від 14.03.2026), що не може свідчити про належне оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 26.03.2026 о 09:00 та його неявку на визначену дату та час.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» «Вручити особисто», за наявності на поштовому конверті позначки ««Повістка ТЦК» «Вручити особисто».

Також, відповідач надав до суду опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення (форма 107), у якому відповідно до правил АТ «Укрпошти» має бути передбачене місце для підтвердження вкладення працівником пошти у вигляді підпису та печатки.

Однак, у наданому примірнику відсутній такий реквізит як печатка оператора поштового зв`язку, натомість опис містить відбиток печатки самого територіального центру комплектування та соціальної підтримки із зображенням Державного Герба України (тризуба), що не може вважатися належним підтвердженням прийняття поштового відправлення оператором поштового зв`язку, оскільки Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 №270, передбачають застосування штампувальних поштових пристроїв оператором на всіх етапах приймання, перевезення, доставки та вручення відправлень.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не було дотримано порядку надання послуг поштового зв`язку, вказані порушення є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, а відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Отже, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 258 КУпАП, відповідачем не надано до суду доказів належного повідомлення позивача про дату, час і місце виклику та доказів у підтвердження отримання ОСОБА_1 виклику ТЦК та СП, що могло бути підставою для не складення протоколу.

Також, відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Однак, враховуючи вимоги ч. 7 ст. 258 КУпАП, відповідачем не надано до суду доказів подання позивачем відповідної заяви, в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, що могло бути підставою для не складення протоколу.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми КУПАП, на час винесення оскаржуваної постанови було обов`язковим складання протоколу про адміністративне правопорушення та даний протокол мав передувати винесенню постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За приписами ч.1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Крім того, за змістом п. 3 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а, у справі №482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а, у справі № 676/752/17 від 31.03.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, які надані ІНФОРМАЦІЯ_8 та стверджує відповідач, на ім`я ОСОБА_1 було відправлено повідомлення №1/1109 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у разі неприбуття за повісткою від 14.04.2026, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за трекінгом Укрпошти: R067146310394 та повернутий адресату з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Однак, суд критично оцінює вказане повідомлення від 14.04.2026, оскільки лист, у якому містилося повідомлення був поданий до відділення Укрпошти - 13.04.2026 (за день до створення повідомлення №1/1109 від 14.04.2026), та на час винесення оскаржуваної постанови було обов`язковим складання протоколу про адміністративне правопорушення, однак протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не складався та останній не був оповіщений про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення на 22.04.2026.

Вказане позбавило ОСОБА_1 прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про роз`яснення позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було порушено вимоги КУпАП, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся не у належний спосіб та порядку повідомлення, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи, а саме позивача не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч.1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Процедурні порушення, а саме: розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі №683/743/17, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 17.06.2020 у справі № 712/10440/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17.

Ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Також, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Нормами абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У п. 2 Порядку № 1487 закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни, а саме військовозобов`язані та резервісти, зобов`язані з`явитися до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

В оскаржуваній постанові №БЦРТЦК/1/87БП/26 від 22.04.2026 зазначено, що громадянин ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_12 , для уточнення своїх персональних даних, однак, не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21, 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, під час дії в Україні особливого періоду.

Однак, як було зазначено вище у рішенні, відповідачем не надано належних та достатніх доказів оповіщення ОСОБА_1 для явки за повісткою з метою уточнення даних.

Крім того, судом враховується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_14 (Сквира), з визначенням призначення на особливий період, вчасно уточнив військово-облікові дані у мобільному застосунку «Резерв +», що розроблений Міністерством оборони України, має номер в реєстрі «Оберіг», має військово-облікову спеціальність, отже оновлював інформацію щодо своєї особи, а тому виконав обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних у встановлені строки

Також, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення ст. 210, 210 - 1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Водночас, відповідачем не надано доказів щодо неможливості отримати інформацію відносно ОСОБА_1 , шляхом взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, з метою уточнення даних військовозобов`язаного.

Таким чином, судом не встановлено обставин щодо порушення ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 21, 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості, який полягає в тому, що рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме у постанові про адміністративне правопорушення.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі Barbera, Messequeand Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №127/163/17-а).

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідач не надав до суду жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у тому числі на виконання ухвали суду від 19.06.2026.

Ст. 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правомірність винесеної постанови про накладення на позивача максимального адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, тому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, постанова №БЦРТЦК/1/87БП/26 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 22.04.2026 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 241, 242, 244, 245, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 210, 235, 245, 251, 252, 254, 256, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову №БЦРТЦК/1/87БП/26 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 22.04.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Третя особа Сквирський Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34920995, місцезнаходження: вулиця Слобідська, будинок 3, місто Сквира, Київська область, 09001.

Рішення складено 14.08.2026.

Суддя:О. В. Бондаренко