Рішення № 13899826, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/49716.02.11 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»

До1) товариства з обмеженою відповідальністю «Фа М-РЕМ-Транс»,

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Простягнення 33800,10 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачаРазінькова Т.О. (за дов.)

Від відповідача-1ОСОБА_2. ( за дов.)

Від відповідача-2ОСОБА_2. ( за дов.)

ОСОБА_3. ( за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»з позовом про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Фа М-РЕМ-Транс»та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 33800,10 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 120-05/2009 від 15.05.2009 р., в тому числі 31201,22 грн. основного боргу, 1934,34 грн. пені, 68,22 грн. трьох процентів річних та 596,32 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2010 р. порушено провадження у справі № 17/497 та призначено останню до розгляду на 22.12.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2010р. розгляд справи відкладався на 12.01.2011р., у звязку з неявкою представників відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2011 р. розгляд справи відкладався на 31.01.2011 р., у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні 31.01.2011 р. оголошено перерву до 16.02.2011 р..

Крім того, сторони звернулися зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору на підставі статті 69 ГПК України. Вказане клопотання задоволено судом.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково у сумі 18823,06 грн. В іншій частині позову відповідач-1 просив відмовити, посилаючись на те, що обєкт договору фінансового лізингу полупричеп автовоз 7310.025М13, № НОМЕР_2, серійний № шасі НОМЕР_1, був повернутий позивачеві 03.03.2010 р., а тому позивач неправомірно виставив 09.03.2010 р. рахунок № 6391 на суму 6161,47 грн. та 09.04.2010 р. рахунок № 7288 на суму 6216,69грн. Проти нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних збитків відповідач-1 заперечив повністю, оскільки, на думку останнього, зазначені суми нараховані позивачем за період, коли предмет договору фінансового лізингу вже був повернутий відповідачем-1.

Відповідач-2 у відзиві на позов позовні вимоги відхилив та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не звертався до відповідача-2 з вимогою по виконанню забезпеченого порукою зобовязання. Також відповідача-2 зазначив, що позивач безпідставно включив в розрахунок боргу виставлені відповідачем-1 рахунки № 6391 від 09.03.2010 р. на суму 6161,47 грн. та № 7288 від 09.04.2010 р. на суму 6216,69 грн.

Позивач надав суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що за час фактичного перебування предмета лізингу у володінні та користуванні відповідача-1 та до дати його повернення лізингодавцю за договором фінансового лізингу від 15.05.2009 р. № 084-05/2009 позивачем було виставлено відповідачу-1 рахунки № 6391 від 09.03.2010 р. на суму 6161,47 грн. та № 7288 від 09.04.2010 р. на суму 6216,69 грн.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.05.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» (лізингодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФА М-РЕМ-Транс»(лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу № 120-05/2009 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач прийняв на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема у специфікації) та передати предмет лізингу у користування відповідачу-1 на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем-1.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що всі платежі, що здійснюються на підставі цього договору відповідач-1 сплачує позивачу на умовах, вказаних в цьому Договорі, графіку платежів та умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.4. Договору відповідач-1 сплачує лізингові платежі, зазначені в графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в договорі електронну адресу відповідача-1 або за допомогою факсимільного звязку. Позивач направляє відповідачу-1 рахунки, зазначені в цьому пункті договору не менше як за 3 дні до дати платежу.

Згідно з п. 3.6. Договору лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання додатку № 4 (графіку платежів). У подальшому відповідач-1 сплачує лізингові платежі згідно виставлених йому рахунків в українській гривні, які можуть корегуватись відповідно до п.п. 3.11., 3.14. цього договору.

Пунктом 8.1.3. Договору визначено, що відповідач-1 зобовязаний своєчасно сплачувати всі платежі, передбачені цим договором, а також у змінах і доповненнях до нього.

Відповідно до пункту 8.1.6. Договору відповідач-1 зобовязаний періодично надавати позивачу документи, що відображають свій фінансовий стан.

Згідно з пунктом 19.5. Договору всі витрати, повязані з консервацією, демонтажем, пакуванням, транспортуванням й інші витрати, повязані з передачею предмета лізингу позивачу, здійснення всіх дій у цьому звязку, а також всі ризики до моменту такої передачі, покладаються на відповідача-1.

Судом встановлено, що до вказаного Договору сторони уклали додаток № 1/1 «Специфікація»до Договору «Основні технічні дані та характеристики полупричепа-автовоза 7310.025М13 № НОМЕР_2, серійний № шасі НОМЕР_1, в кількості одна одиниця» від 15.05.2009 р., додаток № 2/1 «Умови фінансування»до Договору від 15.05.2009 р., додаток № 3/1 до Договору «Акт прийому-передачі №084/1»від 14.08.2009 р., додаток № 4/1 «Графік лізингових платежів»до Договору від 14.08.2009 р..

14.08.2009 р. позивач передав, а відповідач-1 прийняв предмет лізингу, а саме: полупричеп-автовоз 7310.025М13 № НОМЕР_2, серійний № шасі НОМЕР_1, у кількості одна одиниця, вартістю 111936,81 грн. з ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі № 120/1 від 14.08.2009 р..

