Рішення № 13899805, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/31626.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача –Відкрите акціонерне товариство «Укрндіпродмаш»

про стягнення 9556, 32 грн., розірвання договору суборенди № 03, укладеного 11.05.2007 р. та зобов?язання внести зміни в документи

          Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Смарчевська Я.В.

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за суборенду приміщення у розмірі 3681, 72 грн. та абонентське юридичне обслуговування у розмірі 3000, 00 грн. відповідно до договору суборенди № 03 від 11.05.2007 р. та 2874, 60 грн. –пені за несвоєчасну сплату суборендних платежів, про розірвання договору суборенди № 03 укладеного 11.05.2007 р. від 28.05.2010 р. та про зобов?язання внести зміни в усі документи в частині зміни телефону для зв?язку та провести відповідну державну реєстрацію вказаних змін в усіх відповідних органах державної влади. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору та наявністю недостовірної інформації про відповідача в Єдиному державному юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи та неналежне виконання учасниками провадження у справі вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи на виклик суду не з’явились, вимог суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 26.01.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укрндіпродмаш»та Приватним підприємством «Юридична компанія «Консул»укладено договір оренди № 72, предметом якого є платне користування на умовах оренди позивачем нежитлових приміщень загальною площею 85, 5 кв.м. на 6-му та 7-му поверхах будівлі по вул. Дегтярівській, 48 у місті Києві.

Відповідно до п. 3.10. договору № 72 позивач має право передавати приміщення, що орендується в суборенду.

У подальшому між сторонами неодноразово переукладались договори, об?єктом яких є вищевказане приміщення та відповідно до останнього договору № 4 від 01.11.2009 р. позивачу передано в оренду нежилі приміщення загальною площею 115, 1 кв.м. по вул. Дегтярівській, 48 у місті Києві на строк до 31.12.2011 р. включно.

11.05.2007 р. між Приватним підприємством «Юридична компанія «Консул», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрекс»укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 03, за умовами якого позивач зобов?язався передати, а відповідач - прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 10, 0 кв.м. на 7-у поверсі по вул. Дегтярівській, 48 у місті Києві для розміщення керівного органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул».

Відповідно до п. 4.1. договору суборенди оренди плата встановлена сторонами у сумі 136, 36 грн. в місяць за 10, 0 кв.м. площі (без урахування податку на додану вартість) та визначається шляхом коригування розміру орендної плати та інших послуг за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць .

Розмір абонентського в місяць складає 100, 00 грн. та має бути сплачено з моменту підписання даного договору за чотири місяць квартали одразу протягом першого місяця від моменту підписання даного договору. Відлік сплати починається з другого кварталу 2007 року.

Договір, відповідно до п. 9.1., укладений строком на одинадцять місяців і діє з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до акту прийому-передачі від 14.05.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 10, 0 кв.м. на 7-у поверсі по вул. Дегтярівській, 48 у місті Києві.

Як стверджує позивач, договір суборенди № 3 від 11.05.2007 р., було неодноразово автоматично пролонговано на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України, а тому його умови є обов’язковими для виконання сторонами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов?язання щодо внесення орендної плати та плати за абонентське обслуговування, у зв?язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за період з квітня 2008 року до травня 2010 року у розмірі 3681, 72 грн. та заборгованість за абонентське обслуговування за період з грудня 2007 року до травня 2010 року у розмірі 3000, 00 грн., що є істотним порушенням умов договору та відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України і підставою для розірвання договору.

Крім того, позивач зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців містяться відомості про відповідача, які не відповідають дійсності, оскільки в реквізиті «телефон» - вказано номер, який фактично належить позивачу, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул», є порушенням п. 36 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»та права власності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, положеннями законодавства, що регулює відносини оренди, передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Позивач стверджує, що відповідач у встановлений законодавством термін заперечень проти продовження договору суборенди № 3 від 11.05.2007 р., на наступний термін не надав, а тому вищевказаний договір було автоматично пролонговано на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, а його умови, відповідно, є обов’язковими для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні заперечення сторін щодо продовження терміну дії договору суборенди № 3 від 11.05.2007 р. в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що вказаний договір було неодноразово автоматично пролонговано, а саме: з 11.05.2007 р. до 11.04.2008 р., з 11.04.2008 р. до 11.03.2009 р., з 11.03.2009 р. до 11.02.2010 р., з 11.02.2010 р. до 11.01.2011 р. та з 11.01.2011 р. до 11.12.2012 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо сплати орендних платежів та плати за абонентське обслуговування відповідно до договору суборенди № 3 від 11.05.2007 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору суборенди № 3 від 11.05.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з квітня 2008 року до травня 2010 року у розмірі 3681, 72 грн. та заборгованості за абонентське обслуговування за період з грудня 2007 року до травня 2010 року у розмірі 3000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору

Укладаючи договір суборенди № 3 від 11.05.2007 р., відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів та оплати абонентського обслуговування, а позивач, в свою чергу, розраховував на отримання прибутку за передання приміщення в суборенду та надання послуг.

Проте, всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс»невчасно та не в повному обсязі сплачує орендні платежі, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з квітня 2008 року до травня 2010 року та за абонентське обслуговування за період з грудня 2007 року до травня 2010 року

Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір може бути зміненим або достроково розірваним на підставі чинного законодавства України.

Порушення відповідачем умов договору суборенди № 3 від 11.05.2007 р. є істотним, оскільки, укладаючи зазначений договір Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул»розраховувало на систематичне та вчасне отримання грошових коштів, надходження яких передбачено умовами договору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено умови договору суборенди № 03 від 11.05.2007 р., а тому зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендних платежів та плати за абонентське обслуговування у розмірі 2874, 60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями (чинним на момент винесення рішення) якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, оскільки стягнення неустойки за порушення зобов’язання ані договором суборенди № 03 від 11.05.2007 р., ані законом не врегульовано, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2874, 60 грн.

Що ж до вимоги позивача про зобов?язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс»внести зміни в усі документи в частині зміни телефону для зв?язку та провести відповідну державну реєстрацію вказаних змін в усіх відповідних органах державної влади, суд відзначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб здійснює державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Тож, чинним законодавством України встановлений певний порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зокрема, наявність відповідного рішення уповноваженого органу юридичної особи.

При цьому, нормами вищенаведеного законодавства, обов?язок проведення такої державної реєстрації покладено на державного реєстратора на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» провести державну реєстрацію змін в частині зміни телефону в усіх відповідних органах державної влади визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. Господарського процесуального кодексу України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно вимоги позивача про внесення змін в усі документи в частині зміни телефону, суд відзначає, що вищезазначена вимога також не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, позивачем не надано суду переліку документів щодо яких заявлені вимоги про внесення змін, а, по-друге, позивачем не наведено нормативних обґрунтувань та не надано доказів порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс»внести зміни в усі документи в частині зміни телефону для зв?язку та провести відповідну державну реєстрацію вказаних змін в усіх відповідних органах державної влади.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул»задовольнити частково.

2.          Розірвати договір суборенди № 03 від 11.05.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрекс».

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс»(0405, м. Київ, вул. Артема, 103, код ЄДРПОУ 31057979), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консул»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 61, код ЄДРПОУ 33099387) заборгованість з орендної плати у розмірі 3681, 72 (три тисячі шістсот вісімдесят одна грн. 72 коп.) грн. заборгованість за абонентське юридичне обслуговування у розмірі 3000, 00 (гри тисячі грн. 00 коп.) грн., 71, 32 (сімдесят 9дна грн. 32 коп.) грн. - державного мита та 165, 01 (сто шістдесят п?ять грн. 01 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 18.02.2011 р.