Рішення № 138998483, 14.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Львівсправа № 380/20723/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (позивач/ТОВ «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (відповідач/митниця/митний орган), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДМСУ № UA209000/2025/000419/2 від 26.09.2025;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» судовий збір у розмірі 3028,00 грн на розрахунковий рахунок відповідача: р/р НОМЕР_1 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», МФО 307123.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 26 вересня 2025 року UA209000/2025/000419/2 (далі - також спірне/оскаржуване рішення) є протиправним та має бути скасоване судом, оскільки ТОВ «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» надало до митного оформлення усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості імпортованих ним товарів, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), які дають змогу визначити митну вартість товарів за ціною договору.

Позивач зазначає, що разом із митною декларацією № 25UA209180074756U9 до митного контролю було подано інвойс № INV48139 від 11 вересня 2025 року, платіжний документ, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, зовнішньоекономічний контракт та інші документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити його митну вартість.

Позивач вказує, що митна вартість товару була визначена з урахуванням його фактурної вартості 15900,00 євро та додаткових витрат у розмірі 185,00 євро, а загальна митна вартість з урахуванням витрат на транспортування становила 804487,78 грн, тоді як митний орган визначив її на рівні 21000,00 євро.

Позивач зауважує, що надані документи містять відомості про вартість товару та транспортні витрати, а тому митний орган мав можливість перевірити заявлену митну вартість та її складові.

Позивач також не погоджується з використанням митним органом як джерела для коригування митної вартості іншої митної декларації, за якою митну вартість аналогічного товару було визначено на рівні 21000,00 євро, оскільки, на його думку, така інформація сама собою не доводить неправильність визначення позивачем митної вартості.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 МК України рішення про коригування повинно містити обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості, інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у її правильності, а також обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

Тож, позивач уважає, що заявлена ним митна вартість ґрунтувалася на документально підтверджених відомостях, а відповідачем не доведено наявності достатніх підстав для її коригування.

З огляду на наведене просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Львівська митниця проти позову заперечує повністю, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим. Відповідач зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості товару було встановлено невідповідності та відсутність належних документів, які підтверджують числові значення її складових. Зокрема, надана позивачем специфікація № EST10986 від 31 липня 2025 року стосується іншого транспортного засобу, а відтак не підтверджує заявлений рівень митної вартості оцінюваного товару.

Крім того, відповідач вказує, що за умовами поставки EXW BE Antwerp витрати та ризики, пов`язані з перевезенням товару, покладаються на покупця, однак позивач надав лише довідку про транспортні витрати, без належних транспортних документів та документів, які підтверджують їх фактичну вартість.

Відповідач зазначає, що подана позивачем довідка про транспортні витрати не є належною калькуляцією транспортних витрат, оскільки не містить відомостей про протяжність маршруту та тарифну ставку за одиницю виміру товару, у зв`язку з чим не підтверджує вартість перевезення.

Також відповідач посилається на непідтвердження витрат на навантаження та страхування, які відповідно до умов поставки та положень статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості товару. У зв`язку з виявленими розбіжностями митний орган витребував у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, однак документи, які б усували зазначені невідповідності, позивачем не надано. Відповідач вважає, що за таких обставин у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості, а тому заявлена митна вартість правомірно не була визнана. Оскільки застосування методів визначення митної вартості за ціною ідентичних та подібних товарів, а також за вирахуванням та додаванням вартості було неможливим через відсутність необхідної інформації, митниця застосувала резервний метод визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України.

Тому відповідач уважає, що під час здійснення митного контролю діяв у межах наданих повноважень та відповідно до вимог МК України, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості є правомірним.

З огляду на викладене просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що під час здійснення митного контролю відповідачем не було конкретизовано, які саме документи або відомості викликають сумнів у правильності визначення заявленої митної вартості. Натомість у електронному повідомленні було наведено загальний перелік документів, передбачений частиною другою статті 53 МК України, без зазначення конкретних розбіжностей чи обставин, які зумовили необхідність їх витребування. За таких обставин позивач був позбавлений можливості належно визначити та надати документи, які могли б усунути сумніви митного органу.

Щодо використаної відповідачем як джерело коригування митної вартості митної декларації № 25UA100160047633U7 від 16 вересня 2025 року позивач звертає увагу суду, що відповідно до відомостей, зазначених у графах 22 та 42 цієї митної декларації, вартість товару становила 16085,00 євро, тобто була визначена на тому ж рівні, що й позивачем. Водночас зазначена митна вартість надалі була скоригована митним органом за резервним методом, що відображено у відповідних графах митної декларації. Отже, зазначена митна декларація не може свідчити про те, що заявлена позивачем митна вартість була неправильно визначена, оскільки первісно декларантом за цією митною декларацією також була заявлена вартість товару 16085,00 євро. Навпаки, наведені відомості підтверджують, що аналогічний товар ввозився за тією ж ціною, що була заявлена позивачем.

Позивач також зазначає, що саме собою подальше коригування митної вартості за резервним методом за іншою митною декларацією не свідчить про недостовірність договірної ціни товару та не спростовує можливості визначення митної вартості за основним методом за ціною договору.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 20 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.

Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

11.04.2023 між ТОВ «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (Покупець) та компанією САS AUTO LLC (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт (Договір купівлі-продажу) № 11/04-23-1.

Згідно з п.1.1 цього Контракту «Товар» («Продукція») це транспортні засоби, що були у використанні та нові та приладдя до них, зазначені в додатках до цього Контракту.

Відповідно до п. 2.2 Контракту Продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар (транспортні засоби, що були у використанні та нові та приладдя до них, зазначені в додатках до цього Контракту), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах та у строки, передбачені цим контрактом та будь-якими його додатками.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту № 11/04-23-1 від 11.04.2023, згідно з інвойсом № INV 48139 від 11.09.2025 та специфікацією № EST11209 від 09.09.2025 ТОВ «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» придбало у продавця товар Peugeot E-Expert Plus L3H1 75kw/h AT 136bhp, Vin Number VF3V1ZKX5RZ001533.

З метою митного оформлення придбаного товару позивач 24.09.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію 25UA209180074756U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: 1. Вантажний автомобіль, новий, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: PEUGEOT, модель: E-EXPERT, рік випуску-2023, модельний рік-2024, № кузова: НОМЕР_2 , двигун-електричний, ємність батареї-50kwH, повна маса-2858кг, в/п-1008кг, категорія N1, колісна формула - 4х2, місць включаючи водія - 3. Виготовлений не на базі легкового автомобіля. Країна походження: Франція (FR).

Декларант зазначив митну вартість товару на рівні фактурної (інвойсної) вартості товару 15900,00 євро й додаткових витрат 185,00 євро, що разом становить 16085,00 євро.

Одночасно, декларант до митного контролю, разом з митною декларацією 25UA209180074756U9, як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості товару надав такі документи, які також вказані у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2025/001260:

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № INV48139 від 11.09.2025;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № RZ001533 від 27.11.2024;

- Статус особи, яка подає митну декларацію № 2;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 10.09.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 23/09-01 від 23.09.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 11/04-23-1 від 11.04.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 11.04.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера б/н 07.05.2025;

- Інші некласифіковані документи фото від 24.09.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення № 25BE000000942914J7 від 10.09.2025.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з чим прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000419/2 від 26.09.2025.

Відмову у митному оформленні товарів оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2025/001260.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000419/2 від 26.09.2025 зазначено таке: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: Поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі-продажу № 11/04-23-1 від 11.04.2023, укладеного між ТОВ «Мотор Девелопмент Груп» та Компанією «CAS Auto, LLC». Пунктом 2.1 передбачено, що Покупець купує Товар у кількості, зазначеній у Специфікаціях, що оформлюються за формою, передбаченою у Додатку № 1 до цього Контракту, згідно з яким Продавець зобов`язується продати товар за цінами, зазначеними у Специфікаціях, що оформлюються за формою, передбаченою у Додатку № 1 до цього Контракту. До митного оформлення надано Специфікацію № EST10986 від 31.07.2025, яка не стосується даної поставки, оскільки містить інформацію про інший транспортний засіб, ніж вказаний в графі 31 ВМД. Таким чином, відсутній первинний документ, який підтверджує заявлений рівень митної вартості. Відповідно до заявлених декларантом умов поставки EXW BE Antwerp покупець несе всі витрати та ризики у зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. На підтвердження транспортних витрат декларантом надано лише калькуляцію транспортних витрат № 23/09-1 від 23.09.2025. Однак, не надано жодних інших транспортних документів, які б підтверджували вартість перевезення товару. Так, відповідно до розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Калькуляція повинна містити відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. В даному випадку з наданих документів доставка товару здійснювалася власним транспортним засобом, калькуляція транспортних витрат, видана самим же покупцем товару, але за їх змістом не містить усіх відомостей, передбачених Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зокрема, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту та не може підтверджувати вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, митну вартість товару. Слід зазначити, що дана калькуляція не містить підпису головного бухгалтера, тобто не є бухгалтерським документом в порушенні загальної примітки (використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку) тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГААТ. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документа, що підтверджують всі складові митної вартості. Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, а саме: - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом не надано жодних документів, які б усували вищезазначені невідповідності Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД 25UA100160047633U7 від 16.09.2025, де митна вартість визнана митним органом на рівні 21000,00 євро. У зв`язку із однотипними умовами поставки та специфічним товаром коригування по таких критеріях не здійснювалося».

Керуючись ч. 8 ст. 55 МК України, позивач з метою усунення сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості товарів, листом за вих. № 13/10-25-1 від 13 жовтня 2025 року надіслав в електронному вигляді на електронну пошту відповідача додаткові документи, а саме специфікацію № EST11209 від 09.09.2025 (Додаток № 1 до Контракту № 11/04-23-1 від 11.04.2023) замість помилково наданої під час митного оформлення.

Відповідач надав відповідь за № 7.4-2/15-02/13/25906 від 15.10.2025, у якій зазначив, зокрема, що специфікація № EST11209 від 09.09.2025 (Додаток № 1 до Контракту № 11/04-23-1 від 11.04.2023) є невід`ємною частиною Договору. Однак, вона не є належним доказом на підтвердження митної вартості товару, оскільки не засвідчена підписом, не містить відтиску печатки чи штампу Продавця, а отже, є неузгодженою однією із Сторін контракту.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості, уважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 26 вересня 2025 року UA209000/2025/000419/2.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Митний орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження митного органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованого товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) № INV48139 від 11 вересня 2025 року, а саме 15900,00 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів позивач надав митному органу разом з електронною митною декларацією № 25UA209180074756U9 такі документи (зазначені в картці відмови № UA209180/2025/001260): Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) INV48139 від 11.09.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) RZ001533 від 27.11.2024; Статус особи, яка подає митну декларацію № 2; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 10.09.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 23/09-01 від 23.09.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 11/04-23-1 від 11.04.2023 із помилковою Специфікацією № EST 10986 від 31.07.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 11.04.2023; Договір про надання послуг митного брокера б/н 07.05.2025; Інші некласифіковані документи фото 24.09.2025; Копія митної декларації країни відправлення 25BE000000942914J7 від 10.09.2025.

З наведеного переліку можна зробити висновок, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів, визначені частиною другою статті 53 МК України, що дають змогу визначити митну вартість товарів за ціною договору.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав на невідповідності (розбіжності) у поданих декларантом до митного оформлення документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Оцінюючи такі твердження митного органу (наведені у спірному рішенні), суд зазначає таке.

Щодо покликань митниці на ненадання позивачем специфікації та надання помилкової специфікації № EST10986 від 31.07.2025, то суд, насамперед зазначає, що технічні специфікації не є тим документом, який відповідно до статті 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, тому їх відсутність під час митного оформлення імпортованих товарів не впливає на правильність визначення митної вартості чи на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, згідно з вимогами пункту 3 частини другої статті 53 МК України саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є тими документами, які підтверджують митну вартість імпортованих товарів. А відповідно до спірної картки відмови позивач надав митному органу рахунок-фактуру (інвойс).

Водночас частиною восьмою статті 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Реалізуючи положення цієї норми, позивач надав митному органу листом за вих. № 13/10-25-1 від 13 жовтня 2025 року специфікацію № EST11209 від 09.09.2025 (Додаток № 1 до Контракту № 11/04-23-1 від 11.04.2023) замість помилково наданої під час митного оформлення.

Як встановлено судом, відповідно до абз. 2 п. 14.2 Контракту № 11/04-23-1 від 11.04.2023, цей Контракт може бути укладений за допомогою електронного підпису з використанням сервісів DocuSign, DocHub, HelloSign, SignNow, Adobe і вважатиметься оригіналом, який має юридичну силу. Підписуючи цей Контракт, сторони також погодили використання електронного цифрового підпису в будь-яких документах, що підписуються Сторонами в межах виконання цього Контракту (в т.ч. але не виключно додаткові угоди, Специфікації, інвойси, Акти і т.д.». Цим Сторони погодили такий зразок аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Продавця: T.H.Rama.

Суд встановив, що специфікація № EST11209 від 09.09.2025, яку на підтвердження митної вартості позивач надав відповідачу, підписана T.H.Rama.

Варто зазначити, що у відповідача не виникало жодних сумнівів щодо форми і підпису наданої декларантом помилкової специфікації № EST10986 від 31.07.2025, відповідач визнав цю специфікацію первинним документом та таким, що не стосується саме цієї поставки, оскільки стосується іншого товару, про що зазначив у своєму рішенні про коригування митної вартості.

Тож з урахуванням наведеного у сукупності покликання митниці у цій частині суд відхиляє як безпідставні.

Щодо зауважень митниці стосовно обрахунку витрат на транспортування товарів суд зазначає таке.

ТОВ «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» надало митному органу довідку від 23.09.2025 № 23/09-01, де вказана калькуляція витрат на перевезення вартістю доставки 400,00 євро, що включає навантаження. Крім того, вказано, що страхування вантажу не здійснювалось.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

МК України не визначив вид доказів, якими повинна підтверджуватися вартість транспортних витрат, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно з умовами МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Суд зазначає, що вказана вище довідка транспортних витрат містить належні відомості про понесені позивачем витрати на транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України, що спростовує твердження митниці про неможливість проведення перевірки правильності нарахування транспортних витрат на перевезення та відповідно числового значення рівня митної вартості товарів.

Тож з урахуванням наведеного у сукупності покликання митниці у цій частині суд також відхиляє.

Суд також дійшов переконання, що відповідач, зобов`язавши позивача надати додаткові документи, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Своєю чергою, до митного оформлення позивач надав рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № INV48139 від 11.09.2025, платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 10.09.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 23/09-01 від 23.09.2025.

Звідси, за змістом вищевказаних документів відповідач мав можливість встановити розмір такої складової митної вартості товарів як вартість їх перевезення.

Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас відповідач не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач разом з митними деклараціями подав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, вніс до митних декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи ознаки підробки.

Суд уважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже зі змісту положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та як ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митних деклараціях вартістю.

Отже, з аналізу матеріалів справи та норм права суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з електронною митною декларацією, а надалі на вимогу митниці документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у митного органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору (основним методом).

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Оцінюючи, водночас, спірне рішення в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу визначення митної вартості обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію від 25UA100160047633U7 від 16.09.2025. Утім, відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме цю митну декларацію; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Отже, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 26 вересня 2025 року UA209000/2025/000419/2 є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд ураховує таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (пров. Балтійський, 20, м. Київ, 04120, код ЄДРПОУ 42572312) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 26 вересня 2025 року UA209000/2025/000419/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна