Вирок № 138998881, 13.08.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №278/337/25

Категорія 285

1-кп/295/283/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060410000854 від 07.12.2024 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Левків Житомирського району, Житомирської області, працюючого обвалювальником м`яса у ТОВ "Житомирській м`ясокомбінат", неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою освітою, є особою з інвалідністю третьої групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У зв`язку із воєнною агресією військ російської федерації, на території України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 з 10.11.2024 на строк 90 діб.

Так, ОСОБА_4 , який перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_3 ), пройшов військово-лікарську комісію, відповідно до висновку якої 17.09.2024 визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП МОУ, військових вищих навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, оперативного забезпечення, охорони, про що видано довідку військово-лікарської комісії від 17.09.2024 № 3388, після чого йому 20.09.2024 вручено повістку про необхідність прибуття 21.09.2024 о 08 год. 00 хв. за викликом до пункту мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_3 для подальшої відправки до військового підрозділу з метою проходження військової служби за мобілізацією з попереднім проходженням навчання.

У цей же день час та місці у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на ухилення від проходження військової служби за мобілізацією, на особливий період, у зв`язку із чим ОСОБА_4 від отримання вказаної повістки відмовився, про що працівником ІНФОРМАЦІЯ_4 складено акт відмови від отримання повістки та ознайомлено ОСОБА_4 з вимогами ст. ст. 336, 337 КК України.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, 21.09.2024 та у наступні дні ОСОБА_4 не прибув до пункту мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 без поважних причин, залишившись при цьому за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та таким чином, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Окрім цього, 30.09.2024 ОСОБА_4 вручено повістку про необхідність прибуття 01.10.2024 о 08 годині 00 хвилин за викликом до пункту мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою - АДРЕСА_3 для подальшої відправки до військового підрозділу з метою проходження військової служби за мобілізацією з попереднім проходженням навчання.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки, про що складено акт відмови від отримання повістки та останнього ознайомлено з вимогами ст. ст. 336, 337 КК України, а в подальшому 01.10.2024 та у наступні дні ОСОБА_4 не прибув до пункту мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 без поважних причин, залишившись при цьому за місцем своєї роботи за адресою: АДРЕСА_4 , та таким чином, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, 05.12.2024 ОСОБА_4 вручено повістку про необхідність прибуття 06.12.2024 о 08 годині 00 хвилин за викликом до пункту мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_3 для подальшої відправки до військового підрозділу з метою проходження військової служби за мобілізацією з попереднім проходженням навчання.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки, про що складено акт відмови від отримання повістки та ознайомлено останнього з вимогами ст. ст. 336, 337 КК України, а в подальшому 06.12.2024 та у наступні дні ОСОБА_4 не прибув до пункту мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 без поважних причин, залишившись при цьому за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та таким чином, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

ОСОБА_4 на початку судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнавав, але після дослідження письмових документів та допиту свідків вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, посилаючись на те, що він дійсно відмовився від отримання повісток, зважаючи на проблеми зі здоров`ям та необхідність подальшого лікування. Вказав про добровільне визнання ним своєї вини, а також зазначив, що на даний час є особою з інвалідністю 3-ої групи загального захворювання, у зв`язку з чим має відстрочку від проходження військової служби, на підтвердження чого надав відповідні медичні та військово-облікові документи, просив суворо його не карати.

Такі показання обвинуваченого є послідовними та логічними, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Окрім того, винуватість ОСОБА_4 підтверджується сукупністю доказів, які безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду справи, а саме: показаннями обвинуваченого, свідків та письмовими документами.

Свідок ОСОБА_6 , будучи офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 , відряджений 16.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_6 надав показання про те, що ОСОБА_4 , який за станом здоров`я визнаний придатним до військової служби у частинах забезпечення, наприкінці 2024 року вручено бойову повістку, від отримання якої він відмовився, внаслідок чого складено акт відмови, перед чим роз`яснено відповідні наслідки. У подальшому ОСОБА_4 повторно вручено повістку у присутності поліцейського, від отримання якої він відмовився, мотивуючи це скаргами на стан здоров`я, про що повторно складено акт відмови.

Свідок ОСОБА_7 , який є старшим інструктором, головним сержантом ІНФОРМАЦІЯ_5 , надав показання, що у вересні 2024 року ОСОБА_4 ВЛК визнано придатним до військової служби у частинах забезпечення та призначено до складу команди в/ч НОМЕР_1 , вручено бойову повістку на відправку, за якою обвинувачений не прибув. У подальшому вони разом із ОСОБА_6 здійснили виїзд за місцем проживання ОСОБА_4 для вручення повістки, за якою останній також не прибув, про що складено акту відмови від отримання бойової повістки. На вказані у повістках дати останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 , документів на підтвердження поважності причин неявки не надав.

Свідок ОСОБА_8 , який є старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_6 , показав, що у восени 2024 року ОСОБА_4 пройдено ВЛК та його визнано придатним для проходження військової служби у частинах забезпечення, навчальних закладах і логістики. Йому видано повістку для відправки у частину забезпечення, яка має тиловий підрозділ 115 ТРО, однак ОСОБА_4 відмовився від її отримання через небажання проходити військову службу, за наслідками чого складено протокол, з яким його ознайомлено та справу передано до поліції.

Свідок ОСОБА_9 , який працює поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами Відділу поліції № 1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області, показав, що восени 2024 року перебував на відпрацюванні разом із мобільною групою ІНФОРМАЦІЯ_6 . Певна кількість осіб по громаді не з`явилися за повістками, серед яких ОСОБА_4 , тому вони приїхали до нього додому для вручення повістки, але останній відмовився від її отримання, про що у присутності понятих складено відповідний акт відмови.

Судом безпосередньо досліджено надані прокурором на підтвердження вини обвинуваченого наступні письмові документи:

- тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , видане ОСОБА_4 (Т. 2 а.с. 173, 184);

- розписка від повістки на відправку на ім`я ОСОБА_4 , команда № НОМЕР_3 з наказом з`явитися 21.09.2024 о 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_6 (Т. 2 а.с. 176);

- розписка від повістки на відправку на ім`я ОСОБА_4 , команда № НОМЕР_1 з наказом з`явитися 01.10.2024 о 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_6 (Т. 2 а.с. 174);

- акт відмови від отримання повістки від 20.09.2024 із власноручним написом ОСОБА_4 про ознайомлення (Т. 2 а.с. 177);

- акт відмови від отримання повістки від 30.09.2024 (Т. 2 а.с. 178);

- довідка військово-лікарської комісії від 17.09.2024 № 3388, якою ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (Т. 2 а.с. 179, 190);

- картка соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби у Збройних силах України (Т. 2 а.с. 180);

- розписка від повістки на відправку на ім`я ОСОБА_4 , команда № НОМЕР_4 ОМБР з наказом з`явитися 06.12.2024 о 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_6 (Т. 2 а.с. 187);

- акт відмови від отримання повістки від 05.14.2024 (Т. 2 а.с. 189);

- карта медичного огляду військовозобов`язаного від 10.07.2024, якою ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (Т. 2 а.с. 191);

- протокол огляду документів від 17.12.2024, яким оглянуто копію тимчасового посвідчення ОСОБА_4 на 1-му арк., копію паспорта та картки платника податків на 2-х арк., копію повістки на 2-х арк., копію акту відмови від отримання повістки на 1-му арк., копію довідки ВЛК від 17.09.2024 № 3388 на 1-му арк., копію картки медичного огляду ОСОБА_4 на 1-му арк. копію картки соціально-психологічного вивчення на 1-му арк., копію результатів тестування ОСОБА_4 (Т. 2 а.с. 194-211)

- протокол огляду документів від 17.12.2024, яким оглянуто копії документів щодо результатів медичного обстеження наданих ОСОБА_4 (Т. 2 а.с. 211 -224);

- протокол огляду предмета від 23.12.2024 з додатком DVD-R диском - оптичним носієм інформації DVD-R диск № MFP636CA14163765, відтвореним у судовому засіданні (Т. 2 а. с. 225-237);

- протокол огляду від 29.12.2024, а саме: документів медичного обстеження наданих ОСОБА_4 (Т.2 а.с. 238 249);

Крім того судом досліджено надані сторонами наступні документи:

- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 про кримінальне правопорушення від 18.10.2024 № 15164 (Т. 2 а.с. 171-172);

- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 про кримінальне правопорушення від 07.12.2024 № 18881 (Т. 2 а.с. 181).

- характеризуючі особу ОСОБА_4 документи (Т. 3 а.с. 1- 5).

Інші досліджені судом документи не впливають на правильність кваліфікації діяння, не спростовують наявність складу злочину та вини обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 336 КК України, натомість враховані судом при обранні міри покарання, як характеризуючі особу обвинуваченого дані.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості, безпосередньо дослідивши усі докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, здобуті у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, порушень вимог статтей 87 та 99 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не встановлено, тому суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Письмові документи, які мають доказове значення в розумінні ст. 84 КПК України, містять фактичні дані, що отримані з дотриманням встановленого порядку, є достатніми і беззаперечними, підтверджують вину обвинуваченого та доводять фактичні обставини кримінальних правопорушень у межах висунутого обвинувачення, не грунтуються на доказах, що визнані судом недопустимими та не отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому суд покладає їх в обґрунтування обвинувального вироку.

З огляду на наведене, клопотання сторони захисту про визнання доказів, наданих ІНФОРМАЦІЯ_7 , недостимими суд вважає необгрунтованими.

Від усіх поданих у ході розгляду справи клопотань про призначення експертиз, виклик свідків, витребування доказів, визнання їх недопустимими тощо сторона захисту відмовилась у порядку ст. 26 КПК України.

Покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які є послідовними, незмінними та логічними, судом беруться до уваги, як правдиві та такі, що узгоджуються між собою та підтверджуються іншими письмовими документами.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10468/26/212/В від 12.01.2026, ОСОБА_4 із 12.01.2026 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання у зв`язку з наявною патологією, про що видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 від 04.02.2026, дійсне до 31.01.2027.

Згідно з військово-обліковим документом ОСОБА_10 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон) надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до завершення мобілізації, як особі з інвалідністю 3-ої групи.

За таких обставин, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні та зіставленні всіх фактичних обставин справи, оцінюючи кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів їх достатності та взаємозв`язку у відповідності до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого повністю та кваліфікує його умисні дії за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у п. п. 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що відповідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, є нетяжким кримінальним правопорушенням у сфері забезпечення призову та мобілізації.

Також суд бере до уваги обставини, характер і ступінь тяжкості суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_4 , відомості про особу обвинуваченого, який раніше несудимий, офіційно працевлаштований, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, на обліку у лікарів спеціалізованих медичних установ не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, є особою з інвалідністю 3-ої групи на підставі загального захворювання з 12.01.2026, має ряд хронічних хвороб та є обмежено придатним до військової служби, згідно з військово-обліковим документом ОСОБА_11 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Така обставина свідчить про наявність стійких порушень здоров`я, які обмежують його життєдіяльність, суттєво впливають на умови життя та можливість відбування покарання, а також свідчить про істотне зниження ризику вчинення нових кримінальних правопорушень та суспільної небезпеки особи.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Водночас суд враховує останні за часом правові позиції Верховного Суду (постанови від 18.02.25 у справі № 226/1856/23, від 10.04.25 у справі № 750/14407/23 тощо) про можливість застосування ст. 75 КК України під час воєнного стану при визначенні покарання за ст. 336 КК України (звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не несе для нього позитивних наслідків у майбутньому, оскільки він є особою, яка матиме судимість із певними юридичними наслідками, при цьому відповідно до вимог ст. 76 КК України протягом іспитового строку має виконувати покладені на нього обов`язки, тобто перебувати під тягарем кримінальної відповідальності за їх невиконання).

Верховний Суд підтримав позицію, що навіть можливе бронювання у майбутньому є підставою для застосування ст. 75 КК України, відтак оскільки ОСОБА_4 є особою, яка має відстрочку від призову на військову службу відповідно до Закону, застосування інституту звільнення від відбування покарання продемонструє суспільству додержання державою, її представниками законодавства про мобілізацію і не створить негативного враження про бездіяльність.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги ступінь тяжкості і фактичні обставини конкретно цього кримінального провадження, які підлягають врахуванню, і додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання, відомості про особу обвинуваченого, його визнання вини, щире каяття та критичне ставлення до вчиненого, зважаючи на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи позицію державного обвинувача, яка вважала за можливе застосувати ст. 75 КК України та встановити іспитовий строк щодо обвинуваченого, суд дійшов висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті 336 КК України із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України.

На переконання суду саме таке покарання відповідатиме його меті є гуманним і справедливим, достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства і правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, а також узгоджується з висновками, викладеними у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 27.10.2025 у справі № 573/838/24.

Цивільний позов у справі не заявлено. Процесуальні витрати відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Зважаючи на призначене судом покарання та процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65 - 67, 336 КК України, ст. ст. 368 - 371, 373-374, 382, 394 - 395, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речовий доказ - DVD-R із відеозаписами відмови ОСОБА_4 від отримання повісток зберігати при матеріалах справи.

Відповідно до ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя