Ухвала суду № 138997764, 14.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПРИЙНЯТТЯ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ

14 серпня 2026 рокуСправа № 280/204/26 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання судового рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала вищезазначена адміністративна справа.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.10.2025 № 083850027548.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, та з урахуванням страхового стажу за період роботи з 17.09.1965 по 10.09.1971 та догляду за дитиною до досягнення віку 3 років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення набрало законної сили 15.05.2026.

01.06.2026 від представника позивача надійшла заява, в якій він просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у строк до 10 днів з дня винесення ухвали подати суду звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №280/204/26.

Ухвалою суду від 09.06.2026 було встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №280/204/26 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати звіт про виконання рішення суду у двомісячний строк.

06.08.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов звіт про виконання рішення суду у справі №280/204/26. Вказано, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, про що свідчить рішення/розпорядження №083850027548 від 25.05.2026 та розрахунок заробітку для обчислення пенсії. Крім того, Головним управлінням зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 17.09.1965 по 10.09.1971 та період догляду за дитиною до досягнення віку 3 років, про що свідчить розрахунок стажу. Внаслідок поновлення пенсії нараховано суму боргу за період з 07.10.2009 по 30.06.2026 в розмірі 3012,10 грн. Щодо виплати нарахованої суми боргу вказано, що буде виплачуватись межах коштів, передбачених Планом доходів та видатків (бюджетом) та Помісячним розписом доходів і видатків Головного управління на погашення заборгованості на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання), на виконання ретроспективних судових рішень (за рахунок коштів Державного бюджету).

07.08.2026 від представника позивача надійшли заперечення проти прийняття звіту про виконання рішення суду у справі №280/204/26. На обґрунтування заперечень посилається на те, що звіт не містить відомостей щодо поновлення та виплати пенсії на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі. Також вважає, що відповідачем безпідставно встановлено особливість обчислення пенсії позивачу: "Не підлягає перерахункам, призначена за рішенням суду у твердому розмірі - з 07.10.2009 довічно", що не передбачено нормами пенсійного законодавства, судовим рішенням у справі та призвело до порушення права позивача на належний перерахунок / індексацію пенсії. Позивачу встановлено пенсію з 07.10.2009 року в розмірі 15 грн довічно, при цьому будь-який розрахунок або обґрунтування такого розміру пенсії у звіті відсутнє. Вважає протиправними дії відповідача в частині встановлення "особливостей" нарахування пенсії позивачу у фіксованому довічному розмірі. Посилається на те, що невиконання відповідачем судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а відновлення права позивача на отримання пенсії за віком у встановленому законом розмірі має бути реалізовано виключно в рамках процедури судового контролю у даній справі. Просить відмовити у прийнятті звіту та у зв`язку з чим накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину якого стягнути на користь Державного бюджету України, та іншу половину на користь позивача, та зобов`язати відповідача у 15-денний строк надати звіт про виконання рішення суду у справі №280/204/26

Суд, розглянувши дослідивши звіт про виконання рішення суду та заперечення представника позивача, зазначає наступне.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 1, 2, 4 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказаною нормою законодавець встановив обов`язок учасників справи щодо обов`язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов`язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії. Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини).

Обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Суд зазначає, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у перевірці судом належного, точного та своєчасного виконання судового рішення у спосіб отримання звіту про таке виконання або спонукання до виконання судового рішення через визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі; наявність судового контролю за виконанням судового рішення передбачає безпосереднє виконання останнього та виключає можливості подання окремого позову, предметом якого є протиправні дії або бездіяльність суб`єкта, який має виконати таке рішення.

Питання, пов`язані із розглядом звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення в адміністративній справі врегульовані статтею 382-2, 382-3 КАС України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 3 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надало звіт про виконання рішення суду, строк подання якого не було пропущено відповідачем.

Надаючи оцінку поданому звіту в контексті виконання відповідачем рішення суду, суд зазначає наступне.

На виконання рішення суду у справі №280/204/26 відповідачем з 07.10.2009 було поновлено позивачу виплату пенсії. Згідно доданих до звіту документів позивачу було зараховано страховий стаж 29 років 3 місяці 19 днів, в якому враховано страховий стаж за період роботи з 17.09.1965 по 10.09.1971 та догляду за дитиною до досягнення віку 3 років.

Суд вважає надані відповідачем документи достатніми для того, щоб зробити висновок про виконання рішення суду у справі №280/204/26 щодо поновлення позивачу пенсії з 07.10.2009 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, а також зарахування до страхового стажу періоду з 17.09.1965 по 10.09.1971.

При цьому, суд відхиляє доводи представника позивача щодо наданого ним переліку відомостей, які відповідач на його думку був зобов`язаний надати до звіту про виконання рішення суду, оскільки їх наявність або відсутність не впливає на належне встановлення факту поновлення виплати пенсії.

Незгода представника позивача з тим, що рішення суду у справі №280/204/26 виконано у повному обсязі, зводиться до того, що відповідач здійснив поновлення пенсії з встановленням особливостей обчислення пенсії у твердому розмірі з 07.10.2009 року в розмірі 15 грн довічно, без проведення перерахунку та індексації з підвищенням її розміру.

Водночас, вищезазначені правовідносини не були предметом розгляду в рішенні суду у справі №280/204/26. Мотивувальна частина рішення містить посилання на те, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати пенсії з одночасним перерахунком, індексацією та нарахуванням конкретних складових/надбавок є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки спору щодо конкретного розміру чи складових пенсії на момент звернення до суду не існувало.

Оцінюючи доводи представника позивача щодо відсутності підстав для прийняття звіту через незгоду з обчисленим розміром пенсії, відсутністю індексації та надбавки за понаднормовий стаж, суд відхиляє їх як необґрунтовані та такі, що виходять за межі предмету судового контролю у даній справі.

Незгода позивача з обчисленим відповідачем розміром поновленої пенсії, проведенням індексації чи розрахунком надбавки за понаднормовий стаж свідчить про виникнення нового спору між сторонами щодо правильності розрахунку пенсійних виплат, який підлягає вирішенню в самостійному судовому порядку шляхом подання окремого адміністративного позову.

Також судом враховується, що відповідачем було нараховано заборгованість з виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2026 в розмірі 3012,10 грн.

Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. З урахуванням пункту 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення має кількісні, часові і цільові обмеження.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), нормативно-правове регулювання бюджетного процесу Пенсійного фонду здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та інших законодавчих актів. Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, інших нормативно-правових актів та цього Порядку.

Визначений пунктом 25 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (далі - Закон № 4695) механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 зазначив, що аналіз статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Аналогічний висновок щодо обов`язку розпорядників бюджетних коштів виконувати чинну норму Бюджетного закону, а також те, що будь-яка норма закону вважається конституційною, доки Конституційний Суд України не ухвалить рішення про зворотне, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24.

Водночас, нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів, визначений Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, обумовлює можливість їх спрямування на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень - у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (підпункти 12, 13 пункту 4 зазначеного Порядку), що з урахуванням пункту 8 частини першої статті 2, статті 20 Бюджетного кодексу України належить до цільових обмежень бюджетних призначень.

Відтак, залишок невиплачених коштів, за твердженням відповідача, має бути виплачений відповідно до бюджетного фінансування.

Суд зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.07.2018 у справі №811/1469/18, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

Тож, наданими відповідачем доказами, підтверджується, що відповідач вжив всі необхідні заходи щодо з виплати позивачу поновленої пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2026 в розмірі 3012,10 грн.

Тому, з огляду на положення статті 382-3 КАС України, у суду відсутні підстави для відмови у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №280/204/26.

Зважаючи на прийняття судом звіту, правові підстави для накладення штрафу на керівника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 243, 248, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - відмовити.

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №280/204/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 14.08.2026.

Суддя М.С. Лазаренко