Додатком № 4/1 від 14.08.2009 р. до Договору сторони погодили графік лізингових платежів за Договором.

04.12.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони на підставі пункту 24.2. Договору, узгодили викласти додаток № 4/1 «Графік лізингових платежів»від 14.08.2009 р. до Договору в новій редакції.

01.04.2010 р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з якою сторонами було узгоджено, що пеня за Договором, яка підлягала до сплати на підставі зазначених рахунків, є такою, що не підлягає оплаті з боку відповідача-1.

Як встановлено судом, 01.04.2010 р. предмет Договору фінансового лізингу № 120-05/2009 від 15.05.2009 р. повернутий відповідачем-1 позивачеві, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.04.2010 р., підписаним повноважними представниками позивача та відповідача-1 по справі.

Відповідач належним чином свої зобовязання за Договором не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 31201,22 грн., а саме: 25460,88 грн. заборгованість по винагороді лізингодавця за Договором, 5740,34 грн. заборгованість по відшкодуванню вартості предмета лізингу за Договором.

При чому, заперечення відповідача-1 щодо зарахування коштів в сумі 3505,96 грн. в якості сплати заборгованості лише за договором фінансового лізингу №104-05/2009, у той час як відповідач-1 згідно з платіжним дорученням № 136 від 11.12.2009 р. грошові кошти в сумі 3505,96 грн. перерахував як «винагорода лізингодавця, платіж згідно з договором № 104-05/2009, №122-05/2009, №120-05/2009, №111-05/2009 від 15.05.2009 р.», не беруться судом з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 10.1.4 Договору передбачено, що позивач має право всі кошти, отримані від відповідача-1 за договором або за укладеними з відповідачем-1 іншими договорами фінансового лізингу або оренди за своїм розсудом, використати (направляти) на покриття найбільш тривалих заборгованостей відповідача-1 перед позивачем, укладених як до, так і після набрання чинності цим Договором з позивачем, не беручи до уваги при цьому призначення платежів, зазначених відповідачем-1 у платіжних дорученнях.

Пунктом 9.3. Договору сторони гарантують, що в цьому Договорі зафіксовані всі істотні умови, а також те, що всі умови Договору їм зрозумілі й відповідають реальній домовленості сторін. Укладання Договору відповідає внутрішній волі сторін, волевиявлення сторін є вільним, даний Договір не приховує іншої угоди й спрямований на реальне досягнення правових наслідків, передбачених даним Договором. У випадку виникнення спорів жодна зі сторін не може відмовитися від гарантій і запевнень, закріплених у даному розділі Договору.

Позивач правомірно з дотриманням умов Договору здійснив зарахування сплаченого 11.12.2009 р. відповідачем-1 платежу у розмірі 3505,96 грн. за своїм розсудом в рахунок погашення заборгованості за договором фінансового лізингу № 104-05/2009 від 15.05.2009 р., про що повідомив відповідача-1 листом від 18.12.2009 р. № 1072.

13.11.2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручителем), товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(кредитором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фа М-Рем-Транс»(боржником) укладено договір поруки №120/1G ( далі - Договір-2).

Відповідно до умов вказаного Договору-2 відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1, що виникло на підставі договору фінансового лізингу №120-05/2009 від 15.05.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Пунктом 1.3. Договору-2 встановлено, що відповідач -2 відповідає перед позивачем за порушення (невиконання або несвоєчасне виконання) відповідачем-1 передбачених основним договором зобов'язань, при чому, як основного грошового зобовязання: по сплаті лізингових платежів, винагороди лізингодавця, початкового внеску, адміністративної комісії тощо, так і за виконання похідних зобов'язань: сплату неустойки (штрафу, пені), повернення предмету лізингу, відшкодування збитків тощо.

Згідно з пунктом 1.4. Договору-2 відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем за порушення забезпечених порукою зобов'язань як солідарні боржники.

Поручитель надає згоду на внесення будь-яких змін до основного договору (договору фінансового лізингу), у тому числі, якщо такі зміни призводять або можуть призвести до збільшення зобов'язань боржника (відповідача-1) та, відповідно, обсягу відповідальності поручителя (п. 1.6 Договору поруки № 120/1G від 13.11.2009 р.).

Згідно з пунктом 4.2 Договору поруки № 084/1G від 13.11.2009 р. за згодою сторін строк поруки розпочинається з дати набуття чинності цим Договором і припиняється через 2 роки після закінчення дії основного договору.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як встановлено ч. 2 ст. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

При цьому, приписи частини 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Посилання відповідача-1 на те, що рахунки № 6391 від 09.03.2010 р. на суму 6161,47 грн. та № 7288 від 09.04.2010 р. на суму 6216,69 грн. виставлені позивачем вже після повернення відповідачем-1 предмету лізингу товариству з обмеженою відповідальністю «Проскан»03.03.2010 р. не беруться судом до уваги, оскільки умовами Договору-1 (пункт 19.3. Договору) сторони погодили, що повернення предмета лізингу оформляється актом прийому-передачі, підписаним особами, уповноваженими позивачем та відповідачем-1.

Як встановлено судом, акт прийому-передачі про повернення предмету договору фінансового лізингу був підписаний між сторонами лише 01.04.2010 р., а тому суд дійшов висновку про правомірність виставлення позивачем на оплату рахунку № 6391 від 09.03.2010 р. на суму 6161,47 грн.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що повернення ним предмета лізингу 01.04.2010 р. унеможливлює сплату ним винагороди позивачу згідно з рахунком № 7288 від 09.04.2010 р. на суму 6216,69 грн., оскільки жодним пунктом договору фінансового лізингу № 120-05/2009 від 15.05.2009 р. не передбачена можливість зменшення суми винагороди лізингодавця у випадку повернення лізингоодержувачем предмета лізингу за декілька днів до дати сплати ним чергового лізингового платежу. Крім того, в пункті 3.4 договору встановлений обовязок позивача надсилати відповідачу рахунки на оплату лізингових платежів за 3 дні до дати платежу.

До того ж, в силу пункту 18.4.3. договору припинення дії даного договору не звільняє жодну з сторін від виконання невиконаних за договором зобовязань, строк виконання яких наставдо моменту припинення дії договору. Протягом одного тижня від дня припинення дії договору, лізингоодержувач зобовязаний сплатити лізингодавцю всі платежі, які підлягають сплаті на день припинення дії договору.

Позивачем доведено порушення відповідачем-1 зобовязань до Договором-1 з оплати лізингових платежів.

Позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з претензіями щодо необхідності сплати суми заборгованості за Договором, що підтверджується листами вих. № 833 від 28.10.2009 р. та вих. № 51 від 27.01.2010 р.. Однак, вказані претензії залишилися без відповіді та виконання відповідачем-1.

Факт наявності заборгованості в сумі 31201,22 грн. належним чином доведений, відповідачем-1 не спростований, а тому позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 31201,22 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбаче6но, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.16. Договору-1 визначено, якщо відповідач-1 своєчасно не сплачує лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим договором, він зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобовязання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватись в той день, коли лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобовязання (пункт 3.17 Договору).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати лізингових платежів підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 1934,34 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 68,22 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 596,32 грн., то вони підлягають задоволенню частково в сумі 428,46 грн. за розрахунком суду:

№

рахунку-фактуриДата рахунку-фактури Період прострочення Сума несплаченого рахунку Середній індекс інфляціїСума боргу з урахуванням індексу інфляції

448416.12.200930.12.2009-29.07.20101325,491,0311366,58

001/280516.12.200930.12.2009-29.07.201012055,031,03112428,74

001/318516.12.200930.12.2009-29.07.20101325,491,0311366,58

001/356516.12.200930.12.2009-29.07.20101369,661,0311412,12

478111.01.201015.01.2010-29.07.20101366,951,0311409,33

562409.02.201013.02.2010-29.07.20101380,441,0131398,39

639109.03.201013.03.2010-29.07.20106161,470,9946124,50

728809.04.201015.04.2010-29.07.20106216,690,9856123,44

31201,22428,4631629,68

Як вже зазначалось судом, 13.11.2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручителем), товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(кредитором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фа М-Рем-Транс»(боржником) укладено договір поруки № 120/1G ( далі - Договір-2), відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1, що виникло на підставі договору фінансового лізингу № 120-05/2009 від 15.05.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в Договорі поруки.

Судом встановлено, що згідно з пункту 4.2 Договору поруки № 120/1G від 13.11.2009 р. за згодою сторін строк поруки розпочинається з дати набуття чинності цим Договором і припиняється через 2 роки після закінчення дії основного договору.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 543 Цивільного кодексу України солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 посилався на те, що його було повідомлено про виконання зобов'язань за договором поруки претензією вих. №1477 від 23.12.2010 р. вже після порушення господарським судом провадження у даній справі.

Однак, умовами договору поруки № 120/1G від 13.11.2009 р. (пункт 2.1. Договору) сторони визначили, що у випадку, якщо відповідач-1 у встановлений основним договором строк не виконає будь-які свої зобовязання за основним договором, позивач має право негайно звернутися з письмовою вимогою до поручителя про необхідність виконання забезпеченого порукою зобовязання.

Отже, суд враховує те, що умовами договору поруки передбачено право, а не обовязок позивача звертатися до відповідача-2 з письмовою вимогою щодо виконання забезпеченого порукою зобовязання.

За таких обставин, позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволені позовних вимог. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 336,32 грн. витрат по оплаті державного мита та 234,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ФА М-РЕМ-ТРАНС»(02068, АДРЕСА_1 код 36506163, рахунок 26006176561 у АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) та з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1 код НОМЕР_3, рахунок НОМЕР_4 у ЗАТ «Альфа-банк», м. Київ, МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код 35378830, рахунок 2600615638 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 31201,22 грн. основного боргу, 1934,34 грн. пені, 68,22 грн. трьох процентів річних, 428,46 грн. інфляційних збитків, 336,32 грн. витрат по оплаті державного мита, 234,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

Рішення підписано 18.02.2011 р.