Рішення № 13899898, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/1715.02.11

За позовом Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»

До Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”

Про стягнення 3 388,38 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Крутенко Д.М. предст. (дов. у справі);

Від відповідача: Балацький С.С. предст. (дов. у справі), однак у судові засідання 02.02.2011 та 15.02.2011 не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 3 388,38 грн. в порядку регресу, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 було порушено провадження у справі № 47/17, розгляд якої призначено на 26.01.2011.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2011, розгляд справи, у звязку з необхідністю у витребуванні від сторін додаткових доказів, було відкладено на 02.02.2011, а ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2011, у звязку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 15.02.2011.

В судове засідання 15.02.2011 представник позивача зявився, надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зменшив розмір позовних вимог до відповідача до 2 878,38 грн., оскільки у розрахунках розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу, позивачем не була вирахувана сума франшиза у розмірі 510,00 грн. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до договору №7120899 страхування транспортного засобу від 20.07.2007, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 3388,38 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 15.02.2011 представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2007 року між ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», як страховиком та ОСОБА_1, як страхувальником було укладено договір №7120899 страхування транспортного засобу, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки DAIHATSU TERIOS, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3287431 від 08.11.2007, між відповідачем ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”, як страховиком та гр. ОСОБА_2., як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зі строком дії з 08.11.2007 до 07.11.2008, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду №614 від 12.03.2008, яка видана УДАІ ГУМВС України в м. Києві, 27.11.2007 на перетині вул. Констянтинівська вул. Нижній Вал, сталося ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки DAIHATSU TERIOS, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2., внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Подільського районного суду м.Києва від 08.02.2008 у справі №3-2836/08, гр. ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрито провадження у справі у звязку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до висновку спеціаліста №25А/11 автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, нанесеного власнику ДТЗ від 05.12.07. складеного експертом Шавро Ю.В. (свідоцтво №1038, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією МЮУ від 29.09.2009) на замовлення позивача, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля DAIHATSU TERIOS, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 5 722,60 грн.

Згідно страхового акту №4211 від 14.12.2007 по страховому випадку згідно з договором страхування №7120899 від 20.07.2007, розрахунку страхового відшкодування пошкодження транспортного засобу марки DAIHATSU TERIOS, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка сталася 27.11.2007 на перетині вул. Констянтинівської вул. Нижній Вал, сталося ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки DAIHATSU TERIOS, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 3 354,83 грн.

Відповідно до платіжного доручення №4040 від 18.12.2007, позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 3 388,38 грн. на користь ОСОБА_1 з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно договору страхування №7120899 від 20.07.2007».

24.03.2010 позивачем, на адресу відповідача направлено заяву на виплату страхового відшкодування №238-17/1, з вимогою сплатити на користь позивача в порядку регресу суму заборгованості в розмірі 3 388,38 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 Цивільного кодексу України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п.37.5 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Абзац 18 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки довірителя.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору №7120899 страхування транспортного засобу від 20.07.2007 перерахував страхове відшкодування в розмірі 3 388,38 грн., оскільки згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду №614 від 17.03.2008, яка видана УДАІ ГУМВС України в м. Києві, 27.11.2007 на перетині вул. Констянтинівської вул. Нижній Вал, сталося ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки DAIHATSU TERIOS, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2. та відповідно до страхового акту №4211 від 14.12.2007, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Подільського районного суду м.Києва від 08.02.2008 у справі №3-2836/08, гр. ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, визнано винним у вчиненому правопорушенні та закрито провадження у справі у звязку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи наведене., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2 878,38 грн. в порядку регресу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача: при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 86,65 грн. витрат по сплаті державного мита та 200,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (код ЄДРПОУ 31093336, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ.“А”) на користь Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»(код ЄДРПОУ 13490997, місцезнаходження: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5) 2878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 38 коп. в порядку регресу, а також 86 (вісімдесят шість) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 200 (двісті) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 18.02.2011