Рішення № 13899785, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/55707.02.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва

про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення 4 618 943,81грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Лазаренко Ю.Г. –довіреність № 7 від 28.12.2010;

від відповідача: Коноваленко Є.О. –довіреність № 08-1326/п від 26.07.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києвапро стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення 4 618 943,81грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором за надання послуг з водопостачання та водовідведення №00004А/2-03 від 01.02.2002 не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши 4439 211,20 грн. за період з 01 серпня 2010 по 31 жовтня 2010.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 4439 211,20 грн. - боргу, 112 374,28 грн. - індексу інфляції, 10922, 97 грн. - 3% річних, 56 435,35 грн. - пені, 25 500,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 20.12.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.01.2011.

24.01.2011 представник відповідача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду та додаткові докази по справі.

24.01.2011 представник позивача в судовому засіданні подав додаткові докази по справі та заяву про заміну Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Ухвалою від 24.01.2011 замінено позивача Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та відкладено розгляд справи на 07.02.2011.

07.02.2011 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що Договір №00004А/2-03 від 01.02.2002 не регулює відносин щодо постачання води для приготування гарячої.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002 між позивачем та відповідачем було укладено Договір за надання послуг з водопостачання та водовідведення №00004А/2-03 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору позивач зобов‘язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р.

На підставі п. 2.1. договору постачальник зобов’язався забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 “Вода питна” та приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (п. 3.1.).

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3.).

Згідно п. 3.5. Договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку встановленому органами виконавчої влади у п’ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору, а абонент проводить оплату шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

В позовній заяві позивач посилається на те, що свої зобов’язання по Договору виконав в повному обсязі за період з 01 серпня 2010 по 31 жовтня 2010 надавши відповідачу послуг на суму 14317 759,99 грн., однак, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 4439 211,20 грн.

Однак, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, оскільки згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з наявними доказами на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Таким чином, у позові щодо стягнення боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих з 01 серпня 2010 по 31 жовтня 2010, слід відмовити.

Судом встановлено, між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів постачання питної води для потреб холодного водопостачання і водовідведення за період з 01 серпня 2010 по 31 жовтня 2010, а тому заборгованість у розмірі 2833 663,57 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції за час прострочення підлягають частковому задоволенню з урахуванням фактичного розміру простроченої суми.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 62430, 15 грн. - індексу інфляції та 6 068,32 грн. - 3% річних.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 56 435,35 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 4.2. Договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків розрахунку за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 56 435,35 грн. є правомірно нарахованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають зменшенню до 1 000, 00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, однак, виходячи з того, що розмір державного мита пропорційно розміру задоволених вимог становить більше максимального розміру встановленого законодавством розміру державного мита, з відповідача підлягає до стягнення 25500, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) –2833 663 (два мільйони вісімсот тридцять три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 57 коп. - основного боргу, 62430 (шістдесят дві тисячі чотириста тридцять) грн. 15 коп. –індексу інфляції, 6 068 (шість тисяч шістдесят вісім) грн. 32 коп. - 3% річних, 1 000 (одну тисячу) грн. - пені, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 84 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко