Рішення № 13899787, 10.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/38310.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеспла» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Прадо Груп»

Про визнання договору недійсним

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеспла»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прадо Груп»про визнання недійсним Договору № 29/12-3 від 29.12.08., укладеного між позивачем і відповідачем.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Договір № 29/12-3 від 29.12.08., укладений між позивачем та відповідачем, підлягає визнанню його недійсним, оскільки виконання робіт по Договору № 29/12-3 є діяльністю в сфері інжинірингу, а у ТОВ «Прадо Груп»відсутні необхідні умови для здійснення діяльності у сфері інжинірингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.10. порушено провадження у справі № 30/383; розгляд справи було призначено на 13.01.11. о 10-10.

В судовому засіданні 13.01.11. представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи № 30/383.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.10. про порушення провадження у справі № 30/383 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/383 відкладено на 27.01.11. о 10-15.

Представники сторін в судове засідання 27.01.11. не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 13.01.11. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.11. розгляд справи № 30/383 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 10.02.11. о 12-00.

Представники сторін в судове засідання 10.02.11. не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.11. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою про включення відповідача до ЄДРПОУ, копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/383.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прадо Груп»(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеспла»(Замовник) укладено Договір № 29/12-3 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов’язався в порядку та на умовах зазначених у цьому Договорі, виконати роботи по розробці технічної документації, а Замовник –прийняти ці роботи (далі –Послуги).

Згідно п. 2.1 Договору, сторонами погоджено, що вартість послуг, що виконуються за цим Договором, вказані в актах виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договору передбачено, що оплата за виконані роботи буде проводитись готівкою, векселем або через розрахунковий рахунок Виконавця.

У відповідності до п. 7.1 Договору встановлено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що при проведенні документально невиїзної перевірки Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові було встановлено, що відповідно до наказу Держспоживстандарту України від 26.12.05. № 375 «Класифікація видів економічної діяльності», виконання вищенаведених робіт по Договору № 29/12-3 є діяльністю в сфері інжинірингу. Позивач вказує на те, що на думку Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові у ТОВ «Прадо Груп»відсутні необхідні умови для здійснення діяльності у сфері інжинірингу, в зв’язку з чим на думку позивача, Договір підлягає визнанню недійсним.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 14 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, з наведеного вбачається, що зміст господарського договору складає сукупність умов, на яких він укладений.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою Договір № 29/12-3 від 29.12.08. є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є консенсуальним, таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.99. № 02-5/111, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом і вирішуючи спори про визнання угод недійсними господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Судом встановлено, що укладаючи Договір № 29/12-3 від 29.12.08., сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, про що свідчить факт підписання зазначеного Договору сторонами.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачу було відомо про всі істотні умови Договору, зокрема, природа правочину, права та обов'язки сторін, та інше.

Крім того, вбачається, що Договір було підписано повноважним представником позивача (директором) добровільно.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування недійсності Договору, позивач посилається на те, що згідно акту Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 3885/40-027/00213121 від 23.11.09. було встановлено, що виконання робіт по Договору № 29/12-3 від 29.12.08. є діяльністю в сфері інжинірингу, а у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прадо Груп»відсутні необхідні умови для здійснення діяльності у сфері інжинірингу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до матеріалів справи вбачається, що згідно ухвал Господарського суд міста Києва від 21.12.10, 13.01.11. та 27.01.11. у справі № 30/383 позивача було зобов’язано подати суду заяву з наданням нормативно-правового обґрунтування позовних вимог, оскільки в тексті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеспа»взагалі не зазначено норми права, у відповідності до якої зазначений вище Договір підлягає визнанню недійсним.

Але позивачем не було виконано зазначених вище вимог суду, викладених в ухвалах Господарського суд міста Києва від 21.12.10, 13.01.11. та 27.01.11. у справі № 30/383 та не надано нормативно-правого обґрунтування позовних вимог.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз’ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеспла»не доведено суду наявності правових підстав для визнання недійсним Договору, а також не надано суду належних доказів в підтвердження факту невідповідності до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України Договору № 29/12-3 від 29.12.08.

Відповідних доказів не було надано позивачем також і під час розгляду справи.

Слід також зазначити, що позивачем також не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що укладення зазначеного вище Договору № 29/12-3 від 29.12.08. порушило права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеспла».

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеспла», суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеспла»відмовити повністю.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя           Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 16.02.11.