Рішення № 138997795, 13.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2026 року Справа № 280/5721/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б)

про: визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

09.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача;

зобов`язати відповідача здійснити з 01.05.2026 виплату пенсії позивача в розмірі 29 661,26 грн без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених ст. 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ТЗ 52183 пенсія позивача була обмежена максимальним розміром, та складає 25 950,00 грн замість 29 661,26 грн. (а.с.8).

Позивач вважає такі дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром його пенсії безпідставними та неправомірними, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

29.06.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 36206 від 29.06.2026), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач у відзиві наголосив, що Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» до позивача не застосовується.

На переконання відповідача, пенсія позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, який з 01.03.2026 становить 25 950,00 грн, та обчислена й виплачується у максимальному розмірі відповідно до норм чинного законодавства. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу орган державної влади 27.06.2002 (а.с.18).

Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ), що підтверджується копією розрахунку пенсії позивача (а.с.8).

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ТЗ 52183 пенсія позивача була обмежена максимальним розміром, та складає 25 950,00 грн замість 29 661,26 грн. (а.с.8).

Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

За приписами ч. 2 ст. 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (ч. 3 ст. 51 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ).

У ч. 4 ст. 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зазначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Слід зазначити, що 01.10.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон України від 08.07.2011 № 3668-VI), відповідно до ст. 2 якого максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Положення ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI кореспондуються з приписами ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон України від 24.12.2015 № 911-VIII), відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

20.12.2016 Конституційний Суд України прийняв рішення у справі № 1-38/2016 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення ч. 7 ст. 43, першого речення ч. 1 ст. 54 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, а саме:

ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;

перше речення ч. 1 ст. 54 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності з 20.12.2016 ч. 7 статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Конституційний Суд України при прийнятті рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016 виходив із того, що норми-принципи ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

При цьому, Конституційний Суд України наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI, яким внесено зміни у ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI.

Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та положення ч. 1 ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77911136).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі № 822/524/18 сформульований висновок, за яким у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 80147824).

Вищезазначене відповідає також правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постановах від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 105422836), від 30.08.2022 у справі № 440/994/20 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 105994871), від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 109635845) та від 21.04.2023 у справі № 380/8024/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 110380316).

При цьому, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 101955097) наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується копією розрахунку пенсії позивача (а.с.8).

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ТЗ 52183 пенсія позивача була обмежена максимальним розміром, та складає 25 950,00 грн замість 29 661,26 грн. (а.с.8).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що наріжним питанням у досліджуваному публічно-правовому спорі є правомірність застосування відповідачем максимального розміру пенсії позивача.

З даного приводу суд зауважує, що, як попередньо було зазначено, Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців та визнано такими, що не відповідають ст. 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування норми ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII при розрахунку пенсії позивача. Належних та достатніх доказів зворотного відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити з 01.05.2026 виплату пенсії позивача в розмірі 29 661,26 грн без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених ст. 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Закон України від 03.12.2025 № 4695-ІХ) та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі Постанова КМУ від 30.12.2025 № 1778), суд виходить із такого.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснювати з 01.05.2026 виплату пенсії позивача в розмірі 29 661,26 грн без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених ст. 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, суд зазначає таке.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ТЗ 52183 відповідачем не було застосовано до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, встановлених ст. 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

Нормою ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України права, свободи та інтереси особи підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.

Натомість, матеріали цієї справи не містять доказів порушення прав позивача в зазначеній частині позовних вимог, а підстави вважати, що права позивача при здійсненні на виконання даного судового рішення перерахунку та виплаті перерахованих сум будуть порушені, на момент вирішення даного спору у суду відсутні, що свідчить про передчасність позовних вимог в цій частині.

Так, суд дійшов висновку, що досліджувані позовні вимоги спрямовані на майбутнє. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Поряд з цим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки діям відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити з 01.05.2026 виплату пенсії позивача в розмірі 29 661,26 грн без обмеження максимальним розміром.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку позовні вимоги у досліджуваній частині слід задовольнити частково, а саме: зобов`язати відповідача здійснити з 01.05.2026 виплату пенсії позивача в розмірі 29 661,26 грн без обмеження максимальним розміром.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, а також вмотивовано наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити з 01.05.2026 виплату пенсії позивача в розмірі 29 661,26 грн без обмеження максимальним розміром.

У свою чергу, відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, слід задовольнити частково, а саме у зазначеній вище частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 28.05.2026 № 1080-28-001/С підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 331,20 грн. (а.с.9). Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 10, 14, 90, 139, 143, 241 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б) про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б) здійснити з 01.05.2026 виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в розмірі 29 661,26 грн без обмеження максимальним розміром.

В решті позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 13 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Прудивус