Ухвала суду № 138997955, 14.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 серпня 2026 року м.Київ справа № 320/34100/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження питання про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, які полягають у відмові провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років з 01.02.2023 на підставі отриманої від Служби зовнішньої розвідки України на виконання Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №320/5835/24 довідки про грошове забезпечення №191 від 30.05.2025;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з грошового забезпечення, яке визначено у Довідці №191 від 30.05.2025, що видана Службою Зовнішньої Розвідки України на виконання Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №320/5835/24, без обмеження пенсії максимальним розміром, виплативши недоотримані з 01.02.2023 суми пенсійних виплат.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 30.05.2025 № 191, виданої станом на 01.01.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2023 пенсію на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 30.05.2025 № 191, виданої станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.

08.04.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у 30-денний строк з моменту отримання цієї ухвали (її тексту, отриманого засобами телекомунікаційного зв`язку) подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі з відповідними доказами.

06.07.2026 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 12.05.2026 №2600-0904-8/76580 про виконання рішення суду у цій справі, який був сформований відповідачем у підсистемі ЕСІТС "Електронний суд" та поданий до суду 12.05.2026.

У поданому звіті територіальний орган Пенсійного фонду України зазначив, що на виконання рішення суду у цій справі було здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 30.05.2025 № 191, виданої станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.

Розмір пенсії станом на 01.02.2023 становить 59356,24 грн.

До звіту відповідачем долучено розрахунок пенсії позивача станом на 01.02.2023, з якого вбачається, що пенсія позивача обчислена з грошового забезпечення у розмірі 154215,20 грн, визначеного у довідці Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 30.05.2025 № 191, проте сума грошового забезпечення для обчислення пенсія обмежена 100500,00 грн. Основний розмір пенсії на рівні 65% грошового забезпечення визначено на рівні 65325,00 грн., а розмір пенсії з надбавками становить 65888,25 грн (базовий розмір пенсії (100500*65%) 65325,00 грн. + учасник АТО учасник бойових дій 523,25 грн. + учасник бойових дій 40,00 грн.). З урахуванням максимального розмір, пенсія становить 59356,24 грн.

У звіті ГУ ПФУ в м.Києві зазначило, що оскільки рішенням суду у цій справі відповідача не було зобов`язано здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром, до пенсії позивача було застосовано відповідне обмеження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 призначено судове засідання для розгляду питання щодо прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 12.05.2026 №2600-0904-8/76580 про виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/34100/25 на 28 липня 2026 року о 16:00 год.

16.07.2026 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на звіт, у яких позивач зазначає, що рішення суду відповідачем не виконано, оскільки не проведено перерахунок його пенсії у розмірі 65% від розміру грошового забезпечення, визначеного у довідці Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 30.05.2025 № 191.

Так, позивач вказує, що розмір грошового забезпечення який зазначено в довідці складає 154214,20 грн. Основний розмір пенсії після перерахунку на підставі довідки має складати 100239,88 грн. (154214,20 грн. * 65%).

У судовому засіданні 28.07.2026 було відкладено питання про прийняття звіту про виконання судового рішення до наступного судового засідання, яке було призначено на 04.08.2026 на 16:30 хв.

04.08.2026 на адресу суду через систему Електронний суд від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у серпні 2026 року було переглянуто виконання рішення суду та здійснено перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром.

Виплата нарахованої заборгованості за рішенням суду за період з 01.02.2023 по 31.08.2026 в сумі 110413,13 грн. буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.

Також, відповідач зазначає, що доплата пенсії за період з 01.03.2024 по 28.02.2025 відсутня, оскільки період виконання рішення суду №320/34100/25 перетинається з періодом виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі № 320/27109/24, яким зобов`язано з 01 березня 2024 року встановити ОСОБА_1 надбавку до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років без обмеження її максимальним розміром з дати перерахунку пенсії - з 01 березня 2024 року, виплативши недоотримані з 01 березня 2024 року пенсійні виплати.

Головне управління вказує, що відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску з 1 січня 2018 року - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується Єдиний внесок. Тобто, відповідно до чинного законодавства позивач зобов`язаний сплачувати до Державного бюджету України Єдиний внесок у розмірі 22 відсотки з суми доходу, що не перевищує п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідач зазначає, що відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 30.05.2025 №191 станом на 01.01.2023 розмір грошового забезпечення становить 154215,20 грн.

Оскільки у 2023 році максимальна величина місячного доходу, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок становила 100 500,00 грн., тому при перерахунку пенсії позивача було враховано вказаний показник відповідно до статті 43 Закону №2262.

Крім того, управління звертає увагу, що оскільки пенсійні виплати за Законом №2262-XII проводяться з Державного бюджету України (стаття 8), джерелом даних виплат є сплачені до нього внески, у тому числі Єдиний внесок. Отже, суми, що перевищують установлений законом розмір не враховуються під час обрахунку пенсій.

З урахуванням наведеного Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просило суд прийняти подані додаткові пояснення під час розгляду звіту від 12.05.2026 №2600-0904-8/76580.

До письмових пояснень відповідачем було долучено протоколи від 03.08.2026 про перерахунок пенсії позивача, з яких вбачається, що основний розмір пенсії позивача складає: з 01.02.2023 - 65325,00 грн. (100500 грн х 65%).

З розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії вбачається, що відповідач здійснив нарахування коштів за період лютого 2023 року по серпень 2026 року у розмірі 110413,13 грн.

Таким чином, обмеження максимальним розміром було знято відповідачем з пенсії позивача, проте сума, з якої обчислено основний розмір пенсії (100500,00 грн) є сумою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка не дорівнює розміру грошового забезпечення позивача, вказаного в довідці Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 30.05.2025 № 191.

У судовому засіданні 04.08.2026, після надання відповідачем пояснень по справі судом була постановлена ухвала про здійснення подальшого розгляду питання про прийняття звіту у порядку письмового провадження.

Розглянувши поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Як зазначено вище, рішенням Київського окружного адміністративно суду від 03.11.2025 №320/34100/25 зобов`язано відповідача, зокрема, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2023 пенсію на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 30.05.2025 № 191, виданої станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.

З матеріалів справи вбачається, що розмір грошового забезпечення позивача відповідно до довідки Фінансово-економічного управління від 30.05.2025 №191 складає 154215,20 грн.

Водночас, при обчисленні основного розміру пенсії позивача відповідачем було застосовано показник у сумі 100 500,00 грн.

Так, на думку відповідача, розмір пенсії позивача має визначатися виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ, яка станом на 01.01.2023 становить 100500,00 грн. (6700 грн. х 15), а тому основний розмір пенсії позивача має складати 65888,25 грн (100500 грн. х 65%).

Суд вважає неправомірною таку позицію відповідача з огляду на таке.

Частиною третьою статті 43 Закону №2262 передбачено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464) у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

- максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Частиною третьою статті 7 Закону №2464 визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

З вищенаведених вимог чинного законодавства слідує, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску і не може слугувати підставою для обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки у випадку отримання доходу, який перевищує максимальну величину бази нарахування, сплата єдиного внеску, розрахованого в межах максимальної величини бази нарахування, вважається належною.

Такий правовий висновок викладено в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №640/14741/20.

Суд звертає увагу на те, що положення частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІ1 не передбачає обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску.

Крім того, суд зазначає, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить положень про те, що у разі перевищення розміру грошового забезпечення над максимальною величиною бази нарахування ЄСВ, сума такого перевищення не буде враховуватися при обчисленні пенсії особи. Більш того, на переконання суду, у разі подібного трактування норм законодавства особі мала б бути надана можливість добровільної сплати ЄСВ у сумі, більшої за ту, яка обчислена з максимальної величини бази нарахування для того, щоб сума, яка перевищує цю величину (15 розмірів мінімальної заробітної плати), була врахована при обчисленні пенсії. Натомість, подібні норми в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відсутні. Навпаки, положення цього закону (ч.3 ст. 7; ч.5 ст.10) імперативно визначають, що нарахування єдиного внеску здійснюється виключно в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не допускають відхилень від цього.

Отже, відповідачем було неправомірно використано при обчисленні пенсії позивача показник 100500,00 грн. з посиланням на необхідність розрахунку пенсії виходячи виключно з максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску.

Так, належне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/34100/25 передбачає здійснення перерахунку та виплати основного розміру пенсії позивача, виходячи з 65% суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 30.05.2025 № 191, що дорівнюватиме 100239,88 грн (154215,20 грн. х 65%).

Отже, підстави вважати рішення суду у цій справі виконаним в частині належного перерахунку пенсії позивача відсутні.

Крім того, розмір нарахованої на виконання рішення суду заборгованості не був виплачений позивачу, внаслідок чого суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2026 №2600-0904-8/76580.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту тягне за собою необхідність накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас частиною п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення та додані до нього документи, суд вважає за можливе звільнити відповідача від сплати штрафу, надавши можливість належно виконати рішення суду у цій справі, у тому числі щодо здійснення правильного перерахунку пенсії позивача, з урахуванням викладеної в цій ухвалі позиції суду та роз`яснень щодо неможливості використання в якості показника для обчислення основного розміру пенсії позивача максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 12.05.2026 №2600-0904-8/76580 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/34100/25.

Звільнити Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві від сплати штрафу за невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/34100/25.

Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 03.11.2025 у справі №320/34100/25 - один місяць з моменту отримання цієї ухвали суду.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Дудін С.О.